Обіцянки в обмін на ненависть до України: оцінки правозахисників депортації дітей до Росії

Українські діти під час війни, розв’язаної РФ проти України, стали не просто мішенню для російської окупаційної армії, вони ще й є ціллю для заповнення демографічних “дірок” країни-агресора.

Про це говорять правозахисники, які вивчають механізми, за допомогою яких Росія краде українських дітей.

Українське дитинство — вкрадене, розстріляне

Для перших осіб Кремля справа набирає серйозних обертів. Міжнародний кримінальний суд (МКС) у Гаазі видав ордер на арешт російського президента Володимира Путіна та уповноваженої з прав дитини президента РФ Марії Львової-Бєлової. Їх підозрюють у воєнному злочині — незаконній депортації дітей з України.

Росія говорить про 733 тис. українських дітей, яких вона утримує на своїй території. При цьому “своїми” РФ називає і тимчасово окуповані населені пункти Херсонської, Запорізької, Донецької, Луганської областей та Криму.

При цьому, депортованими вивезених дітей країна-агресор навпаки не вважає. Викрадення дітей із дитячих будинків, убивство їхніх батьків, поділ родин під час “медичної фільтрації”, а після — насильницька русифікація — усе це російське керівництво та пропагандисти називають “порятунком”.

Крім цього, у незаконній депортації українських дітей бере участь Білорусь. Понад 2 тисячі маленьких українців, зокрема дітей-сиріт, вивезли до так званих оздоровчих таборів і санаторіїв на території Білорусі, яка разом із РФ утворює союзну державу.

Із 19 504 депортованих дітей, чиї імена Україна верифікувала, вдалося повернути 372. За повернення кожної дитини в її рідну сім’ю або до близьких людей борються десятки людей, серед яких як українські, так і закордонні правозахисники.

Російська Федерація, тим часом, робить усе можливе, щоб ускладнити їм дорогу додому.

Кожен день війни РФ стріляє по мирних містах України, руйнуючи, серед іншого, школи, дитячі садки, будинки, де живуть діти. Але по федеральних каналах після обстрілів російські військові чиновники заявляють, що знищили черговий “стратегічний об’єкт НАТО”.

“Російські агресія і терор 15 місяців знищують не просто будівлі, а фундаментальні права людини — фундаментальні права наших дітей. Право на безпеку, на освіту, право на розвиток, на охорону здоров’я, право на відпочинок, дозвілля, а найголовніше — невід’ємне і найголовніше право дитини на життя. Право, яке Росія забрала у щонайменше 483 українських діточок. І це не всі, а тільки ті долі, про які ми знаємо достеменно. Важливо називати речі своїми іменами, і я прихильник цього. Росія вбила 483 дитини. І це не те, що можна назвати “вони стали жертвами російської агресії” або “вони загинули внаслідок збройного конфлікту”. Ні. Росія вбила цих дітей”, — заявив президент України Володимир Зеленський на конференції “UA: Війна. Недоспівана колискова”.

Ці слова були сказані 31 травня. Через тиждень цифра загиблих дітей уже інша — 486.

Читайте також: “Медична фільтрація”: які методи російські окупанти використовують для крадіжки українських дітей — дані правозахисника

Правозахисники та експерти — про боротьбу за українських дітей

З якими складнощами стикаються організації, що займаються поверненням українських дітей з Росії? В яких умовах утримують вивезених до РФ дітей? Який міжнародний орган має займатися переслідуванням і покаранням воєнних злочинців, які зазіхнули на життя і безпеку дітей? На ці запитання в ефірі телеканалу FREEДОМ відповіли:

• Олексій Лазаренко, віцепрезидент всеукраїнської фундації “Захист прав дітей”, кандидат педагогічних наук;
• Миколай Кулеба, керівник благодійного фонду “Врятуємо Україну”, уповноважений президента України з прав дитини (2014-2021 рр.);
• Олександр Павліченко, правозахисник, виконавчий директор УГСПЛ (Української Гельсінської спілки з прав людини);
• Катерина Рашевська, експертка Регіонального центру прав людини;
• Павло Латушко, керівник Народного антикризового управління (Білорусь).

ОЛЕКСІЙ ЛАЗАРЕНКО: Світ не повинен “проковтувати” порушення прав дітей

— Нині настав момент, коли міжнародне юридична спільнота повинно створити спеціалізований ювенальний суд з розгляду саме воєнних злочинів. Тому що в міжнародному кримінальному праві ця категорія дітей також розглядається окремо.

Є Конвенція ООН про права дітей, є факультативний протокол Конвенції ООН про права дітей, який стосується їхньої участі у збройному конфлікті. Тобто мається на увазі не просто участь як комбатанта, а просто присутність дитини в умовах війни.

Є шість найгірших порушень прав дитини, які можуть бути під час збройного конфлікту, під час війни. Це вбивство дітей, використання їх як живого щита, розлучення їх із батьками, руйнування шкіл і ведення бойових дій на території шкіл, сексуальне насильство.

Виходячи з риторики пропаганди і своїх інтересів, кожна країна може сказати: “Моя війна – справедлива”. Але є норми, прийняті міжнародною спільнотою, які чітко показують, що є справедливою війною, а що — несправедливою.

Росія як країна-агресор просто наплювала на всі ці норми. І міжнародне співтовариство має або прийняти те, що на нього наплювали, або дати оцінку і сказати, що так не можна. Це буде дуже неправильний прецедент, якщо Росії все зійде з рук.

Навіть нехай через 5 або 10 років цю державу буде засуджено і притягнуто до відповідальності, — це буде дуже показовий інструмент на всю історію людства.

Строків давності такі злочини не мають. Покарати необхідно саме тих людей, які несуть за це відповідальність. Але ми маємо справу не з особистістю як такою. Ми маємо справу з колективним Путіним, з колективним розумом.

Досить подивитися, як населення Росії ставиться до того, що гинуть наші діти. Це те, про що взагалі повинні кричати всі. Це населення є батьками таких самих дітей.

Вони зараз вигадують якісь приводи для того, щоб провести медичний огляд українських дітей і сказати, що їм треба оздоровлення, а насправді відвезти їх у якісь колишні піонерські табори під Бердянськ і Мелітополь, щоб стримати український контрнаступ. Чому громадяни РФ це приймають?

Читайте також: В Україну повернули понад десять дітей, депортованих до Росії та Криму: як із ними поводилися, розповів експерт

МИКОЛАЙ КУЛЕБА: Силовики РФ залякують і дітей, і батьків

— Точної цифри дітей, яких вивезли в Росію і на окуповані території, ми не знаємо. Невідомо, де перебувають більшість із 20 тисяч вкрадених дітей, про яких заявили рідні та близькі. Тому правоохоронні органи України шукають цих дітей, так само як і родичі.

Наш фонд щодня приймає дзвінки від родичів, які втратили дітей. Ми організовуємо поїздки родичів до Росії для того, щоб вони могли забрати своїх дітей. Але останнім часом це робити вкрай складно, оскільки у ФСБ РФ заарештовують людей, які їдуть по дітей, зокрема й батьків. І в нас були випадки депортації.

Наприклад, РФ депортувала жінку, хоча в неї були на руках документи на дитину, вона — хрещена цієї дитини, а в Україні на неї чекали бабуся і рідний брат. Але, на жаль, для росіян це не стало вагомою причиною. Жінок, які їдуть по своїх дітей до РФ, багаторазово допитують співробітники ФСБ, були випадки проходження через детектор брехні.

Під час останньої нашої рятувальної місії їм просто давали текст, який вони мали завчити, поки були в ув’язненні, і прочитати на камеру. Текст про те, що їх відправили в Росію примусово, що вони хочуть жити в Росії, не хочуть в Україну повертатися.

Дітей теж залякують. Їм розповідають, що якщо вони приїдуть в Україну, то вони потраплять до СБУ, їх допитуватимуть. Маленьким дітям розповідають, що в Україні їх уб’ють нацисти, що скоро територія України буде захоплена Росією, і їм немає сенсу туди повертатися. Їм пропонують отримати статус сироти і російське громадянство.

Далі їм розповідають, що вони можуть отримати сертифікат на житло, коли їм виповниться 18 років. Хлопчикам пропонують навчання у військовому училищі, виплати та квартиру від держави. Водночас категорично заборонено говорити українською мовою, виявляти свою українську ідентичність. Заборонено все, що пов’язано з Україною. В іншому разі на них чекає жорстоке покарання.

Є діти, які після повернення нам свідчать про те, що їх могли посадити на три дні в ізолятор і годувати один раз на день. Є різні випадки з різними дітьми залежно від віку і залежно від того, в яких умовах вони проживали, і хто їх оточував.

Розповім про один із недавніх випадків. Тринадцятирічна дівчинка в Росії чекала на свою бабусю з України. Але бабуся просто не витримала допитів по 14 годин. Наступного дня в неї зупинилося серце. Вона просто вийшла з транспорту і померла. У нас є підтвердження цьому.

Але одразу ж після цього за дитиною з усіма документами був відправлений законний представник, щоб забрати дівчинку. Буквально за три дні дівчинка телефоном почала говорити, що не повернеться в Україну. На четвертий день вона сказала, що її водили до зоопарку, магазинами, купували одяг, і що їй, найімовірніше, запропонують сім’ю, у якій вона житиме.

Через тиждень ця дівчинка вже жила в родині. І російська влада відмовляється розповісти, де ця дитина досі. Уже минуло більше місяця, нам невідомо, де ця дівчинка зараз.

Росія робить усе можливе, щоб знищити Україну. І це один з її планів. Не обов’язково дитину мучити, спалювати, страчувати, як робили нацисти. Адже в Росії – величезна демографічна проблема. Їм потрібні діти, їм потрібні росіяни, їм потрібні робітники.

Вони потребують наших дітей. Але вся пропагандистська машина Росії працює на те, щоб просто знищити Україну, створити образ ворога, недодержави. Тому дитина потрапляє в отруєний простір.

Потім ця дитина не просто починає ненавидіти Україну. Вона стає дорослою, яку Росія використовує у війні проти України. Скільки тисяч молодих людей, колишніх школярів Донбасу і Криму воюють сьогодні проти України? Вони впевнені, що тут — нацисти, НАТО.

Їх налаштували на те, щоб убивати українців. Ось у чому сенс геноциду. За моїми підрахунками, це близько 1,5 мільйона українських дітей з 2014 року, які опинилися і в Росії, і проживають на окупованих територіях. Їм просто імплантується в голову ненависть до України.

ОЛЕКСАНДР ПАВЛИЧЕНКО: Інші країни можуть допомогти Україні в захисті прав вивезених дітей

— Зараз потрібно працювати щонайменше за трьома напрямками.

Перший — максимально захистити дітей, які продовжують перебувати в зоні ризику і можуть бути або депортовані, або стати об’єктами фізичного впливу.

Не забувайте, що окрім 485 загиблих дітей від початку повномасштабного вторгнення є ще одна цифра — 152 дитини загинули з 2014 року. Це тільки за офіційними статистичними даними.

Другий — максимально документувати і розслідувати факти скоєних злочинів проти дітей. Близько 3 тисяч кримінальних злочинів проти дітей зараз розслідуються Генеральною прокуратурою. Звичайно ж, тривають розслідування і на міжнародному рівні.

Перш за все, йдеться про Міжнародний кримінальний суд. Так само працює Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ), хоча Росія вийшла з юрисдикції цього органу.

Третій елемент цієї роботи — максимально прагнути відновити порушені права, тобто повернути тих дітей, які стали об’єктом або насильства, або насильницької депортації. За можливості повернути їх в Україну і допомогти подолати завдані фізичні та психологічні травми. Працювати над цим потрібно разом із міжнародними партнерами.

Звичайно ж, тут важливо було б підключити і міжнародні організації, і, напевно, цілі держави, які могли б виступити покровителями, що передбачено в міжнародному гуманітарному праві.

Вони могли б здійснити гуманітарну місію по поверненню українських дітей або, принаймні, примусити Росію хоча б вказати, де і в яких умовах перебувають вивезені діти. Сама інформація про них уже буде певною гарантією того, що з ними не будуть жорстоко поводитися.

На боці Росії теж потрібно шукати правозахисників, волонтерів, які працюють з дітьми і теж володіють інформацією. Такими каналами якраз і надходила інформація про тих дітей, які були повернуті.

Батькам не слід перебувати в зоні, наближеній до зони бойових дій разом із дітьми, не погоджуючись на евакуацію до останнього моменту. Адже настає момент, коли евакуація вже стає практично неможливою. Це відповідальність батьків, яка може бути якимось чином оскаржена і в примусовому порядку може бути проведена евакуація.

Дітей можуть вивезти в більш спокійні місця — не на територію Росії, яка використовує таку ситуацію, демонструючи начебто гуманітарну місію. Але Росія вивозить дітей, щоб на своїй території позбавити їх українського громадянства, перевести з української ідентичності в російську.

Читайте також: Покарання наздожене навіть тих, хто просто оформляє документи: правозахисники про депортацію українських дітей до РФ

КАТЕРИНА РАШЕВСЬКА: Росія не гарантує права навіть своїх громадян-дітей

— Украдене дитинство неможливо компенсувати. Для того щоб запрацювали компенсаційні механізми, ми маємо порахувати, скільки коштує сльоза дитини. Скільки потрібно заплатити батькам дитини за те, що її вкрали, депортували, зґвалтували, вбили?

Коли ми говоримо про відповідальність, то потрібно підкреслити, що РФ не гарантує права дитини на достатньому рівні в себе, тому що країна не ратифікувала додатковий протокол конвенції про права дитини.

І тому комітет про права дитини фактично не має юрисдикції, коли ми говоримо про індивідуальні чи колективні скарги. Українські діти, які зараз вивезені в Росію або ж, наприклад, у Білорусь, позбавлені захисту. Також РФ фактично вигнали з Ради Європи.

Європейський суд з прав людини також не має юрисдикції, щоб захищати українських дітей. І зараз ми говоримо і про міжнародне кримінальне право, і про систему національного правосуддя. Коли національні українські суди притягуватимуть винних до відповідальності. Суди інших держав відповідно до принципу універсальної юрисдикції так само компетентні розглядати такі справи.

Наразі в Україні працює група з 24 держав, які хочуть притягнути РФ до відповідальності, в тому числі за злочини проти українських дітей. Архітектура правосуддя створена, вона дуже ефективна і працює. Але потрібен час. Потрібно закінчити цю війну, тому що з кожним новим днем злочини тривають.

Ми маємо боротися доти, доки всі депортовані діти не повернуться в Україну. На жаль, це може тривати дуже довго після закінчення війни. Міжнародне співтовариство має укласти не менш сильну, ніж “зернова” угода для того, щоб розробити механізм повернення та репатріації кожної дитини, яку вкрала РФ.

ПАВЛО ЛАТУШКО: Вивезення українських дітей до Білорусі діє за згодою і за дорученням Лукашенка

— Команда Народного антикризового управління підготувала звіт про факти незаконного переміщення українських дітей на територію Білорусі та їхнього перенавчання. Це роблять у рамках так званої союзної держави.

З цим звітом ми ознайомили Генеральну прокуратуру України, у нас відбулася вже зустріч у Києві, де ми передали додаткові матеріали. Ці ж матеріали було передано і в Офіс уповноваженого з прав людини України.

Зібрані докази, документи дуже чітко і ясно свідчать про те, що Лукашенко підписує в Москві документи, які спрямовані на те, щоб фінансувати й організовувати вивезення українських дітей на територію Білорусі.

Згідно з нашим звітом, минулого року і до кінця травня цього року було вивезено щонайменше 2 150 українських дітей. Перш за все, ми звертаємо увагу на сиріт. Ми звертаємо увагу на питання перетворення, на питання, пов’язані з геноцидом щодо українських дітей.

Ми поділилися цією інформацією з Європарламентом, Радою Європи, МЗС багатьох держав. На сьогоднішній день завдяки нашим діям вдалося встановити, як мінімум, імена та прізвища 13 дітей-сиріт.

Але треба подивитися, що здійснює режим Лукашенка щодо українських дітей. Фактично йдеться про викорінення ідентичності. Коли ці діти перебувають на території Білорусі, їм постійно віщає кремлівська пропаганда.

У Білорусі немає можливості вивчати українську мову. У них взагалі відсутня можливість вивчати українську культуру, історію. Мілітаризація українських дітей також відбувається на території Білорусі.

Ми ставимо перед собою кілька цілей. Перша мета — повернути українських дітей на батьківщину. Друга мета — припинити цей злочин. Третя мета — видача ордера на арешт Лукашенка, який особисто причетний до цих злочинів.

Ми ґрунтуємося на документах, які підписав особисто самопроголошений президент Білорусі.