День Незалежності у вогні, гірких спогадах і надії на швидкий мир: українці відзначають знаковий день

Сьогодні, 24 серпня, Україна відзначає 32-гу річницю незалежності. У столиці урочисті заходи відбулися на Софійській площі. Президент Володимир Зеленський вручив державні нагороди, відзнаки військовим частинам і бойові прапори.

До Києва цього дня прибули високі гості з іноземних держав, зокрема президент Португалії Марселу Ребелу де Соуза, президент Литви Гітанас Науседа, прем’єр-міністр Норвегії Йонас Гар Стере і голова Президії Боснії та Герцеговини Желько Комшич, а також член президії Боснії та Герцеговини Деніс Бечерович.

Привітання на адресу України, яка продовжує боротися за свою незалежність і сьогодні, приходять із різних куточків світу.

Важлива робота кожного

Уже другий рік поспіль Україна відзначає День Незалежності в умовах повномасштабної війни, розв’язаної Росією. Збройні сили своєю кров’ю відстоюють Незалежність країни, а світ об’єднався з Україною у протистоянні російській агресії.

Глава держави привітав українців і подякував кожному, хто забезпечує перемогу країни у протистоянні російському агресору.

“Сьогодні ми відзначаємо 32-гу річницю нашої Незалежності — Незалежності України. Це цінність для кожного з нас. І за це ми боремося. І в цій боротьбі важливий кожен. Тому що ця боротьба за те, що важливо кожному. Це — незалежна Україна”, — сказав Зеленський.

Він наголосив, що у великій війні немає маленьких, непотрібних або неважливих справ, і подякував воїнам, які стали на захист України, а також їхнім сім’ям, медикам, волонтерам, підприємцям.

Важливий кожен, хто пережив окупацію, хто тримав на площах український прапор, хто досі в окупації, зазначив президент.

“Важливий кожен, хто чекав і хто дочекається України. Хто був поранений, хто втратив кінцівки, але не втратив себе. І головне, що ми всі тебе не втратили. Хто пережив полон. У кого забрали свободу, але не волю. Хто не втратив Україну в собі. Хто повернувся і продовжує битися. І ті, хто повернеться. Обов’язково. Усі, хто довів: усі потрібні, усі важливі — і люди, і дії, і слова. Тому що ми всі зробили так, що коли один каже: “Слава Україні!”, весь світ відповідає: “Героям слава!”, — сказав Володимир Зеленський.

Боротьба за мир триває крізь страшні спогади

Немає такого населеного пункту в Україні, який би не знав, що таке війна. Від початку повномасштабної російської агресії від обстрілів постраждали далеко не всі міста і села країни, але абсолютно всі відчули на собі наслідки ракетних ударів. Досить згадати осінньо-зимовий період так званого “блекауту”. До того ж громади на відносно спокійній території приймають переселенців — українці діляться один з одним своїм горем, допомагають один одному.

Наприклад, Львів за час повномасштабного вторгнення став домівкою для багатьох українців. У місті сьогодні залишаються до 150 тис. внутрішньо переміщених українців.

Найбільше на День Незалежності львів’яни та мешканці міста хочуть миру.

“Хочу миру, щоб доньки мої та онуки були зі мною, бо вони зараз усі за кордоном, я дуже хочу, щоб вони повернулися, а я на них тут буду чекати у Львові”, — каже переселенка з Дніпра Ольга.

“День Незалежності — це день, зокрема, за який і мої батьки голодували, вони були учасниками студентського голодування 1990 —1991 років, це велике досягнення нашого народу. 1991-й рік це така велика перемога нашого народу і зараз, на жаль, ми знову мусимо боротися за те, щоб мати таке свято, як День Незалежності”, — каже мешканець Львова Роман.

Детальніше про те, як живуть і як оговтуються від обстрілів місто розповіла у включенні кореспондентка FREEДОМ.

Хоч Львів і розташований далеко від лінії фронту, російські ракети долітають і до міста, і до області.

Так, 9 березня в селі Велика Вільшаниця в Золочівському районі сталася найбільша трагедія за всю історію його існування. Унаслідок російського ракетного обстрілу близько 4-ї години ночі загинули 5 жителів села — дві жінки та троє чоловіків. Усі загиблі перебували під час удару у себе вдома. Через пів року після трагедії місцеві жителі намагаються оговтатися.

Жителі села Велика Вільшаниця кажуть — після тієї березневої ночі почали набагато уважніше ставитися до оголошення повітряної тривоги.

У містах і селах, де побували окупанти і ті, куди не раз прилітали російські ракети, продовжують відновлювати.

Місто Святогірськ Донецької області перебувало під російською окупацією з 5 червня по 12 вересня минулого року. За 3,5 місяці путінські війська майже на 80% знищили міську інфраструктуру. В окупації опинилися 550 жителів. Наразі в цьому населеному пункті проживає 950 осіб, а загалом у громаді зараз залишається 2600.

Сьогодні у Святогірську немає води, а в холодну пору року не буде централізованого опалення. Проте жителі користуються безкоштовними душовими, у місті працює пральня. Люди щодня отримують гарячі обіди, працює соціальний транспорт.

Нью-Йорк — один із небагатьох населених пунктів, який ще з 2014 року перебуває буквально на лінії фронту. Лише кілометр розділяє селище від позицій російських загарбників. Своїми снарядами окупанти практично щодня спалюють цей населений пункт.

Попри всі біди війни в українському Нью-Йорку триває життя. Тут постійно відновлюють лінії електропередач після чергових обстрілів, є вода і постачання всього необхідного.

Велика частина людей, що залишилися в Нью-Йорку, — пенсіонери. Їхній побут простий: домашнє господарство, збирання дров для приготування їжі на багатті та віра в те, що обстріли колись припиняться.

Українські військові під час контрнаступу у вересні 2022 року зуміли відбити атаку Росії і повернути під свій контроль практично всю Харківську область. Одна з найдраматичніших і найкровопролитніших битв під час контрнаступу була за Ізюм — невелике, але стратегічно важливе місто.

До війни в Ізюмі проживало майже 50 тис. жителів, після звільнення залишилося 5 тис.. Зараз в Ізюмі мешкає 27 тис. жителів. В Ізюмській громаді набирає обертів Державна програма з відновлення житла. Близько 400 жителів міста отримали компенсацію на суму понад 50 млн гривень.

Маленьке село Кам’янка, яке розташоване за 10 кілометрів від Ізюма, російські окупанти намагалися стерти з лиця землі. Тут не залишилося жодного вцілілого будинку, але місцеві жителі готові працювати над відновленням свого населеного пункту. Із 1200 осіб, які проживали в селі до війни, поки що повернулося лише 70.

Після деокупації жителі Кам’янки дізналися: близько сотні їхніх односельців загинули. На території села виявили кілька братських могил, і пошукові групи періодично приїжджають сюди в експедиції.

День Незалежності України відзначається сьогодні, 24 серпня. Жителі Херсона розповіли кореспондентці телеканалу FREEДОМ Дар’ї Литовченко, як відзначають цю дату.

А це село Ягідне Чернігівської області. Місцеві жителі сьогодні з болем згадують про муки, які їм довелося пережити в місцевому “підвалі смерті”, влаштованому російськими військовими. Місяць там фактично в ув’язненні пробули 367 осіб.

https://youtu.be/S8aKpuMv6UE

День незалежності України буде кошмаром для путінської Росії — думки

З нагоди свята, нехай і затьмареного війною, а також про подальшу долю країни-агресора в ефірі телеканалу FREEДОМ висловилися:

• Михайло Подоляк, радник глави Офісу президента України;
• Олексій Буряченко, кандидат політичних наук, голова “Міжнародної асоціації малих міст”;
• Олександр Антонюк, політичний експерт, військовослужбовець ЗСУ.

МИХАЙЛО ПОДОЛЯК: Путін намагається вижити, втягнувши Україну в мирні переговори

— Україна історично зумовлена як країна, яка має поставити крапку в існуванні Росії агресивного спрямування, якою вона була дуже довго. Тобто Росія завжди продавала експансію, атаку, війну тощо. Для неї цей історичний проміжок часу закінчується. Я б сказав, що це війна Росії за спробу залишитися в рамках людської цивілізації. Тому що Росія в такому вигляді ніколи не приносила щось важливе світовій спільноті, яка виступає за прогрес.

Росія завжди належала до країн типу Північної Кореї. Тільки вона була набагато об’ємнішою, у неї набагато більше ресурсних можливостей розвинути щось вкрадене тощо.

Але на даному етапі історичного розвитку Росія намагається за рахунок війни окопного типу, з масовими руйнуваннями, вбивствами цивільного населення залишитися в якості хоч когось у цивілізації. І звідси істеричні крики Росії про те, що вона має бути в багатополярному світі.

На жаль, великою ціною для України Росія доводить зворотне. Вона ніколи не була країною, яка впливає на глобальний світопорядок. Це абсолютно відстала малокультурна країна, яка генерує тільки ризики.

У цієї війни єдина мета — знищення української державності. Інші цілі — це все фікція, ілюзії та пропагандистські кліше. Про яку денацифікацію йдеться, якщо РФ за класичною структурою є нацистською авторитарною країною. З точки зору підтримки глобального нацизму його основним спонсором є якраз РФ. Тому Путін заходив в Україну з єдиною метою — знищити її і по дорозі вбити якомога більше цивільного населення.

Він просто ненавидить нас із вами. Тому в нас немає опції домовитися з людиною, яка прийшла вас убити.

Як ви собі уявляєте домовленість з убивцею? Це безглуздо.

Зараз мета Путіна змінилися. Він намагається вижити. А вижити він може, якщо не програє війну. Тобто, грубо кажучи, тут я переходжу до іншого. Зараз усі його зусилля спрямовані на те, щоб змусити Україну сісти за стіл переговорів. Тобто зафіксувати негайне припинення вогню, зафіксувати нову лінію розмежування, зафіксувати окуповані території, де буде далі відбудовуватися лінія оборони Росії, не віддати ці території.

Нас хочуть втягнути в безглуздий умовний “Мінський формат” для того, щоб не обумовити якісь правила, а просто, щоб забалакати війну.

У Москві мають звикнути до того, що для них Україна — країна, яку вони будуть вічно боятися. І, відповідно, всі наші національні свята, вони, звісно, будуть дуже символічно відзначати, показуючи улесливе ставлення до України. Нехай уже починають.

Це не якийсь там пафос. Це неминучість історичного розвитку моменту. Вони напали, не отримали те, що хотіли, вони програють цю війну. Так, великою ціною для України, на жаль. Проте, вони цю війну програють. А після цього правила гри будуть іншими: суб’єктність Росії буде суттєво зменшена, а суб’єктність України буде надзвичайною щодо Росії.

ОЛЕКСІЙ БУРЯЧЕНКО: Нас так просто вже не візьмеш

— Путін уже програв. Ми це прекрасно з вами розуміємо. І не тільки ми. Усі ключові аналітичні центри світу говорять про те, що стратегічно війна Путіна вже програна. Про це говорить безпосередньо сам президент США Джо Байден.

Після важкої зими, коли ворог обстрілював критичну енергетичну інфраструктуру, коли було знищено майже всю теплову генерацію, коли окуповано Запорізьку атомну станцію — найбільшу в Європі, — завдяки діям кожного з нас і наших партнерів це більше не повториться.

Тобто нас уже так просто не візьмеш на місцях, ми готові до обстрілів.

ОЛЕКСАНДР АНТОНЮК: Путінська агресія об’єднала українців

— Згадаймо, українське суспільство до 24 лютого — у нас були різні думки. Було близько 25% громадян, які вважали, що в нас із 2014 року відбувається внутрішній конфлікт. Я маю на увазі тих громадян України, які проявили себе на виборах, а в парламенті можна було побачити проросійські політичні сили, які мали підтримку серед українських виборців.

Сьогодні навіть ці громадяни чітко розуміють, що таке “русский мир”. Тобто, якщо якийсь прошарок суспільства залишився, який чекає на “русский мир”, то це, скоріше, статистична похибка, не більше.

Володимир Путін і російські збройні сили змогли об’єднати в єдине ціле українське суспільство, незалежно від політичних поглядів і того, якою мовою користується той чи інший громадянин, або в яку церкву він ходить. У цьому контексті є глобальні зміни — вони й стали підґрунтям нашої потужності та незламності.

Що більше Кремль створює різні умови або вчиняє терористичні акти, то сильніше ми об’єднуємося.

Читайте також: “Ми стоїмо поруч у боротьбі за вашу країну”: світові лідери вітають Україну з Днем Незалежності