Особисті інтереси та перемога на виборах — понад усе: експерти про візит угорського прем’єра Орбана до Путіна в Москву

Прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан не грає за європейську команду, заявив глава уряду Словенії Роберт Голоб. Той, за його словами, діє насамперед у власних інтересах, і ніякої користі від його візиту до Росії Європа не очікує. Разом із прем’єром Угорщини до Москви напередодні вдень приїхали міністр закордонних справ країни, міністр з питань будівництва та транспорту, а також радник з національної безпеки.

У Європі вже негативно відреагували на подібні дії угорського прем’єра. Так, президент Польщі Кароль Навроцький скасував свою зустріч з Віктором Орбаном, заплановану в межах його візиту до Будапешта. 

Що робив Орбан у Москві?

Постачання енергоресурсів і війна Росії проти України стали ключовими темами зустрічі прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана з Путіним у Кремлі. Під час спілкування з російським диктатором глава угорського уряду згадав про особисті зв’язки з президентом США Дональдом Трампом і повторив, що Будапешт, на його думку, був би найкращим місцем для мирних переговорів.

“Угорщина зацікавлена в мирі. І ми щиро сподіваємося, що нещодавно оприлюднені мирні ініціативи зрештою приведуть до цього самого миру. Наша зустріч дає мені змогу підтвердити, що Угорщина готова забезпечити майданчик для таких переговорів і готова сприяти успішному завершенню цього процесу”, — сказав Орбан.

Путін використав зустріч з Орбаном, щоб повторити пропагандистські штампи про нібито розпалювачів війни в Європі та дорікнути Білому дому за санкції щодо Росії. Ця зустріч, або принаймні її публічна частина, була пропагандистським шоу, вважають експерти. 

“Ми знову почули великий набір різних відмовок, зокрема про те, що Україна знову повинна спочатку провести вибори. Тобто це одна зі старих відмовок, яку періодично вмикає Російська Федерація. Ймовірно, Орбан використовуватиме це в пропагандистських цілях для майбутніх виборів, а Путін — щоб знову на когось перекласти провину, а не на самого себе за провал переговорів”, — прокоментувала політологиня Олеся Яхно.

Головний інтерес Орбана — продовження постачання російських енергоресурсів до Угорщини. Навесні 2026 року мають відбутися парламентські вибори в Угорщині. Соцопитування показують падіння інтересу виборців до партії Віктора Орбана і зростання симпатій до проєвропейської політичної сили “Тиса”. З цим і пов’язана активізація міжнародної діяльності прем’єр-міністра, вважають аналітики.

“Ціни постійно зростають із великими коливаннями по всій Європі, що лягає важким тягарем на домогосподарства та економіку всієї Західної Європи. Ціни на енергоносії в Угорщині найнижчі в усій Європі, бо ми маємо доступ до дешевої російської нафти й газу, порівняно з міжнародними цінами”, — заявив Орбан.

Уряд Орбана свідомо підриває політику ЄС, яка спрямована на повну відмову від російських енергоресурсів до 2027 року. У Європейському Союзі пропонували Угорщині альтернативні шляхи постачання, але Орбан наполягає на нібито незамінному імпорті з Росії.

В ЄС засудили поїздку прем’єр-міністра Угорщини й заявили, що він не представляє інтереси Європейського Союзу. Нинішній візит до Путіна теж навряд чи щось змінить, певен канцлер Німеччини Фрідріх Мерц.

“Попередній його візит був марним. Ба більше, за кілька днів після цього візиту російська армія завдала найжорстокіших ударів по цивільній інфраструктурі й цивільних об’єктах в Україні. Я сподіваюся, що цього разу такої реакції з боку Росії не буде. Орбан їде без європейського мандата і без узгодження з нами. У нього свої уявлення про те, як покласти край цій війні, але поки вони не реалізувалися”, — наголосив Мерц.

Прем’єр-міністр Словенії Роберт Голоб був менш дипломатичним. Він заявив, що Орбан уже деякий час не грає у європейській команді, а діє у власних інтересах.

У президента Польщі Кароля Навроцького на 3 грудня заплановано дводенний візит до Угорщини, де він візьме участь у саміті лідерів країн Вишеградської групи. На ньому з президентами Чехії, Словаччини та Угорщини Навроцький планує обговорити питання безпеки й співпраці в регіоні Центральної Європи. Серед іншого, в Будапешті була запланована і особиста зустріч Навроцького з Орбаном. Однак тепер її скасували.

“Посилаючись у своїй політиці на спадщину президента Леха Качинського, який наголошував, що безпека Європи залежить від солідарних дій, у тому числі у сфері енергетики, у зв’язку з візитом прем’єр-міністра Віктора Орбана до Москви та його контекстом, президент Навроцький вирішив обмежити програму свого візиту до Угорщини виключно самітом президентів Вишеградської групи в Острігомі”, — пояснив у своєму дописі в соцмережі Х глава Бюро міжнародної політики канцелярії президента Польщі Марчин Пшидач.

Зустрічі Орбана з Путіним в оцінці експертів

Для чого Віктор Орбан продовжує їздити у РФ і зустрічатися з Путіним? Які цілі переслідує угорський прем’єр? Чи може Євросоюз вплинути на діяльність Орбана? На ці питання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді: 

• Олег Постернак, політтехнолог, керівник Центру політичної розвідки; 
• Маріанна Присяжнюк, аналітикиня Фонду “Демократичні ініціативи ім. Ілька Кучеріва”;
• Руслан Рохов, політтехнолог, керівний партнер компанії PGR Consulting Group LLC;
• Дмитро Левусь, політолог-міжнародник, експерт Центру “Об’єднана Україна”. 

ОЛЕГ ПОСТЕРНАК: Орбан хоче створити в Європі антиукраїнське об’єднання 

— У діяльності прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана є кілька ключових цілей. По-перше, продовжувати “жувати” політику низьких цін з боку Росії та використовувати це як ознаку прихильності російської диктатури до енергетичної системи Угорщини.

По-друге, Орбан хоче постати в очах угорців як лідер країни, якого приймають представники “великих держав” — таких, як Сполучені Штати, Росія тощо.

Третя — дуже важлива і принципова мета: кинути виклик Брюсселю та європейським інституціям, особливо тим, які координують зовнішню політику. Він демонструє, що не збирається йти у фарватері спільних демократичних ліній. 

Крім того, Віктор Орбан намагається намацати перспективу теоретичного будапештського саміту Трампа й Путіна щодо розв’язання російсько-українського питання. Для нього це був би колосальний успіх, якби він прийняв у Будапешті двох, а можливо й трьох лідерів ключових країн з метою мирного врегулювання війни. 

Якщо Путін і Орбан обговорювали тему мирного врегулювання війни в Україні, то більш суттєвим є інше: чи пропонував угорський прем’єр Кремлю певні послуги.

Йдеться, може, про гальмування подальших пакетів санкцій проти Росії, уповільнення євроінтеграції України, гальмування фінансової й військової допомоги Україні, а також перспективи “репараційного кредиту”, питання щодо якого розглядатимуть у середині грудня. 

Якщо Орбан готовий надати Путіну ці посередницькі дипломатичні послуги, спрямовані на реалізацію російських цілей щодо розвалу єдності ЄС стосовно України, то Києву потрібно дуже ґрунтовно підійти до оцінки процесів і дій, які угорський прем’єр здійснюватиме найближчим часом.

Віктор Орбан — типовий приклад хитрого, спритного політика-мафіозі. Він розуміє, що посередницька роль між Брюсселем і Москвою, між Вашингтоном і Москвою — це його власна платформа, яка дає змогу зберегти позиції всередині політичної системи Угорщини.

Приниження України, колючі коментарі щодо перспектив євроінтеграції, генерування страхів і удаваних ризиків, які нібито можуть з’явитися після вступу України до ЄС, створення образу ворога — все це дає змогу Орбану продовжувати мафіозну структуру влади, яку він вибудовує з 2010 року. 

Зараз у нього є ще один суто геополітичний проєкт. Йдеться про Вишеградську четвірку. В Орбана є амбіції використовувати цей неформальний блок як противагу Брюсселю, щоб пом’якшувати антиросійську політику ЄС і гальмувати військово-фінансову допомогу Україні.

До складу Вишеградської четвірки входять Чехія, Словаччина, Угорщина та Польща. У Чехії відбулася зміна уряду і новий очільник обережно ставиться до подальшої військової та фінансової допомоги Україні. Позиції прем’єра Словаччини Фіцо й прем’єра Угорщини Орбана всім добре відомі.

Мета Орбана — створення умовної “Вишеградської трійки”, тому що Польща, хоча формально входить до групи, навряд чи йтиме у фарватері дій прем’єрів Угорщини та Словаччини. Віктору Орбану важливо показати, що він не самотній і в нього є союзники. Це посилює його аргументи в межах ЄС, дає інструмент тиску на Брюссель. Саме цей фактор, ймовірно, і призвів до того, що президент Польщі Кароль Навроцький відмовився від зустрічі з угорським прем’єром. Він показує, що Вишеградська четвірка не стане тим антиукраїнським об’єднанням, на яке розраховував Орбан.

МАРІАННА ПРИСЯЖНЮК: Україні доведеться вибудовувати з Угорщиною дружні відносини

— Нинішні контакти Росії та США в контексті формування якоїсь переговорної рамки щодо України є досить чутливими та болісними для українського суспільства — і з погляду змісту, і з погляду наповненості. На цьому тлі прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан гіпотетично міг би обговорювати чи передавати до Москви нові сигнали.

Це вже виглядає як очевидний і дуже промовистий патерн, який ми спостерігаємо з 2022 року: щоразу лідер Угорщини здійснював свої візити до Москви саме в критичні моменти, які ініціював Кремль.

Чи то були елементи дипломатичного торгу, чи то контакти з питань енергетичної безпеки або енергетичного тиску, чи то обговорення санкційної політики — так чи інакше, кожному з цих процесів передували візити угорського лідера або ставали їх кульмінацією.

Гадаю, через Будапешт здійснюється якщо не синхронізація, то щонайменше координація певних позицій і передача інформації.

Але тут постає питання: як же зобов’язання Угорщини координувати свою зовнішню і, як наслідок, оборонну політику з ЄС — зобов’язання країни-члена? Так, на операційному рівні існують певні обмеження. Наприклад, у європейських кулуарах, в експертному середовищі та публічному просторі доступна інформація про те, що угорські спецслужби обмежені в можливостях отримувати й структурувати дані в межах НАТО — саме через ризики, пов’язані з характером контактів Будапешта й Москви.

Це робиться для хеджування ризиків і можливої координації між Угорщиною та Росією, яка може мати негативні наслідки і явно корелює з низкою проявів Москви в контексті агресії проти України.

Угорщина давно переступила той ліміт, після якого європейські інституції мали б ініціювати серйозні заходи. Але оскільки цього так і не сталося, питання стало суто політичним. Здається, що в нинішньому політичному середовищі складно виробити волю, щоб “заземлити” поведінку Угорщини, з огляду на те, до якого Альянсу належить країна.

Якщо ми не побачили реакції за кілька років повномасштабної російської агресії, то малоймовірно, що вона з’явиться зараз. ЄС стикається з низкою серйозних екзистенційних викликів. Тому реакція в політичному вимірі саме на поведінку Угорщини — малоймовірна.

Тестування лімітів, перевірка ментальних, когнітивних і дипломатичних кордонів — це метастратегія Росії. Це стосується і дезінформації, і гібридних загроз, і подібних дипломатичних ініціатив, які озвучуються через європейських проксі-представників.

У Європи немає стратегії реагування, а стратегія Росії полягає в експлуатації слабкостей, лімітів і “червоних ліній”. Віктор Орбан у цій грі — фігура, яку важко назвати інакше, ніж пішаком. Але все ж він лідер країни-члена НАТО, до якого прагне Україна. 

Важливо пам’ятати, що попри всю критику й очевидність того, що відбувається, ми все одно прийдемо до моменту, коли будемо змушені вибудовувати з Угорщиною дружні відносини. Двостороннє добросусідство — це принцип ЄС і чинник, що впливає на наші стратегічні амбіції.

РУСЛАН РОХОВ: Угорський прем’єр намагається вплинути на електорат

— Візит Віктора Орбана до Москви стає медійною подією, оскільки європейські лідери не відвідують державу, яка розв’язала найбільшу війну на Європейському континенті від часів Другої світової. 

Угорський прем’єр таким чином привертає увагу до своєї персони в медійному просторі. Про це починають міркувати, і йому вкрай важливо за підсумками такого візиту привезти якісь “плюшки” — щось, що він зможе подати своїм виборцям як “успішний успіх”: додаткові постачання дешевих енергоносіїв або, наприклад, домовленості щодо робіт на атомній електростанції.

Віктору Орбану потрібні якісь видимі, відчутні успіхи, які напередодні парламентських виборів він зможе продемонструвати своєму електорату, переважно сільському. Показати, що він про них дбає, думає про їхній добробут і, щоб не лякати людей додатковими витратами на енергоносії, поїхав домовлятися з Путіним.

Можливо, угорський прем’єр також порушував питання посередництва в забезпеченні можливості для дипломатичної угоди про призупинення бойових дій в Україні. Але це малоймовірно: кон’юнктура зараз така, що Путіну вигідно продовжувати війну. І поки це можливо, він прагнутиме максимально просунутися територією України воєнним шляхом.

Зрозуміло, що Віктором Орбаном керують зовсім не мотиви опіки над виборцями й не бажання увійти в історію як миротворець. Він думає виключно про особисті інтереси: коли “свої люди” вбудовані в процеси постачання, робота через системи з обмеженим доступом призводить до накопичення тіньових ресурсів.

Напередодні парламентських виборів угорським прем’єром рухає мотив накопичення ресурсного потенціалу для виборчої кампанії. У нього не все гладко: якщо дивитися на пропорційний рейтинг по всій країні, існує серйозна конкуренція, і на легку перемогу розраховувати вже не доводиться. Але проблема в тому, що понад половину парламенту Угорщини формують за мажоритарними округами. А це означає, що за наявності великих ресурсів для кампанії в округах і високої конкуренції на опозиційному полі Орбан теоретично може розраховувати на хороші результати.

Прем’єр-міністру Угорщини потрібні великі кошти, щоб забезпечити ресурсну перевагу над опозиційними силами. І, на мою думку, саме це ним рухає. Це реальний мотив його нинішніх візитів і переговорів з РФ: він розраховує, що чергове фінансове вливання з боку Кремля допоможе йому втримати владу в Угорщині. 

ДМИТРО ЛЕВУСЬ: Орбан хоче перемогти на виборах за будь-яку ціну

— Віктор Орбан намагався грати й на тому, що Угорщина головувала в ЄС. Це також було дуже показово й навіть десь смішно — зараз це очевидно. Усі ці розповіді про те, що “я пропоную Будапешт як майданчик для переговорів”, що в нього “чудові контакти з президентом США”, очевидно, не мають реальної цінності. 

Усередині країни в умовах майбутніх виборів він демонструє, що не статист, а активний діяч міжнародної політики. Але, з усім тим, проблема в іншому: це класичний приклад непокараного зла.

Європейський Союз десятиліттями має проблеми з Віктором Орбаном, і вони не пов’язані ні зі вступом України до ЄС, ні з російською агресією. Вони пов’язані з проблемами демократії, освіти, судової системи та багатьма іншими. Але попри це, Угорщині, яка перебуває під керівництвом Орбана, як і раніше, дають змогу брати участь у всіх рішеннях консенсусом, не застосовуючи до нього реальних санкцій. 

Риторика Віктора Орбана звучить як “Брюссель окупував Угорщину”, а він — єдиний борець із цією “окупацією”. 

Присутність Росії у Євросоюзі величезна, і її потрібно зменшувати. Тим паче зараз, коли ми бачимо, наприклад, ситуацію в Чехії: новий переможець виборів давно відомий як досить проросійський діяч. Москва й далі намагатиметься працювати з такими новими поколіннями політиків методом поступового залучення, перехоплювати їх на корупційних моментах — іноді м’яко, без тиску. Навіщо шантажувати, якщо можна дати їм змогу добре жити? Важливо виступати єдиним фронтом і зменшувати загальну присутність Росії.

Віктор Орбан вважає, що йому нічого не загрожує, навіть якщо Росія раптом перестане існувати. Він певен, що має імунітет як європейський політик. Угорський прем’єр узагалі дуже цинічний і часто це демонструє. 

Наприклад, він говорить, що Україна “утискає” угорську національну меншину. Але коли це стає невигідно, він же визнає: реальна проблема в тому, що Україна вступить до ЄС, і гроші, які зараз підтримують неефективну угорську економіку та фермерів, підуть в Україну. Тому він відчуває свій імунітет. Він досвідчений політик, але внутрішньо зламаний імперською травмою та багаторічною співпрацею з Росією. Він просто не може уявити можливості, що ця імперія може зникнути, і, виходячи з цього, вибудовує свої кроки.

Читайте також: Як розірвати коло шантажу Путіна, який затягує мир в Україні — думки експертів і глядачів FREEДОМ