Війна Росії проти України — одна з ключових тем триденного саміту G7, який 15 червня стартував у місті Евіан (Франція). Президенти Володимир Зеленський і Дональд Трамп 16 червня вже провели зустріч на полях саміту “Великої сімки”, а Велика Британія оголосила про нові санкції проти РФ і уклала з Україною угоду про співпрацю в ядерній сфері.
За словами Зеленського, всі держави-члени G7 підтримують Україну і переконані в тому, що війну, яку розв’язала Росія, необхідно зупиняти.
Україна і країни G7
Подробиці зустрічі президента України Володимира Зеленського і глави Білого дому Дональда Трампа поки не розголошуються.
“Завжди важливо координувати позиції”, — коротко підписав фото зі зустрічі Зеленський.
Своєю чергою Дональд Трамп за підсумками зустрічі з Володимиром Зеленським заявив, що готовий докладати всіх необхідних зусиль, щоб бойові дії завершилися.
“Послухайте, Росія повинна укласти угоду. Вона втратила величезну кількість людей, як і Україна. Лише за минулий місяць — щонайменше 35 тис. солдатів. Подумайте про це. Те, що там відбувається, просто безумство. Усе це просто безглуздо. І так, я зроблю все, що зможу, щоб закінчити це”, — пообіцяв глава Білого дому.
Багато спікерів відзначають, що позиції України за останній рік значно посилилися і контекст переговорів, які рік тому велися у США між Дональдом Трампом і російським диктатором Путіним, уже не відповідає нинішній ситуації. Тому США і Європі необхідно спільно розробити новий, більш ефективний підхід.
Володимир Зеленський підкреслив, що всі країни G7 підтримують Київ і переконані, що російську агресію потрібно зупинити.
“На мій погляд, це дуже важливий сигнал, що всі країни G7 повністю підтримують Україну. Усі країни засудили удари по цивільній інфраструктурі, по наших людях, по Лаврі (у ніч на 15 червня, — ред.). Я показав деякі фотографії відповідних ударів, пожеж. Показав, як наші хлопці абсолютно героїчно зупинили вогонь. Усі засуджують цю атаку, і ніхто не розуміє логіку лідера агресивної Росії. Усі вважають, що в будь-якому разі треба зупиняти війну”, — наголосив Зеленський.
Водночас президент акцентував, що ніхто з лідерів не бачить бажання з боку Росії припинити війну.
“Передусім Путін не хоче закінчувати, але треба змусити його. Насамперед — через санкції, про це говорили всі країни. Зокрема, Канада, Британія. Британці вже зупинили танкери тіньового флоту РФ. І всі країни цим займатимуться, втілюватимуть відповідні кроки”, — поінформував Зеленський.
За його словами, під час саміту у Франції учасники також говорили про те, що потрібно Україні. Насамперед — засоби ППО.
“Усі будуть допомагати, абсолютно вся “Велика сімка” працюватиме і над тим, щоб посилити наш захист. Ми говорили й про системи, і про ракети. Я порушував це питання під час розмови з президентом США Трампом. Наші команди працюватимуть, і, дай Боже, вдасться цього разу отримати ліцензії на виробництво відповідних антибалістичних систем і ракет”, — розповів глава держави.
На саміті G7 Велика Британія оголосила про нові санкції проти Росії та уклала з Україною угоду про співпрацю в ядерній сфері.
Новий пакет британських санкцій насамперед спрямований проти так званого тіньового флоту Росії. Під обмеження також потрапили фінансові структури, які допомагають обходити санкції та забезпечують постачання для російської армії.
Крім того, Велика Британія запровадила ембарго проти низки суден, що перевозять російський скраплений природний газ.
Також прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер і президент України Володимир Зеленський домовилися про постачання збагаченого урану для українського “Енергоатома” на найближчі 2 роки.
Канада запровадила новий пакет санкцій проти понад 160 суб’єктів, пов’язаних із російським тіньовим флотом.
Під час зустрічі Володимира Зеленського з прем’єр-міністром Канади Марком Карні особливу увагу було приділено подальшому посиленню санкцій проти енергетичного та фінансового секторів Росії, а також обмежувальним заходам щодо тіньового флоту РФ.
Крім того, лідери обговорили розвиток оборонного співробітництва, включно з участю Канади у фінансуванні виробництва українських безпілотників за так званою данською моделлю.
Окремо сторони розглянули питання енергетичної безпеки та відновлення України. Зеленський подякував Канаді за внесок у Фонд енергетичної підтримки України, а Марк Карні підтвердив готовність Оттави продовжувати допомогу в енергетичній сфері.
Своєю чергою прем’єр-міністр Канади засудив недавній російський удар по Києво-Печерській лаврі та висловив підтримку Україні.
“Україна переможе. Це лише питання часу. Це лише питання того, скільки ще безглуздого кровопролиття спричинить Росія. І те, що ми бачимо сьогодні, — це єдність G7, єдність у підтримці вас і в русі вперед”, — заявив Марк Карні.
Україна на саміті G7 в оцінці експертів
Як обговорювалося питання України на саміті “Великої сімки”? Якими можуть бути результати зустрічі Володимира Зеленського з Дональдом Трампом? Чи справді відкривається вікно можливостей для переговорів з Росією? На ці питання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді:
- Олег Лісний, президент Аналітичного центру “Політика”;
- Олександр Колесніченко, аналітик міжнародної політики;
- Олексій Буряченко, професор КАІ, президент “Міжнародного інституту дослідження безпеки”;
- Андрій Сидельников, політик, лідер міжнародного руху “Говорите громче!”.
ОЛЕГ ЛІСНИЙ: Путіна, очевидно, дратує присутність Зеленського на саміті G7
— Участь президента України Володимира Зеленського в саміті “Великої сімки” стає важливим політичним сигналом не лише для союзників Києва, а й для Кремля. Російське керівництво болісно сприймає сам факт присутності Зеленського на майданчику, де колись розраховувало бачити себе.
Російська пропаганда спробує використати участь українського лідера в саміті для звичної внутрішньої риторики про нібито протистояння Росії і всього Заходу. Зрозуміло, що пропаганда розповість простому росіянину, що, мовляв, Путін же зовсім нещодавно сказав, що проти нього воює вся Європа. І ось Зеленський знову поїхав підштовхувати Європу до жорсткіших дій щодо РФ.
Це неприємний елемент для Путіна. Він буде злитися, буде тупати ногами. Але історія розвивається так, як розвивається. Нам важливо навіть не те, як Росія відреагує. Важливо, як Європа, представлена там, знайде потрібні слова для Трампа, щоб змінився інструментарій.
Якщо використовувати одні й ті самі інструменти, то результат буде один і той самий і не можна розраховувати на інший. Мені здається, що зараз, зокрема Німеччина, чудово розуміє, що може бути в майбутньому. І це майбутнє можна вирішити, перепрошую за цинізм, користуючись з України. Тобто, вкладаючи матеріально, ти не страждаєш фізично. Це, як мінімум, вигідно.
Будемо сподіватися, що все-таки Європа — уже доросла на всіх майданчиках і вже розуміє, що робити. Хоча ще залишаються питання. Ми досі не бачимо єдиного представника від Європи на переговорах і це поганий знак. Було б дуже важливо, якби призначили або визначили головного перемовника. Це був би хороший знак того, що Європа — єдина, розуміє всю серйозність питання і готова говорити по-дорослому з Путіним і Трампом у межах переговорів.
ОЛЕКСАНДР КОЛЕСНІЧЕНКО: В України та США є точки дотику інтересів
— Є кілька ключових позицій у позиціюванні України. Вважається, що якщо ми будемо показувати перемоги на фронті, демонструвати якісь дуже серйозні результати, Зеленський зустрінеться з Трампом, переконає його в тому, що США мають активніше увійти в переговорний процес, натиснути на Росію і вивести ситуацію на реальні переговори.
У нас зі Штатами є дуже серйозна точка дотику — це витіснення Росії з енергетичного ринку. Ми це чітко бачили. Попри те, що Ормузька протока залишається фактором невизначеності, паралельно відбувалася спецоперація США у Венесуелі. Зараз, можливо, готується щось і щодо Куби. Плюс Україна системно завдавала ударів по російській нафтянці та енергетичній інфраструктурі.
Тут я бачу цілком чітку стратегію, спрямовану на зміцнення долара, так званого нафтодолара. Дональд Трамп взагалі дуже любить цю тему і неодноразово про це заявляв.
Тому багато хто хотів би побачити, що на саміті G7 станеться щось значуще. Але, як мені здається, це навіть не ілюзія, а радше неспроможність реально оцінити ситуацію. Ми перебуваємо у стані війни, і нам дуже важко дивитися на події збоку.
У 2022–2023 роках у нас були справді неймовірні успіхи на фронті й Росія зазнала серйозних втрат. Але чи привело це до повноцінного переговорного процесу? Не особливо.
Зараз ми завдаємо ударів по енергетичній інфраструктурі. У Москві потенційно може виникнути серйозна енергетична криза. Деякі російські енергетичні компанії вже заявляють про можливе скорочення обсягів продажів. Але чи вплине це на Путіна? Чесно кажучи, я думаю, що ні.
Те, що робить Україна, безумовно, правильно. Інакше діяти неможливо. Але чи змусить це Путіна вийти на переговори — велике питання.
Україна намагається використати свої нинішні успіхи для того, щоб залучити Сполучені Штати до процесу мирного врегулювання активніше. Але чи вийде це — залишається під великим питанням.
ОЛЕКСІЙ БУРЯЧЕНКО: Саміт G7 міг би стати майданчиком для початку діалогу
— Є два магістральні напрями на саміті G7, які необхідно одразу відзначити.
Перше — це санкційний тиск з боку конкретних країн. Прем’єр-міністр Великої Британії представив новий пакет санкційних ініціатив. Уже було ухвалено 20-й пакет санкцій. Звісно, багато хто очікував, що він буде жорсткішим саме в енергетичному вимірі щодо Росії. Хоча варто визнати, що низка нових обмежень, спрямованих на скорочення економічних можливостей РФ, там справді була.
Перший блок — це, безумовно, подальша синхронізація дій західного світу. Саміт G7 залишається однією з ключових платформ для координації такого тиску на РФ з метою примушення її до більш конструктивного переговорного процесу.
Друге напрям — посилення України. Йдеться про зміцнення нашої протиповітряної оборони та розвиток проєктів зі спільного виробництва озброєнь, включно з ініціативами з локалізації оборонного виробництва.
Публічно Володимир Зеленський також запропонував майданчик саміту G7 для можливої зустрічі з Путіним. Однак очевидно, що він зараз не налаштований на переговори, особливо у форматі з лідерами країн “Великої сімки”. У такій компанії він виглядав би вкрай непереконливо. Це було б доволі показове політичне самоприниження, на яке Путін, звісно, не піде.
Поки що Путін не відчуває реальної загрози — ні обвалу фронту, ні серйозної економічної кризи. Певний запас міцності у російської системи все ще зберігається, хоча економічна деградація вже помітна неозброєним оком. Навіть представники російського уряду почали відкрито говорити про ризики рецесії, і це саме по собі багато що показує.
Саміт G7 міг би стати хоча б майданчиком для початку діалогу. Тим більше що контакти й Володимира Зеленського, і Володимира Путіна з Дональдом Трампом справді відбулися буквально напередодні.
Усі учасники процесу дуже обережно ставляться до позиції глави Білого дому і намагаються згладжувати гострі кути. Вони розуміють, що він людина доволі різка і здатна будь-коли змінити свою позицію або вийти з домовленостей.
Уже заздалегідь було оголошено, що за підсумками трьох днів зустрічей не буде спільного комюніке. Ймовірно, це пов’язано з тим, що Трамп не хоче фіксувати будь-які зобов’язання. Втім, і інші країни також не готові брати на себе додаткові зобов’язання щодо американських пріоритетів.
Водночас потрібно пам’ятати, що G7 — це не міжнародна організація на кшталт Організації Об’єднаних Націй. Це радше політичний клуб провідних держав. Тому будь-які підсумкові комюніке тут мають переважно рекомендаційний, політичний і символічний характер, а не є юридично обов’язковими рішеннями.
Основні домовленості формуватимуться через двосторонні зустрічі та контакти з конкретних питань. Саме такий формат сьогодні вважається найбільш ефективним для фіксації проміжних результатів і визначення подальших пріоритетів.
АНДРІЙ СИДЕЛЬНИКОВ: Не варто очікувати швидких результатів
— Мені здається, що можливості переговорів з Росією зараз дещо перебільшуються. Потрібно абсолютно чітко і однозначно розуміти: у звичайному форматі вести переговори з Росією неможливо. Переговори можливі лише на умовах сили. І це не станеться за помахом чарівної палички — ні через запрошення Зеленського, ні через участь Трампа, ні через будь-якого іншого європейського лідера. Російська сторона такі формати в будь-який момент може фактично знецінити.
Мають бути інші механізми. Насамперед — силові. І йдеться про серйозний санкційний пакет, який міг би бути озвучений європейськими лідерами й при якому у Путіна просто не залишалося б простору для відмови.
Перший крок має виходити від Європи: це демонстрація серйозності намірів і подальшого тиску. І цей тиск може виражатися лише в максимально жорсткій позиції — аж до повного економічного, політичного, культурного і спортивного ембарго Росії.
Зараз це, можливо, виглядає нереалістично, але в довгостроковій перспективі ми все одно до цього рухаємося. Ми говорили про це рік тому і навіть два роки тому, коли підіймали подібні ініціативи в міжнародних санкційних дискусіях. Поступово європейці починають розуміти цю логіку, хоча процес іде повільно.
Європейській політичній системі складно вийти зі звичної правової та дипломатичної логіки й перейти до моделі, де тиск і сила стають інструментом примусу до миру. Але рух у цьому напрямі вже помітний.
Будь-які нинішні спроби переговорних форматів Путін, найімовірніше, або ігноруватиме, або перетворюватиме на затягування і зміщення акцентів. Тому очікувати швидких результатів тут не варто.
Якщо говорити відверто, такі ініціативи зараз радше важливі як інформаційний фон, ніж як реальний механізм досягнення результату. Але при цьому потрібно розуміти, яким буде підсумок.
Щодо позиції Дональда Трампа, то в будь-якому разі його погляди в ряді аспектів ближчі до європейських лідерів, ніж до Володимира Путіна. Хоча його позиція неоднозначна і коливається. Залишатися в історії людиною, яка підтримує головного диктатора та агресора сучасності, — не найпривабливіша політична перспектива. Тому Трамп часто займає змінну позицію і робить суперечливі заяви.
Читайте також: “Росія повинна укласти угоду”: на саміті G7 обговорюється завершення війни в Україні (ВІДЕО)














