Села на кордоні Миколаївської та Херсонської областей, що опинилися на лінії фронту, майже повністю знищені російськими окупантами. Одне з них — Таврійське, яке 9 місяців було під масованими обстрілами, але жодного дня в окупації. Нині сюди повертаються мирні мешканці та відновлюють своє житло, адже більша частина будинків зруйнована російськими обстрілами, інформує FREEДОМ.
Майже 10 місяців село Таврійське перебувало на лінії вогню. На вулицях цього населеного пункту йшли танкові бої, на околицях — стрілецькі. У підсумку з уцілілих будинків залишився лише один на все село. Окупувати цей населений пункт російським військам так і не вдалося. Після звільнення правобережної частини Херсонської області, місцеві жителі почали повертатися. Але жити їм більше немає де.
“Це ми приїхали сюди з чоловіком жити. Щось спало на думку і написали [на паркані] цю фразу: “Тут життя було, є і буде. Слава Україні!”, — розповідає місцева мешканка Марина.
Російські війська регулярно обстрілювали Таврійське запальними снарядами. Один із них влучив у будинок Марини. Частина житла згоріла дотла.
Марина, як і багато односельців, виїхала разом із сім’єю на початку березня 2022 року. На той час була відкрита тільки одна дорога на Херсон. Там, в окупації, вони прожили місяць, потім переїхали до Миколаєва. Замість звичних двох годин цей шлях зайняв п’ять діб.
“Проходили 33 російські блокпости. І погрожували нам, страшно було. Казали нам, що розстріляють, бо в нас було тоноване скло на машині. Цього за їхніми законами нібито не можна”, — згадує жінка.
Виїжджати з села було небезпечно. Усі дороги прострілювалися.
“Дуже важко було виїжджати. Перед нами скутериста розірвало по дорозі. Їхав попереду нас. Обстріл був. Але виїхали. Однокласника розстріляли, там червона машина. Теж якраз тоді вони тікали. Ще й переїхали танком. Він із сестрою їхав удвох. Розстріляли, переїхали, машина досі стоїть. (за кадром: а тіла позабирали?) Тіла забрали, так. Поховали їх. Теж під обстрілами ховали. Багатьох розривало просто в городах. Двох братів одразу”, — каже місцевий житель Михайло Солицький.
Михайло повернувся в Таврійське місяць тому. Пригадує, перші обстріли почалися ще 24 лютого минулого року, у перший день повномасштабного вторгнення російської армії. Уже за кілька тижнів окупанти поливали вогнем усе село.
“Перший обстріл — це яма біля горіха. Постраждав горіх. Бабахнуло і побило будинок першого разу. Потім другий раз, третій і пішло. Ми кілька днів переночували в підвалі й виїхали”, — розповідає чоловік.
Наразі родина Михайла мешкає в літній кухні сусідів. Паралельно відновлюють рідний дім. Каже, їм ще пощастило, адже руйнування не такі сильні.
“Шифер побило, дах. У мене ще більш-менш. У людей згоріло зовсім. У нас хоч не горіло. Стіни стоять, вікна забили — і все”, — каже він.
Ще один мешканець Таврійського, Вадим, втратив не лише житло, але й бізнес. У чоловіка в селі було кілька продуктових магазинів. Тепер приміщення зруйновані, обладнання знищене, а подвір’я рідної домівки всіяне воронками.
“Тут стирчали ракети від “Градів”. Ми їх витягали. Вони розірвані вже були. Літня кухня була, залетіло через дах. Стояв холодильник, і ось що від нього залишилося, так його розбило. Уже не підлягає відновленню, потрібно забирати”, — розповідає чоловік.
За кілька місяців Вадим уже відновив будинок після обстрілу. Російський снаряд влучив у нього через кілька днів після того, як сім’я виїхала з села.
“Десь цемент дають, якусь піну монтажну… Ну а так намагаємося своїми силами. Родичі приїжджали й допомагали, теж цемент привозили”, — каже він.
У планах Вадима відновити роботу одного зі своїх магазинів. Виїжджати з рідного Таврійського він не збирається. Навпаки, робитиме все для відновлення мирного життя в селі. Нині тут мешкають вже 30 родин. З настанням весни тих, хто хоче повернутися додому, стає дедалі більше.
Читайте також: Росія готується до масштабного наступу в Луганській області, але поки що не дає змоги погода — прогноз експерта