Продовжити навчання й одружитися: звільнений моряк Андрій Ейдер розповів про плани (ВІДЕО)

Він сумував за фаст-фудом, багато читав і хотів якомога швидше обійняти кохану дівчину. Таким був російський полон для самого юного з 24 українських моряків одесита Андрія Ейдера. У російському СІЗО відзначив своє 19-річчя, а повернувшись додому змушений лікуватися – його поранили в коліно під час захоплення українських катерів у Керченській протоці.

У полоні Ейдер дбайливо зберігав всі листи, а їх тисячі з усього світу. Є конверти і з російськими адресами. Українцеві надсилали і дитячі малюнки, й листівки, і довгі послання.

“Це намалювала дитина, Захар. Батьки хлопчика мені відправили. Такі малюнки дійсно допомагали”, – відзначає Андрій, показуючи один із малюнків.

У кожному листі, який отримував в ув’язненні українець, обов’язково були слова підтримки.

“Хотіли якнайшвидшого одужання, повернення на батьківщину, передавали привіти з різних куточків світу. Бажали, щоби це все скоріше закінчилося. Писали навіть буденне, як людина провела день, і це теж дуже добре, тому що так можна було відволіктися. Багато листівок надсилали, і за це теж я дуже вдячний. Тому що приємніше дивитися на листівки, а не на сірі двері”, – згадує колишній в’язень Кремля.

Окрім листів у СІЗО рятували книги. Андрій каже, що за час полону прочитав стільки літератури, скільки не читав за все життя. А ще в полоні мріяв про просту їжу.

“Я хотів поїсти фаст-фуду – і вже зробив це. Сумував за смаженим, тому що там не було нічого такого, тільки деякі кухарі додавали до вареної риби злегка підсмажену цибулю”, – говорить Ейдер.

Зараз, як і всі 9 місяців полону, Андрія підтримує кохана дівчина Марина.

“Трималась тільки задля нього, він показував мені приклад”, – говорить вона.

Перше, що зробив хлопець після повернення – попросив Марину стати його дружиною. Обручку для дівчини вибрала мама, до СІЗО його передав адвокат.

“Пропозицію він зробив у госпіталі, хоча планувалося, що все відбудеться біля літака”, – згадує наречена Андрія.

Зараз моряк проходить реабілітацію. Поранення, отримані під час захоплення українських катерів, диктують суворий режим дня.

Андрій Ейдер жартує – ходить у військовий госпіталь, як на службу.
“Я рано вранці встаю, як на роботу, і приходжу як з роботи. А потім максимум можу сходити в магазин. Мені не те щоб важко ходити, але є якийсь ліміт. Він не в голові, а в ногах. І якщо я його перевищую, то починаю кульгати”, – розповідає Андрій.

Довгі місяці в полоні й поранення не зломили дух хлопця. Він готується стати офіцером, планує продовжити своє навчання, а через рік – одружитися з коханою дівчиною.

Більше серій з циклу “Звільнені” дивіться за посиланням.