Імітація мирного процесу: Путін використовує переговори в Стамбулі як ширму для війни

Росія не має наміру змінювати свої підходи до мирних переговорів, заявив перший заступник міністра закордонних справ України Сергій Кислиця. Він зазначив, що на новий раунд контактів Києва й Москви в Стамбулі Кремль направив делегацію, яка не має повноважень домовлятися про припинення вогню.

Безглузді переговори

Президент України Володимир Зеленський заявив, що реальний мир можливий лише за умови зустрічі Києва й Москви на найвищому рівні делегацій. Однак, попри буцімто прагнення до миру, Росія продовжує обстрілювати українські міста, а Кремль не готовий направляти на переговори людей, здатних ухвалювати рішення, зазначив український лідер. Також глава держави відповів на чергові закиди диктатора Путіна про свою нібито нелегітимність через завершення строку повноважень президентства.

“Потрібно, щоб не було жодних ультиматумів. Потрібне реальне припинення вогню. Потрібне реальне завершення війни. Україна готова зустрічатися на найвищому рівні — це рівень саме рішень. Я готовий зустрічатися у будь-якому форматі з тими, хто ухвалює рішення й хто має відповідні повноваження, зокрема з Путіним, хоч він і пересидів конституційні повноваження щонайменше на три строки”, — наголосив у своєму зверненні Володимир Зеленський.

Раніше Путін анонсував новий раунд переговорів у Стамбулі, який має відбутися після 22 червня. Утім, у російському МЗС уже повідомили, що не збираються змінювати склад делегації чи обговорювати нові ініціативи. Речниця російського міністерства Марія Захарова заявила, що на “третьому раунді” переговорів у Стамбулі планується лише “обмінятися коментарями щодо переданих 28 травня і 2 червня меморандумів сторін”.

Заступник міністра закордонних справ України зазначив, що Кремль і надалі не має серйозних намірів щодо третього раунду переговорів. За його словами, усі заяви Росії спрямовані лише на створення видимості мирного процесу.

“Росія не веде переговорів, Росія погоджується на те, щоб влаштовувати цей, як кажуть, “двіжняк” для того, щоб створити видимість, що пішов процес. Але цей процес не може бути результативним, бо, на моє глибоке переконання, російська делегація прибула до Стамбула з тим мандатом, який не дозволяв їй вести щирі переговори й шукати шляхи до сталого перемир’я й припинення вогню”, — прокоментував Сергій Кислиця.

Замість конструктивних пропозицій російське керівництво повторює ультимативні вимоги про здачу українських територій і припинення військових постачань Києву. У Кремлі відкрито говорять, що мають намір послабити Україну до повної капітуляції.

“Ми занепокоєні тим, що Україна отримуватиме нові озброєння і так далі. Зараз у нас є стратегічна перевага. Чому ми маємо її втрачати? Ми не збираємося її втрачати, ми йдемо далі — ми просуваємося”, — заявив прессекретар Путіна Дмитро Пєсков.

Тільки об’єднавши зусилля, світ може поставити Росію на місце, заявив голова Верховної Ради України Руслан Стефанчук. За його словами, Москва намагається досягти своїх експансіоністських цілей, подаючи їх як мирні ініціативи. Чим більше країн усвідомить це, тим швидше з’явиться можливість встановити довготривалий мир на умовах України.

“Путін намагається знайти межі дозволеного. І поки його не б’ють по руках — він буде продовжувати це робити. Як тільки йому почнуть бити по руках, як тільки почнуть говорити мовою, яку він розуміє — він зупиниться. Поки цього усвідомлення не буде в усьому світі — з Путіним домовитися неможливо. Можна лише прийняти його умови — принаймні він сам це так бачить”, — акцентував голова українського парламенту.

Консолідацію міжнародних зусиль тиску на Росію українське керівництво обговорило на засіданні з посилення санкційної політики. За словами Володимира Зеленського, пріоритетами Києва є розширення обмежень щодо тіньового флоту країни-агресора, перерізання незаконних ланцюгів постачання озброєнь до Росії, а також синхронізація санкційної політики Києва й партнерів.

Мирний процес в оцінці експертів

Як Путін продовжує створювати видимість готовності до переговорів? Як Росія використовує вікно можливостей на полі бою? Якими методами можна примусити Кремль включитися в реальний мирний процес? На ці запитання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді:

• Марія Гелетій, кандидат політичних наук, експертка з міжнародних відносин;
• Володимир Фесенко, політолог;
• Людмила Покровщук, докторка філософії, експертка з зовнішньої та внутрішньої політики;
• Олексій Гетьман, військовий аналітик;
• Олеся Яхно, політологиня.

МАРІЯ ГЕЛЕТІЙ: Путін готовий примушувати Україну до капітуляції

— Путін погрожує не лише Україні, він погрожує всім. Він хоче, щоб західні партнери пішли на поступки нібито задля своєї безпеки. І з іншого боку — щоб Україна також пішла на якісь компроміси. Зараз переговори зайшли в глухий кут. Росія висуває неприйнятні вимоги, і очевидно, що вони не ведуть до жодного результату.

Фактично, повномасштабне вторгнення — це реалізація давнього бажання Путіна. Він хоче всю Україну. Коли він говорить про скорочення Збройних сил, знищення західної зброї — це все заради однієї мети: послабити Україну й узяти її під контроль. Він також хоче легітимізувати фейкові референдуми в Криму та на Донбасі.

Зараз складний момент, бо всі хочуть закінчити війну. У президента США Дональда Трампа своє бачення — він оптимістичний і йому здається, що можна посадити всіх за стіл переговорів і заморозити конфлікт. Але, як показують приклади — та ж історія з Мінськими угодами — це не працює.

Я не бачу з боку Росії жодної готовності до дипломатичного врегулювання. Навіть якщо не брати Мінськ. Але він важливий: у 2015 році Україна погодилася на перемир’я, відвела війська — все заради припинення війни. І чим це закінчилося? Повномасштабним вторгненням.

Путін приходить на переговори зі свідомо неприйнятними умовами не лише для України, а й для інших країн. Україна має розуміти: будь-яка згода на ці умови створить небезпечний прецедент. Путін не хоче домовлятися, він хоче примушувати. Якби хотів — шукав би точки дотику. А він просто б’є, знищує й вимагає капітуляції.

Головне — розуміти: удари по енергетиці — це не просто про війну. Це про знищення держави як системи що функціонує. Якщо люди залишаться без тепла, світла й нормальних умов — вони почнуть вимагати змін, почнуть протестувати. Мета Росії — зруйнувати легітимну українську владу. А без влади країну легше окупувати.

ВОЛОДИМИР ФЕСЕНКО: Без посередників переговори не дадуть результату

— Путін надсилає свою делегацію до Стамбула, бо переговорів хоче президент США Дональд Трамп. Це частина його гри з Трампом. Кремль використовує це як пропагандистське шоу. З одного боку — показати Трампу, що він нібито готовий до діалогу.

З іншого — показати країнам глобального Півдня, включно навіть із союзниками по БРІКС, що він нібито за мир, що не відмовляється від переговорів. І що важливо — Путін уже майже переконав президента США, що зараз достатньо просто самих переговорів, хай навіть без швидкого результату.

Кремлівський диктатор і надалі сподівається, що йому вдасться дотиснути Київ. Що Україні забракне сил — і на фронті, і в тилу. І тоді ця переговорна платформа в Стамбулі перетвориться на місце оформлення “миру”, але вже на російських умовах. Отакий розрахунок.

На сьогодні стратегія Путіна — це імітація переговорів, щоб грати в довгу стратегічну гру з Дональдом Трампом і створювати фон для майбутніх контактів і взаємодії з ним. І водночас — продовжувати й посилювати війну. Хай переговори прикривають війну. А якщо Україна ослабне настільки, що капітулює — тоді переговори можна буде використати, щоб формально завершити війну.

Подібна стратегія Путіна не влаштовує ані Україну, ані Європу. Думаю, зрештою, і американців не влаштовує, бо Трампу потрібен результат. А якщо ситуація затягнеться — це вдарить уже по репутації самого президента США.

Я поки що не бачу передумов, щоб переговори в Стамбулі завершилися конкретним результатом. Без посередника вийти на компроміс неможливо. Єдиним компромісом може бути припинення вогню.

Путін не хоче домовлятися й робить ставку на війну.

ЛЮДМИЛА ПОКРОВЩУК: Путін думає, що виграє

— У Кремлі дбають про те, щоб американська сторона завжди була поруч. Щоб вона ні в якому разі “не зістрибнула” з цього переговорного треку в Стамбулі. При цьому американцям необов’язково брати участь — головне, бути присутніми. От саме цього Росія й хоче. А далі вони розриватимуть ситуацію, продовжуватимуть робити те, що робили раніше — максимально загострювати.

Оця невизначеність стосується всього: і самих переговорів, і завершення війни, і навіть строків завершення гарячої фази. Відповідей на ці питання немає. Ми чуємо від Путіна ту саму мантру: що вони нібито ні в чому не винні, що їх начебто змусили вдертися в Україну. А тепер, щоб усе це припинити, він викочує один і той самий “прейскурант”. Ми його чуємо вже протягом трьох років.

Якщо Путін зараз думає, що він щось виграє і в нього є якесь вікно можливостей, бо у нього, бачте, хороші стосунки з Дональдом Трампом, — то це ще ні про що не говорить. Бо завтра все може змінитися. Світ став дуже рухомим, особливо геополітика.

Росія вважає, що може діяти безкарно і робити що завгодно. І, на жаль, на сьогодні це частково так і є. Бо щоб її реально покарати, потрібно, щоб США запровадили ті санкції, про які ми просимо. Це справді остудило б запал Путіна. Але ми вже чули заяву Трампа, що поки він такої можливості не розглядає.

ОЛЕКСІЙ ГЕТЬМАН: Росіяни продовжують ставити за мету захопити всю Донецьку область

— Ми очікували, що на Покровському напрямку, на Східному фронті, де російські окупанти активно наступають, почнуться серйозні бойові дії. Також передбачалося, що основними напрямками стануть Сумський, Херсонський і, можливо, Харківський та Запорізький. Але також передбачалося, що росіяни не зупиняться й на Покровському напрямку.

Ми думали, що бої під Покровськом — це безглузді, хаотичні штурми, і що, по суті, вони там загрузнуть. Ми постійно чуємо, що росіяни нібито просуваються там.

Чесно кажучи, мені здається, що мета армії РФ у Донецькій області — просто утримувати там активні бойові дії, ці безглузді штурми з величезними втратами, щоб не дати нам перекинути війська на інші напрямки, які ми могли б вважати більш пріоритетними на півночі й півдні.

Східний фронт залишається одним із головних. Росія й надалі планує повністю захопити Донецьку область. Але наскільки це реально, адже до Слов’янська їм ще понад 20 кілометрів? З темпами, які ми спостерігаємо зараз, до кінця 2025 року вони туди не дійдуть. Просто не встигнуть. Навіть якщо уявити, що вони почнуть лінійне просування вже зараз — їм не вистачить ходу, щоб дійти до Слов’янська.

Тому говорити про те, що їм вдасться виконати завдання і вийти на адміністративні кордони Донецької області — ну, теоретично, все може бути, але перед боєм вгадувати, хто виграє, а хто програє — не дуже розумно.

Якщо дивитися з погляду логіки ситуації, яку ми всі добре розуміємо, — шанси у них захопити всю Донецьку область зараз дуже невисокі.

ОЛЕСЯ ЯХНО: Росія використовує військовий шантаж

— Ми неодноразово спостерігали, що будь-яке послаблення військової допомоги Україні з боку західних партнерів, будь-яке зволікання Росія сприймає не як сигнал до зупинки бойових дій, не як привід почати переговори чи перейти до мирних ініціатив. Навпаки, вона сприймає це як вікно можливостей.

Зараз Росія вже навіть не вдає, що прагне до мирних переговорів — до тих, які могли б бути хоча б якимось компромісом за посередництва інших країн. Вона відкрито робить хамські, експансіоністські заяви. Путін каже: “Які ще області? Ми вважаємо всю Україну своєю”. Він посилається на прислів’я: “Туди, де ступає нога російського солдата — це вже Росія”.

Для чого заяви Путіна про нібито стратегічну перевагу? Для того, щоб зупинити війну? Ні. Це робиться для того, щоб відкритим текстом заявляти, що Україна як держава, якщо вона не збігається з тим, як її бачить Росія, — не повинна існувати. Усі ці заяви — це не спроби знайти мирне рішення. Це шантаж, ультиматуми, погрози.

Я думаю, це розуміють абсолютно всі. Навіть в адміністрації Дональда Трампа, безумовно, це прекрасно розуміють. Але, очевидно, зараз існує певний часовий люфт, і команда президента США вичікує. У цій ситуації завдання європейських лідерів — знову й знову пояснювати: це не просто війна Росії проти України. Це не локальний конфлікт, а виклик усій міжнародній системі.

Показова нахабність, з якою виступають російські представники, спрямована не тільки на Україну. Це матиме наслідки для всього світу. Якщо Трамп каже, що потрібно не допустити Третьої світової війни, треба уникати конфліктів і шукати мирні варіанти — то саме така пасивність Заходу і дозволяє Росії розпалювати нові конфлікти. Це не знижує ризики — це їх збільшує.

Україна, звісно, вже звикла бути стійкою. Але зараз Росія поєднуватиме військовий шантаж і терор з потужними інформаційно-психологічними кампаніями тиску. Про це відкрито говорять українські структури. А Європа в цей час повинна виявляти рішучість — не лише в короткострокових заходах, а й у стратегічному баченні: і майбутньої архітектури безпеки, і ролі України як частини цієї архітектури.

Якщо Альянс справді покаже довгострокову трансформацію своєї оборонної політики й тим самим відповість на російський шантаж не відступом, а посиленням своїх позицій на східних і південних флангах — це буде потужний сигнал. Але всі, звісно, чекають конкретики від США. Сьогодні американська позиція радше спостережлива, і це створює проблеми.

Читайте також: Ані друг, ані посередник: чому Путін залишає “союзників” — думки експертів і глядачів FREEДОМ