Гарантії чи ілюзія безпеки: що обговорювали Україна і США напередодні великого форуму у Давосі

У Маямі (США) 17 січня відбувся черговий раунд переговорів між Україною та США. Українська делегація провела зустрічі з представниками команди президента США Дональда Трампа.

До складу української переговорної групи увійшли секретар Ради національної безпеки і оборони України Рустем Умєров, керівник Офісу президента Кирило Буданов і голова парламентської фракції “Слуга народу” Давид Арахамія.

Як повідомила пані посол України в США Ольга Стефанішина, ключова мета візиту — доопрацювання двох базових документів: угоди про гарантії безпеки та пакету економічного процвітання України обсягом до 800 млрд доларів.

Переговори України і США: безпека, Prosperity Plan і подальші консультації у Давосі

Президент України Володимир Зеленський висловив сподівання, що ці контакти дозволять отримати більше ясності як щодо погоджених зі США документів, так і щодо позиції Кремля в межах мирного процесу.

“Важливо, щоб там були всі аспекти, які ми проговорювали з партнерами, щоб Україна була не “голою і босою” після війни, щоб у нас була реальна фінансова підтримка. Над цим і працюємо”, — заявив Зеленський.

Протягом двох днів українська делегація провела робочі консультації у США, зосередившись на питаннях безпеки та економічного розвитку України, підтвердив Рустем Умєров.

З американського боку в переговорах брали участь спецпредставник Стівен Віткофф, Джаред Кушнер, міністр армії США Деніел Дрісколл, а також співробітник Білого дому Джош Груенбаум.

За словами Умєрова, консультації мали предметний характер.

“Ми детально обговорили питання економічного розвитку та Prosperity Plan, а також гарантії безпеки для України з фокусом на практичні механізми їх реалізації та імплементації”, — розповів він.

Крім того, українська сторона поінформувала партнерів про нещодавні атаки Росії на енергетичну інфраструктуру України.

За підсумками зустрічі сторони домовилися продовжити діалог.

“Ми домовилися продовжити роботу на рівні команд під час наступного етапу консультацій у Давосі”, — повідомив Рустем Умєров.

Тим часом лідери G7 (“Великої сімки”, “Групи семи”) планують зустрітися з президентом США Дональдом Трампом у Давосі, щоб заручитися його підтримкою щодо гарантій безпеки для України.

Сполучені Штати Америки представлять на Всесвітньому економічному форумі у Давосі 19-23 січня найбільшу делегацію за всю історію участі країни в цьому заході.

Організатори форуму офіційно підтвердили, що до складу групи супроводу президента США Дональда Трампа увійдуть п’ять секретарів Кабінету міністрів і низка високопосадовців. Серед них: державний секретар Марко Рубіо, міністр фінансів Скотт Бессент, міністр торгівлі Говард Лютнік і Джаред Кушнер.

Загалом у швейцарських Альпах очікують майже три тисячі учасників. Прибудуть також глави держав або урядів 64 країн. Організатори форуму повідомили, що це — рекорд.

Примус до миру чи нові переговори: чого очікують від США та Європи

Наскільки близькі сторони до узгодження реальних гарантій безпеки для України і що саме мається на увазі під їх автоматичним запуском? Чи готові США і Європа перейти від політичних заяв до механізмів примусу Росії до миру? Детально про це в ефірі телеканалу FREEДОМ міркували:

• Михайло Подоляк, радник Офісу президента України (ОПУ);
• Олег Постернак, політтехнолог, керівник Центру політичної розвідки;
• Олександр Леонов, виконавчий директор Центру прикладних політичних досліджень “Пента”.

МИХАЙЛО ПОДОЛЯК: Росія дотримуватиметься домовленостей лише під тиском

— Що стосується переговорів на рівні України, США і Європи, то, безумовно, присутність там української делегації дозволить просунути багато питань ще більше, тобто уточнити позиції і зафіксувати їх, особливо в розмовах з американськими колегами і американським президентом. І, знову ж таки, це даватиме певну стабільність.

Якщо ми зафіксуємо ті позиції, які сьогодні напрацьовані в межах переговорного процесу, і щодо формули завершення війни, і щодо гарантій стримування Росії, гарантій безпеки, і щодо можливості повністю фінансувати відновлення зруйнованої економіки України, її додаткову мілітаризацію, все це, звісно, буде дуже корисно і актуально обговорювати на економічному форумі в Давосі. Було б добре, щоб розмови вже перейшли в логістичні дії.

Європа все-таки знайшла рішення, як підтримати економіку України, і мілітарну частину, і соціальну частину економіки — 90 мільярдів на два роки. Але, з усім тим, на мій погляд, ми маємо весь час чітко розуміти головне. Є на сьогодні безумовний, встановлений факт агресії Росії. Росія, порушивши міжнародне право, атакувала суверенну територію і, відповідно, умисно руйнує економіку і завдає прямої та непрямої шкоди передусім Україні. І, звісно ж, украй важливо, щоб Росія вже платила за факт агресії, фінансувала не лише ті руйнування, які вона спричиняє, а й контрвійну, тобто забезпечення додаткових систем безпеки, додатковий захист неба, протиракетні системи і так далі.

Російська Федерація на початок повномасштабного вторгнення мала в Європі понад 320 мільярдів євро своїх суверенних активів, які сьогодні заморожені. Цих коштів цілком достатньо для того, щоб ефективно фінансувати контрвійну як таку, ефективно фінансувати оборонні дії із захисту цивільного населення у великій країні Україна. Крім того, цих коштів достатньо для фінансування відновлення тих чи інших галузей, не лише мілітарних, а й інших галузей в Україні.

Це очевидно. Ба більше, з інформаційно-психологічного погляду використання цих активів і пояснення, чому російські заморожені активи використовуються для контрвійни, дуже добре було б сприйнято громадською думкою цілого ряду європейських країн. Коли виборцям кажуть: дивіться, є агресія, є юридично встановлений факт безумовної, неспровокованої агресії, є заморожені активи, і ці активи використовуються для захисту від агресії.

Виборцеві пояснюють, що він не платить свої гроші, він витрачає їх на себе, а Європа має можливість фінансувати оборону Європи від нападу Росії коштом російських активів. Це дуже добре сприймалося б виборцями і, відповідно, класичні європейські політичні партії отримали б необхідні їм електоральні дивіденди.

З іншого боку, всі сумніви, які ми періодично чуємо, що вилучення російських активів або їх використання для фінансування контрвійни зламає глобальну фінансову систему або дискредитує європейську банківську систему, є нікчемними.

Росія вийшла з-під дії міжнародного права. Відповідно, її активи необхідно використовувати для захисту від агресії Росії. Ба більше, сама Росія вилучає активи європейських країн на своїй території — виробництва, кошти. Вона робить це вже протягом чотирьох років, зокрема й в останні місяці. Так, у бельгійських компаній були заарештовані активи, які перейшли в націоналізовану власність РФ, і так далі. Тому для мене дещо загадковою є ця неготовність брати на себе відповідальність.

Я сподіваюся, що у Давосі це буде обговорюватися, бо це передусім економічний майданчик, де періодично обговорюються принципи оздоровлення глобальних фінансових ринків. Це об’єктивна реальність, у якій ми перебуваємо. Тобто примус Росії до миру.

Примус Росії до миру через позбавлення її ресурсності — саме це й варто було б обговорити в Давосі. Примус також передбачає повне закриття неба України — це інша кількість систем протиракетної оборони, ракет до цих систем і так далі. І, звісно, примус — це руйнування інфраструктури війни на території Росії, збільшення постачань ракет, інвестиції в дронові виробництва України.

Дуже важливий складник — інформаційна ізоляція Росії. Не потрібно легітимізувати її, продовжувати удавати, що Путін абсолютно адекватний і з ним можна вести переговори. Його потрібно примушувати до переговорів. Це різні завдання. Удавати, що він адекватний і з ним можна вести дискусії, — це погана стратегія.

Насправді це дає Росії впевненість, що вона може спокійно вбивати цивільне населення, виморожувати цілі великі міста, міста-мільйонники, і з нею все одно розмовлятимуть як з адекватним суб’єктом. Це неправильна стратегія. Але, на жаль, глобальний світ живе за своїми законами.

Завдання України — пояснювати, що Росія не дотримуватиметься домовленостей, якщо не відчуватиме за ними силу і примус. Переговори через примус приведуть до результату. Переговори через прохання — ні.

Росія — країна-агресор, яка не дотримується ані норм міжнародного права, ані норм ведення війни. Очікувати від неї зміни цієї моделі поведінки наївно. Але, з усім тим, або ви замикаєтеся в собі, або разом з партнерами, обговорюючи способи ведення переговорного процесу, приходите до формули, яка змусить Росію брати участь у переговорах, примусить її до цього і дасть результат.

ОЛЕГ ПОСТЕРНАК: Інвестицій не буде без реальних гарантій безпеки

— Проблема єдиної гарантії безпеки є вкрай важливою. Давос — це майданчик, у якому братимуть участь лідери G7, він розглядається як механізм комунікації, зокрема з американською делегацією, для просування цього порядку денного.

Умовно, ми маємо на сьогодні Паризьку декларацію, підписану на початку січня. Це вкрай важливий, основоположний, базовий документ, у якому зафіксовано п’ять моделей гарантій безпеки, які точно можуть забезпечити європейські держави. Нагадаю, це так звані багатонаціональні сили, економічне відновлення України, підтримка оборонної індустрії, навчання української армії та, звісно, подальша військова і фінансова допомога Україні. Ці гарантії безпеки актуалізуються за наявності чинника американської присутності.

Росія намагатиметься стверджувати, що ці гарантії безпеки, і через свої канали взаємодії з американцями просуватиме тезу, призведуть до Третьої світової війни, до руйнувань, до нових конфліктів і лих. Також Росія максимально залучатиме всі можливості, щоб розірвати США та європейські країни в їхніх спробах досягти єдиної проукраїнської рамки розуміння гарантій безпеки.

Вони вже роблять це зараз, наприклад, у контексті теми Гренландії, яка стоїть дуже гостро і, найімовірніше, обговорюватиметься і в Давосі у зв’язку з нещодавнім рішенням Трампа щодо тарифів для країн, які намагаються чинити опір стратегії США з насильницької ескалації ситуації навколо Гренландії.

Провал дипломатії, неможливість показати, зокрема російському населенню, успіхи своїх дипломатичних просувань і спроб тиску через американців на Україну, дозволяє Кремлю спускатися до тих аргументів, які в них виходять найбільш ефектно. Це масовані ракетно-дронові атаки, знищення енергетичної інфраструктури України, а також певні мікроуспіхи на окремих ділянках фронту.

Схильність до військової ескалації породжується якраз відсутністю у Путіна і Кремля можливості продавити американців на більший тиск у бік України.

Другий напрям, яким вони займатимуться, — це підрив мирної ініціативи. Також Росія буде зацікавлена в провокаціях, демонстрації сили та створенні відчуття затяжного конфлікту з метою паралізувати волю західних держав до подальшої підтримки України.

Третій напрям — інформаційні спецоперації та деформація громадської думки з метою створити враження, що Україна нібито затягує конфлікт, Україна є перешкодою, позиція президента Зеленського є неадекватною і так далі. Усе це вони робили і раніше.

Ці три моделі активізації Росії слід очікувати перед таким важливим зібранням, тому що Давоський форум сприймається як клуб серйозних гравців, де обговорюються стратегії, ідеології та ідеї. Зрозуміло, що мінімізація ролі Росії в наративах і тезах обговорення її не влаштовує. Тому Росія намагатиметься нагадати про себе.

Документи щодо відновлення України і гарантій безпеки надзвичайно пов’язані між собою. Разом з тим на сьогодні для гарантій безпеки і для мирної угоди залишається низка чутливих моментів, щодо яких українська й американська делегації поки не дійшли згоди. Втім документ, який умовно називають угодою про процвітання, близький до того, щоб отримати остаточне затвердження і підписи у Давосі.

ОЛЕКСАНДР ЛЕОНОВ: Гарантії безпеки мають вмикатися автоматично у разі агресії Росії

— Якщо ми говоримо про гарантії безпеки, то це максимальне гарантування ненападу з боку Росії. Тобто має існувати певний механізм, який автоматично вмикається у разі нової агресії з боку Росії. Ідеал — це, звісно, військові гарантії з боку США, але на цей момент жодної інформації про це немає. З іншого боку, і відновлення України, і пошук коштів для інвестування в українську економіку — це також вкрай важливе питання.

Є ще такий підхід, навіть термін у міжнародній політиці: країна, яка дуже серйозно постраждала від агресії, зі зруйнованою економікою, може бути відновлена вигідніше фактично з нульової точки. У тому сенсі, що саме туди приносяться надсучасні технології, які іноді там же й тестуються — як вони працюють і як впливають на життя. Ми бачили це на прикладі Японії та Німеччини. Фактично це можливість вирватися до числа передових країн. Тому питання відновлення справді вкрай важливе. Очевидно й те, що і гарантії безпеки, і відновлення України обговорюються вже зараз.

Щодо мирного плану, він був обговорений, і між Україною, Європою та США були знайдені певні компроміси. На жаль, поки не можна говорити про те, що Росія готова до будь-яких зрушень або поступок. З цієї думки говорити про прогрес украй складно. Щобільше ми бачимо безперервні масовані удари по Україні і те, що Путін замість згоди на різдвяне перемир’я посилив атаки на енергетичні об’єкти.

Слід зазначити, що цей раунд переговорів, який розпочався ще в листопаді, відрізняється від усіх попередніх. Переговорами займаються одні й ті самі люди — Кушнер і Віткофф. Вони ведуть діалог і з росіянами, і з українцями, і з європейцями. Тому тут не можна списувати все на неузгодженості між різними перемовниками. Саме Кушнер і Віткофф мають поєднати всі ці позиції.

Зараз ми бачимо, що Європа, Україна і США свої позиції погодили практично по максимуму. Зараз питання стоїть руба — чи готовий Путін взагалі це обговорювати, чи готова Росія до переговорів, або ж вона налаштована продовжувати війну. Якщо другий варіант, то виникає питання до наших американських союзників — чи існує план Б.

Тому що, окрім розмов, має бути і план, за якого у разі відмови Кремля від переговорів у дію вступає жорсткий санкційний тиск на Росію та її союзників. Про це принаймні говорить сенатор Ліндсі Грем, який заявив, що Трамп дав зелене світло його законопроєкту щодо тарифів на російські енергоносії для країн — союзників Росії.

Українське питання стало частиною виборчої кампанії, і це добре видно за жорсткими виступами сенаторів-республіканців. Усе це свідчить про те, що у Дональда Трампа залишається небагато простору для маневру. У нього немає карт для відмови від допомоги Україні або від тиску на Росію.

Серйозних зрушень з боку Росії ми не бачимо. Ба більше, він [Трамп] уже робить кроки, коли починаються захоплення російських танкерів, які потім заарештовуються і транспортуються до США. Це дійсно суттєво впливає на ситуацію.

Залишається сподіватися, що тиск буде багаторазово посилено, а для України будуть знайдені можливості для посилення ППО і далекобійних засобів ураження. Бо це єдине, що реально може зупинити Путіна.

Читайте також: “Енергетичний Рамштайн” для оперативного розв’язання проблем: думки експертів про допомогу союзників та можливості тиску на РФ