Американський дедлайн: чи вдасться Білому дому зберегти вплив на переговори про мир в Україні

Якщо до кінця квітня не буде досягнуто припинення вогню на фронті, США можуть запровадити нові санкції проти Росії. З таким попередженням виступив президент Дональд Трамп на початку тижня, одночасно звернувшись до Кремля із закликом прискорити кроки до миру.

Однак уже до кінця тижня з Білого дому почали надходити сигнали про те, що Вашингтон вийде з переговорного процесу, якщо не побачить швидкого прогресу.

Вашингтон може посилити санкції проти Росії — або відійти від переговорів

У п’ятницю, 11 квітня, на тлі візиту спеціального представника президента США Стіва Уіткоффа до Росії Дональд Трамп опублікував нову заяву, в якій закликав Москву активізуватися для завершення війни в Україні.

“Росія повинна рухатися. Забагато людей гине, тисячі щотижня, в жахливій і безглуздій війні — війні, яка ніколи не мала статися”, — написав президент США Дональд Трамп у соцмережі Truth Social.

Таким чином Трамп опосередковано підтвердив повідомлення американської преси про своє невдоволення темпами переговорного процесу. На момент публікації заяви його спецпосланець перебував у Санкт-Петербурзі. Додаткові сигнали пролунали й з боку Білого дому.

“Трамп чітко дав зрозуміти, що він постійно розчарований обома сторонами в цій війні. Він хоче бачити, що ці бойові дії припинені. Він хоче, щоб війна завершилася. Ми віримо, що маємо важелі впливу в переговорах щодо мирної угоди. І ми збираємося використати ці важелі, президент сповнений рішучості довести справу до кінця”, — заявила прессекретарка Білого дому Керолайн Левітт.

На початку тижня Трамп уже натякнув, що розглядає можливість запровадження нових санкцій проти Росії, якщо до кінця місяця Москва і Київ не домовляться про перемир’я. Раніше в соцмережі кореспондент Fox News із посиланням на власні джерела повідомив, що президент США може також запровадити обмеження проти “тіньового флоту” РФ — у відповідь на затягування переговорів з боку Путіна.

Президент США Дональд Трамп не виключив, що Сполучені Штати можуть вийти з переговорного процесу щодо врегулювання війни, яку Росія веде проти України, “якщо сторони свідомо гальмуватимуть досягнення миру”. Таку заяву він зробив у Білому домі у відповідь на запитання журналістів 18 квітня.

“Ми відступимо, якщо сторони ускладнюватимуть завершення війни в Україні. Сподіваюся, що до цього не дійде. У нас є справді хороший шанс досягти угоди між Росією та Україною”, — зазначив глава Білого дому.

За словами Трампа, Вашингтон зацікавлений у якнайшвидшому завершенні конфлікту. При цьому він уточнив, що конкретних строків адміністрація не встановлює: “У нас немає точної кількості днів на це завдання. Але ми хочемо зробити все швидко”.

Американський президент також додав, що найближчим часом стане зрозуміло, чи має намір Росія затягувати переговори. Водночас він наголосив, що залишається налаштованим оптимістично: “Я вважаю, що є хороші шанси вирішити проблему”.

Експерти все ж не виключають, що Трамп посилить тиск на Кремль через економіку. Так, у разі подальшого зниження світових цін на нафту Росія може вичерпати ліквідні кошти Фонду національного добробуту вже в найближчі шість місяців.

Одночасно погіршується ситуація в ключових секторах економіки РФ. Так, за визнанням Володимира Путіна, у будівельній галузі зафіксовано спад: кількість нових проєктів скоротилася на 23% порівняно з минулим роком. Причини — скасування пільгової іпотеки та різке підвищення ключової ставки Центробанку до 21%. На цьому тлі ринок нерухомості переживає обвал.

Збитки несе і колись надприбутковий газовий сектор. Втративши мільярдні доходи від експорту, “Газпром” переорієнтувався на виробництво побутової техніки, використовуючи залишені активи західних компаній.

Проблеми наростають і в нафтовій галузі. Вартість марки Urals з початку квітня 2025 року опускалася нижче 50 доларів за барель. Експерти застерігають, що це може бути ще не межа. Серед причин — нестабільна глобальна економіка, жорстка тарифна політика США та зростання видобутку країнами ОПЕК.

Тим часом Росія посилила терор

Обіцяючи Вашингтону обміркувати пропозиції щодо миру, Москва затягує час, паралельно обстрілюючи українські міста. Росія не зменшила кількість ударів по Україні й щоденно застосовує таку саму кількість ракет і дронів, як і до так званого енергетичного перемир’я, заявив президент України Володимир Зеленський 17 квітня.

“Кількість ударів Росія не зменшила, і в цьому була стратегія. Тобто вони зменшили, щоб прикритися, показати, що менше б’ють по українській енергетиці, але щоденно використовують ту саму кількість дронів, не зменшуючи її, і ту саму кількість ракет, зокрема й балістичних”, — сказав Зеленський журналістам під час брифінгу.

Чого Кремль намагається досягти, посилюючи терор під час мирних переговорів? Телеканал FREEДОМ запропонував своїм глядачам поділитися думками з цього приводу.

“Паралельно з посиленням терору Росія, Путін, використовуючи пропаганду, відводить увагу від самих переговорів. А відводить тому, що досі намагається досягти своїх цілей, які наразі є недосяжними — підкорення сусіднього українського народу. Путін не діє за планом, а інтуїтивно — якщо відчуває слабкість, готовий агресувати попри втрати. Лише крах, руйнування, повне знищення потенціалу може його зупинити. Поступові заходи тиску на сучасну Росію не діють”, — вважає підписниця телеканалу Лілія.

“На мою думку, як громадянина Росії, Кремлю глибоко байдуже до мирних переговорів. Його завдання — окупувати всю Україну, а дійшовши до Придністров’я (де його чекає російський контингент), захопити й Молдову. Кремль не хоче вести переговори на рівних. Він пропонує Україні капітуляцію, що є неприйнятним для самої України. Кінцева мета Кремля — включити Україну й Молдову як області Росії”, — висловився користувач під ніком Demonio.

Що важливіше для Трампа — дедлайни чи принципи?

Що стоїть за заявою президента США про готовність “відійти” від переговорів? Чи залишиться Вашингтон на боці міжнародного права, чи зробить крок назад? Що заважає США запровадити жорсткі санкції проти “тіньового флоту” РФ? Чи намагається Кремль домовитися з Трампом, оминаючи Україну? Чи готова Європа діяти без США? На ці та інші питання в ефірі телеканалу FREEДОМ відповіли політологи Володимир Фесенко та Дмитро Левусь.

ВОЛОДИМИР ФЕСЕНКО: США можуть вийти з переговорів, але згодом повернутися

— Під одними й тими самими формулюваннями сторони можуть мати зовсім різне розуміння і наповнення. Наприклад, у Києва — одне бачення справедливого миру, в Москви — протилежне. У американців — ще третє.

Боюся, що навіть у представників американської делегації на переговорах у Парижі було різне розуміння контурів майбутнього миру. Ці контури ще потрібно визначити й погодити. У цьому й полягає головна проблема. Інакше Марко Рубіо після зустрічі в Парижі не заявляв би, що США можуть вийти з переговорного процесу.

Хто має визначити контури миру? Насправді це повинно бути узгоджено за столом переговорів. Інша справа, що на початку кожна сторона має своє бачення того, яким має бути мир.

Очевидно, що позиції України й Росії з ключових питань не збігаються, а подекуди й прямо протилежні — і це головна проблема. Тому США окреслили загальний контур майбутнього миру, мабуть, правильно. Це єдиний можливий компроміс у нинішніх умовах — у тому числі за наявності антагоністичних суперечностей між Україною та Росією щодо умов завершення війни.

Цей контур — простий: повне припинення вогню. Далі можна буде шукати якісь компроміси, хоча, на мою думку, за путінського режиму це майже неможливо. Проте  цей контур було погоджено. Нагадаю: понад місяць тому, на переговорах у Джидді 11 березня, Україна й США погодили спільну позицію з закликом розпочати мирний процес із 30-денного припинення вогню.

Проблема переговорів у Ер-Ріяді, що відбулися наприкінці березня, полягала в тому, що США вели переговори з Україною й Росією окремо. В результаті навіть щодо енергетичного перемир’я домовлялися нібито американці, але кожна країна по-своєму розуміє це перемир’я. Росія вважає, що енергетичне перемир’я почалося з моменту розмови Трампа й Путіна. Але Україна в тій розмові не брала участі й не давала жодних зобов’язань.

А ось із моменту домовленості в Саудівській Аравії — приблизно з 25 березня — можна вважати, що перемир’я почалося. Ця деталь показує, наскільки складна ситуація — зокрема й у часовому вимірі.

Видно, що Трамп справді поставив завдання досягти домовленості про припинення вогню до 20 квітня. Чому саме 20 квітня? Не лише тому, що це священний день для християн. Дати Великодня змінюються щороку за календарем. Але цього року є ще одна особливість — у цей день Пасху святкують і західні, і східні християни. Для Трампа є ще одна символічна деталь: саме 20 квітня виповнюється рівно три місяці з початку його президентства.

А він дуже уважно ставиться до подібних дат і хоче мати досягнення до цієї дати. Тому зараз підганяє своїх перемовників — зокрема Марко Рубіо — аби були якісь результати.

Росія висуває вимоги, щоби в рамках переговорів про припинення вогню почали знімати санкції. Все це потрібно узгодити. Без Європи зняти багато санкцій просто неможливо.

Наприклад, санкції щодо банківських платежів, щодо системи SWIFT — без участі Європи цього не зробити. Більша частина заморожених російських активів знаходиться саме в Європі.

Росія дуже хоче їх повернути. І навіть готова ділитися ними з американцями.

Чи можуть США вийти з переговорного процесу? На жаль, так. У Трампа такий темперамент: він швидко “запалюється”, хоче досягти швидкого результату, а якщо не виходить — може перемикнутися на іншу тему.

Багато хто очікує, що Трамп запровадить жорсткі санкції проти Росії. Я цього не виключаю. Якщо він розлютиться й звинуватить у провалі переговорів саме Росію, то може посилити санкційний тиск. Але припинення вогню саме по собі означатиме, що війна триватиме.

Це головна проблема для всіх — і для нас, і для Росії, і для Європи, і опосередковано — для США. Бо, як би там не говорили американці, це виглядатиме як поразка, як невдача Трампа.

Трамп же казав, що за його каденції війну буде завершено. Якщо ж цього не станеться — це буде предметом критики на його адресу. І найголовніше — продовження війни означає нові жертви, руйнування. А корінь цієї проблеми — у Путіні.

Я вважаю, що США, можливо, й візьмуть паузу, якщо домовитися зараз не вдасться, але згодом можуть повернутися до переговорів. Якщо не вони, то ініціаторами можуть стати Туреччина, Китай або деякі арабські країни.

У Путіна є свій план і стратегія. Зокрема, він хоче ізолювати Україну від переговорного процесу. Він прагне домовлятися напряму з Трампом. І хоче домовлятися за рахунок односторонніх поступок з боку України.

На полі бою він не може перемогти. Тож намагається змусити Україну до капітуляції через тиск з боку США. У цьому й полягає російська стратегія. Але, гадаю, вона не спрацювала — так само як не спрацювали його воєнні плани. Зараз — складний період у переговорному процесі. Можлива певна криза. Це очевидно. США бракує чіткої стратегії — і саме в цьому полягає проблема.

ДМИТРО ЛЕВУСЬ: США балансують між дедлайнами та міжнародним правом

— Справді, Сполучені Штати можуть сказати: ми вмиваємо руки, ми відходимо. Так, це цілком можливо.

Але з іншого боку, я не думаю, що це аж надто просто, тому що все ж якось несерйозно виходить. Адже вже були ці дедлайни — згадаємо, найперший дедлайн був такий: ‘за 24 години завершу війну’, ще не сівши в президентське крісло. Тому таких гучних заяв, мовляв, США відійшли, точно не буде.

Знову ж таки, імпульсивність, притаманна команді Трампа і йому самому, впливає на ситуацію. Тому, думаю, можливі спроби натиснути на Європу, щоб вона менше допомагала Україні, і на Україну — щоб вона приймала якісь умови російської сторони.

Тим паче, що, попри нібито зміну ставлення до Росії — про це постійно говорять і Рубіо, і сам Трамп — НАТО заявило, що росіяни бомблять як скажені. Але при цьому є дуже яскраві сигнали того, як усе це сприймається. Наприклад, не підписується спільна заява G7 або резолюція Генеральної асамблеї ООН — начебто це може зірвати мирний процес.

Тоді виникає питання: що це за такий мирний процес, який може зірватися через одну заяву? І наскільки Російська Федерація насправді хоче цього миру, якщо вона здатна так негативно реагувати на подібні висловлювання? Напевно, не дуже хоче.

Я думаю, що Європі в цій ситуації потрібно продовжувати ту роботу, яка вже ведеться — і, до речі, вона вже ведеться, що свідчить про те, що тиск навряд чи буде ефективним.

Існує ‘коаліція охочих’, де питання військового контингенту на підтримку України на її території вже обговорюється не теоретично, а з практичного погляду. Начальники генштабів Франції та Великої Британії вже побували в Україні, тривають чергові зустрічі — процес деталізується. Думаю, усе буде продовжено в цьому напрямі. Але очевидно, що Європа прагнутиме зберегти можливість участі США в наданні підтримки.

Насправді все це тісно пов’язано з тим, наскільки США готові відмовитися від своєї участі в забезпеченні безпеки Європи в рамках НАТО. Тому я думаю, переговори триватимуть. А Європа, як на мене, вже визначила свій вектор — на підтримку України та забезпечення власної безпеки від Російської Федерації.

США потрібні хоча б символічні сигнали, які показували б, що вони вкладаються в дедлайни. Думаю, у Вашингтоні справді чекають, що до 30 квітня з боку Російської Федерації надійде якийсь сигнал — що вона почне щось пропонувати для обговорення.

Поки що триває ейфорія надії на те, що все можна вирішити швидко. До речі, є ще питання іранської ядерної програми. І по суті, що відбувається?

Сполучені Штати повертаються до тієї угоди, яка вже існувала і яка була скасована Трампом під час його першої каденції. Думаю, у США є усвідомлення власного впливу та рівня відповідальності, який вони несуть.

Якщо існує міжнародне гуманітарне право і є агресор, який його чітко порушив — зокрема Статут ООН — то не може бути жодного іншого трактування дій Російської Федерації. Єдине, що залишається — діяти за законом. Саме так і слід було би чинити.

Але, виходячи з того, що існує інший підхід — як, наприклад, розповідає той самий Віткофф — що у США можуть бути певні комерційні пропозиції, сприйняття себе як тих, хто стоїть вище за право, — то цілком природно, що російська сторона може паразитувати на цьому та просувати свої наративи. Саме тому це в неї і виходить через того ж Віткоффа.

Проблема в тому, що зараз, коли тема міжнародного права й права загалом не звучить, Україна будує всі свої підходи до завершення війни саме на принципах міжнародного права. Українська формула миру — це міжнародне право. План перемоги України написаний на цих принципах. Усі формування коаліцій — також у межах міжнародного права, у рамках Статуту ООН.

Читайте також: Прогрес щодо припинення вогню та “крайні строки” для Росії: підсумки зустрічі України, США і “коаліції охочих” (ВІДЕО)