Німеччина не замерзне без російського газу, але буде важко промисловості – Умланд

Від шантажу російського “Газпрому” постраждає лише промисловість Німеччини. За словами німецького політолога, аналітика Стокгольмського центру досліджень Східної Європи Андреаса Умланда навіть повне відключення російського газу не буде катастрофою: міста не замерзнуть, електрика не вимкнеться – хіба що країна втратить 2-3% ВВП. Про це у прямому ефірі телемарафону FREEДОМ на телеканалі UA розповів Умланд. Щоправда, на його думку, це теж загрожує соціальними потрясіннями.

Підприємства, які працювали на російському блакитному паливі (хімпром, металургія, автопром), мають сильне лобі. Крім того, активно протестуватимуть профспілки: у тому випадку, якщо газу для промисловості не буде і заводи доведеться тимчасово зупинити. Але ці протести ніяк не вплинуть на рішення ЄС – і самої Німеччини – раз і назавжди позбутися цієї залежності. На думку аналітика, у ФРН це станеться навіть раніше, ніж загалом по Європі: приблизно до 2024 року держава повністю замістить більшу частину газу з РФ.

– Європейські країни запроваджують обмеження для економії енергії. Як такі обмеження переживає Німеччина?

– Такі країни як Німеччина самі загнали себе в глухий кут за останні 20-30 років тим, що створили собі часткову залежність від російських енергоносіїв. І зараз нам знадобиться час, щоби переставити свою промисловість та інфраструктуру на імпорт енергоносіїв з інших країн. І це поки що не готове. Але тут, швидше, йдеться не про те, що люди будуть мерзнути, а про те, що частина промисловості може закритися або тимчасово, або постійно. І тому зараз намагаються обмежити енергоспоживання для того, щоби не закривати ці заводи.

— Наскільки зараз європейські країни готові до того, що низка промислових підприємств зупинятиметься? Наскільки є в Європі розуміння, що потрібно вже зараз про це думати та розвивати це найближчим часом, і дуже швидко все це робити?

— Це розуміння є. І я думаю, десь до 2023-2024 років ми вже повністю закриємо залежність від російських енергоносіїв. Але перехідний період буде складним. У Німеччині є, звичайно, лобісти й самі підприємства, і профспілки, які не дуже цікавляться світовою політикою. Вони просто виступають за інтереси членів своїх профспілок чи промислових асоціацій. І вони вимагають від держави, щоби там було достатньо газу, зокрема, щоби ці підприємства не закрилися. І це відбуватиметься наступного місяця. Багато залежатиме від європейської солідарності, як країни допомагатимуть одна одній. Але я думаю, що стратегічно найбільші втрати нестиме Росія, тому що вона назавжди вже втрачає ці ринки. І Росія теж не має поки що розвиненої альтернативної інфраструктури, щоб із Західного Сибіру, ​​скажімо, постачати величезні обсяги газу в інші регіони світу. В інших регіонах світу теж є попит, але у Росії та сама проблема – як постачати цей газ туди?

 — Чому все ж таки, з одного боку, країни підтримують ембарго на енергоносії, а з іншого боку, такі країни як Італія, Угорщина це питання відтягують? І чи правильно я розумію, що питанням альтернативи почали займатись лише після повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну?

— Ці роздуми розпочалися лише наприкінці лютого. У Росії також розуміють, що через рік-два такої можливості не буде, тому що в Європі вже буде більше терміналів для зрідженого газу, буде перехід на “зелені” технології. Із західної точки зору це було непорозуміння, нерозуміння російського імперіалізму. Тобто там розраховували на взаємну залежність країн та “Газпрому”. Але в Москві, мабуть, довгострокові, стратегічні міркування не відіграють такої ролі. Там люди керуються емоційними прерогативами. І це було недооцінено на Заході. І зараз йде пошук альтернатив, які лише можливі. Це й продовження операцій атомних енергетичних станцій, які взагалі мали закритися цього року. Це і вживання вугілля більшою мірою. Це і “зелена” енергія. Це і скраплений газ, нові трубопроводи.

— Завдяки яким ще ресурсам європейські країни можуть до 1 вересня заповнити свої сховища до осені?

— Як я вже сказав, це суміш різних підходів. Частково це за рахунок того, що просто скоротилося споживання газу для виробництва електроенергії, купують скраплений газ.

У Німеччині навесні було розпочато велику дискусію щодо того, якби країна сама зупинила б імпорт російського газу. Завжди був такий великий табір економістів, які казали, що це коштуватиме 2-3% ВВП, але вони можуть це зробити. Це буде криза економічна, але це можливо. Але тут ще є політичний чинник. Як я сказав, профспілки, асоціації підприємств пресують німецький уряд, щоб не скорочувати постачання газу. Просто є регіони, певні соціальні групи, які за свої права та свої інтереси борються.

— Туреччина намагається і пропонує свою роль як посередника зниженого газу. Але Туреччина намагається зайняти таку серйозну позицію і для ЄС. Як ви можете проаналізувати такі пропозиції Анкари?

— Я думаю, це пов’язано із внутрішніми інтересами – з виборами, які будуть. І тут така дуже суперечлива позиція у Туреччини, яка, з одного боку, будує відносини з Росією, з іншого боку, допомагає Україні та співпрацює з Європейським Союзом. І Туреччина себе просто знайшла у ролі посередника, такої нейтральної сторони. У цій позиції вона може просто скористатися тим, що зараз є дисбаланс між Європейським Союзом та Росією. Але я думаю, варто таки подивитися на історію турецько-російських відносин і на конфліктні регіони, де Туреччина та Росія, скоріше, є суперниками – Центральна Азія, Кавказ, Чорне море, Сирія, Лівія. У всіх цих регіонах інтереси Росії та Туреччини розходяться. І ось це зближення, яке ми спостерігали останніми тижнями між Росією та Туреччиною, швидше за все, тимчасово. І я думаю, Україні просто потрібно скористатися тим, що Туреччина пропонує. Попри це, можливо, Туреччина і буде для України корисною як посередник з енергетичних чи політичних питань.

Читайте також: 

Хлань прогнозує, що у найближчі два тижні розпочнеться деокупація Херсонщини

Замість нових санкцій проти РФ Угорщина почала закуповувати ще більше російського газу — подробиці

Директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко в ефірі марафону “FREEДОМ” на телеканалі UA зазначив, що результатом шантажу ЄС для Кремля стане втрата найбільшого ліквідного європейського ринку для збуту своїх енергоносіїв.