Головна
Публікації
Японія поставила хрест на діалозі з Кремлем: як Токіо допомагає Україні та усвідомлює загрози з боку РФ

Японія поставила хрест на діалозі з Кремлем: як Токіо допомагає Україні та усвідомлює загрози з боку РФ

Опубліковано: 7 Лис / 2024 18:51

У липні 2000 року на острові Окінава проходив саміт “Великої вісімки”. Молодий Володимир Путін уперше брав участь у заході такого рівня. Членство РФ у клубі “високих столів” мало стати шансом для розв’язання багатьох нерозв’язаних проблем Росії, зокрема й тих, що стосувалися відносин з Японією. Для Кремля створювалася можливість зруйнувати образ Росії як “імперії зла”.

Однак через чверть століття правління Путіна Росія опинилася в клубі ізгоїв, і сьогодні абсолютно заслужено посідає місце серед найбільш ізольованих і нелюдських режимів світу.

Агресивна війна Росії проти України загострила цілу низку світових конфліктів і суперечок. Серед них і давнє питання про статус “північних територій” Японії, тих, які росіяни називають Курильськими островами та вважають своїми. Усе це змушує японців переглянути власну політику пацифізму.

Як російська агресія проти України вплинула на відносини Токіо і Москви? До чого призведуть невирішені територіальні суперечки? І чому Японія вже зараз змінює багаторічну політику невтручання? Відповіді на ці питання в новому випуску проєкту “В ізоляції” телеканалу FREEДOM журналіст Юрій Кулініч шукав разом з експертами:

Наталія Плаксієнко-Бутирська, експертка з питань Східної Азії, магістр зовнішньої політики;
Такаші Хірано, японський журналіст, фотограф.

Відносини Японії та Росії мають давнє нерозв’язане питання

З моменту закінчення Другої світової війни між країнами так і не було підписано мирний договір через конфлікт навколо японських островів: Еторофу, Кунашир, Шикотан і Хабомаї. Війна Радянського Союзу проти Токіо, як частина Другої Світової, призвела до захоплення “північних територій” Японії, і по суті йшлося про чергову російську окупацію. Розвал радянського союзу і нібито перезавантаження міжнародних відносин за участю Росії давали надію на дипломатичне вирішення спору.

“Після закінчення Другої світової війни під час Сан-Франциської конференції чотири острови відійшли до Росії. Цей договір був капітуляційний для Японії й, звісно, вона змушена була вже погодитися на ті умови, на які її було поставлено. Але договір не підписав якраз Радянський Союз. І це виявилося козирем для Японії, тому що згодом Японія завжди говорила про те, що підписання мирного договору повинно бути пов’язане з поверненням територій, які належали свого часу Японії”, — каже Наталя Плаксієнко-Бутирська.

Дипломатія виступала єдиним інструментом для розв’язання територіальних питань. Одним із головних борців за повернення японських територій був прем’єр-міністр Абе Сіндзо. Протягом багатьох років він намагався домовитися з Путіним. Статус “північних територій” сторони обговорювали 27 разів. І 2019 року після чергової зустрічі Кремль заявив про можливість підписання мирного договору між країнами на основі декларації 1956 року, яка передбачала готовність Росії повернути лише половину окупованих островів. Після такого «кремлівського випаду» жодна із зустрічей не дала результату.

“Сіндзо Абе був дуже терплячий до Путіна. І його дідусь, і його батько свого часу були при владі в Японії, кожен із них доклав дуже багато зусиль для того, щоб повернути ці території. Для будь-якого політика завершити якусь дуже важливу історичну проблему, означає залишитися в історії цієї країни. Мабуть, Сіндзо Абе так вирішив для себе. Він бачив обман з боку Росії”, — коментує Плаксієнко-Бутирська.

У березні 2014 року після російської окупації Криму Японія підтримала санкції, запроваджені США, Канадою та Євросоюзом щодо РФ. Кремлівська агресія підривала перспективи розв’язання територіального питання між країнами.

Під обмеження Японії потрапили десятки фізичних осіб і державні компанії Росії, причетні до агресії проти України. Однак одна зі сфер співпраці залишалася відкритою. Sakhalin Energy Investment Company — це спільний великий енергетичний проєкт, який по суті був націоналізований Російською Федерацією. Акціонерами цієї компанії були два японських підприємства — Mitsui та Mitsubishi.

“Це був важливий проєкт, тому що Токіо повністю залежить від енергоресурсів, які закуповує в різних країнах. Японія потребує великої кількості енергії, нафти та газу, працювала над тим, щоб диверсифікувати свої енергетичні зв’язки й вклала гроші в розвиток Сахаліну. Іноді ми думаємо, що хороші економічні взаємини згодом призведуть до хороших політичних відносин. Відсутність мирного договору була каменем спотикання між Москвою і Токіо”, — розповідає Наталія Плаксієнко-Бутирська.

Повномасштабне вторгнення Росії в Україну поставило хрест на діалозі про повернення японських островів

28 лютого 2022 року Токіо не двозначно, а прямо й офіційно заявляє про те, що РФ окупувала північну частину японських територій і вторгнення в Україну є продовженням агресивної політики Москви.

Зміну підходу у ставленні до РФ Японія фіксує у своїй дипломатичній “Синій книзі” від 2022 року. Острови офіційно визнаються “незаконно окупованими”. У документі підкреслюється, що так звані Кремлем “південні Курили”, а по суті “північні території”, є невіддільною частиною Японії. Як жест у відповідь, український парламент у жовтні 2022 року визнає, що “північні території” продовжують перебувати під окупацією Російської Федерації.

“Після анексії Криму, а потім і повномасштабної війни в Японії зрозуміли, що Росія небезпечна. Там дуже чітко розуміють, що якщо міжнародне право буде зруйноване Росією, то воно буде потім руйнуватися й іншими країнами. Тому треба чітко підтримувати нинішній міжнародний порядок, підтримувати Україну і санкції”, — коментує Плаксієнко-Бутирська.

Тодішній прем’єр-міністр Японії Фуміо Кісіда тоді заявив, що військова агресія Росії проти України може бути початком до більш агресивних дій в азійському регіоні.

“Це посилання було важливе і для внутрішньої аудиторії, і для формування політики Японії в азійському регіоні. Потім Фуміо Кісіда дуже чітко артикулював, що Китай може повторити політику Росії щодо Тайваню. І це буде дуже велика проблема для всіх країн, які там знаходяться”, — каже Наталія Плаксієнко-Бутирська.

Фуміо Кісіда, який перебував при владі останні три роки, дотримувався політики головних західних демократій — це ізоляція Москви та ослаблення відносин з Росією. За даними Мінфіну Японії, товарообіг із Росією за підсумками 2023 року впав на 45%. Під санкціями опинилися технології подвійного призначення: чипи, верстати й напівпровідники. Загалом у списку близько 50 найменувань.

Токіо став одним із лідерів у питанні фінансової підтримки України

На одній із конференцій в Японії прем’єр України Денис Шмигаль заявив, що сума наданої та обіцяної допомоги перевищує 12 млрд доларів. Німецький Інститут світової економіки підрахував, що в січні 2024 року Японія посідала шосте місце за обсягами допомоги Україні.

“З 2014 року Японія є одним із найбільших донорів, що допомагає Україні економічно та технічно. Допомога продовжилася після повномасштабного вторгнення Росії. Японія ще більш рішуче стала допомагати, зокрема почала відправляти військове обладнання. Хотілося, звичайно, щоб і летальну зброю теж постачали, але суспільство в Японії поки що на це не погоджується. Раніше в нашому суспільстві не могли навіть уявити, що Японія справді відправлятиме допомогу країні, яка воює. Я, як громадянин Японії, з упевненістю можу сказати, що це гідний рівень допомоги. Повномасштабне вторгнення вплинуло на свідомість громадян Японії щодо сприйняття безпеки в регіоні. Тодішній прем’єр-міністр Фуміо Кісіда ухвалив рішення збільшити вдвічі оборонний бюджет порівняно з попередніми роками”, — розповідає Такаші Хірано.

Японія є учасником зустрічей у форматі Рамштайн (коаліція з військової підтримки України, — ред). Однак у державі діє законодавча норма, яка обмежує експорт зброї. Проте за час війни офіційний Токіо перейшов від передачі не летального військового спорядження до питання про постачання ракет для зенітно-ракетних комплексів Patriot. У грудні 2023 року адміністрація прем’єр-міністра Фуміо Кісіда домоглася пом’якшення правил експорту товарів військового призначення. По суті, ті ракети для Patriot, які зараз стоять на обороні України, Японія передає США. І Росія вже погрожує і заявляє, що це призведе до кардинальних наслідків для Японії.

“Японія змушена реагувати на наростальні виклики у себе в регіоні, вона діє у фарватері західних країн, тому що зараз багато країн приходять до того, що 2% — це мало для військових витрат. Японії хотілося б бути серед тих виробників, які працюють разом зі США і розробляють зброю. Йдеться про те, щоб певні заводи Японії працювали в загальному ланцюгу зі США і з західними іншими партнерами. Японія думає про свою безпеку, чітко аналізує геополітичну ситуацію і працює над тим, щоб посилити свої військово-технічні можливості. Своєю чергою, Росія та Китай дуже активно використовують риторику впливу та повернення до часів мілітаризації Японії”, — коментує Наталія Плаксієнко-Бутирська.

“Японія багато років не могла збільшити оборонний бюджет на 2% через величезне побоювання в суспільстві, що якщо вона зробить це, то інші країни вважатимуть її мілітаристською і сприйматимуть як загрозу. Але після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну люди зрозуміли, що зараз ситуація не така, як раніше, і потрібно захищати себе”, — каже Такаші Хірано.

У вересні новопризначений прем’єр-міністр Сігеру Ісіба в одному з перших своїх виступів у парламенті заявив, що Токіо продовжить підтримку України та санкційний тиск на РФ. Він, як і його попередник, попередив про наростальні ризики для Східної Азії. Хоч Китай безпосередньо і не називали загрозою, але, як зазначили багато аналітиків, ішлося саме про Пекін і його агресивну політику щодо Тайваню. Крім того, Ісіба підтримує ідею формування свого роду “азійського НАТО”.

“Він мав на увазі, що якщо зараз дозволити Росії продовжувати агресію проти України, то це вплине на сприйняття в усьому світі, що агресія може бути вигідна, і що світ не може зупинити країну, яка почала вторгнення. Тому це стосується світового порядку. Японія вважає, що не можна змінити світовий порядок своїх кордонів за допомогою застосування збройної сили проти іншої країни. Якщо ми не зможемо зупинити Росію, значить, цей світовий порядок зламається”, — коментує Такаші Хірано.

Деякі експерти кажуть, що в Японії немає чітких обмежень або заборони допомагати іншим державам. По суті, її можна трактувати по-різному, але ми вже бачимо, що для України роблять винятки.

“Японія ще з моменту перебування при владі Сіндзо Абе поступово змінює підхід до своєї безпеки, але ніяк не може зважитися на те, щоб прибрати цю статтю. Суспільство тримається за свій пацифізм і боїться, що країна почне більш активно вести свій військово-технічний розвиток. Є в суспільстві такий стереотип, але влада розуміє, що вона не може на сьогодні покладатися повністю на США. Вона розуміє, що в неї є можливість розвивати свою безпеку, посилювати себе, тому що Китай посилився. І загрози від Пекіна теж зросли. Росія веде агресивну війну, а Північна Корея вже має ядерну зброю”, — коментує Наталія Плаксієнко-Бутирська.

У відповідь на загрози безпеці у світі США і Японія провели наприкінці жовтня 2024 року спільні десятиденні військові навчання. У них брали участь 45 тис. військовослужбовців із двох країн, 40 кораблів, 370 літаків, а також сили з Австралії та Канади. А в червні на полях саміту “G7” Японія підписала договір у сфері безпеки з Україною. Йдеться, зокрема, про оборонну та гуманітарну допомогу, а також технічну та фінансову співпрацю.

“Я відвідав Бучу і побачив на власні очі російську агресію. У Бучі я поклав квіти та вислухав тих, хто пережив звірства з боку Росії. Я ще раз висловлюю свої найщиріші співчуття жертвам та їхнім родинам із різних областей України. Я сказав президенту Зеленському, що Японія сповнена рішучості продовжувати жорсткі санкції проти Росії та рішуче підтримувати Україну”, — заявив тодішній прем’єр-міністр Японії Фуміо Кісіда.

Японія має низку домовленостей та угод щодо безпеки з іншими державами. Лідер, звісно США, але є 10-річний безпековий договір з Україною.

“Я вважаю, що це дуже важливий договір для наших країн не тільки з погляду міжнародної політичної підтримки, адже Японія важливий гравець у “Великій сімці”. Це дуже впливовий голос у світі. Японія дуже чітко, дуже без якихось застережень підтримує Україну та обрала жорстку позицію щодо Росії. Японія відмовилася від вугілля, відмовляється від нафти й газу на шкоду собі”, — розповідає Плаксієнко-Бутирська.

Японія поводиться унікально щодо України

“Я вважаю підтримку японського уряду і японського суспільства унікальною. Вони розуміють суть цієї війни й не тільки через симпатії хочуть допомагати Україні. У Токіо розуміють, що світовий порядок стосується всіх. Україна захищає насамперед себе, але японці розуміють, що Україна захищає також світовий порядок і це стосується майбутнього всіх людей у цьому світі. Якщо Україна програє, тоді світ не буде виглядати так, як зараз. Це не емоційна реакція, а логічне розуміння чому настільки важливо, щоб Україна перемогла в цій війні”, — пояснює Такаші Хірано.

На початку 2000-х здавалося, що Росія має всі можливості поповнити лави демократичних держав і, головне, покінчити з імперським минулим. Але через чверть століття путінська Росія повернула собі статус “імперії зла”, а розв’язавши війну проти України, лише нагадала світові про злочини, скоєні попередницею — Радянською імперією.

Сьогодні Японія готова відстоювати свою територіальну цілісність, змінюючи політику невтручання на тверду підтримку України та безкомпромісну ізоляцію путінської Росії.

Попередні випуски проєкту “В ізоляції”: