Яскравий приклад того, що несе “русский мир”: який вигляд має колись курортне село Олександрівка Херсонської області (ВІДЕО)

Олександрівка — село в Херсонській області, від якого російські окупанти залишили одні руїни. Туристичний центр півдня України путінські війська буквально зрівняли з землею. Вони заселялися до будинків місцевих жителів, просто з дворів вели вогонь по мирних містах. Після звільнення села українською армією в листопаді 2022 року жителі поступово повертаються додому. Який вигляд курортна Олександрівка має зараз — дізнавалася кореспондентка телеканалу FREEДОМ Дар’я Литовченко.

Поблизу Олександрівки розташовані Хабловський маяк, Херсонський Гранд-Каньйон, де проводили екскурсії та туристичні тури, знімали відеокліпи відомі музиканти та світові бренди. Туди приїжджали сотні туристів з усієї України. Але все змінилося із початком повномасштабної війни.

Туристичному магніту південних степів російська армія принесла іншу — моторошну популярність — окупація, катівні, руїни замість житлових будинків. Усе це — відбиток “русского мира”. Тепер мальовнича Олександрівка — одне з найбільш зруйнованих сіл на всьому правобережжі.

“Пошкоджено кожен будинок у селі. Є абсолютно розбиті, спалені. А є частково дах пошкоджений. Кожен будинок, кожне приміщення, аж до сараю — у нас усе пошкоджено”, — розповіла жителька Олександрівки, волонтерка Оксана.

Від цілих кварталів залишилися тільки фундаменти. Кілька місяців окупанти поливали Олександрівку вогнем. Зрівнявши тут усе із землею, у квітні минулого року зайшли в село.

Найстрашнішим місцем стала дамба, що відокремлює озеро Солонець від Дніпровського лиману. Це дорога життя, що веде до Миколаєва, яка стала смертельною. Там загинули мирні жителі, які намагалися виїхати із зони бойових дій, волонтери, які доставляли гуманітарну допомогу. Точна кількість жертв досі невідома. Російські військові не дозволяли забирати тіла.

Уздовж узбіччя можна побачити десятки спалених і розстріляних машин. Там же залишки української військової техніки. Окупанти вели вогонь по всіх без розбору. У самому селі мародерили та викрадали мирних жителів.

“Серед загиблих цивільних у нас 21 людина, є факти, за результатами судової експертизи, що людей було вбито, закатовано”, — повідомила староста Олександрівки Наталя Каменецька.

Сліди перебування російських військ там усюди — згоріла техніка, покинута форма. На стінах і авто горезвісна “Z”-символіка, а просто в городах — вириті окопи.

“Спостережний пункт був. Тут стовпчики стояли, зеленою плівкою накривали, де воно там. Он там були шматочки, залишалися. А он штани ще їхні валяються. Усе не встигнеш прибрати. Он черевики лежать їхні, які я повитягувала. Ось це теж усе з льоху дістала. Це ж теж від зброї”, — розповіла жителька Олександрівки Надія Олександрівна.

Жінці вдалося виїхати з села в перші дні окупації. Уже за кілька тижнів від її будинку нічого не залишилося. Повернувшись після визволення рідного села, вона почала відновлювати свій будинок. Нині заново відбудовує літню кухню, але вже як основне житло. Поки ж Надія Олександрівна живе в порожньому будинку сусідів. Він, як і всі будівлі в селі, також постраждав від обстрілів.

“Скрізь стелі попадали. Так ось живемо в цих, руїнах ніби. Скрізь попадало все. Треба ж зимувати. Треба ж щось їсти буде. Ми ж живемо, треба ж про живе думати”, — поділилася вона.

Із двох тисяч жителів в окупації залишалося 16. Наразі в Олександрівку повернулися майже 500 осіб. Серед них — сім’я Хільченків. Їхня хата — яскрава прикраса зруйнованого села. Стіни розписала 12-річна Іванна. Мама дівчинки згадує: разом із донькою доводилося ховатися від обстрілів і російських окупантів.

“Нас вивезли в Станіслав, потім у Білозерку ми поїхали. Там зарилися, в такі нетрі залізли, щоб нас не знайшли. Брат мій служив, зараз у полоні. Морська піхота. Тому ми намагалися сховатися якомога далі, щоб ніхто нас… Коли приходили з перевіркою, було дуже страшно, дитину ховали. По-друге, ця школа, вони наполягали, щоб діти ходили в російську школу. Ми були проти. Не хочеться цього продовження, не хочеться, щоб діти наших дітей це все бачили і переживали. Хочеться, щоб це все закінчилося в нашу епоху. Щоб ми закінчили це все. Щоб наші діти й онуки цього всього вже не бачили. Ми — українці і цим все сказано. Ми сильна нація, і я впевнена в тому, що ми переможемо обов’язково. А виїжджати, кидати на половині дороги… Нас б’ють, а ми все одно встаємо і живемо. Якщо буде більше таких людей, які вірять, то перемога буде швидшою, ніж іде зараз”, — поділилася жителька Олександрівки Світлана Хільченко.

Олександрівка сьогодні — це своєрідний музей жорстокості російської армії. Розстріляні авто, зруйновані будинки тут як яскравий приклад того, що несе “русский мир”. Але місцеві жителі вірять, що скоро їхнє село відновлять. І Олександрівка знову стане туристичним центром.

Читайте також: Катування, знущання, постійні погрози та розстріли — про життя в окупації розповіли жителі Олександрівки Херсонської області (ВІДЕО)