Сьогодні о 09:19
Про готовність зустрітися з президентом України Володимиром Зеленським у третій країні для підписання мирного договору оголосив диктатор Путін російським пропагандистам. Він також нібито готовий до переговорів з усіма, зокрема й з європейськими представниками, але першого кроку робити не стане.
Раніше у Кремлі заявляли, що вихід на мирну угоду з Україною “займе багато часу”. Процес завершення війни нібито залишається “надто складним”.
Путін заговорив про “завершення війни”
Президент США Дональд Трамп хотів би побачити “значне продовження” перемир’я між Україною та Росією. За його словами, пропозицію про припинення вогню висунув саме він, а Київ і Москва погодилися на неї. Однак раніше неодноразово надходила інформація, що російський диктатор Путін сам просив перемир’я на 8 і 9 травня для проведення військового параду.
“Ми отримали згоду Росії на обмін військовополоненими у форматі “1 000 на 1 000”. Також має бути встановлений режим тиші 9, 10 і 11 травня. Україна послідовно працює над поверненням своїх громадян із російського полону. Доручив нашій команді оперативно підготувати все необхідне для обміну. Дякую президенту США та його команді за результативну дипломатичну участь. Розраховуємо, що Сполучені Штати забезпечать виконання домовленостей російською стороною”, — з такою заявою виступив президент України Володимир Зеленський.
Хоча Кремль сам просив припинити вогонь на 9 травня, у першу ж ніч триденного перемир’я російські війська продовжували атаки на українські регіони. За даними Повітряних сил ЗСУ, по Україні вдарили балістичною ракетою “Іскандер-М” і 43 безпілотниками.
Українська влада і військові неодноразово зазначали, що Росія традиційно використовує подібні “перемир’я” як елемент інформаційної кампанії й паралельно продовжує бойові дії на фронті. Держсекретар США Марко Рубіо також констатував відсутність “плідних результатів” у мирному процесі між РФ та Україною.
“Ми готові відіграти будь-яку можливу роль, щоб привести ситуацію до мирного дипломатичного врегулювання. На жаль, ці зусилля зайшли в глухий кут, але ми завжди готові, якщо обставини зміняться”, — сказав він.
Глава дипломатії ЄС Кая Каллас зазначила, що мирні переговори, які ведуться нині, насправді ні до чого не призводять. Вона додала, що в межах переговорного треку всі вимоги висуваються до української сторони, а до російської — жодних.
“І саме тому я вже кілька місяців тому запропонувала міністрам закордонних справ перелік заходів, які ми хочемо бачити і з боку Росії. Адже є також запити до Європи, якщо, наприклад, згадати про скасування санкцій. Щодо Молдови, я вважаю, що виведення російських військ із Придністров’я також має бути однією з вимог ЄС”, — наводить слова Каллас Європейська служба зовнішніх зв’язків (EEAS).
У Кремлі продовжують заявляти, що російський диктатор готовий до переговорів, хоча перемовний процес неодноразово саботувався саме російською стороною. Український президент Володимир Зеленський своєю чергою неодноразово заявляв, що готовий до зустрічі на рівні лідерів, адже саме в такому форматі можна дійти рішення щодо питання територій.
Коментуючи заяви Путіна про те, що війна “скоро закінчиться”, міністерка закордонних справ Фінляндії Еліна Валтонен заявила, що на позицію Москви могло вплинути зміцнення позицій України.
“Абсолютно новим цього року стало те, що Україна показала — у неї справді найсильніші карти. По-перше, її позиції значно зміцнилися за останні два-три місяці. Не лише у військовому плані, де вона змогла втримати оборону і повернути частину території, незаконно окупованої Росією, а й у політичному плані. Ми бачимо, що Україна змогла укласти низку угод, наприклад, із країнами Перської затоки, використовуючи свій досвід і знання у сфері протиповітряної оборони, зокрема, у боротьбі з безпілотниками. І ми бачимо, що досвід українців високо цінується у всьому світі”, — заявила Валтонен.
Москва зазнає значних невдач на фронті й через це знову намагається продавити ультиматум — змусити Україну вивести війська з неокупованої частини Донецької області. Лише після цього Росія нібито готова припинити бойові дії та продовжити мирні переговори.
“Кремль уже давно висуває вимогу щодо неокупованого Донбасу як попередню умову для запровадження перемир’я або досягнення мирного врегулювання в Україні. Віддача неокупованих частин Донецької та Луганської областей надала б Росії контроль над “поясом фортець” України — низкою укріплених міст, які з 2014 року слугують основою оборони України в цьому регіоні”, — зазначають аналітики Інституту вивчення війни (ISW).
В ISW зазначають, що така вимога Кремля не передбачає жодних гарантій укладення мирної угоди. Російська Федерація фактично вимагає території, які можуть стати плацдармом для нової наступальної операції.
Прессекретар російського диктатора Пєсков заявив, що Путін нібито готовий вести переговори з усіма, але першого кроку робити не буде. Він додав, що шлях до миру буде “дуже довгим” і залежатиме від “складних деталей”. Таким чином у Кремлі дають зрозуміти, що пришвидшувати процес не збираються.
Водночас міністри закордонних справ ЄС обговорять питання про можливі переговори з РФ і вимоги Євросоюзу до Москви наприкінці травня.
“Ми ж розуміємо, що як в Ірані, так і в Росії режим стоїть. І він стоятиме. І потрібно з ним розмовляти. Але з іншого боку, режим-то розмовляти з нами не хоче. Ось і виникає питання: як змусити режим говорити з нами? Узагалі це дуже цікава тема, тому що авторитарні режими, особливо ті, які справляють враження монолітних, насправді дуже крихкі. Вони лише здаються дуже міцними, такими, які дуже складно переламати. Але якщо в режимі виникне тріщина, то він дуже швидко розвалиться. Миттєво. І в Ірані, як і в Росії, саме така ситуація”, — вважає аналітик міжнародної політики Олександр Колесниченко.
Попри заяви Кремля про готовність до діалогу, Москва продовжує висувати нові умови, затягувати переговорний процес і паралельно зберігати військовий тиск на фронті. Без реального примусу Росії до миру дипломатичні ініціативи ризикують залишитися лише тимчасовою паузою у війні, а не шляхом до сталого миру.
Заява Путіна в оцінці експертів
Для чого Путін заявив про нібито швидке завершення війни проти України? Чи готова РФ до реальних мирних переговорів? На ці питання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді:
- Ганна Малкіна, докторка політичних наук, професорка КНУ ім. Тараса Шевченка;
- Дмитро Левусь, політолог-міжнародник, експерт Центру “Об’єднана Україна”;
- Андрій Сидельников, політик, лідер міжнародного руху “Говорите громче!”;
- Олексій Буряченко, професор Київського авіаційного інституту, президент “Міжнародного інституту дослідження безпеки”.
АННА МАЛКІНА: Путін не може закінчити війну
— Ми не знаємо великої частини того, що, можливо, відбувається за лаштунками переговорного процесу, тому зараз можна робити лише певні припущення. Усі припущення про те, що відбувається в переговорному процесі, свідчать, що Росія сьогодні не просто слабка, а вже не може приховувати цього.
Слабкість російської армії була оголена ще у 2022 році: коли провалився бліцкриг, коли ЗСУ провели контрнаступ у Харківській області й так далі. Але, з усім тим, силу російської держави Путін тривалий час намагався зберігати та демонструвати.
Сьогодні ми бачимо слабкість самої Росії й самого лідера Кремля. І приховати це неможливо — ні російською пропагандою, ні зовнішньою атрибутикою на кшталт проведення парадів.
Усе це показує, що цей колос на глиняних ногах уже не просто хитається — він перебуває в жалюгідному стані. Тому ми й чуємо заяви, зокрема від Володимира Путіна, які, по-перше, є вкрай суперечливими. З одного боку, звучить теза про те, що війна наближається до завершення. З іншого — російська сторона, як і раніше, вимагає виведення українських військ із Донбасу. Тобто це все та ж заїжджена платівка, і нічого тут не змінюється.
Можливо, російський диктатор розгублений і сам не знає, що говорити й робити. Або ж він намагається відвернути увагу і трохи заспокоїти зовнішній світ, готуючи чергову, м’яко кажучи, капость.
Інформація, яка час від часу надходить або від військових експертів, або від розвідок, говорить про те, що Путін може спробувати відновити свої рейтинги та репутацію шляхом агресії проти слабших у військовому плані країн. А це, по суті, відповідає його максималістському завданню — відновленню радянської імперії, Радянського Союзу 2.0.
Я зараз маю на увазі, звісно ж, країни Балтії та Фінляндію. Погрози на адресу Фінляндії вже звучали. Ба більше, звучали навіть погрози на адресу Вірменії й так далі.
Нинішня нібито миролюбна риторика про завершення війни може виявитися повторенням того, що ми чули перед початком повномасштабного вторгнення в Україну: “ми ні на кого не збираємося нападати”, “Україна — наш сусід”, “це наші брати” і так далі.
А можливо, це справді розгубленість, коли вони самі не розуміють, як виходити з цієї ситуації.
Ми не повинні забувати, що Кремль отримав не лише серйозного ляпаса у вигляді ударів по Туапсе та інших містах, які виявилися абсолютно беззахисними перед українськими дронами. Путін отримав потужний репутаційний удар, який помітили навіть на Заході.
Я іноді переглядаю Telegram-канали, щоб розуміти настрої, і маю на увазі, зокрема, указ Володимира Зеленського про дозвіл провести парад на Красній площі — тобто фактично виключити її зі списку об’єктів для ударів українських дронів. Це був дуже серйозний репутаційний ляпас, який призвів у сум’яття і Путіна, і його оточення, а також деморалізував частину російського суспільства.
Цей жарт насправді гранично чітко показав ту реальність, у якій опинилася Російська Федерація.
Що буде далі — припускати складно. Я не бачу зараз жодних підстав вважати, що війна справді скоро закінчиться. І тут не можна обманювати себе і ставитися до того, що відбувається, надто оптимістично, тому що завершити війну Путін не може.
ДМИТРО ЛЕВУСЬ: Кремль намагається продати своєму населенню можливість закінчення так званої “СВО”
— Складається враження, що Путін намагається продати російському суспільству ідею про те, що цілі так званої “СВО” досягнуті. Але загалом ми ж знову не побачили в його словах жодних принципових змін.
Так, Путін знову говорить про готовність до переговорів, до зустрічей із Зеленським. Але водночас умови Росії залишаються незмінними. Він наголошує, що йдеться виключно про підписання договору на російських умовах.
Україна змусила Путіна реагувати, змусила знову викручуватися, знову створювати картинку для власного населення. Тобто на всяк випадок готувати суспільство до думки про те, що “можливо, вже все досягнуто”.
Окрім спроби переконати населення Росії, що, мовляв, “усе досягнуто”, головна мета, як мені здається, — це знову обдурити США. Це чергова спроба імітувати переговорний процес, чергова спроба показати нібито добру волю — і не більше.
Особливо якщо подивитися на динаміку заяв не лише Путіна, а й, наприклад, його нинішнього, можна сказати, головного пресофіцера з міжнародної політики Юрія Ушакова — він часом говорить речі, які прямо суперечать словам Путіна.
Я думаю, що діалог зі США зберігається, і Україна робить для цього все можливе. Був візит секретаря РНБО Рустема Умєрова до Штатів і головною темою, звісно, було гуманітарне питання — обмін полоненими. Це частина постійного діалогу.
Той самий указ президента Зеленського, згідно з яким Красна площа була виключена зі списку військових цілей, щоб Путін міг провести свій військовий парад — це ж теж частина діалогу зі США.
Напевно Дональд Трамп, який виступив ініціатором цього перемир’я, яке Росія, до речі, так і не дотримується на лінії бойового зіткнення, — був залучений до цього процесу. І, очевидно, це робилося у відповідь на прохання Росії, бо Путіну для власної легітимності життєво необхідно проводити цей щорічний ритуал перемоги 9 травня.
Зараз Трамп, звісно, вже говорить, що це було не на прохання Путіна. Та й російська пропаганда заздалегідь намагалася подати все інакше. Але ж очевидно, що прохання було. І було прохання з боку США забезпечити можливість проведення параду, і Україна на це пішла.
Ми бачимо, що Росія в історії навколо 9 травня була змушена реагувати, була змушена імітувати добру волю. А отже, і до позиції США вона б прислухалася.
Якщо ж виходити з того, що РФ не змінила жодної своєї вимоги, то стає очевидно: розмови про можливу зустріч на рівні лідерів поки що залишаються суто гіпотетичними. Путін — патологічний брехун.
Туреччина начебто влаштовує Росію як переговорний майданчик. Хоча саме звідти Путін свого часу фактично втік, відмовившись їхати на зустріч із Зеленським влітку минулого року. Швейцарія формально підходить як майданчик для переговорів лідерів. Але потім раптом з’ясовується, що вона вводила санкції проти російських підприємств і цього вже достатньо для претензій. Або, припустімо, в Угорщині зміниться прем’єр-міністр, і там почнуть говорити неприємні для Кремля речі.
Тобто причин відмовитися від зустрічі із Зеленським можна вигадати нескінченно багато. Тому всі ці застереження Путіна практично одразу зануляють будь-які ілюзії щодо якоїсь позитивної динаміки.
АНДРІЙ СИДЕЛЬНИКОВ: Ініціатива на фронті — не у Росії
— Насамперед усі заяви Путіна і представників Кремля — для публіки. І, напевно, зараз уже більше для президента США Дональда Трампа. Справді, коли чуєш подібні заяви, багатьом коментаторам важко стримати усмішку, хоча йдеться про речі абсолютно серйозні.
Москва не готова підписувати жодні угоди, які відображають реальність. Кремль, як і раніше, хоче капітуляції України. Цього не буде ніколи й за жодних умов.
У Кремлі це вже, власне, і самі розуміють, але подібну риторику продовжують використовувати, щоб, мабуть, знову продемонструвати США і Трампу свою нібито зацікавленість у переговорах.
Але ми прекрасно знаємо: російські чиновники й взагалі всі, хто сьогодні перебуває при владі у РФ, — це люди, які не тримають слова. Винятків тут уже, на жаль чи на щастя, не залишилося. Вони постійно брешуть.
Розраховувати на те, що Путін щось заявив і справді це виконає, просто не можна. Ми надто добре знаємо історію питання, знаємо психологію цих людей, цих злочинців при владі, які перебувають там уже довгі роки. Тож усе це — радше спроба відвернути увагу.
Як ми бачимо сьогодні, у російських загарбників справи на фронті йдуть не дуже добре. Тому ситуація зараз складається не на користь РФ. Ініціатива сьогодні не у Росії — і це добре.
Те саме “перемир’я”, яке нав’язав Трамп, я вважаю абсолютно несерйозним. Ба більше — воно допомогло Путіну вирішити багато внутрішніх проблем, хоча заради цього йому і довелося певним чином принижуватися перед Трампом. Але треба визнати: українське керівництво вийшло з цієї ситуації дуже гідно і на найвищому рівні.
Цей тролінг, нав’язування власного порядку денного — усе це призвело до того, що тепер уже російська сторона змушена підлаштовуватися і рухатися у заданому Україною фарватері.
Ініціатива і на фронті, і в політико-дипломатичному плані поступово переходить на бік України. І це, звісно, не може не тішити.
Путіна і Росію необхідно примусити до миру. Тому що інакше все це триватиме дуже довго. Путін і далі буде всіх обманювати, зображати співпрацю, розповідати казки американському президенту.
ОЛЕКСІЙ БУРЯЧЕНКО: РФ не готова до серйозних переговорів про закінчення війни
— Росія знову намагається зайти в чергову дипломатичну гру, зокрема через заяви Путіна. З одного боку, Кремль продовжує лякати Європу ескалацією. Путін уже прямо звинувачує в тому, що російсько-українська війна нібито почалася після публічної фіксації прагнення України вступити до ЄС і НАТО.
Паралельно починають звучати й прямі погрози на адресу Вірменії, особливо після візиту президента України Володимира Зеленського і після саміту Європейської політичної спільноти, який проходив у Єревані.
Одним словом, позиція і Путіна, і РФ після того дипломатичного ляпаса на 9 травня виглядає зараз украй слабкою і розбалансованою.
Наразі не видно, що Росія справді готова до якихось серйозних, предметних переговорів щодо закінчення війни.
У Кремлі заявляють, що до мирного договору ще дуже далеко, необхідно ще багато чого обговорити, зокрема з американськими партнерами та посередниками. Водночас вони фактично самі визнають, що переговорний процес буксує. І, як випливає із заяв Юрія Ушакова, однією з причин називають те, що США зараз більше зосереджені на Близькому Сході.
Як на мене, у росіян уже практично не залишилося ілюзій щодо того, що Сполучені Штати зможуть натиснути на Україну і змусити її без бою віддати території Донецької та Луганської областей. Тому Путін і російська дипломатія намагаються запускати альтернативний трек — уже через європейців.
Щобільше, Сполучені Штати за Трампа поступово, але доволі впевнено виходять із контурів європейської безпеки. І на цьому тлі з низки європейських столиць уже почали звучати заяви про необхідність шукати діалог із РФ. Плюс до всього — глобальна енергетична криза. І я думаю, що Москва зараз спробує цим скористатися.
Уся ця демонстративна “доброзичливість” Путіна, його заяви про готовність розмовляти з Європою — це, по суті, класична риболовля. Кремль просто закидає вудку.
Центральна мета всієї цієї риторики та подібних ініціатив Путіна — це, звісно, зниження підтримки України: і фінансової, і військової.
Читайте також: Картонна перемога Кремля: як Росія провела 9 травня без техніки та союзників
Завантажуй додаток FREEДОМ в Google Play та App Store
Не пропусти наші відео на YouTube-каналі FREEДОМ
Якщо заблоковано доступ до сайту та соцмереж FREEДОМ — алгоритм дій
