Головна
Новини
4-річний Давид та ще п’ятеро людей врятувалися з Лисичанська — історії мешканців, які зважилися на евакуацію

4-річний Давид та ще п’ятеро людей врятувалися з Лисичанська — історії мешканців, які зважилися на евакуацію

Опубліковано: 27 Чер / 2022

Росіяни закріпилися у Сєвєродонецьку та прилеглих селах: Сиротине, Воронове та Борівське. Наразі ворожа армія зосередила всі свої сили на захопленні останнього форпосту вільної Луганської області — Лисичанська. По місту завдають авіаударів, його майже не впізнати. Але навіть у цих умовах рятувальники не припиняють вивозити мирних жителів з-під вогню, повідомляє UA.

Телевізійну вежу в Лисичанську напередодні черговим обстрілом повалили на землю. Є влучення снарядів у будинки. На території багатопрофільної лікарні знайдено тіло чоловіка, він загинув від численних травм, які дістав внаслідок вибуху російського снаряда на території лікувального закладу. Два дні тому російські військові підірвали міст — основну артерію, яка поєднувала Лисичанськ із іншими українськими містами. Але рятувальників це не зупинило, вони знайшли спосіб заїжджати на броньованій капсулі до регіону, щоб рятувати людей.

“Евакуюємо людей із міста Лисичанська у кількості шестеро осіб, з них одна дитина. Їдемо, нехай нам пощастить, і все буде добре, все буде Україна”, — коментує черговий рейс, який відбувся в неділю, 26 червня, провідний спеціаліст відділу з питань запобігання та виявлення корупції Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області Леонід Суходольський.

Капсула розрахована на 17 місць, але в броньованій вантажівці вивозили і до сорока людей.

“Ця броньована капсула захищає людей від уламків та будь-якої стрілецької зброї”, — каже Суходольський.

Серед тих, хто евакуювався у неділю, — родина Вадима. Він наважився вивезти дружину, чотирирічну дитину та сестру дружини в Київ до родичів. Речей із собою взяли мінімальну кількість, із ними прийшли до пункту евакуації. Навперебій розповідають про ситуацію в рідному Лисичанську:

“Жах, одним словом. Ані води, ані світла, ані газу, ані зв’язку. Стріляють”, — перелічує дружина Вадима Ірина.
“Не вийдеш навіть до колодязя, бо розташований далеко, а стріляють. За чотири секунди встигнеш лише два кроки зробити і все. Я ходив. Падало біля мене. Упав, навіть не зрозумів як. Земля з-під ніг пішла. Встиг. Я сьогодні в центр поїхав до хлопців, дізнатися, чи буде евакуація. Я під’їжджаю — у церкву влучили, зруйнували, і чути свіжі “приходи”. Думаю, якби я трохи на педаль придавив — наздогнав би снаряд”, — ділиться Вадим.

Чотирирічний Давид постійно обіймає маму. Він наляканий, хоч до кінця і не розуміє, що відбувається.

“Це ми перелякані були, а дитина, вона просто маленька ще, якось особливо не розуміє. Ну а ми, звичайно, так. Спочатку в сховищі жили. А військові сказали: “Покиньте сховище”. Потім — до батьків, у погребі були. У сховищі ми два місяці були. У батьків ось місяць, ну просто сил немає жодних. Тому що життя дорожче”, — каже Ірина.

Окрім цієї родини, серед тих, хто погодився на евакуацію, — 78-річний Володимир Петрович. За чотири місяці чоловік пережив багато чого і вирішив, що з нього досить. У всьому дев’ятиповерховому будинку, де мешкає пенсіонер, залишився лише один мешканець — чоловік у сусідньому під’їзді. Решта сусідів Володимира Петровича виїхали.

“Шибки побиті. Довелося виїхати. Чотири місяці сторожив-сторожив квартиру, а скільки ж можна?.. Хотів же дітям щось залишити, а довелося виїхати. Снаряди прилітають з боку Сєвєродонецька. Будинок стоїть якраз біля санепідемстанції, у нього вже чотири рази ракетою влучило. Так що там нічого не залишилося. Вікна повибивало ще 18 березня. А тоді ще було 14-17 градусів морозу. А вчора вгатили у вишку. Все з землі знесло. Такі ракети пускають, що взагалі. Бог його знає, що воно далі буде”, — каже чоловік.

З Лисичанська людей у броньованій капсулі довезли до Бахмуту, звідти волонтер Юрій забрав їх у Дніпро. Там вони матимуть змогу пожити у представників католицької церкви. Все безкоштовно.