Крим чекає на повернення в Україну: про ситуацію на окупованому півострові розповіли експерти

11 років тому, 26 лютого 2014 року, Росія почала збройну агресію в Криму. За роки окупації Криму корінне населення піддається кримінальним переслідуванням. А сам півострів окупанти РФ перетворили на військову базу, використовуючи Крим для атак на південь України й забезпечення своїх військ на Херсонському та Запорізькому напрямках. 

На анексованому півострові загострилася енергетична криза: місцеві жителі довго живуть без світла, а віялові відключення стали для них буденною справою. Крім того, окупаційна влада не налагодила забезпечення жителів Криму прісною водою. 

Світ пам’ятає про анексований український півострів

Питання про звільнення Криму в контексті територіальної цілісності, суверенітету і безпеки України залишається на порядку денному. Про це 26 лютого заявив президент Володимир Зеленський. 

“Сьогодні день хоробрості та чесності всіх, хто не закрив очі на окупацію Росією нашого Криму. У ці дні 11 років тому почалася російська агресія проти України — саме з незаконного, підлого захоплення Криму”, — зазначив президент.

Він акцентував, що день 26 лютого показав, що опір буде — опір Криму і всієї України.

“Цей день показав, що є і будуть люди, які не приймуть брехню і не здадуть свій дім. Наступні роки після окупації Криму принесли багато горя і цинізму. Багато хто у світі не хотів розуміти, що насправді відбувається. Але все ж нам вдалося повернути питання про звільнення Криму до порядку денного світу. Ми заснували Кримську платформу”, — зазначив глава держави.

Україна не дає Росії можливості “нормалізувати” окупацію, продовжує звільняти з полону кримських в’язнів, наголосив президент.

“Ми продовжуємо боротьбу за право на нормальне життя і гарантії безпеки та сталого миру для всієї України. Територіальна цілісність, суверенітет і безпека України не є і не будуть предметом будь-яких компромісів. День опору в нашому Криму — це день поваги до чесності, до України”, — наголосив Зеленський.

Напередодні 11-ї річниці російської окупації Криму Євросоюз затвердив нові санкції щодо Криму і Севастополя. Про це йдеться в 16-му пакеті обмежень, який Рада ЄС ухвалила 24 лютого. Раніше Європарламент закликав Росію звільнити політв’язнів Криму. Ситуація з правами людини на півострові за 11 років окупації стрімко погіршилася, зазначається в резолюції європейських депутатів.

“Крим — це Україна, і ми підтримуємо Україну у відновленні її територіальної цілісності, суверенітету і незалежності. Ми з Україною в усьому”, — підкреслила представниця Єврокомісії у закордонних справах і політиці безпеки Аніта Гіппер.

З 2014 року Рада ЄС запровадила обмежувальні заходи, які діють і зараз. Вони включають заборону на імпорт продукції з тимчасово окупованих Криму і Севастополя в ЄС, інфраструктурні або фінансові інвестиції, отримання туристичних послуг. Йдеться і про експорт певних товарів і технологій для використання в Криму. Зокрема для пошуку, розвідки та видобутку нафти, газу і мінеральних ресурсів.

У 16-му пакеті санкцій, ухваленому 24 лютого, передбачені й нові обмеження в Криму та Севастополі, а також на всіх тимчасово окупованих Росією територіях України.

“Ці обмеження стосуються надання послуг у сфері бухгалтерського обліку, аудиту, податкового консультування, консультування з питань бізнесу та управління, будівництва, архітектури, інжинірингу… Крім того, обмеження стосуються надання певного програмного забезпечення для управління підприємствами, промислового дизайну та виробництва, а також пов’язаних із ними прав інтелектуальної власності або комерційної таємниці”, — ідеться в постанові Ради Євросоюзу.

Також Європарламент ухвалив резолюцію про порушення прав людини на окупованому півострові. Європейські депутати закликали до негайного звільнення всіх кримських політв’язнів. 

Росія піддає жителів Криму репресіям

За 11-річний період окупації півострова 385 осіб зазнали кримінальних переслідувань із політичних мотивів і 240 із них зараз перебувають у місцях позбавлення волі, повідомив Кримськотатарський ресурсний центр.

Особливого тиску з боку окупантів зазнає корінний народ півострова. Російська влада проводить у кримських татар обшуки, фабрикує кримінальні справи та виносять активістам вироки з тривалими тюремними термінами. Багатьох жителів півострова переслідують за прояви громадянської активності та проукраїнські дописи в соціальних мережах. Попри це, вони не припиняють боротьбу.

Російська окупаційна адміністрація примусово призиває кримців до лав російських збройних сил, а відмова від служби карається кримінальним переслідуванням. Крім того, відбувається постійна мілітаризація дітей — їх змушують брати участь у заходах на військову тематику.

Факти порушень прав людини в Криму регулярно фіксують і передають міжнародним організаціям, зокрема Раді ООН з прав людини та ОБСЄ.

Також під час окупації Росія перетворила Крим на військову базу. Вона використовувала півострів для атак на південь України 2022 року, продовжує постачати звідти боєприпаси для забезпечення своїх військ на Запорізькому та Херсонському напрямках. Російська армія завдає з території Криму ударів “Калібрами” та балістичними ракетами по мирному населенню України.

Погіршення життя в окупованому Криму

За даними окупаційної адміністрації півострова, станом на 19 лютого 2025 року знеструмлено 54 підстанції, без світла залишилося майже 10 тис. осіб. Причиною аварії називають нібито технологічне порушення в мережах підприємства “Крименерго”. Але насправді, проблема з енергозабезпеченням почалася ще 2014 року.

Річ у тім, що Крим сильно залежний від української електроенергії. Вона становила близько 70% усього споживання. Коли півострів втратив постачання електроенергії з материкової частини України, то опинився в умовах жорсткого блекауту. А підключення до енергосистеми півдня Росії проблему повноцінно не вирішило. Тому віялові відключення стали буденністю для кримців.

Не може Росія протягом 11 років забезпечити окупований Крим і прісною водою. Серед запропонованих ще 2021 року проєктів: зведення опріснювальних станцій, а також будівництво тунелю дном Чорного моря для подачі прісної води на півострів із Краснодарського краю РФ. Але жоден із проєктів не було реалізовано.

Через брак води страждає сільськогосподарське виробництво. Через вододефіцит у Криму скоротилося тваринництво в усіх напрямках: від виробництва курячого м’яса до великої рогатої худоби та молочних ферм. Місцеве виробництво молочної продукції становить менше ніж 40% від потреби. 

Чорне море піддається забрудненню особливо сильно в останні три роки – після повномасштабного вторгнення Росії в Україну, кажуть екоактивісти. На його екологію впливають як безпосередньо бойові дії, так і руйнування Каховської ГЕС у червні 2023 року та розлив мазуту з танкерів російського тіньового флоту в грудні 2024 року. Унаслідок цього режим техногенної надзвичайної ситуації через розлив нафтопродуктів було введено на території Севастополя, Керчі, Феодосії, Судака, Сак, Євпаторії, а також у Сакському та Чорноморському районах.

Київ ініціював єдиний міжнародний майданчик для обговорення шляхів деокупації Криму — Кримську платформу. Її ключова мета — привернути увагу світової спільноти до ситуації на окупованому Російською Федерацією півострові. Уперше про Кримську платформу президент України Володимир Зеленський оголосив у вересні 2020 року під час свого виступу на сесії Генасамблеї ООН. Уже в першому саміті взяли участь близько 46 країн і міжнародних організацій. У 2024 році — понад 60.  

Ситуація в окупованому Криму в оцінці експертів

Як Росія довела до деградації в усіх сферах окупований Крим? За що Кремль відправляє кримців у місця несвободи? Як РФ продовжує насаджувати свою ідеологію і як жителі Криму в підпіллі борються з окупантами? На ці запитання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді: 

• Наріман Джелял, перший заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу;
• Павло Лакійчук, керівник військових програм безпеки Центру глобалістики “Стратегія ХХI”;
• Ескендер Барієв, голова Кримськотатарського ресурсного центру;
• Юлія Тищенко, співзасновниця Національної платформи стійкості та згуртованості, експертка НІСД.

НАРІМАН ДЖЕЛЯЛ: РФ намагається перепрошити свідомість кримців

— Опір у Криму існує — це важливо розуміти, усвідомлювати та приймати. Він має безліч імен і облич, набуває найрізноманітніших форм. 

Опір вкрай значущий, тому що доводить очевидний факт, який не тільки наш ворог, а й деякі партнери намагаються не помічати або не хочуть, а може, і не можуть побачити: навіть через 11 років окупації Крим хоче повернутися в Україну. Він хоче бути вільним. Він не згоден з окупацією — так само як не був згоден 11 років тому, у 2014 році. 

Символами цього опору стали конкретні люди — мої друзі. Це, наприклад, Ірина Данилович, яку я добре знаю. Вона мій близький товариш, з яким ми разом намагалися в Криму підтримувати наших співгромадян, щоб, попри переслідування і репресії, вони не падали духом і не втрачали надії на те, що ситуація зрештою вирішиться в правильному ключі. І Ірина, і я зрештою опинилися за ґратами, як і багато наших друзів — Алієв, Сервер Мустафаєв, Саїд Тедеєв.

Говорячи про опір, ми говоримо не тільки про його фізичний прояв — наприклад, пошкодження російської військової інфраструктури. Ми маємо говорити й про ментальний, культурний опір, коли люди докладають неймовірних зусиль, щоб зберегти свою ментальність та ідентичність. 

Росія через дітей намагається перепрошити свідомість наших співгромадян. Це жахливо. Сьогодні мені написали, що в школах Криму під час уроків дітей підіймають на традиційну зарядку, але виконують вони її під пісню Шамана “Я русский”. І це не просто так. Ми розуміємо, що це ідеологічна обробка молодшого покоління, щоб вони запам’ятали, завчили та прийняли цю фразу.

ПАВЛО ЛАКІЙЧУК: У Криму можуть посадити за думки 

— Від самого початку загальна “радість” у Криму з приводу окупації — це вигадка російських пропагандистів. Я був у Севастополі й в лютому 2014 року, і в березні, і в травні — бачив це все на власні очі. Багато моїх друзів протестували, активно допомагаючи нашим оточеним, заблокованим українським військовим частинам. 

Жителі півострова ігнорували так званий “референдум”, який проводили загарбники. Перед тим, як провести “голосування”, російське військове керівництво відправляло його результати до Москви на затвердження. А коли ці результати стали такими, як подобається Кремлю, було проведено “референдум”. У Севастополі, наприклад, вийшло так, що тих, хто проголосував, було більше, ніж населення в самому місті. 

Російська окупаційна влада продовжує переслідувати людей, висуваючи їм надумані звинувачення. У катівнях Кремля опинилися журналісти, аналітики, які бачили та розуміли, що коїться на півострові, і писали про це. Таких людей не одиниці — їх уже сотні. 

У реєстрі кримців, незаконно засуджених російським окупаційним судом, сотні людей: українців, кримських татар і навіть росіян, які не прийняли російську окупацію, чинили опір і продовжують це робити. 

При Сталіні були “Воронки”, а зараз по Криму їздять “Баргузини”. Люди бояться, що під ранок біля їхнього будинку з’явиться такий “Баргузин”, адже це значить, що звідти вийдуть люди в масках, “зелені чоловічки” або фсбшники та схоплять ні в чому невинних людей. Людей, провина яких тільки в тому, що вони продовжують вірити в Україну і підтримувати українську кримську ідентичність. 

Через 11 років жителі півострова чинять опір російській окупації, і цей опір може мати різний характер. Зокрема, на півострові триває партизанський рух. 

Кримські партизани, підпільники повідомляють у різний спосіб українським спецслужбам місця концентрації російських окупантів, розповідають про їхню діяльність, злочини, фіксують злочини. Усі злочини потрібно фіксувати. Рано чи пізно російські окупанти за це заплатять. 

Є й тиха протидія — невизнання російського суверенітету над Кримом у побуті, у повсякденному житті. І це теж, зізнаюся вам, зараз небезпечно. У Криму можуть посадити за твої переконання. Не за те, що ти зробив, а за те, що ти подумав. 

На окупованому півострові зростає нове покоління кримців. І кримські діти повинні знати історію своєї землі, про те, що вона незаконно окупована Росією. Батьки повинні пояснювати їм, як усе відбувалося насправді у 2014 році. І коли на українські державні свята, кримськотатарські свята в містах і селах Криму з’являється величезна кількість блакитних і жовтих квітів, це говорить про те, що кримці пам’ятають. Кримці чекають. 

ЕСКЕНДЕР БАРІЄВ: Росія відправляє до в’язниць кримських татар

— Потрібно продовжувати інформаційну роботу щодо окупованого Криму, тому що, як ми бачимо, реакція політиків демократичних країн насамперед залежить від сприйняття їхніми громадянами ситуації в Україні та агресії Росії. Для нас вкрай важливо, щоб люди в цих країнах чітко усвідомлювали: РФ — агресор, який загрожує не тільки Україні, а й усьому цивілізованому світу. Це не просто питання доброї волі, а обов’язок — допомагати українцям заради збереження міжнародного порядку і миру.

Нам необхідно продовжувати активну роботу з інституціоналізації міжнародної Кримської платформи. Це перша міжнародна платформа, яка об’єднала країни та організації з основною метою — відновлення територіальної цілісності України.

Усі українські ініціативи, такі як Формула миру, мають проходити через Кримську платформу, щоб потім виходити в міжнародний інформаційний простір як колегіальне рішення, як єдина позиція країн-учасниць. Я переконаний, що Кримська платформа має стати базисом для подальшої міжнародної роботи з деокупації не тільки Криму, а й інших тимчасово окупованих територій України.

За даними Кримськотатарського ресурсного центру, з 240 кримських політв’язнів 145 — представники кримськотатарського народу, які перебувають у місцях несвободи — у колоніях та в СІЗО. Але вже є частина кримських татар, які відсиділи терміни, повернулися додому і перебувають у Криму. Є ті, кого обміняли. 

У 2017 році з ініціативи президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана звільнили представників Меджлісу кримськотатарського народу Ахтема Чийгоза та Ільмі Умерова. У 2019 році в рамках обміну вдалося повернути кримськотатарського активіста Едема Бекірова, у 2024-му — заступника голови Меджлісу кримськотатарського народу Нарімана Джеляла.

У “справі Хізб ут-Тахрір” жоден із політв’язнів не був обміняний або достроково звільнений. Російські загарбники переслідували за цією справою 122 особи (119 з них — кримські татари), з них 8 фігурантів повністю відбули незаконні покарання, але мають обмеження на свободі. 79 осіб ще залишаються в російських в’язницях і колоніях, 33 утримуються в СІЗО, 2 — під домашнім арештом.

Відповідно до IV Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни, окупанти не мають права захоплювати мирних громадян і політв’язнів узагалі не повинно бути.

Ми бачимо, що Російська Федерація поводиться як терорист. Вона захоплює, краде людей, утримує в місцях несвободи, а потім шукає, на кого або на що їх можна обміняти. 

У Росії порушено кримінальну справу щодо учасників кримського батальйону імені Номана Челебіджихана, у ній проходить 51 особа і вони перебувають у місцях несвободи. Ми робимо все, щоб їх визнали військовополоненими та щоб відповідно до III Женевської конвенції їх можна було обміняти саме як військовополонених. 

ЮЛІЯ ТИЩЕНКО: Росія довела Крим до економічного занепаду

— Навіть офіційна російська статистика, якій не можна довіряти, показує постійне зростання інфляції в Криму. У публічній сфері ми регулярно бачимо звіти місцевої окупаційної влади про нібито контроль за цінами на товари першої потреби. Вона підписує меморандуми, інспектує торгові точки, виявляє спекулянтів — намагається щось зробити, але результату немає.

Війна, окупація Криму, санкційний режим — головні причини такої ситуації на півострові. Це все одно що гасити величезну пожежу ложкою води. Нині окупанти використовують винятково командно-адміністративні методи, щоб хоча б стримувати зростання цін, не кажучи вже про серйозніші проблеми — наприклад, із медичним обслуговуванням і дефіцитом ліків. Ця проблема гостро стояла 2024 року, коли в аптеках не вистачало необхідних препаратів, а логістичні ланцюжки руйнувалися. 

Попри весь інформаційний галас про можливі переговори, наразі немає жодних зрушень у питанні скасування ні персональних, ні секторальних санкцій проти Росії. У Криму ситуація ще складніша, тому що це невизнана в міжнародному праві територія, і санкційні обмеження там діють ще жорсткіше.

За допомогою Криму росіяни насамперед вирішували свої військові та логістичні завдання через Керченський міст і трасу “Таврида”. У якомусь сенсі їм вдавалося підтримувати ці проєкти, але далі нічого не сталося. Загальні будівельні амбіції, а-ля “кримський Дубай” — це ілюзія. Немає ресурсів, немає безпеки для інвестицій з погляду міжнародного права і власності. Немає і самих цих ресурсів, немає стратегії розвитку. Є тільки корупція.

Сьогодні ми знову бачимо чергову хвилю так званої націоналізації: у Криму знову відбирають майно у “ворогів” — громадян України, які нібито намагалися щось легалізувати на території півострова. Говорять про понад 700 компаній і підприємств. Це класична схема: спочатку націоналізувати, потім приватизувати в потрібних руках. Ці схеми працювали й продовжують працювати. 

Читайте також: Євросоюз посилює тиск: новий пакет санкцій проти Росії оцінили експерти