23-річний українець Едуард Крутько в своєму рідному селі Козубівка на Полтавщині, в будинку бабусі й дідуся, створив етнографічний музей “Древо”.
У ньому зберігаються сотні автентичних речей, які студент збирав у односельчан.
“Все це врятовано від забуття”, – говорить Едуард Крутько.
Цей проект відзначили нагородою імені Героя Небесної Сотні Олександра Капіноса.
Таку іменну відзнаку можуть отримати активісти, які в своїх невеликих містечках і селах реалізують культурні, освітні, соціальні та екологічні ініціативи. Рідні загиблого Героя, роздумуючи, якою ж має бути нагорода на честь їхнього сина, відштовхувалися від того, що в житті йому було дорогим і близьким.
“Це, перш за все, дослідження, відродження і збереження традицій українського народу, культурної спадщини”, – відзначають вони.
Зараз справу Олександра продовжує його дівчина Олена, з якою він познайомився на Майдані.
“Він збирав молодь навколо себе і хотів, щоб українська культура повернулася, щоб жила, бо наші традиції дуже гарні”, – розповідає вона.
У рідному селі Героя про нього нагадує все. У центрі – пам’ятник, на адміністративних будівлях встановлені меморіальні таблички. Школа тепер також носить його ім’я. У ній вчителі та діти створили музей в пам’ять про Олександра Капіноса. Тут зберігаються фотографії, прапори. А ще – зібрані колишнім учнем старовинні експонати – монети, знаряддя праці, побутові речі. За словами директора школи, Олександр завжди дуже активно відстоював ідею створення в Україні Єдиної Православної церкви.
Також Олександр Капінос за кілька місяців до Майдану почав облаштовувати спортзал в підвальному приміщенні. Він популяризував здоровий спосіб життя, і не просто на словах, а на своєму прикладі. Друзі завершили розпочату ним справу вже після загибелі Олександра.
“Це була незвичайна людина, лідер. Від нього просто віяло дуже сильною енергетикою. Це була “людина Всесвіту“, – діляться спогадами товариші загиблого.
Мати Олександра, Олена Олексіївна, розповіла, що її син мріяв змайструвати власну бандуру.
“Уже і пригледів в саду вишню для неї. Щоб в майбутньому ходити по селах і доносити людям українську народну пісню”, – розповіла вона.
Але на Майдані замість бандури у Олександра Капіноса була гітара. За кілька днів до розстрілів хлопець грав на ній свою улюблену пісню – “Україна моя” біля Михайлівського собору. Після загибелі гітару повернули сестрі Героя.
На згадку про брата Наталія навчилася на ній грати.