Воєнна перемога України і крах путінської Росії: основні тези Мюнхенської конференції розібрали експерти

Військово-технічна підтримка України, подальша фінансова та дипломатична ізоляція Росії та протидія диктаторським режимам, які допомагають вести війну РФ проти України.

Про це говорили на Міжнародній безпековій конференції, що проходила в Мюнхені з 17 по 19 лютого. Десятки лідерів країн, політиків, військових, дипломатів та експертів зібралися, щоб протягом трьох днів обговорити ситуацію у світі. У центрі порядку денного — допомога Україні.

Україна — у центрі уваги світового політикуму

У Мюнхенській конференції взяли участь держсекретар США Ентоні Блінкен, канцлер Німеччини Олаф Шольц, президент Франції Еммануель Макрон, прем’єр-міністр Італії Джорджія Мелоні, глава уряду Великої Британії Ріші Сунак, а також президенти Фінляндії, Польщі, Литви, Сербії, Молдови, Азербайджану та низки інших держав. Загалом — понад 150 осіб.

Україну в Мюнхені представляли міністр закордонних справ Дмитро Кулеба, голова Верховної Ради Руслан Стефанчук, міністр оборони Олексій Резніков і близько 20 депутатів українського парламенту. Президент України Володимир Зеленський виступив на заході в режимі відеоконференції. У своїй промові глава держави нагадав біблійну історію про перемогу Давида над Голіафом.

“Бути Давидом — означає боротися. І ми боремося. Бути Давидом означає мати пращу для перемоги. У нас ще немає David’s Sling з Ізраїлю. Але я вірю, що це тільки тимчасово. У Голіафа немає шансів. Але, на жаль, у нього є потенціал… Він намагається виграти додатковий час для своєї агресії, торгуючи зі світом… Тому треба поспішати. Нам потрібна швидкість”, — заявив Володимир Зеленський.

Президент України запропонував учасникам конференції свій варіант настання миру.

” Так само, як і торік, зараз я пропоную діяти негайно, але на відміну від минулого року в мене є один переконливий аргумент — наші досягнення. Чи можемо ми запобігти російським обстрілам? Так. Чи можемо ми захистити наші міста від російських ракет? Так. Абсолютно. Немає жодної альтернативи перемозі України. Немає альтернативи Україні в Європейському союзі. Немає альтернативи Україні в НАТО”, — сказав Зеленський.

Спеціальний кореспондент каналу іномовлення України FREEДОМ у Європі Віталій Сизов повідомив, що міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба провів приблизно 15 зустрічей зі своїми колегами і різними делегаціями, під час яких обговорювали питання постачання зброї та військової кооперації.

“Ключові слова для 2023 року: швидкість і стійкість. Швидкість доставки і стабільність поставок. Це питання, за якими співпраця зі США стає абсолютно безальтернативною. Ми також будемо обговорювати, як охопити країни Глобального Півдня, посилити підтримку в ООН та інших багатосторонніх форматах”, — акцентував Дмитро Кулеба.

Віталій Сизов зазначив, що глава МЗС повністю задоволений підсумками зустрічей.

“За словами Кулеби, Україна отримала вже шість видів озброєнь із семи, які вона вимагає. Залишилося отримати тільки літаки. Але це вже вирішене питання, питання часу. Тому він з оптимізмом дивиться в майбутнє і чекає на наступний день переговорів”, — розповів Сизов.

Кореспондентка телеканалу FREEДОМ Наталія Фібріг наголосила, що ця конференція мала для України два напрямки.

“Перший — це щодо озброєнь, тобто біржа озброєнь. А інший — це, звичайно, політичний. Це формула миру: коли закінчиться війна, як закінчиться війна і яким буде світовий порядок після того, як Україна переможе”, — пояснила Наталія Фібриг.

Варто зазначити, що замість урядової делегації Російську Федерацію на конференції представляли відомі політемігранти, які опонують Кремлю: Михайло Ходорковський, Гаррі Каспаров, Геннадій Гудков, Жанна Нємцова.

Як вважає екс-депутат Держдуми РФ, політик, опозиціонер, полковник ФСБ Росії у відставці Геннадій Гудков, Захід ухвалив консолідоване рішення про всеохопну підтримку України у війні проти РФ ще після восьмого “Рамштайна”.

“Під час “Рамштайна-8” були коливання щодо передачі або непередачі танків. Знаю, що були консультації з Путіним, йому було озвучено якісь умови щодо переговорів. Путін вирішив, що це ознака слабкості та коливання Заходу, і відповів на ці пропозиції ракетно-бомбовим ударом. Захід зрозумів, що все, з цією людиною неможливо розмовляти. Він остаточно його списав з-поміж переговірників. Тому до Мюнхенської конференції Захід уже прийшов із консолідованим рішенням дати можливість Україні перемогти на полі бою і завдати поразки Путіну. Поразка Путіна в Україні буде прологом зникненням путінського режиму на землі”, — констатував Геннадій Гудков.

Своєю чергою Жанна Нємцова підкреслила, що без зміни громадської думки в Росії до цієї війни вона триватиме.

“Той факт, що на Мюнхенську конференцію запросили представників російської опозиції, свідчить про те, що і голова Мюнхенської конференції, і багато лідерів західних країн хотіли б зміни режиму в Росії. Тут навряд чи хтось вважає, що в період правління Путіна можна буде говорити про те, що він перестане становити загрозу Україні та всьому світу. Я п’ять років працювала в Deutsche Welle, зокрема, висвітлювала мюнхенську конференцію як журналіст. За моїми відчуттями, тут раніше взагалі не йшлося про те, щоб запросити представників опозиції. Усі говорили про те, що це може розлютити Путіна. Зараз, звичайно, дуже сильно все змінилося. Тому я думаю, що навряд чи хтось боїться зміни режиму в Росії”, — розповіла Жанна Нємцова.

Читайте також: “Путінський ревізіонізм не переможе”: ключові заяви першого дня Мюнхенської конференції (ВІДЕО)

Мюнхенська конференція в огляді думок експертів

Які підсумки Міжнародної конференції з безпеки для України? Чи варто чекати поставок нових видів озброєння для ЗСУ? Чи існують якісь приховані домовленості між Україною та країнами Заходу про завершення війни? Ці та інші питання в ефірі телеканалу FREEДОМ обговорили:

• офіційний представник Держдепартаменту США Андреа Калан;
• народний депутат України Олексій Гончаренко;
• політолог-міжнародник, директор Центру суспільних досліджень “Український меридіан” Дмитро Левусь;
• директор “Євразійської демократичної ініціативи” Пітер Залмаєв.

АНДРЕА КАЛАН: Останнє слово в цій війні буде за Україною

— Тут, на конференції з безпеки, багато говорили про війну в Україні. І багато говорили про те, як і коли можна дійсно покласти край цій війні, як можна підтримувати Україну.  

Держсекретар [Ентоні] Блінкен заявив, що скоро буде і черговий пакет допомоги Україні. Як ми чули, [Україні] потрібно більше боєприпасів і військової техніки. Звичайно, під час конференції ми говорили й про танки. Ми бачимо, що Росія планує почати наступ навесні.

І США, і Європейський Союз, і наші європейські партнери, країни НАТО, всі країни, які збиралися в групі “Рамштайн”, допомагають Україні бути готовою як до весняного наступу [РФ], так і до контрнаступу [ЗСУ], який ми очікуємо теж цього року.

Що стосується Китаю, то представники КНР були тут, і багато говорили про війну в Україні. Якщо Китай або будь-яка інша країна допомагає Росії продовжувати агресію проти України, тоді будуть наслідки у вигляді санкцій. А ми вже бачили допомогу, яку Росія отримує від Ірану, від Північної Кореї. І ми вживали заходів, щоб і Іран, і Північна Корея відчували, що не можна допомагати Росії продовжувати агресію проти України.

Війна вже триває 12 місяців. Рік тому тут, у Мюнхені на конференції з безпеки, ми попередили, що російські війська перебувають на кордоні з Україною і на території Білорусі, і що вторгнення буде.

Звісно, останнє слово в цій війні буде в України. Уряд України, український народ має вирішити, як покласти їй край і на яких умовах.

Те, що говорять про це на різних майданчиках, це, звичайно, добре, але тільки Україна може вирішити, як це робити. І США допомагатимуть Україні стільки, скільки буде потрібно, щоб покласти край цій війні.

ОЛЕКСІЙ ГОНЧАРЕНКО: Заяви російських ЗМІ про втому Заходу від України — це брехня

— Російські пропагандистські ЗМІ говорять про втому [країн Заходу від України]. Кажуть, що республіканці нібито не хочуть підтримувати Україну, ще щось подібне. Це все неправда.

Наприклад, я спілкувався з лідером республіканців у Сенаті, сенатором Мітчем Макконнеллом і з головою комітету з міжнародних справ Палати представників Конгресу Майклом Макфолом. І в них настільки жорстка й однозначна позиція, що “будемо до кінця, обов’язково переможемо і не відступимо ні на крок”. Тому не потрібно вірити тому, що говорить російська пропаганда.

Звичайно, ніхто не хоче війни. Звичайно, всі хочуть її якнайшвидшого завершення, але всім уже зрозуміло, що єдиний спосіб завершити цю війну — це перемога України. Будь-який інший спосіб просто не працює.

Що стосується літаків, я вчора спілкувався з конгресменом-республіканцем Кінгслі, це відомий пілот Військово-морських сил США. Він сказав, що зробить усе можливе, щоб Україна отримала і літаки, і ATACMS, і все інше.

Насправді щодо літаків взагалі республіканці навіть починали. Просто в Республіканській партії є невелика група ізоляціоністів, але вони дуже гучні. І медіа цитують їхні виступи та заяви, тому складається враження, що це якась позиція Республіканської партії. Але це зовсім не так.

Якщо ви візьмете заяви лідерів [США], то вони всі підтримують Україну. І на додаток, вони кажуть, що вони відкрито критикують адміністрацію Байдена за те, що ті занадто мало і занадто повільно надають Україні зброю. Тому наше завдання – далі штовхати, домагатися, і я впевнений, що буде результат.

Тема авіації зараз активно обговорюється, тут усе в руках США, Швеції, Франції. Тобто країн, які випускають сучасні винищувачі. Це питання в процесі наближення до вирішення.

Саме тому я тут для того, щоб танки прийшли швидше, щоб було, нарешті, ухвалено рішення щодо ракет, а це з практичної точки зору сьогодні Україні навіть важливіше, ніж літаки. Ось ці всі питання ми повинні підіймати, і ми тут для того, щоб це вирішувати.

ДМИТРО ЛЕВУСЬ: Тези Зеленського виявилися зрозумілими для Заходу

— Українська тема [на Мюнхенській конференції] справді була центральною, і все, що говорилося про Україну, було важливо. Ми бачили, як було прийнято виступ президента України. І формулювання, які були використані, були зрозумілі для європейців і для всього західного світу.

Якщо говорити про те, як виступали представники російської опозиції в особі Ходорковського, то він, загалом-то, очікувано почав відбілювати Російську Федерацію і говорити про те, що світові треба прагнути до того, щоб зберегти Росію в тому вигляді, як вона є. Щоб там було якесь інше, більш правильне правління.

Показовий момент, який можна виділити: у своєму виступі президент Франції Макрон сказав, що щиро вірив у те, що ПВК “Вагнер” не підпорядковується Путіну, що це якась окрема історія. І раптом це виявилося не так. Це показовий момент, що демонструє ставлення до Росії і неправильний погляд на неї, який був до 24 лютого 2022 року і десь навіть зберігався.

Ну і виступ китайського міністра, який в інформаційному плані, загалом-то, готує світ до того, що Китай буде нібито надавати якийсь свій план врегулювання. Хоча насправді там теж не прозвучало нічого несподіваного, а йшлося про те, що КНР декларативно заявляє про територіальну цілісність [України], що її необхідно їх дотримуватися.

Але в цьому конкретному випадку він починає розповідати про необхідність якихось переговорів між Росією та Україною. Хоча, загалом, РФ не йде ні на які переговори, і відверто заявляє про те, що треба виходити з того, що Росія вже захопила [українські території]. Якщо перекласти це звичайною мовою.

Можна говорити й про виступ чеського президента, який закликає до якогось раціонального сприйняття, але в українському контексті це звучить трохи не те, що песимістично, а, скажімо так, не зовсім правильно. Чому? Тому що, мабуть, теж ми по-різному сприймаємо Росію. У Чехії є розуміння того, що таке Росія. Але те, що це екзистенційна загроза, було позначено саме у виступі президента України.

У Зеленського прозвучали хороші визначення з приводу того, як має закінчитися війна з Росією, і про те, що світ не може бути тим, яким він був раніше. Я думаю, що, напевно, це була все-таки центральна частина. Тому що нічого про Україну не може говоритися без України. І природно, що це і викликало таку увагу.

Коли ми говоримо про фактор часу, то крім об’єктивних моментів, які обмежують швидкість ухвалення рішення, тут включаються вже інші міркування: і з якоїсь власної вигоди, і десь з інерцією мислення, і якісь інші розрахунки. Але насправді, розуміння й усвідомлення цього темпу, який не можна втрачати, все-таки є, воно присутнє. Питання в тому, наскільки він це стане наріжним каменем політики наших союзників до кінця.

Я думаю, що за лаштунками Мюнхенської конференції залишилися якісь спроби переконувати Україну в необхідності якогось діалогу з Росією. Хочу зазначити, що навіть у цьому конкретному випадку це було досить маргінально, якщо тільки не говорити про Китай. А це не те, що не мейнстрим, навіть не фонова якась річ. Ось про неї, напевно, йшлося теж.

ПІТЕР ЗАЛМАЄВ: У ЄС зрозуміли, що війна в Україні йде за європейські цінності

— У Німеччині все-таки прокинулися і зрозуміли, що з Путіним домовлятися ні про що не можна. Ми почули від [Олафа] Шольца, що тільки прискоренням і збільшенням військової допомоги Україні ми доб’ємося якнайшвидшого закінчення цієї війни.

Є, зрозуміло, проблеми. На жаль, і в німецькій позиції “не все так однозначно”. Той самий Шольц сказав, що все одно ми маємо балансувати і не допускати ескалації. І це, на жаль, я чув учора і в деяких інших бесідах.

Наприклад, колишній посол США в Росії Майкл Макфол сказав, що “ми повинні позбутися взагалі слова “ескалація”, перестати про це говорити, перестати думати про “червоні лінії” Путіна. Нехай Путін думає про свої лінії”.

Це поки що ми ще чуємо, на жаль. Але, тим не менш, за риторикою конференції все, що ми повинні були почути, ми почули. І вчора на пресконференції з українськими журналістами український міністр Кулеба сказав, що, по суті, і питання винищувачів для України, і навіть питання ATACMS уже вирішено. Просто ми ще поки що рішень цих не чули. Але є розуміння того, що все-таки Україні дадуть і ці види озброєння.

Президент Франції Макрон теж заявив, що “ми все одно повинні продовжувати діалог”. Це відома французька позиція.

На чому стоїть Європейський Союз? Це, власне, головний союз між Францією і Німеччиною, це одвічні антагоністи. І для того, щоб не воювали ці дві країни, по суті, і було створено ЄС. І ось тут ми бачимо на питанні України дуже здорову конкуренцію між Німеччиною і Францією.

Зараз між Макроном і Шольцем іде певне змагання за те, хто буде справжнім європейським лідером. Хто з них — президент чи канцлер — скаже найрадикальнішу, найбільш проукраїнську річ. Тут ідеться, зрозуміло, і про лідерство на європейському континенті.

Тому що є розуміння того, що і розраховувати на підтримку американської військової машини, я маю на увазі Пентагон, уже не варто. Ці часи вже закінчилися, вони це розуміють. Зараз адміністрація Білого дому в руках демократів, і вона продовжує підтримувати Україну? А Нижня палата вже в руках республіканців, і ми не знаємо, хто переможе цього року. І ось це буде ключовий момент.

Якщо Путін сподівається затягнути цю війну до 2024 року, тоді буде питання обсягу допомоги США. І ось тут, можливо, доведеться заступити на місце США Європі. Ми (Україна, — ред.) поки не там, поки ми не дійшли до цієї точки, де оборонний комплекс і США, і Франції, і Німеччини відповідає викликам.

Путін сподівається пересидіти західних лідерів і сподівається, що оборонка Росії витримає. Йде спроба перевести економіку на військові рейки. А ось усі західні лідери розуміють, що поки, на жаль, їхні ВПК (військово-промисловий комплекс, — ред.) відстають від тих викликів, з якими стикається Україна.

Україна вистрілює за день артилерії більше, ніж європейська країна середнього розміру. Ось про це і йдеться. Зараз реальний барометр того, наскільки європейці готові підтримувати Україну до переможного кінця, вимірюється рівнем і потужністю їхнього ВПК, який готовий буде підтримувати війну добра проти зла. І ось, принаймні, це ми почули.

Ми почули, що війна в Україні — це війна не суто між якимись дикими слов’янськими племенами. Війна в Україні — це війна за ваші ж європейські цінності. Європейці цю мантру підтримали. Ось тепер потрібно підтримати вже не тільки словами, а й ділом.

Читайте також: “Україна повинна перемогти”: розбір заяв світових лідерів за підсумками Мюнхенської конференції з безпеки (ВІДЕО)