“Портрет Василя Жуковського”: невідома історія картини, яка подарувала свободу Тарасові Шевченку

Скрін з відео

На власні очі побачити експонат, який назавжди змінив долю майбутнього художника і поета, можна в Національному музеї Тараса Шевченка. З картини розміром 110 на 83 сантиметри на глядачів дивиться російський поет-романтик Василь Жуковський.

“Він вийшов людяним, таким, який дивиться на нас немов би з вічності. Портрет був дійсно видатним”, – зазначає автор книг про Т.Г. Шевченка Володимир Сиротенко (Вербицький).

Робота, яку сучасники Жуковського називали однією з найкращих як за подібністю, так і за вираженням характеру в цілому, належить пензлю Карла Брюллова.

“Без перебільшення, у свій час це був чи не найвідоміший і найвпливовіший художник”, – говорить завідувачка сектору Національного музею Тараса Шевченка Любов Таращук.

Історія картини, завдяки якій Шевченка викупили з кріпацтва, почалася з суми, озвученої паном Енгельгардтом.

“Аргументуючи це тим, що він витратився на якусь освіту свого кріпака, попросив за його звільнення 2500 рублів. Це була чимала сума грошей, тому що звичайного кріпосного можна було викупити за 300-400 рублів“, – говорить Любов Таращук.

Ця сума виявилася значною для друзів Шевченка. Щоб зібрати її, вирішили провести приватну лотерею. І тут почалося найцікавіше та найскандальніше. Головним лотом розіграшу повинен був стати портрет Василя Жуковського, виконаний Карлом Брюлловим.

“Чому портрет Жуковського? По-перше, він перейнявся справою і погодився позувати для картини. По-друге, можливо, і з певною комерційною метою – портрет Василя Жуковського, на той час відомого і впливового в імператорській родині людини, сім’я імператора придбала б охочіше, ніж полотно із зображенням невідомої їм людини”, – розповідає Любов Таращук.

Василь Жуковський був не просто поетом-романтиком, а й людиною впливовою в політичному плані, учителем і наставником майбутнього імператора Олександра ІІ.

Писати картину Брюллов почав 2 квітня 1837-го і продовжував до 30 квітня 1838 року. Одного разу Жуковському потрібно було поїхати в тривалу подорож, тому створення портрета довелося перервати.

“А в Брюллова була така особливість: якщо він не закінчував портрет відразу, то вже не міг його закінчити”, – говорить Володимир Сиротенко.

Проте, 4 травня 1838 року відбулася закрита лотерея, на якій розіграли незакінчену картину. Царська родина дала на полотно 1 тисячу рублів. Та, оскільки там були недописані кисті рук і ще якісь елементи, портрет залишився в майстерні Брюллова на тривалий час.

Необхідні півтори тисячі рублів збирали вже друзі. За 2500 рублів Тараса Шевченка звільнили з кріпацтва. Йому було 24 роки. Безцінний документ – відпускну – друзі вручили поетові 7 травня 1838 року.

Як стверджує Володимир Сиротенко, Брюллову ніяк не вдавалося дописати портрет.

“Тоді Іван Сошенко сказав Тарасові Шевченку:” Це вже твоя справа, твій викуп – ти й допиши”. І Тарас дійсно закінчив образ Жуковського”, – розповідає Володимир Сиротенко (Вербицький).

Існування такої версії підтверджує і завідувачка сектору Національного музею Тараса Шевченка Любов Таращук.

До наших днів вважалося, що після смерті Брюллова портрет купила Третьяковська галерея.

“Досить довго усі думали, що оригінал зберігається саме там, а в Музеї Тараса Шевченка – копія цього портрета. Та коли ми зв’язалися з Третьяковською галереєю, нам надали офіційну інформацію, що в них портрета немає. І оригінал – саме той, який писав Брюллов, до якого був причетний Шевченко, зберігається якраз у Музеї Шевченка”, – говорить кандидат мистецтвознавства Інституту проблем сучасного мистецтва Марина Юр.

У Національному музеї Тараса Шевченка “Портрет Василя Жуковського”, який подарував свободу українському художнику та поетові, розміщено вже майже 80 років.

Більше випусків проекту “Ніч у музеї” дивіться за посиланням.

Прямий ефір