Вчора о 22:46
Іран не буде вести переговори зі Сполученими Штатами Америки. Про це заявив секретар Вищої ради національної безпеки Ірану Алі Ларіджані. Заява з’явилася після повідомлень про можливе відновлення переговорів з Америкою. Ларіджані наголосив, що Іран не починав агресію і захищає свій народ, а також зазначив, що дії США призвели регіон до хаосу.
Раніше, 28 лютого, в результаті спільних ударів США та Ізраїлю по Ірану були вбиті аятола Алі Хаменеї та низка інших високопоставлених іранських чиновників.
Що відбувається на Близькому Сході
Ситуація на Близькому Сході залишається напруженою. Об’єднані Арабські Емірати, Бахрейн, Катар, Кувейт, Саудівська Аравія зазнали ракетних і дронових обстрілів з боку Ірану після початку ізраїльсько-американської військової операції проти Тегерана. Країни Перської затоки заявили, що залишають за собою право відповісти іранському режиму за скоєне. Тим часом взаємні атаки Ізраїлю та режиму аятол тривають у регіоні.
“Верховний лідер Ірану Алі Хаменеї ліквідований” — з таким заголовком вранці 1 березня вийшли провідні світові ЗМІ. Напередодні Ізраїль і США розпочали спільну військову операцію проти режиму аятол. Армія оборони Ізраїлю повідомила про сотні ударів по цілях у західній частині Ірану. Знищені військові об’єкти: ракетні установки, системи ППО та інфраструктура, пов’язана зі збройними силами. Удари завдавалися винищувачами F-35, F-15 та F-16.
Крім того, з акваторії Індійського океану кораблі та підводні човни атакували Іран крилатими ракетами. Іранська опозиція стверджує, що в регіоні на різних носіях може перебувати до тисячі ракет “Томагавк” (Tomagawk). Супутникові знімки фіксують серйозні руйнування в Тегерані, включно з резиденцією верховного лідера.
“У самому серці Тегерана було завдано потужного удару, внаслідок якого було знищено комплекс будівель тирана Хаменеї. Протягом трьох з половиною десятиліть цей тиран сіяв тероризм по всьому світу, прирікав власний народ на страждання і невпинно працював над програмою знищення держави Ізраїль. Тепер цієї програми більше немає”, — заявив прем’єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньягу.
За інформацією різних джерел, під час операції ліквідовано низку високопоставлених чиновників: міністра оборони Ірану, секретаря Ради національної безпеки, керівника Військового бюро верховного лідера, командувача Корпусу вартових Ісламської революції (КВІР) та главу розвідки. Кадрів об’єктивного контролю небагато, адже в країні практично повністю вимкнений інтернет. З усім тим у соцмережах з’являються відео, на яких жителі Ірану святкують ліквідацію представників режиму і вивішують прапори дореволюційного Ірану.
“Залишайтеся в укритті. Не виходьте з дому. На вулиці дуже небезпечно. Бомби падатимуть повсюди. Коли ми закінчимо, захопіть свій уряд. Він буде у ваших руках. Ймовірно, це буде ваш єдиний шанс протягом багатьох поколінь”, — закликав іранців президент США Дональд Трамп.
І хоча верховний лідер Ірану був ліквідований, Тегеран уже призначив тимчасового заступника — Алірезу Арафі, а КВІР оголосив про відплату і здійснює удари у відповідь по Ізраїлю та військових базах США, які розміщені в Саудівській Аравії, Об’єднаних Арабських Еміратах, Омані, Катарі. Іран запускав як ракети, так і знайомі українцям дрони “Шахед”, які влучають і по цивільних аеропортах, будинках і готелях. Наприклад, вибухи пролунали біля підніжжя найвищого хмарочоса в Дубаї Бурдж-Халіфа. Абу-Дабі вже заявив про право на відповідь.
“Рішення Ірану відповісти на удари, передусім атаками на держави Перської затоки, хоча вони, звичайно, заявили, що це спрямовано проти цілей США, а не проти сусідів по Перській затоці. Але ми вже бачимо, що райони Перської затоки та міські центри стали мішенню або постраждали від цих атак. Тому, що б не сталося, важливо зазначити, що Іран опиниться в ізоляції, а відносини з арабськими сусідами серйозно погіршаться після того, чим би це не закінчилося”, — зауважила старша наукова співробітниця Королівського інституту об’єднаних оборонних досліджень Бурджу Озчелік.
Причина, через яку США та Ізраїль розпочали військову операцію проти іранського режиму, — це відмова Тегерана припинити збагачувати уран і створювати ядерну зброю. Іранська сторона не погодилася на угоду з Вашингтоном. Тепер, окрім безперервних обстрілів, послідовники Хаменеї почали штурмувати американські консульства в країнах Перської затоки.
“Ще один дуже важливий момент полягає в тому, що верховний лідер Ірану, аятола Хаменеї, був не просто фактичним главою держави, а й релігійною фігурою, яка мала певне значення у світі шиїтського ісламу. Це означає, що у нього є послідовники в Лівані, Іраку, Бахрейні, Саудівській Аравії, ОАЕ, Пакистані та багатьох інших країнах. І існує ризик серйозної ескалації в цих регіонах саме через це”, — пояснив виконавчий віцепрезидент Інституту відповідального державного управління Куінсі Тріта Парсі.
Взаємні ракетні обстріли тривають і зараз. Іранські сили б’ють по американських базах у Перській затоці та в іракському Курдистані, а також по містах Ізраїлю. Крім того, міністр оборони Великої Британії Джон Гілі заявив: Тегеран випустив ракети й по британських військових базах на Кіпрі. ЦАХАЛ також обстрілює Іран, вибухи лунають у кількох районах Тегерана. А глава Білого дому Дональд Трамп пригрозив іранському уряду ударом небаченої сили у разі подальшої ескалації.
У іранського народу з’явився шанс на майбутнє. Так заявила президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн. Смерть верховного лідера Ірану Алі Хаменеї стала новиною, яку світові лідери вже називають історичним переломом для країни. За майже 40 років правління, застосування сили проти свого народу, арешту опозиційних діячів і спротиву зовнішньому впливу іранський глава привів країну до міжнародної ізоляції.
Люди танцюють на вулицях іранських міст. Сигналять автомобілі і запускаються феєрверки. Так частина іранців святкує смерть верховного лідера країни — Алі Хаменеї.
“Після повалення Хаменеї у народу Ірану з’явилася нова надія. Ми повинні забезпечити, щоб майбутнє належало їм, і щоб вони самі визначали та формували його. Водночас цей момент несе в собі реальний ризик нестабільності, яка може втягнути регіон у спіраль насильства. Ми тісно співпрацюємо з усіма ключовими учасниками, а також з нашими регіональними партнерами, щоб забезпечити стабільність, безпеку та захистити життя мирних жителів”, — наголосила Урсула фон дер Ляєн.
Алі Хаменеї прийшов до влади у 1989 році й керував Іраном майже 37 років. У політичній системі країни саме верховний лідер має реальну владу: контролює армію, Корпус вартових ісламської революції, судову систему, медіа та ухвалює ключові рішення зовнішньої політики.
Президенти змінювалися, але політичний курс держави визначався саме Алі Хаменеї. Основними тезами його світогляду були: жорстке протистояння США, недовіра до Заходу і переконання, що Іран має існувати як релігійна держава, незалежна від зовнішнього впливу. Хаменеї неодноразово називав Сполучені Штати головним ворогом країни.
“Іран не порушить те, на що він погодився і зобов’язався. Ворожість американців спрямована на саму Ісламську революцію, вони вороги самої Ісламської Республіки”, — говорив Алі Хаменеї.
За роки його правління Іран пережив кілька найбільших хвиль протестів, де кожна з них закінчувалася силовим придушенням і тисячами смертей. Найчастіше причиною протестів був саме результат правління Хаменеї. Наприклад, висока вартість життя, ціни на бензин, нестача води тощо. А у вересні 2022 року смерть 22-річної курдської дівчини Махси Аміні стала причиною нових загальнонаціональних протестів. Дівчина померла після того, як її заарештувала поліція моралі за нібито порушення правил носіння хіджаба. Один із кривавих протестів проти Ісламської Республіки відбувся наприкінці грудня 2025-го і тривав до початку січня 2026 року. Під час нього, за офіційними даними, загинули 3 117 осіб.
Стратегія зовнішньої політики Хаменеї привела країну до багаторічних санкцій. Обмеження, запроваджені США, ООН та ЄС, діють з 1979 року, коли Іран був оголошений Ісламською Республікою, і донині. У 2019 році США запровадили персональні санкції проти лідера Ірану із заморожуванням активів і забороною фінансових операцій.
А раніше обмеження торкнулися нафтового експорту Ірану, банківської системи, оборонної промисловості та технологій, пов’язаних із ядерною програмою. Європейський Союз також запроваджував санкції за порушення прав людини та військову співпрацю. Одну з них — з Росією. Після початку повномасштабної війни Росії проти України Іран став одним із ключових військових партнерів Москви. Зокрема, РФ отримала іранські ударні безпілотники Shahed, якими обстрілює українські міста.
“Хоча українці ніколи не погрожували Ірану, але іранський режим сам обрав бути співучасником Путіна і постачав йому “Шахеди”, причому не лише самими дронами, а й технологіями. Іран надавав й іншу зброю Росії. Загалом за цей час повномасштабної війни росіяни використали проти України понад 57 тисяч ударних дронів типу “Шахед” — проти наших людей, наших міст, нашої енергетики. Інші народи теж страждали від терору. Тому справедливо дати шанс іранському народу позбутися терористичного режиму, позбутися і гарантувати безпеку всім народам, які страждали від терору, що походить з Ірану”, — зазначив президент України Володимир Зеленський.
Процес повалення диктаторів зрештою призведе до краху самого Путіна. Про це заявив міністр закордонних справ України Андрій Сибіга. Він акцентував, що вплив Кремля у всьому світі різко падає з початку вторгнення РФ в Україну.
“Асад, Мадуро, а тепер і Хаменеї. Путін втратив трьох своїх найближчих друзів трохи більш ніж за рік. Він також не допоміг жодному з них… Доміно повалених диктаторів має продовжуватися, і падіння Путіна одного дня неминуче. Разом ми повинні докласти всіх зусиль, щоб наблизити цей радісний день і забезпечити відповідальність за всі злочини Росії. Справедливість неминуча”, — заявив Сибіга.
Раніше повідомлялося, що на екстреному засіданні Ради безпеки Організації Об’єднаних Націй (ООН) генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш закликав до негайного припинення вогню на Близькому Сході. На думку Гутерріша, нинішнє протистояння на Близькому Сході може мати непередбачувані наслідки для всього світу.
Війна на Близькому Сході в оцінці експертів
Як розвиваються події на Близькому Сході? Чим обернеться ліквідація аятоли Алі Хаменеї для Ірану? Чи можливе там повалення режиму? Як довго можуть тривати бойові дії? На ці питання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді:
- Михайло Подоляк, радник Офісу президента України;
- В’ячеслав Ліхачов, сходознавець;
- Роман Янушевський, головний редактор сайту “9 канал” (Ізраїль);
- Давид Шарп, військовий оглядач.
МИХАЙЛО ПОДОЛЯК: Кремлю вигідна довга війна на Близькому Сході
— Росія загалом з політичного погляду не впливає на ситуацію на Близькому Сході, загалом і в Ірані. Очевидно, що глобальний політичний вплив РФ сьогодні мізерний. Так, “м’яка дипломатія” в межах переговорного процесу щодо України, якої дотримуються США, створює у суб’єкта Путіна ілюзію, що він на щось впливає. Але водночас США, послідовно і системно, вибивають присутність Росії звідусіль.
Довга війна на Близькому Сході — це те, що потрібно Росії, тому що стратегічно впливати вона вже не може. Це не та ситуація, яка була чотири роки тому, коли очікували, що Росія активно сприятиме збереженню своїх союзників, таких, як Ніколас Мадуро у Венесуелі або Башар Асад у Сирії, — використовуватиме дипломатичні, інформаційні, пропагандистські, політичні, корупційні та військові інструменти.
Ми прекрасно знаємо, що Росія активно постачала зброю і формувала силове оточення того ж Мадуро та Асада. В Ірані ситуація дещо інша, але, з усім тим, усе це не допомогло.
Ба більше, зараз у всіх, навіть у тих, хто має стратегічне партнерство з Росією, є впевненість, що РФ настільки слабка, що жодних серйозних ресурсів впливу в неї не буде. Тому довга війна — єдине, що їм потрібно. Інакше вони ніяк не впливають на ситуацію на Близькому Сході.
Довга війна визначає фокус інформаційного впливу, зосереджений на регіоні, впливає на ціноутворення в нафтовому секторі тощо. Заради цього Росія докладатиме багато зусиль.
Заяви в дусі “треба повернутися до дипломатії” якраз і означають спробу призупинити активну фазу роззброєння ісламістського режиму в Ірані, тобто фактично його знищення. Щоб усе перетекло в мляві дебати: буде у вас ядерна програма, чи не буде. І щоб це тривало роками.
Блискавична війна дозволила б американцям або коаліції зайти в нафтогазовий сектор Ірану, так само, як це сталося у Венесуелі. Це повністю змінить архітектуру глобального нафтового ринку. Американці цілеспрямовано витісняють звідти Росію, користуючись з того, що партнерські контракти й з Венесуелою, і з Іраном контролюватимуться коаліцією, а ймовірніше — одноосібно Сполученими Штатами. Це дасть їм можливість впливати на ціноутворення.
З урахуванням картельних можливостей у межах ОПЕК і теплих відносин США із саудитами вони зможуть оптимально використовувати й цінові, і кількісні параметри нафтового ринку, зокрема для впливу на переговорний процес із Китаєм. Тому позиція США мені зрозуміла — вона й економічно, і політично логічна.
В’ЯЧЕСЛАВ ЛІХАЧОВ: Сусідні арабські країни можуть теж почати атаки на Іран
— Щодо подальшого розвитку подій на Близькому Сході важко робити прогнози. Очевидно, що Алі Хаменеї готувався й до такого сценарію. Ми знали, що він розподіляє свої обов’язки, які фактично в останні дні виконував секретар Вищої ради національної безпеки Алі Ларіджані — не найприємніша персона в іранських елітах.
Хаменеї віддавав розпорядження щодо можливих наступників, тобто від самого факту його фізичної відсутності архітектура іранської влади не повинна була руйнуватися.
Інша справа, що повідомляється про загибель щонайменше 40 високопоставлених командирів і керівників Ірану. Повністю чи обезголовлена Ісламська Республіка — сказати складно. Мені видається значущим, що нічого не повідомлялося про можливі атаки на президента Ісламської Республіки Іран Масуда Пезешкіана. Він, можливо, розглядається як прийнятний перехідний керівник, здатний забезпечити й певне полегшення з США та Ізраїлем, і, можливо, певну демократизацію всередині країни. Але поки про це говорити рано.
Продовжується інтенсивна військова операція США та Ізраїлю. Країни регіону та Ізраїль готуються до потенційної, обіцяної відповіді Корпусу вартових Ісламської революції. Хоча, як ми бачили, атакувальні можливості Ісламської Республіки не такі вже значні.
Так, вони запускали ракети, так, вони використовували дрони, так, загинуло певне число цивільних. В Абу-Дабі загинула жінка, в Ізраїлі — теж внаслідок іранських атак. Але масштаб навіть менший, ніж під час ракетних атак на Ізраїль у червні минулого року. Принаймні, успішна частина атаки значно менша. Це свідчить про підрив здатності Ісламської Республіки атакувати.
Я не думаю, що іранці стримували себе, щоб пізніше показати щось більше. Навпаки, з кожним днем їхній атакувальний потенціал зменшується. Ракет у них достатньо багато, а ось пускових установок — обмежена кількість. І саме по цих установках, наскільки я розумію, наносилися інтенсивні удари ізраїльтян та американців. Тому здатність Ірану серйозно атакувати навколишні країни буде знижуватися.
Я вважаю, що влада Ірану допустила велику помилку, масовано атакувавши навколишні арабські країни. Якщо раніше арабські монархії Перської затоки — ОАЕ, Катар, Саудівська Аравія — виступали стримувальним фактором і сподівалися переконати США не починати операцію проти Ірану, то тепер вони, ймовірніше, нададуть карт-бланш на використання американських баз на своїй території та свого повітряного простору для ударів. Можливо, й самі приєднаються до операції проти режиму, який продемонстрував самогубну непередбачуваність та агресивність.
Іран буквально налаштував проти себе всіх сусідів і навряд чи це був розумний крок.
Водночас засобів у Ірану достатньо, щоб заблокувати Ормузьку протоку. Вона була закрита за оголошенням Корпусу вартових Ісламської революції, хоча офіційно як держава Ісламська Республіка про закриття не оголошувала. Але, наскільки я розумію, танкери зараз не наважуються проходити через цей вузький вхід у Перську затоку. Контролювати Ормузьку протоку іранці можуть досить довго.
Питання в тому, чи буде у них політична воля продовжувати це, або якась розсудлива частина керівництва все-таки дійде висновку, що подальше протистояння безглузде. Це був би ідеальний сценарій для всіх, і я вважаю, що США та Ізраїль зараз саме на нього розраховують.
Але можливо Алі Хаменеї перед тим, як покинути наш світ, віддав достатньо розпоряджень, щоб архітектура влади та наступність курсу збереглися? Думаю, ми побачимо це досить швидко. Ситуація, на мій погляд, буде розвиватися стрімко.
Серед потенційних кандидатів, окреслених ще Хаменеї, яких може розглядати Рада, проамериканських фігур, звісно, немає. Йдеться про людей, здатних забезпечити наступність курсу. Інша справа, що легітимність нового лідера буде досить сумнівною.
Попри бомби та ракети, з Ірану надходить багато відео з соцмереж: люди радіють офіційному оголошенню про смерть верховного керівника, танцюють, плескають у долоні, запускають феєрверки. У таких обставинах, особливо після того, як режим півтора місяця тому потопив у крові власний народ, внутрішньої легітимності у нового верховного лідера, проголошеного Радою, ймовірніше, не буде.
Я вважаю, що США шукатимуть більш прийнятну фігуру. І, на мій погляд, такою фігурою міг би стати президент Масуд Пезешкіан. Раніше він надсилав Заходу сигнали про готовність домовлятися, наголошуючи, що підкоряється волі верховного керівника.
Ймовірніше, загальна структура управління Ісламської Республіки змінюватиметься зсередини. Ці зміни будуть повільними та поміркованими. І першочерговим завданням гіпотетичних нових керівників, які візьмуть на себе відповідальність за перехідний період, стане деескалація з США, Ізраїлем та навколишніми арабськими монархіями.
РОМАН ЯНУШЕВСЬКИЙ: Іранський режим навряд чи добровільно складе свої повноваження
— Іранці обрали виснажливу тактику — вони спеціально випускали невелику кількість ракет, на відміну від літньої війни. Справа в тому, що система цивільного захисту влаштована так: коли балістична ракета летить здалеку і її збивають, осколки розлітаються на великій території. Тому сповіщення отримує дуже багато людей, умовно кажучи, весь центр країни, або весь північ, або майже весь.
В підсумку випущено одну-дві-три ракети, а відчуття таке, ніби відбувається якийсь армагеддон. Насправді цього немає, але нервозність створюється. Щобільше, обстріли відбувалися з періодичністю раз на 15-20 хвилин.
З одного боку, іранці економлять ракети. Але, можливо, навіть більше вони економлять пускові установки, бо їх кількість обмежена. Це саме те “пляшкове горло”, яке проявилося ще в літню 12-денну війну. Тоді іранці намагалися влаштовувати потужні залпи — запускати по кілька сотень ракет одночасно — і зрозуміли, що це для них небезпечно. ВПС Ізраїлю, бачачи підготовку до таких обстрілів, просто знищували пускові установки.
В підсумку шкода була серйозна, а ефект — мінімальний. Вони зробили висновок, що можна досягати приблизно такого ж психологічного ефекту, випускаючи лише невелику кількість ракет. І останню добу йшов саме такий виснажливий процес.
Як ми бачимо, арабським країнам дісталося навіть більше, ніж Ізраїлю, просто тому, що вони знаходяться ближче до Ірану і до них простіше дотягнутися. Є ракети, які не долетять до Ізраїлю, але долетять до Катару або до Дубаю. І, судячи з повідомлень та відео останніх днів, уражаються також цивільні об’єкти.
Я думаю, що і президент Трамп, і прем’єр-міністр Нетаньягу достатньо чітко визначили цілі.
Перша — повне замороження іранської ядерної програми та передача збагаченого урану, якщо не всього, то більшої частини, третій стороні, можливо навіть США. Ірану могли б залишити лише символічну кількість для дослідницьких цілей.
Друга — нейтралізація виробництва балістичних ракет та ліквідація самої ракетної загрози як для Ізраїлю, так і для інших країн регіону. За останню добу ми побачили, що це справді серйозна загроза.
Третя — припинення підтримки проксі-формувань по всьому регіону: “Хезболли” в Лівані, хуситів у Ємені, іракських шиїтських формувань тощо. Десятиліттями Іран розвивав усі три напрямки і зараз вони становлять серйозну загрозу. Якщо цього не вдалося досягти дипломатією, то почали діяти силою. Війна — це продовження дипломатії іншими засобами.
Зараз фактично обезголовлена військова верхівка Ірану, ліквідований верховний лідер Алі Хаменеї, завдано масштабних ударів, але я скептично ставлюся до того, що Іран піде на серйозні поступки. Для них ядерна програма — це не розкіш і не примха. Вони бачать у ній спосіб виживання режиму. Вони нікому не довіряють, вважають, що кругом вороги. Ядерна зброя, за їхньою логікою, забезпечує виживання.
Іран розуміє, що після санкцій він не може безпосередньо протистояти арміям Ізраїлю та США. Тому були створені ракети та проксі-формування як зовнішня армія, щоб діяти не тільки зі своєї території, але і з території інших країн.
Ймовірність того, що Іран добровільно відмовиться від своїх головних “козирів”, фактично роззброїться, я вважаю практично нульовою. Тому бойові дії, як мінімум найближчими днями, а можливо і тижні, триватимуть. До чого це призведе — поки сказати складно.
Я думаю, що США та Ізраїль прагнуть до того, щоб війна не затягнулася. Ніхто не говорить про введення сухопутних військ на територію Ірану. Бо це означало б затяжну війну з великими втратами та ризиком повторення афганського сценарію. Йдеться про дистанційну, технологічну війну з використанням супутників, радарів, ракет, ВПС, технологій штучного інтелекту. Точкові удари та ліквідації триватимуть. Призначають нових людей замість усунених, але і їх, ймовірно, будуть усувати.
У якийсь момент естафета, можливо, буде передана самим іранцям. Лише вони можуть вирішити, який у них буде режим. Зараз він здається сильним через потужний апарат придушення, але якщо цей апарат ослабне, цілком можливо, що протести призведуть до зміни влади.
Іран десятиліттями нікому не довіряв і всюди бачив ворогів. Тепер він пожинає плоди. Іранський режим — це загроза для всього регіону.
Я вважаю, що режим буде змінено. Зараз рідкісний історичний момент, коли рішення про війну приймається не тому, що когось загнали в кут, а тому, що США та Ізраїль бачать у цьому стратегічну цінність.
ДАВИД ШАРП: США та Ізраїль сприяють поваленню режиму в Ірані
— Алі Хаменеї був знищений в межах потужного удару. 200 літаків атакували різні цілі одночасно — це був найбільший одночасний наліт в історії ізраїльської авіації, хоча вона знала чимало масштабних операцій. Однією з головних цілей був саме Хаменеї. З усього виходить, він перебував у своїй резиденції, у бункері під нею, разом з найближчими радниками. Можливо, розраховував, що по ньому не вдарять, або що бункер витримає. Але цього не сталося.
Ліквідація лідера Ірану — це доленосна та знакова подія, яка багато змінює в регіоні. Це найважливіший символічний та стратегічний крок.
Хаменеї був духовним лідером іранських шиїтів і предметом ненависті для його противників. Людина 36 років при владі, з руками по лікті в крові. Він віддавав прямі накази щодо проведення терористичних актів проти Ізраїлю ще у 1990-ті роки. На його совісті — вибух ізраїльського посольства та будівлі єврейської громади в Буенос-Айресі.
Довгий час велись дискусії — ліквідувати його чи ні. У попередню війну, ймовірніше, переважала американська позиція, що не варто. Цього разу було прийнято рішення, що називається, “відрубати голову змії”.
Повалити режим виключно ударами з повітря неможливо. Це може відбутися лише зсередини — або через військовий переворот, або через революцію. Але революційна ситуація в Ірані очевидна. І було вирішено, умовно кажучи, поєднати приємне з корисним: завдати удару по підвалинах режиму і водночас допомогти внутрішнім процесам.
Окрім символічного удару по верхівці влади, завдавалися удари по військовому потенціалу режиму: виробництву безпілотників, балістичних ракет, системам ППО.
Режим тримався 47 років. Попри те, що більшість іранців, як вважається, проти нього — я думаю, мінімум 70%, а за деякими оцінками до 90%, — у режиму є прихильники. І саме вони зосереджені у силових структурах, ідеологічно мотивовані, добре забезпечені та дисципліновані.
Опозиція ж і громадяни, по-перше, не озброєні, по-друге, не організовані. Немає сильної підпільної політичної структури, здатної протистояти численним і підготовленим силовикам. У таких умовах повалити режим надзвичайно складно. Щоб режим упав, повинна відбутися трансформація зсередини та ослаблення силових структур. Саме цьому і повинні сприяти дії Ізраїлю та США.
У гіршому становищі, ніж зараз, особливо після загибелі Хаменеї, режим ніколи не перебував. Це величезний шок для його прихильників і потужний стимул для його противників. Що з цього вийде — покаже час.
Іран — десь партнер, десь ситуативний союзник Росії та Китаю. Але назвати їх близькими й душевними союзниками не можна. І Пекін, і Москва негативно сприймають те, що відбувається. Питання в іншому: чи нададуть вони Ірану реальну допомогу?
У Росії, на мій погляд, просто немає ресурсів для серйозної допомоги, до того ж вона не прагне спалювати мости з Дональдом Трампом. Китай, як правило, діє обережно та нерішуче у подібних ситуаціях. Ймовірніше, вони обмежаться дипломатичними кроками.
Читайте також: Чого насправді домагаються Орбан і Фіцо, відстоюючи постачання нафти з РФ — думки експертів і глядачів FREEДОМ
Завантажуй додаток FREEДОМ в Google Play та App Store
Не пропусти наші відео на YouTube-каналі FREEДОМ
Якщо заблоковано доступ до сайту та соцмереж FREEДОМ — алгоритм дій
