Експерти пояснили, чому анексія українських територій — нікчемна

Російський суд на початку жовтня визнав так звані “договори” про незаконну анексію українських територій, що “відповідають Конституції РФ”. Російський президент Володимир Путін підписав “документи” про “включення” захоплених територій Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей до складу РФ. На цих територіях запровадять обов’язковою, тобто “державною” російську мову, а також низку інших норм.

У Кремлі заявили, що запровадять перехідний період для “інтеграції в економічну, фінансову, кредитну та правову системи РФ” до 1 січня 2026 року. Використання гривні допускають на захоплених теренах лише до кінця поточного року. При цьому в Кремлі не дають чіткої відповіді, чи вважають там своїми територіями Запорізької та Херсонської областей, підконтрольні українській владі. Окуповані території Донецької та Луганської області будуть анексовані Росією в межах 2014 року, щодо Херсонської та Запорізької областей питання вирішуватиметься під час обговорення з населенням, заявив прес-секретар президента Дмитро Пєсков.

На тлі політичних заяв та святкових концертів прихильників Путіна прості мешканці окупації залишаються здивованими та заляканими, адже відповідей менше, ніж запитань. Російська влада створює паралельну реальність, у яку втягує мешканців захоплених областей України. Наприклад, людей, які прописані в цих областях, але не проживають там, Росія вважатиме своїми громадянами — без їхнього відома та бажання.

Росія поступово розпочинає незаконну приватизацію українських державних підприємств. Наприклад, 5 жовтня Путін розпорядився забрати Запорізьку атомну електростанцію до федеральної власності РФ. Ця електростанція була захоплена російськими військами наприкінці лютого. При цьому її територія неодноразово зазнавала обстрілів з боку окупаційних військ.

Росія заявляє міжнародній спільноті, що діє згідно із законом та добровільним волевиявленням українців, які нібито проголосували на “референдумі”, а захоплені землі “завжди були російськими” — так неодноразово заявляв Путін. У відповідь демократичні країни підтримали Україну, яка вважає все, що відбувається, фарсом. Так, президент України Володимир Зеленський підписав указ про нікчемність актів, ухвалених у РФ, які порушують суверенітет та територіальну цілісність України. Крім того, Зеленський ввів у дію рішення Ради національної безпеки від 30 вересня у відповідь на анексію Росією українських територій. У документі йдеться про посилення обороноздатності України, неможливість переговорів з Путіним та санкції проти РФ.

Про юридичну нікчемність анексії з боку РФ — в огляді думок на телеканалі FREEДOM.

ЗАХАР ТРОПІН, доцент кафедри міжнародного права Київського національного університету ім. Т. Шевченка

Дії Росії підривають основи міжнародного правничий та основи міжнародного правопорядку.

По-перше, анексія у міжнародному праві — це одностороннє, насильницьке приєднання до держави всієї чи частини території іншої держави. Зазвичай анексія здійснюється після окупації. Анексія не тягне за собою жодних юридичних наслідків. Вона незаконна сама собою. І основою незаконності анексії є пункт №4 статті №2 статуту Організації Об’єднаних Націй. Можна його цитувати, але суть його зводиться до заборони застосування сили та загрози силою у відносинах між державами.

Крім того, є ще Римський статут міжнародного кримінального суду. Анексія це одна з форм агресії. І Міжнародний кримінальний суд переслідує це як один із злочинів агресії. Анексія немає жодних юридичних наслідків з погляду міжнародного права. Правова ситуація залишається такою, якою вона була. Тобто, це окупація території Російської Федерації з відповідними наслідками. Тобто на цій території продовжують діяти Женевська та Гаазька конвенції.

По-перше, це мало б бути значно після активної фази збройного конфлікту. Тобто коли референдум не здійснюється під дулами автоматів, по-друге, це має відбуватися під управлінням міжнародних організацій. Бажано, щоб не було впливу країни, яка здійснила агресію. І лише після цього під наглядом міжнародних спостерігачів з дотриманням усіх норм та принципів демократії та правил волевиявлення можна було б проводити референдум.

ОЛЕКСАНДР СОЛОНТАЙ, директор програм практичної політики Інституту політичної освіти

Є велика різниця між тим, як це було раніше і як зараз. Одна річ, коли Путін анексує Крим та Севастополь в умовах, коли російська армія наступає, а там є залишки українських гарнізонів, без війни фактично, бо була повна дезорганізація у нас. Давайте без причин, але факт — фактом. Росія окупує Крим і відразу оголошує анексію.

І зовсім інша ситуація, коли російські війська відступають у Херсонській області або жорстоко обороняються та відступають у Донецькій області. І в цих умовах Путін оголошує анексію. Це спроба юридично нас налякати, але вона є провальною.

Зовсім інша ситуація, коли вже півроку Росія економічно знижується, це відчувається в середині країни. І в цих умовах Росія оголошує: ми анексували нові території і туди вкладатимемо гроші. Це сприймають погано. І ось ця “краса” була зроблена тільки як інформаційна “затичка”. А насправді ефект за кілька тижнів пройде, а може, навіть пройде в найближчі пару днів, бо наші військові, як відомо, на півночі Донецької області зараз закінчують звільнення цілої низки населених пунктів.

ДМИТРО ГУДКОВ, російський опозиційний політик та громадський діяч

Я думаю, що 90% росіян навіть на карті не покажуть, де знаходяться анексовані регіони. Цілком очевидно, що це не має жодного відношення до волевиявлення людей. Але насправді я хотів би ще підкреслити, що вибори Путіна в Росії вже давно відбуваються приблизно за таким же сценарієм, як “референдум”. Тому Путін насправді не представляє громадян Росії.

ВОЛОДИМИР ФЕСЕНКО, політолог

2014 року під час анексії Криму була зовсім інша ситуація. Зараз — відчуття катастрофи, що насувається. Це те, що поєднує простих аполітичних росіян та представників російської еліти.

Українські війська звільняли, звільняють та звільнятимуть окуповані території. Але для чого Путін оголосив мобілізацію та анексію? Насамперед, це, звичайно, пропагандистське шоу. Це спроба навіть, мені здається, на рівні підсвідомості відновити те, що було 2014 року. Тоді, на жаль, через різні причини українська влада не могла відповісти так само, як зараз. А зараз ми бачимо, як Україна відповідає Путіну: ні. Йде активний жорсткий опір. Це вже не оборона, а контрнаступ. Тому Путін намагається пропагандистськими шоу закрити військові поразки в Україні. Він намагається створити ілюзію політичного реваншу за військову катастрофу, за військову поразку.

Друге завдання — він намагається налякати Захід — звідси загрози застосування ядерної зброї, натяки, мовляв, американці так робили, і ми можемо так зробити. Але Захід відповідає принципово. Я думаю, таки на Заході засвоїли уроки 2014 року. Крим тоді, на жаль, вони “проковтнули”, не відреагувавши жорстко. А зараз реакція є одразу.

Я зазначу ще одну причину цього пропагандистського шоу. Путін сам собі робить подарунок до 70-річчя. Але подарунок сумнівний. Адже цей “подарунок” фактично веде Путіна до ешафоту. Ми не знаємо, як він закінчить. Поки що це питання відкрите. Але навіть російські експерти зазначають, що виникає відчуття самогубства. Путін веде до самогубства не лише самого себе, а й усю країну.

Читайте також: Поки Путіну не розквасять ніс, він підвищуватиме ставки, — військовий ВМС США у відставці