Чому компроміси щодо Криму неприйнятні для України — розбір Снєгирьова

Голова Верховної Ради України Руслан Стефанчук під час відкриття парламентського саміту Кримської платформи, який відбувся у Швеції, заявив, що Київ готовий до змістовних перемовин щодо закінчення війни, яку розпочала Росія. При цьому Стефанчук наголосив, що для України є певні “червоні лінії”, які “ніхто не має права перетнути — ані фізично, ані юридично, ані морально”.

Нагадаю, на зустрічі представників США та України в Женеві сторони підготували оновлений рамковий документ щодо миру. Також домовились, що майбутня угода має цілковито поважати суверенітет України.

Сторони домовилися найближчим часом продовжити роботу над пропозиціями. Також вони планують підтримувати тісний контакт із європейськими партнерами.

Зі свого боку лідери європейських країн заявили, що не згодні з пропозиціями США щодо “розподілу” території. Адже на початку йшлося про те, що Україна повністю мала втратити стратегічно важливі райони, такі як Донбас та Крим.

Утім поточна ситуація навколо Криму — це не лише про військову сферу. Для Кремля півострів — це ідеологічна опора, інструмент зовнішньої політики та елемент інформаційної диктатури. Очільник РФ намагається увійти в історію як “збирач земель” і створити образ лідера, який “повернув” Крим. Саме тому економічні аргументи для нього давно не головні: ключове — символізм та контроль.

Зауважу, що для Росії Крим — це передовсім військова база на Чорному морі. Країна-окупант за останні роки збудувала на захопленому півострові десятки оборонних укріплень, перетворивши його на “одну з найбільш укріплених” територій. Окопи завдовжки десятки кілометрів вириті навіть на пляжах Криму.

Морська складова російської присутності суттєво ослабла — багато кораблів Чорноморського флоту було знищено, а рівень контролю РФ у морі впав до історичного мінімуму. Оцінка британської розвідки підтверджує: флот майже утратив боєздатність і стратегічне значення.

Проте залишається сухопутна компонента — розгалужена інфраструктура. Зокрема, військові аеродроми. Саме вони дають агресору можливість підтримувати угруповання окупаційних військ у Херсонській та Запорізькій областях.

Крим для РФ — це також інструмент постійної політичної присутності й контролю над Чорноморським регіоном, що дозволяє Москві впливати на безпекове середовище України, Туреччини, Болгарії та Румунії.

Крим важливий і для Туреччини, яка традиційно вважає Чорноморський регіон зоною свого впливу. Анкара проводить політику “м’якої сили” і бачить Крим елементом власної історичної та геополітичної присутності.

Для України Крим до окупації був фактором геополітичної ваги. Портова інфраструктура, суднобудівні підприємства та стратегічні об’єкти дозволяли Києву бути одним із ключових гравців Чорноморського регіону. Сьогодні ж втрата Криму означає втрату контролю над частиною морської акваторії та обмеження доступу до стратегічних морських комунікацій.

Країна-агресор, зі свого боку, після захоплення Криму отримала військову платформу для наступу на південь України. 24 лютого 2022 року півострів став основною військовою базою для російських сил, які розпочали повномасштабний наступ. Противник використовує Крим як важливий пункт для розгортання своїх військ, включаючи авіацію, флот і артилерію. Зокрема, російський флот Чорноморського флоту базується в Севастополі, що дає можливість контролювати Чорне море та впливати на судноплавство в регіоні.

Крим також став важливим транспортним вузлом для переміщення російських військових та техніки. За допомогою незаконно побудованого Керченського моста, що з’єднує півострів з Росією, ворог безперешкодно постачав зброю, боєприпаси, продукти та інші ресурси до своїх військ, що діють на півдні України, зокрема в Херсонській, Запорізькій та Донецькій областях.

Але варто зауважити, що з військового погляду Крим звільнити легше, ніж Донбас. За оцінками очільника Головного управління розвідки МОУ Кирила Буданова, з військового погляду відвоювати півострів набагато легше, ніж Донбас, де понад 1 000 км фронту та глибина понад 200 км. 

“У Крим є дві точки входу — з російського боку та з нашого: Кримський міст і сухопутний перешийок”, — пояснив він.

На його думку, питання відвоювання півострова — це наші фронтові операції: з російської сторони — шляхом руйнації комунікацій, з нашої — шляхом тиску. 

“І тоді все — Крим ізольований”, — впевнений очільник ГУР.

Йдеться про те, що російські збройні сили, які розташовані на окупованому півострові, дуже залежні від логістики. А це Чонгарський перешийок та Керченський міст. Тобто дві складові, які фактично перебувають під вогневим контролем Збройних сил України.

Достатньо відрізати Крим від логістики — і він стає островом. У росіян виникнуть колосальні проблеми зі світлом, водою і постачанням, бо варто згадати корупційні програми російського уряду на території окупованого півострова. Програма опріснення води, яка коштувала російському бюджету близько 48 млрд рублів. Вона була офіційно визнана провальною, проте бюджетні гроші освоїли. 

Друга програма — це так званий енергоміст, який був дуже витратний навіть для російського бюджету і показав всю свою неефективність.

Утім терміни звільнення Криму та інших окупованих територій пов’язані передовсім із переоснащенням ЗСУ та отриманням новітніх зразків високотехнологічної зброї. Це прямий взаємозв’язок. Як тільки буде достатньо засобів ураження і головне — достатня кількість зброї, яка своїми тактико-технічними характеристиками перевершує російську, тоді можемо говорити про планування операцій щодо деокупації території АРК.

Змушений констатувати, що російське керівництво розуміє дипломатію, як односторонні поступки на їхню користь, зокрема про визнання окупації Донбасу та Криму. На моє переконання, компроміси по Криму — неможливі. Це “червона лінія” не лише для України, але й для наших партнерів.

Під час спільної пресконференції зі спікером Риксдагу Королівства Швеція Андреасом Норленом голова Верховної Ради України Руслан Стефанчук наголосив, що війна завершиться тоді, коли Крим буде повернуто Україні.

Примітно, що за підсумками переговорів у Женеві державний секретар США Марко Рубіо сказав, що в мирні пропозиції американської сторони будуть внесені певні зміни.

Військово-політичний аналітик Дмитро Снєгирьов, спеціально для FREEДOM

Попередні огляди автора:

• “Буревестник” і блеф: Кремль імітує готовність до війни з НАТО, щоб тиснути на Захід
• Крах “непереможної” ППО: після атак українських БпЛА Росія шукає С-400 у Туреччині
• Бензиновий колапс у Криму: удари по Феодосійській нафтобазі — обґрунтована військова стратегія ЗСУ
• США не просто змінили риторику щодо Росії, але й перейшли до тиску — доводи Снєгирьова
• Навіщо росіяни створюють ілюзію прориву на Дніпропетровщині — розбір Снєгирьова