“Коаліція охочих” перейшла до конкретики: експерти про ефективність і механізм гарантій безпеки для України

Наймасштабніша зустріч “коаліції охочих” відбулася 4 вересня в Парижі. Головний підсумок зустрічі — гарантії безпеки для України отримали політичне схвалення. Також коаліція поспілкувалася з президентом США Дональдом Трампом. Внесок Сполучених Штатів у гарантії безпеки для України буде визначено протягом кількох тижнів.

Про що домовилися на саміті в Парижі

Президент Франції Еммануель Макрон за підсумками зустрічі повідомив, що сьогодні на столі “коаліції охочих” від 35 країн-учасниць є політичні та військові пропозиції щодо надання Україні гарантій безпеки. Лідер Франції наголосив, що гарантії безпеки почнуть діяти незалежно від того, в якій формі будуть припинені бойові дії — чи це буде мирна угода, чи просто припинення вогню.

Підхід коаліції щодо гарантій такий:

• жодних обмежень за форматом української армії (кількісним і озброєнням);
• подальше посилення української армії, щоб вона могла стримати будь-яку потенційну агресію;
• сили гарантування безпеки — на засіданні 26 країн формально зобов’язалися направити в Україну або свої війська, або передати конкретні засоби для гарантування миру та запобігання бойовим діям у разі нової агресії.

Вже є список держав, які готові забезпечувати безпеку для України, і зрозумілий їхній внесок.

“26 країн погодилися направити війська в Україну як сили підтримки або бути присутніми на суші, на морі чи в повітрі для забезпечення безпеки української території та самої України на наступний день після припинення вогню або встановлення миру. Розгортання відбуватиметься в умовах припинення вогню, не на лінії фронту, а в географічних зонах, які зараз визначаються. Мета полягає в тому, щоб запобігти будь-якій новій масштабній агресії та забезпечити явне залучення цих 26 держав до довгострокової безпеки України”, — заявив президент Франції Еммануель Макрон.

Що важливо, ці гарантії безпеки отримали схвалення з боку Сполучених Штатів Америки. Це стало зрозуміло під час розмови з президентом США Дональдом Трампом. У Білому домі визначать ступінь своєї участі протягом кількох тижнів.

За словами президента України Володимира Зеленського, американський лідер незадоволений тим, що Угорщина і Словаччина продовжують закуповувати нафту в Росії. Він вважає, що зараз Володимир Путін хоче затягнути переговори й насправді не хоче миру, висуваючи невиконувані умови для того, щоб зірвати мирні зусилля як України, так і США.

“Американські партнери нам передали, що Путін запросив мене до Москви. Я вважаю, що, якщо хочеш, щоб зустрічі не було, треба мене запросити до Москви. Росія почала говорити про зустріч — це вже непогано. Але поки ми не бачимо їхнього бажання закінчити війну. А дорослі лідери з зустрічі такого рівня повинні виходити з якимось результатом, бажано — завершенням війни”, — заявив президент України Володимир Зеленський.

Також президент України заявив, що будь-які територіальні поступки Росії не призведуть до завершення війни — навпаки, вони лише наблизять її до Європи.

“У 2014 році Путін вдерся в частину східної частини нашої країни, щоб використати її як плацдарм для повної окупації цих регіонів. Якщо завтра ми якимось чином покинемо Донбас, чого не відбудеться, ми відкриємо Путіну незахищений простір поруч із півтора мільйонним містом Харків. Він також захопить промисловий центр Дніпро, і це відкриє йому нові можливості. Якби Путіну вдалося здійснити його початковий план захоплення всієї України, він використав би її як плацдарм для вторгнення в Європу. Якщо Європа сильна, він, ймовірно, нічого не зробить, але якщо вона слабка, тоді постраждають від дій Росії”, — акцентував український лідер.

Підсумки зустрічі “коаліції охочих” в оцінці експертів

Чи будуть ефективні гарантії безпеки для України, які представили після саміту в Парижі? Якою буде роль США? Чи знизять гарантії безпеки рівень загрози з боку РФ? На ці запитання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді:

• Станіслав Желіховський, кандидат політичних наук, експерт-міжнародник;
• Тарас Жовтенко, експерт з міжнародної безпеки фонду “Демократичні ініціативи” ім. Ілька Кучеріва;
• Ярослав Божко, керівник Центру політичних досліджень “Доктрина”;
• Ігор Чаленко, політолог, голова Центру аналізу та стратегій.

СТАНІСЛАВ ЖЕЛІХОВСЬКИЙ: Україна не повинна залишатися в “сірій зоні” між Заходом і Росією

— 4 вересня в Парижі було зроблено важливий крок у напрямку того, щоб Україна отримала надійні гарантії безпеки від партнерів. Це надзвичайно важливо, щоб не допустити повторної агресії Росії ні в мирний час, ні в період відсутності активних бойових дій.

Тут є складнощі. Наприклад, зараз непросто досягти єдиного консенсусу як серед європейських партнерів, так і в межах трансатлантичних зв’язків. Добре, що США також заявили про готовність надати Україні гарантії зі свого боку. Ми сподіваємося, що президент Дональд Трамп внесе вагомий внесок у цю спільну справу.

Поки що неможливо до кінця опрацювати ці гарантії безпеки. Причин кілька:

• Процес динамічний. Будуть ще зустрічі для узгодження конкретних форматів і змісту гарантій від кожної країни. Зараз підключилися не всі держави, а ті, хто заявив про готовність, формулюють позиції досить розмито.
• Немає ясності щодо переговорів з Росією. Ми не знаємо, яким може бути можливе угода про припинення вогню. Все обговорюється гіпотетично, адже бойові дії тривають. І в майбутньому умови такої угоди можуть внести серйозні корективи в пропозиції, обговорювані у Вашингтоні, Парижі чи на майбутніх зустрічах.

Важливо, щоб розроблялися й альтернативні варіанти. Якщо в українсько-російському договорі з’являться пункти, що створюють труднощі для реалізації ініціатив, повинні бути передбачені запасні сценарії.

Добре, що партнери проводять зустрічі на рівні лідерів, є розуміння українських потреб і бажання допомогти. Але надзвичайно важливо, щоб Україна інтегрувалася в західні структури — не лише НАТО, а і Європейський союз.

Україна не повинна залишатися в “сірій зоні” між Заходом і Росією. Інакше нам буде значно складніше забезпечувати безпеку не лише для себе, а й для всієї Європи.

Ми не знаємо, скільки ще триватимуть активні бойові дії, і важливо, щоб цей час було використано для ратифікації гарантій безпеки в парламентах країн-партнерів.

Раніше Україна вже підписувала подібні угоди з рядом держав, але вони не проходили парламентську ратифікацію. Зараз, виглядає, хочуть змінити підхід і зробити роботу якіснішою, щоб гарантії справді запрацювали і вселяли довіру.

Ці угоди повинні діяти не лише у випадку нового нападу Росії, а й у період, коли війна ще не завершена, але загроза зберігається. Україна має отримувати технічну, фінансову та військову допомогу для зміцнення армії. Сьогодні все частіше лунає думка: саме українська армія — головний гарант нашої безпеки.

Особливо важливо, щоб гарантії почали працювати одразу після завершення активних бойових дій, а не лише у випадку нового нападу. Нам не можна чекати, як передбачає логіка статті 5 договору НАТО. Ми перебуватимемо у стані війни доти, поки не звільнимо всю територію та не покараємо Росію. Найімовірніше, нас чекає період перемир’я, і саме тоді потрібна перманентна підтримка.

Наша держава має отримувати постійну допомогу і таким чином нарощувати обороноздатність. Тоді Росія буде змушена багато разів подумати, перш ніж наважитися на новий напад.

ТАРАС ЖОВТЕНКО: Європейські союзники повинні бути готові до будь-яких сценаріїв розвитку подій

— На саміті в Парижі були формалізовані рішення, які стали черговим логічним кроком у розвитку активності “коаліції охочих”. Це продовження всіх попередніх домовленостей і кроків.

Раніше учасники коаліції в цілому визначалися з форматом міжнародних сил, які можуть бути розгорнуті на території України. Обговорювалося, чи будуть це миротворці, сили іншого характеру, наприклад, сили стримування, і яким чином усе це відбуватиметься. Проводилися засідання та зустрічі на рівні начальників генштабів країн, готових направити військові підрозділи як елементи майбутніх сил стримування на території України.

Тепер же прийнято остаточне політичне рішення: скільки країн реально братиме участь у розгортанні сил стримування, які ролі та зобов’язання кожна з них візьме на себе.

Також було оголошено про відновлення консультацій і практичної роботи на рівні начальників генштабів. Кожна країна, що підтвердила готовність розгорнути свої підрозділи в Україні, повинна буде надати технічні деталі: які саме підрозділи будуть залучені, як буде організована логістика і постачання, яким чином вибудовується командування та координація.

При цьому було сказано, що коаліція, ймовірно, буде спиратися на військово-командну структуру НАТО. Координаційна роль сил стримування на території України, швидше за все, буде зосереджена в руках командувача силами союзників у Європі.

Також відбувається розробка політико-правової рамки місії. Йдеться про те, як будуть оформлені гарантії безпеки, сама ідея “коаліції охочих” і, найголовніше, підтримка функціоналу сил стримування в Україні. Саме юридична та політична основа визначить ефективність і дієвість цієї місії.

Паралельно тривають дискусії з США, які повинні уточнити, які саме кроки готове здійснити їхнє політичне та військове керівництво і в якій формі американці будуть залучені до цього формату.

Не менш важливо враховувати альтернативні сценарії. Поки що передбачається, що сили стримування будуть розгорнуті лише після досягнення припинення вогню або укладення мирної угоди. Але, виходячи з поточних тенденцій, ні того, ні іншого поки не передбачається.

Тому коаліції необхідно мати запасний план “Б”: можливість розгорнути сили стримування ще до досягнення припинення вогню або початку мирних переговорів. Події останніх тижнів показують, що російська диктатура не збирається знижувати темпи бойових дій. Навпаки, ймовірна ескалація, зокрема й на східному фланзі НАТО. Майбутня політико-правова рамка повинна враховувати й цей варіант.

Потрібно заздалегідь передбачити максимум сценаріїв: від відновлення активних бойових дій до їхнього розширення. Важливо чітко проговорити, що повинен робити міжнародний контингент у разі загострення ситуації. Які практичні кроки здійснять союзники, якщо домовленості будуть порушені?

ЯРОСЛАВ БОЖКО: Росія хоче заморозки конфлікту з відкладеною перемогою

— Позиції США та Євросоюзу все ж різняться. Європа підходить з погляду того, що подальша військова підтримка України буде насамперед їхньою прерогативою. Вона стане частиною більш комплексних європейських оборонних планів і проєктів — наприклад, розвитку європейського ВПК і зменшення критичної залежності від США в питаннях оборони.

Для Європи ключовою залишається логіка максимально жорсткої та швидкої відповіді Росії. Це підкреслювали лідери ключових держав. В цілому можна говорити про певну загальноєвропейську позицію.

Позиція США інша. У Вашингтона є великий стратегічний інтерес — досягти від Росії лояльної згоди на припинення війни, на зупинку бойових дій. Все інше сприймається скоріше як другорядне. При цьому Штати не хочуть, щоб якась зі сторін могла заявити про свою перемогу. Їхній підхід ґрунтується на компромісах, які мають існувати з обох боків.

Дискусія про іноземний військовий контингент в Україні поки що залишається у підвішеному стані. Ми говоримо про можливу ситуацію закінчення війни, але незрозуміло, коли вона настане.

Росія не йде на мирну угоду. Одна з причин — усвідомлення, що припинення війни дасть Україні вікно можливостей для зміцнення безпеки та зробить цілі РФ ще менш досяжними. Крім того, припинення бойових дій фактично призведе до введення західного військового контингенту в Україну. Для Росії це політично ризиковано і виглядає загрозливо, навіть попри те, що п’ята стаття НАТО на такі війська не поширюється.

Москва не хоче опинитися в положенні, де її дії виключають шанс на майбутню перемогу. Для росіян переговори та умови закінчення війни — це скоріше пролог до гіпотетичної перемоги в майбутньому.

Якщо українська армія не буде обмежена, а зв’язки з Заходом не будуть розірвані, то для Росії виключається варіант “заморозки конфлікту з відкладеною перемогою”. Навпаки, цей час буде використано для посилення України та її глибокої інтеграції в західну систему безпеки.

Обговорювати механізм введення контингенту як спосіб зупинити війну зараз неможливо: сама по собі війна від цього не припиняється. Російська сторона не настільки виснажена, щоб в односторонньому порядку зупинити бойові дії. Ба більше, у медіа досі транслюється традиційна бравада.

Тема іноземного військового контингенту залишається скоріше фасадною. Реальна модель цього рішення проявиться лише тоді, коли стане зрозуміло, що Росія виходить із війни в тій чи іншій формі й наближається момент, коли таке рішення можна буде реалізувати.

ІГОР ЧАЛЕНКО: Зараз головний дипломат — Сили оборони України

— Зараз ми говоримо про результат тривалого процесу, який завершився публічною формалізацією “коаліції охочих”. Раніше Україна постійно порушувала тему гарантій безпеки, багатосторонньої співпраці й, зокрема, військової сфери.

Ми пам’ятаємо, як у 2024 році активно підписувалися десятки угод про безпеку. Все це вело до того, щоб вийти на консолідований варіант, де кожна країна в складі коаліції внесе свою конкретну лепту для збереження миру. Головне тут саме збереження миру: щоб нівелювати навіть саму ідею нової агресії проти України або будь-якої іншої європейської держави.

Гарантії безпеки повинні бути максимально чіткими. Уже зараз ми маємо інформацію, що Україні передаватимуть далекобійні ракети. Це показує: у центрі цих гарантій знаходиться сила оборони України — її життєздатність, ефективність, тобто фактично ядро майбутньої загальноєвропейської системи безпеки. При цьому наша країна внесе серйозний внесок у спільну справу забезпечення безпеки.

Основну роль у гарантіях безпеки беруть на себе саме європейські країни. Це те, чого домагався Дональд Трамп: зняти з США основний тягар у цьому питанні.

Однак повністю вивести Сполучені Штати з цієї системи неможливо. Їхня роль полягає в тому, щоб допомогти європейським країнам виконувати зобов’язання після завершення війни. США можуть забезпечити авіаційну підтримку, надати супутникові знімки, розвідувальні дані та інші ресурси загальнонатівського формату. Є специфічні речі, які можуть надати лише Штати.

Це робиться для того, щоб Велика Британія, Франція, Німеччина та десятки інших країн могли виконувати зобов’язання, які вони вже взяли або візьмуть у майбутньому. Все це — частина консолідованої підтримки України.

Ефективність гарантій безпеки перевіряється наявністю реальної загрози або її нейтралізацією. Ми не знаємо, куди далі поведеться нинішній кремлівський режим і можливі зміни. Тому нинішні гарантії можна розглядати як план мінімум. Надалі цілком можливо їхнє посилення та розширення, але точно не згортання.

Зараз ми маємо серйозний компроміс — як серед 30 країн, так і з США, які продовжують демонструвати політику ізоляціонізму. При цьому ми пам’ятаємо: Дональд Трамп залишається президентом до січня 2029 року. І якщо рівень загрози з боку Росії зросте, партнери будуть змушені вживати додаткових заходів.

На цей час мова йде про збереження миру та його забезпечення. Досягати цього миру необхідно дипломатичним шляхом за столом переговорів. Однак головну роль тут відіграють Сили оборони України. Саме вони сьогодні виступають головним дипломатом: утримують позиції, дозволяють вийти на компромісні рішення та не дають Росії реалізувати свої ультиматуми.

Читайте також: Європа взяла на себе лідерство у допомозі Україні: наскільки рішучі партнери Києва — аналіз експертів