34 роки незалежності: як Україна змінювалася та боролася за вибір жити вільно (ВІДЕО)

У тимчасово окупованих російськими військовими Донецьку, Луганську, Сімферополі, Севастополі, Генічеську, Мелітополі та Скадовську учасниці руху опору “Зла Мавка” спалили десятки російських триколорів. Цей рух виник у 2023 році в окупованому Росією Мелітополі. Його учасниці — жінки. Вони об’єдналися, щоб постійно нагадувати російським окупантам, що їм на українській землі немає чого робити. Як українці боролися та продовжують боротися за свою свободу та незалежність, розповідає FREEДОМ.

Восени 1990 року в центрі Києва зібралися сотні студентів. Вони тримали плакати з написами: “Голодую проти уряду”. Протестувальники вимагали не допустити підписання нового союзного договору, відправити у відставку главу уряду УРСР, провести парламентські вибори на багатопартійній основі, заборонити проходження українцями строкової військової служби за межами України. Цю масштабну акцію протесту пізніше назвуть Революцією на граніті.

“Звичайно, найбільшою мрією всіх, хто вийшов на Революцію на граніті, було проголошення незалежності. Але сказати це відкрито в той момент означало перекреслити собі все майбутнє життя, якщо нічого не вийде, тому вимоги були більш конкретними. Студентське голодування — саме так ми називали свою акцію протесту, яка відбувалася на Майдані Незалежності. Він тоді називався площею Жовтневої революції. Ми показали приклад того, що українець може бути вільним на своїй землі, що він може ухвалювати рішення і спонукати інших не боятися відстоювати цю позицію”, — згадує співачка, художниця, волонтерка, учасниця Революції на граніті Анжеліка Рудницька.

Після десятиліть масових репресій український народ знову показав готовність боротися за свою свободу. 2 жовтня 1990 року в столиці студенти з різних міст України розгорнули десятки наметів. У перший день голодування оголосили 108 осіб, незабаром до них приєдналися ще 50. Це була надзвичайна подія навіть не республіканського, а союзного масштабу. Студентів намагалися вмовити, потім залякати. Безрезультатно. 17 жовтня парламент проголосував за те, щоб виконати більшу частину вимог протестувальників.

На початку 90-х з орбіти Кремля одна за одною йшли колишні радянські республіки. 16 липня 1990 року Верховна Рада УРСР прийняла Декларацію про державний суверенітет України, а 24 серпня 1991 року — Акт проголошення незалежності України. Синьо-жовтий прапор вперше урочисто внесли в український парламент.

Голосування за Акт про проголошення Незалежності було на межі зриву: більшість у Верховній Раді становили комуністи. Поки в залі тривали дебати, на площі перед парламентом зібралися тисячі людей з вимогою відновити українську незалежність. Голова Верховної Ради Української РСР Леонід Кравчук поставив питання на голосування. 346 депутатів проголосували позитивно.

“Вдома все було увімкнено — телевізори, радіо, такого інтернету, як зараз, тоді не було. Ми слухали кожне слово і бачили, як вагалися одні й інші… Розумію, наскільки це було важливо, розумію, як складно було кожному для себе ухвалити це рішення”, — розповідає Анжеліка Рудницька.

1 грудня 1991 року на референдумі понад 90% громадян підтримали Акт, ухвалений Верховною Радою. Така незалежна і суверенна Україна абсолютно не влаштовувала Кремль.

“Путін проявив свій негатив до України буквально за два кроки до президентського крісла. А саме в грудні 1999 року, тоді всі очікували перемоги Кучми на виборах і що Кучма здійснить візит до Москви, вдруге перемігши на виборах. Кучма зробив фінт багатовекторної політики — він полетів спочатку до Парижа, до Франції, а з Франції полетів до США. Путіну це вкрай не сподобалося і він фактично ввів ембарго на поставки енергоресурсів в Україну”, — коментує кандидат історичних наук, провідний науковий співробітник Інституту історії України НАН України Володимир Головко.

Конфлікт навколо острова Тузла часто називають передвісником війни Росії проти України. 29 вересня 2003 року Москва без попередження розпочала будівництво дамби зі свого Таманського півострова в напрямку української Тузли. Українські військові попередили: у разі порушення кордону відкриють вогонь на ураження. Росія не реагувала. Тоді президент України Леонід Кучма перервав візит до Латинської Америки та прибув на острів. Російським будівельникам залишалося побудувати 102 метри дамби. Протягом декількох тижнів Путін уникав розмови з Кучмою, але після дзвінка з острова, готового до оборони, віддав наказ зупинити будівництво.

Відносне затишшя у відносинах між Росією та Україною тривало недовго. Вже восени 2004 року в Києві, а пізніше й в інших великих містах країни, почалися масштабні протести, викликані масовими фальсифікаціями на президентських виборах, де переміг Віктор Янукович — ставленик Кремля. Точна кількість учасників Помаранчевої революції невідома. Експерти кажуть про сотні тисяч. Кремль розгорнув в Україні справжню дезінформаційну кампанію.

“Росія мала великий економічний вплив на Україну тоді. Інформаційний вплив — засоби масової інформації, газети, в Україні до 2004 року відкрилися філії основних російських газет, сайтів і, звичайно ж, для Москви це було несподівано, Москва чинила тиск на Кучму, щоб той силою розігнав “Помаранчевий майдан”, але Кучма розумів, що для нього це може закінчитися погано”, — каже Головко.

Перемогу тоді здобув Віктор Ющенко. Але на наступних президентських виборах у 2010 році проросійським силам в Україні вдалося взяти реванш. Пост глави держави зайняв Віктор Янукович. Зовнішня політика змінила вектор — Янукович оголосив Москву головним союзником і партнером. Останньою краплею стала відмова уряду підписати Угоду про асоціацію з Європейським Союзом. І знову першими на протест вийшли студенти. Ніч з 29 на 30 листопада 2013 року стала поворотною для української історії — мітингувальників силою розігнали загони “Беркута”. На репресії українці відповіли багатотисячним повстанням і почалася Революція гідності.

У 20-х числах лютого стало відомо, що на тлі масових протестів Янукович втік до Росії. Верховна Рада позбавила його повноважень. А в лютому 2014 року Путін віддав наказ про проведення операції із захоплення Криму. Реальну владу на півострові захопили озброєні люди у військовій формі без розпізнавальних знаків, яких прозвали “зелені чоловічки”.

Попри масові протести місцевих жителів проти анексії Криму Росією, Кремль провів псевдореферендум і оголосив півострів своїм.

“Якщо говорити про кримських татар, то 95 або, я не знаю, 99 відсотків — вони були за цілісність України, що в 14-му році показали, починаючи з мітингу 26 лютого і до цього дня, тобто кримські татари там страждають за свою позицію”, — зазначає соліст Ансамблю пісні та танцю Збройних сил України Ісмаїл Курт-Умер.

Відразу після окупації Росією півострова в Криму почалися масові репресії. Російські силовики викрадали та заарештовували тих, хто був проти анексії. Часто переслідували за національною ознакою. Жертвами російських репресій стали кримські татари. Десятки тисяч були змушені покинути рідний дім.

Датою початку збройної агресії Росії в Донецькій і Луганській областях вважається 12 квітня 2014 року, коли десятки бойовиків з російським громадянством захопили адміністративні будівлі в Слов’янську. Все йшло за обкатаним в Криму сценарієм. Силове захоплення влади та псевдореферендуми. Київ оголосив про початок Антитерористичної операції.

Через 8 років бойових дій в окремих районах Донецької та Луганської областей Москва розпочала новий етап війни. Росія почала повномасштабне вторгнення в Україну. Цього разу РФ захотіла більшого — знищити Україну як державу. Головною метою агресора в лютому 2022 року став Київ.

“Я цей день зустрів у Карпатах, це була моя відпустка, і це були два дні пекла — добиратися до Києва, всі дороги були просто забиті пробками, неможливо було заїхати навіть у бік Києва, машини стояли на зустрічних смугах у два-три-чотири ряди, ми пробиралися іноді по узбіччях. Я вже чув, що ворог перебував біля Демидова, він підірвав міст, ворог був біля Ірпеня, я вважав, що буду тут корисний. Для себе, для людей”, — розповідає старший лейтенант Національної гвардії України Трохим Іванов.

До початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну чоловік працював у міській раді Вишгорода Київської області. У перші тижні війни, як і десятки тисяч українців, став волонтером. Коли українські військові вибили російських окупантів з Київської області, він вирішив піти в Національну гвардію України.

Армію РФ українці зустріли не хлібом-сіллю, а масовим опором. Путінський бліцкриг провалився. Росія остаточно загрузла у війні проти України. Мільйонні втрати та криза в російській економіці, міжнародна ізоляція і статус ізгоя, ката і злочинця. Російський диктатор все ще не може змиритися з думкою про те, що йому не вдасться окупувати всю Україну і забрати в українців те, чим вони дорожать найбільше — свободу і незалежність.

“Незалежність країни для мене — це те, про що мріяли багато поколінь українців, те, що виростили як мрію, і те, що мені вдалося перетворити на реальність разом зі своїми друзями та людьми, з якими я живу в один час. Це щось дуже-дуже особисте”, — ділиться Анжеліка Рудницька.

На тимчасово окупованих Росією територіях підпільники та партизани, ризикуючи життям, продовжують боротьбу за свободу України. Сили оборони знищують агресора не тільки в Україні, але і в глибокому російському тилу.

Читайте також: “Ви боретеся за майбутнє вільної Європи”: країни ЄС підтримують Україну — подробиці з Брюсселя (ВІДЕО)