Бойові медики рятують життя на передовій: репортаж зі стабпункту на Бахмутському напрямку (ВІДЕО)

Робота медиків на фронті складається з нескінченного процесу чергувань, проведення операцій, короткого сну та бажання врятувати життя чергового пацієнта. Якщо в цивільному житті в одного хірурга на день може бути до п’яти пацієнтів, то на передовій це можуть бути десятки військових за одну лише добу. Усе залежить від характеру й активності бойових дій на тій чи іншій ділянці фронту, повідомляє FREEДОМ.

У стабпункті на Бахмутському напрямку є все необхідне для порятунку поранених військовослужбовців, яких привозять сюди просто з окопів першої лінії. Уже під час евакуації бойові медики намагаються надати їм усю необхідну допомогу, а у стабпункті лікарі роблять усе можливе для того, щоб стабілізувати поранених та скерувати далі в госпіталі.

“На стабпункті всі працюють згідно з тим, що тут необхідно робити, незалежно від того, хто ти: хірург або травматолог, або ти акушер-гінеколог, або ти анестезіолог, навіть той самий фельдшер або ветеринарний лікар. Тут усі працюють однаково. Чому? Тому що виконують у принципі одну й ту саму роботу: порятунок пораненого, забезпечення його життєдіяльності в найкоротший термін, зупинка кровотечі, стабілізація пацієнта і все. Насправді, саме хірургічної роботи тут мало. Але ті всі навички, які ми маємо з досвіду, кожен лікар зі своєї спеціальності, ми їх намагаємося тут застосовувати”, — розповів військовий хірург 22-ї окремої механізованої бригади ЗСУ Святослав.

У Святослава десятки років досвіду роботи в хірургічному відділенні невідкладної медицини обласної лікарні Хмельницького. Останні 5 років він вів практику в приватній клініці. На війну потрапив за мобілізацією 2023 року. Перед тим, як вирушити на фронт, пройшов курс польової хірургії. 

“Умови змінюються абсолютно. З домашніх: душ, ванна, сауна, хто куди ходив, лазні — на такі умови, де немає води взагалі. Ти не маєш можливості… По-перше, часу немає помитися, по-друге, можливо, немає води, по-третє, якщо вона і є, то вона обов’язково холодна. Знову-таки, це обмежує тебе. Тобто такий період для мене особисто тривав близько трьох тижнів для того, щоб звикнути, пристосуватися до таких умов, розробити в собі якийсь алгоритм дій: коли вставати, як вставати, що робити після цього, куди бігти. Тому що тут як у вагоні поїзда, розумієте? Приходить час дій, і всі одночасно йдуть або митися, або в туалет, або ще в якесь приміщення, і ти розумієш, що реально туди не потрапиш, коли хочеш. Тобто тут для себе необхідно було розробити якийсь порядок дій, щоб усім було комфортно, й щоб ти встигав це зробити”, — розповідає Святослав.

До того, як потрапити на фронт, Ігор працював дитячим травматологом у Чернівцях. Вдома на чоловіка чекають дружина та двоє дітей, батьки та друзі. Тут же він рятує вже дорослих, на яких теж чекають удома.

“У воїнів теж є батьки. Відповідно, всі вони діти, тобто я йду за своїм профілем. Адаптація проходила відносно спокійно. Я не можу сказати, що там щось інше. Зовні, мається на увазі, обстановка, вибухи, прильоти — це все трохи пригнічує. А робота, вона скрізь робота. Необхідно просто вставати й робити свою роботу”, — розповідає Ігор.

Нині здебільшого до стабпункту привозять військовослужбовців з осколковими пораненнями, іноді — з кульовими. Ігор розповідає про один із випадків, який йому запам’ятався. Тоді захисник, якого привезли до стабпункту з різними пораненнями, не повірив, що куля застрягла в нього в щоці.

“Звернувся військовослужбовець, привезли його по евакуації, було садно на обличчі. Відповідно, у нас уже був рентген-апарат, ми зробили рентген-знімок. Рентген-знімок виявив, що в нього куля в ділянці щелепи. Дві доби минуло після поранення. Ухвалили рішення про те, що її необхідно забрати, під місцевим знеболювальним, під лідокаїнчиком ми кулю забрали, яка, відповідно, збереглася в нас… Кулі вже були, це не перша така. Реалії на даний момент такі”, — розповів Ігор. 

Поки журналісти перебували на стабілізаційному пункті, туди привезли двох поранених українських військовослужбовців. За словами медиків, у них акубаротравма й осколки в тілі від ворожого FPV-дрона.

Уже після того, як із тіла бійця витягли осколки, йому дають змогу відпочити в сусідній кімнаті, приносять чай та дбайливо вкривають ковдрою.

Військовослужбовець 22-ї окремої механізованої бригади ЗСУ Михайло розповів, як постраждав.

“Повертаюся, а на мене FPV летить. Я з автомата, він у камінь. І бахнуло… Найбільша проблема — це дрони. Ми поки сиділи в тому окопі — кожні 20 хвилин то скид, то FPV, то скид, то FPV. Хоч тут відпочину”, — каже він.

Для Михайла це друге поранення: перше отримав під Кліщіївкою. Тоді в нього була контузія.

Стіни стабпункту медики прикрашають дитячими малюнками, які сюди передають волонтери. На них зображено, як діти бачать перемогу України над злом. Діти пишуть, що вони дуже чекають своїх батьків додому. Щодня медики в різних стабпунктах рятують життя десятків бійців, щоб ті живими та здоровими змогли повернутися до своїх родин.

Читайте також: Розробили свої методики: спеціалізований центр у Дніпрі щодня ставить на ноги українських захисників після поранень (ВІДЕО)