Чому Путін боїться припиняти війну — розбір FREEДОМ (ВІДЕО)

Російська економіка тримається за військовий режим. Витрати на оборону зашкалюють, удари по нафтопереробці стискають внутрішній ринок палива, банківський сектор живе між високою ставкою і простроченнями, які зростають. Але все це не зупиняє ні Путіна, ні його свиту. Чому ж у Кремлі так бояться перезавантаження економіки? Чим це може обернутися для країни-агресора? І як змусити російського диктатора домовлятися про мир, розповідає FREEДOM.

Зараз через витрати на війну у Росії підтримують основні показники ВВП. Ті, хто працює в оборонці, за 3,5 роки повномасштабного вторгнення навчилися непогано заробляти на крові. І, звичайно ж, їм байдуже, що при цьому страждають інші сектори економіки, а соціальні статті доводиться урізати при кожному затвердженні бюджету.

Крім того, путінські економісти побоюються, що швидка деескалація оголить величезні бюджетні діри. Тому стратегію військової мобілізації економіки в Кремлі вважають менш ризикованою, ніж спробу перезавантаження.

“Москва готується підвищити податки й скоротити витрати, намагаючись зберегти високі витрати на оборону, оскільки економіка Росії тріщить по швах під тягарем фінансування більш ніж трирічної війни проти України. Сукупні витрати на оборону і національну безпеку у 2025 році склали 17 трильйонів рублів, що є найвищим показником з часів холодної війни, й становить 41% від загального обсягу витрат. Завдяки цьому, оборонний сектор стає основним драйвером економічного зростання на тлі зниження обсягів цивільного виробництва”, — пише Reuters.

Зупинка війни оголить і багато структурних криз у Росії. Практично знищений автопром, який тепер повністю залежить від Китаю. Колапс в цивільній авіації, коли цілі парки літаків доводиться розбирати на запчастини, щоб хоч на чомусь можна було літати. Нафтопереробка, яка горить і димить.

Удари по НПЗ спровокували рекордний сплеск цін на бензин, і тепер нафту доводиться продавати за копійки. Це те, чого дуже боїться Путін. Але є ще один фактор, якого він побоюється набагато більше. І це саме те, що може змусити кремлівського диктатора домовлятися про мир.

“Введення повноцінних санкцій проти російської нафти є найефективнішим способом змусити Росію припинити війну проти України. Це величезний виклик для Путіна. Це найбільший тиск, який можна на них чинити. І президент Дональд Трамп може піти на такий крок. Я нагадаю, що США — найбільший у світі виробник нафти й газу, і тому можуть робити те, чого ніколи не робили”, — заявив в ефірі телеканалу Fox News міністр енергетики США Кріс Райт.

Звичайно ж, російські економісти розуміють, що військовий бюджет штучно роздуває ВВП. Танки та снаряди не підвищують якість життя і не створюють довгострокових інвестицій. До того ж все це знищується на фронті, не перетворюючись на активи, на яких можна заробляти. По суті, ВВП воєнного часу — це димова завіса, за якою ховається дефіцит бюджету і ризик обвалу ринків. І приховати цю інформацію, розповідаючи громадянам, що все під контролем, незабаром не вийде.

“Я вважаю, що криза, така як інтегральне падіння ВВП, яку не можна буде приховати від західних аналітиків, від Міжнародного валютного фонду почнеться в кінці жовтня. Путіну ніхто не позичає. Китай може тільки експлуатувати Росію. Постачати туди дорогі машини, обладнання з націнкою 60% і більше, й купувати у Росії ресурси зі знижкою 15-20%. Ось так Китай допомагає, ось це дружба”, — зазначив економіст і банкір Олександр Савченко.

На “голці” держзамовлень і військових витрат у Росії тримається і банківський сектор. У той час як бізнес і приватні позичальники залишаються без доступу до дешевих кредитів. Крім того, санкції відрізали російські фінансові установи від міжнародних розрахунків. А це означає, що громадяни зіткнуться зі зростанням комісій і подальшим обмеженням валютних операцій.

“Проблема, як на мене, зараз найбільша — це банки. Банки потребують докапіталізації. Для того, щоб повертати людям гроші, вони придумують різні способи, як обмежити видачу. Вже зараз є проблеми з ліквідністю. Ліквідність взяти нізвідки. Центробанк, якщо він буде давати, це якраз емісія, це інфляція. І, як на мене, не стільки в бюджеті, як у банках у вересні-жовтні розгориться масштабна криза через неповернення кредитів, неможливість повернення депозитів”, — пояснив економічний експерт Ілля Несходовський.

Кращою метафорою, здатною показати, що таке путінська військова економіка, буде ситуація з водопостачанням на окупованих територіях Донецької області. Воду намагаються гнати по іржавих, дірявих трубах, гроші на ремонт яких давно вкрадені. Нова латка тримається недовго, і черговий розрив стає все більшим і більшим. І поки начальство рапортує, що “система працює”, прості люди змушені годинами простоювати з каністрами в чергах або черпати воду прямо з калюж.

“У нас ось лікарня дитяча. Сьогодні за графіком подача води на Абакумова. Буде вода? Може не дійти”, — розповідають жителі Донецької області.

Як приклад можна навести ще й ситуацію з бензином. Весь серпень російські регіональні ЗМІ повідомляють про перебої з постачанням палива на автозаправках. Особливо гостро проблема стоїть у Примор’ї та в окупованому Криму. На заправках бензин спочатку відпускали за талонами, потім він зовсім зник і ось з’явився за ціною 80 рублів за літр.

Це просто історичний рекорд. У “країні-бензоколонці” пальне, на якому агресор завжди добре заробляв, стало дефіцитом і розкішшю для пересічних автомобілістів. А це означає, що Україна успішно наближає економіку держави-агресора до колапсу.

З останніх заяв глави російського МЗС Лаврова очевидно, що зупиняти криваву війну Росія не збирається. Але обвалу економіки це все одно не зупинить. Нафтогазові доходи вже не закривають всі дірки. Військовий бюджет буде роз’їдати фінансовий сектор. Плюс санкції будуть лише посилюватися. А значить, не буде доступу ні до нових технологій, ні до нових ринків.

Читайте також: Росія збільшує податки та заганяє себе в економічну пастку — подробиці (ВІДЕО)

Нагадаємо, російська економіка переживає спад, і багато галузей зараз перебувають у критичному стані. Глава Мінекономрозвитку заявив про вихід Росії на межу рецесії. Це означає спад виробництва та уповільнення темпів економічного зростання. Банки згортають кредитування, великі компанії скорочують персонал.