Укладення мирної угоди та припинення війни Росії проти України не дадуть жодних гарантій того, що диктатор Путін не нападе знову. До нового вторгнення його можуть підштовхнути як імперські амбіції, так і необхідність показати, що цілі “СВО” нібито досягнуті. Таку думку в ефірі телеканалу FREEДОМ висловив політолог Максим Джигун.
При цьому Путін не збирається зважати ні на втрати на фронті, ні на втрати промисловості в тилу.
“Тут видно імперські амбіції Путіна. Але водночас із цим у нього, швидше за все, є план подальшого розгортання стратегічного нападу на Україну. Зараз для диктатора вкрай важливо, якщо і припиняти на якийсь час військові дії, то бути впевненим у тому, що він зможе “продати” своїм виборцям хоч якісь досягнення цілей “СВО”. Згадаймо, що ці цілі вже разів 15 змінювалися, і щоразу була спроба видати це за перемогу”, — каже Джигун.
Політолог не сумнівається, що російський диктатор неодмінно спробує захопити якомога більше територій України. При цьому Путін, який при владі вже понад чверть століття, також розуміє, що у США, які відіграють важливу роль у закінченні війни в Україні, влада зміниться. Це дасть йому додаткове місце для маневрів.
“Навіть перемир’я для Путіна — це спроба створити оперативний простір для того, щоб потім розширювати зону військового впливу і наступати на нові й нові українські території. Ніхто не повинен мати ілюзій, що з Путіним можна якось домовитися і що через кілька років він не відновить спроби забрати всю територію України. Ба більше, сьогодні Путін розуміє, що при владі у США Дональд Трамп, і з ним можна підписати якусь угоду. Можна навіть печатки поставити, але річ у тім, що вже через три роки у США зміниться влада, буде інший президент. Президент, із яким у Путіна немає жодних взаємин, тому в диктатора буде більше можливостей для того, щоб отримувати максимум від ситуації”, — вважає політолог.
Дії українського керівництва, яке продовжує наполягати на наданні Україні надійних гарантій, Максим Джигун вважає абсолютно правильними.
“Це дуже правильно з погляду України не погоджуватися на якісь компромісні варіанти миру на кшталт “вільної економічної зони” в Україні та якихось інших схожих формулювань. Адже, якщо за цими угодами не буде реальних гарантій безпеки, ніхто не може бути впевнений у тому, що Росія не спробує забрати всю Україну. Особливо якщо зникнуть перешкоди у Донецькій області, ті українські форпости, які окупанти не можуть захопити вже понад 10 років”, — упевнений експерт.
Навіть смерть диктатора не змінить вектор дій країни-агресора, переконаний політолог.
“Путін, на відміну від того ж Дональда Трампа, не має жодних обмежень для зміни російського законодавства та переобрання на наступний термін. Як ми знаємо, у Росії виборів немає, і диктатор хоче правити до кінця свого життя. Ми не знаємо, скільки років є ще в диктатора, це не так уже й важливо, бо в Росії “колективний Путін” продовжить жити”, — каже Джигун.
Російський диктатор не зупиниться на Україні, і європейські країни мають бути кровно зацікавлені у відстоюванні українських інтересів, вважає Джигун.
“Я думаю, що сьогодні одними з головних інтересантів у тому, щоб не допустити якихось угод, які передбачають виведення українських військ з території Донбасу, мають бути не тільки українці, а й європейці, зокрема Балтійські країни, країни Західної Європи. У Європі всі розуміють, що Путін не зупиниться на Україні, якщо якимось дивом захопить її. У такому разі, отримавши фактично винагороду за війну, яку він затіяв ще 2014 року, в нього з’являться нові апетити і бажання створювати прецеденти й в інших країнах”, — зазначає експерт.
Водночас із цим експерт відзначає і пасивну позицію Китаю у питанні закінчення війни в Україні, що також дає Путіну додаткові надії на продовження війни.
“Варто звернути увагу, що ми не бачимо жодних кроків з боку Китаю, щоб зупинити війну. Ймовірно, дивлячись на це, Путін розраховуватиме на допомогу з боку Китаю надалі й у якихось форматах намагатиметься давати можливості Китаю поневолювати європейський ринок. А для Піднебесної він дуже важливий для збереження темпів розвитку і стратегічного опору США в економічному, політичному та військовому планах”, — припускає Джигун.
Розпалює жагу Путіна і позиція країн Європейського Союзу. Як зазначає політолог, ніхто з них поки що не зміг чітко назвати, які саме гарантії безпеки отримає Україна.
“Кожна країна в ЄС так чи інакше відстоює свої позиції. Та ж Бельгія не хотіла б втратити довіру як надійна фінансова гавань через конфіскацію російських активів. Вони не хочуть втрачати гроші, які лежать у бельгійських фінансових інститутах. При цьому всі забувають, для російських ракет кордонів не існує. Вони долітають і до Києва, і до Брюсселя з дуже невеликою різницею. Критично важливою є позиція Європи у питанні гарантій безпеки для України. Я поки що не чую від європейських лідерів жодних конкретних пропозицій щодо цього питання після укладення миру в Україні. Це стосується і військового, і фінансового аспектів. На жаль, немає жодних передумов до того, що європейці зараз роблять кроки, які перетворяться на якісь реальні речі, які переконають того ж Трампа залишити за європейцями місце за столом переговорів і гарантувати, що ця війна не відновиться”, — каже політолог.
При цьому покладатися на США у цьому питанні також не можна, особливо за нинішньої влади.
“Речі, про які говорить Трамп особисто, можуть змінюватися в режимі реального часу. Навіть підписані Трампом укази можуть згодом бути анульовані американськими судами. Позиція нинішнього глави Білого дому не відповідає позиції всієї влади США загалом. Тому Україна і добивається, щоб гарантії безпеки їй були ратифіковані американським парламентом. Тоді можна говорити про якусь стабільність цих домовленостей. Ба більше, ми не можемо підписувати жодних документів, доки ми не бачитимемо цих гарантій у реальності, підкріплених чимось конкретним”, — підсумовує Максим Джигун.
Читайте також: Країни НАТО — наступна ціль Росії: Рютте закликав союзників прискорити переозброєння і підтримку України (ВІДЕО)
Раніше президент Литви Гітанас Науседа заявив, що гарантії безпеки для України не повинні перетворитися на черговий Будапештський меморандум.














