Європою править епоха слабких лідерів. Засновниця Global Ukraine Foundation, співзасновниця Global Ukrainians Forum Віолета Москалу в ефірі марафону “FreeДОМ” на телеканалі UA розповіла про те, як змінилися настрої щодо політичних сил у Франції на тлі повномасштабної війни Росії проти України. А також чому з приходом технологій та соціальних мереж репрезентативна демократія перестала працювати.
— За результатами першого туру парламентських виборів у Франції блок президента Емманюеля Макрона отримав мінімальну перевагу. Як змінилися настрої щодо політичних сил у Франції на тлі війни Росії проти України?
— Важливий момент: 50% виборців не прийшли голосувати. Втрата інтересу до політики у Франції. Репрезентативна демократія хворіє. Необхідно, щоб західні країни поставили собі питання, що і як реформувати. Не лише в Україні тривають реформи та пошуки нових моделей, а й у Європі також.
Кажуть, перемога лівих сил сильно вплинула б на політику Франції щодо війни та підтримки України. Однак не слід забувати, що блок лівих партій на чолі з Жан Люком Меланшоном, який отримав другий результат у другому турі, – він лівих сил і неоднорідний. Там є екологи, котрі підтримують Яннік Жадо, а його колеги підтримують проукраїнські позиції.
Там є соціалістична партія, гуманісти. Вони розуміють, що адекватні громадяни та політики можуть бути лише на одному боці, на боці України. І те, що там є радикальне крило Меланшона, і те, що залишилося від комуністичної партії в цьому альянсі, не означає, що альянс одразу гратиме за путінську адженду.
— Ви говорили про те, що демократія такого типу перестала працювати. Чому?
— Це відповідальність політичної еліти. Вони приходять із програмою, дають обіцянки. У свій перший мандат Макрон приніс багато розчарувань на лівому фланзі та центральним політикам. Макрон був лівим, працював із соціалістичним президентом Франсуа Олландом. Пізніше створив програму, де об’єднав праві та ліві пункти програми. Він обіцяв звільнити енергію для бізнесу та підприємництва.
— Як ви оцінюєте ефективність звернення українського президента до народів інших країн?
— Це правильна стратегія. Тому що нові технології, соціальні мережі та смартфони за останні 15-20 років кардинально змінили відчуття та очікування суспільства від того, як має робитися політика.
Репрезентативна демократія страждає з одного боку від того, що політики безвідповідально поводилися від виборів до виборів. А інший бік медалі – це те, що громадяни хочуть активніше брати участь у процесі ухвалення рішень. І ось нова форма — пряма та цифрова демократія.
Президент Зеленський це добре відчуває. Це було в його програмі, ще коли він був кандидатом на президентських виборах. Стратегія комунікації з одного боку з елітою політичною, а з іншого боку – звернення до народу, до різних груп – це добре.
— Що втратить Макрон, якщо він не матиме більшості місць у парламенті?
— Прогноз у тому, що партія Макрона та альянс навколо нього може отримати абсолютну більшість. Це через те, як переходять потім голоси між першим та другим туром. Але навіть якщо в нього не буде більшості, то буде більше діалогу, менше одноголосно прийнятих рішень і сильнішим демократичний процес.
— Ліві сили, які наступають на п’яти Макрону, хочуть вийти із НАТО. Чи відомо, як вони ставляться до війни, яку розв’язала Росія в Україні?
— Їхній лідер Меланшон, коли відбувалася анексія Криму, підтримував Росію. Через це його сильно критикували. У соціальних мережах зокрема.
Після того, що сталося 24 лютого, жодний адекватний політик (європейський, французький) не може собі дозволити прийняти сторону Путіна.
Вони можуть переживати, ставити собі питання: “а якою ціною можлива поразка Росії” і “скільки людських життів ще занапастять” – це пацифізм європейців. Ці питання є легітимними, тому що люди не хочуть, щоб Україна стала європейською Сирією. І кажуть, що якщо є можливості вплинути та зупинити кровопролиття і смерть простих людей, то треба їх використати. На них не треба сильно гніватися. Це бажання зберегти людські життя.
— Якщо так багато людей підтримують ліві сили, а вони хочуть вийти з НАТО, то виходить, що люди цього теж хочуть?
— Це внутрішня адженда, внутрішня політика. І більше невдоволення рішеннями президента Макрона у його першому турі.
Він забув свої обіцянки берегти та робити більше для тих категорій громадян, яким потрібна підтримка. Він злився з брюссельською технократичною аджендою — реформуватись, зменшувати витрати держави. Французи бачать, що університети страждають, школи страждають, лікарні страждають. І вони не погоджуються з таким підходом. Політика має бути більш збалансованою. Якщо йому доведеться зробити більше консенсуальних рішень у другому мандаті, від цього Франція може виграти.
— Меланшон хоче стати прем’єром. Розрахунок його такий: якщо союз лівих сил виграє, Макрон має призначити його прем’єром. Інакше – вотум недовіри. Виходить, під Макроном може похитнутися президентське крісло?
— Ні, бо все одно альянс навколо президента. Проєкції та соціальні опитування свідчать, що в нього буде значно більша кількість депутатів. Тому Меланшон захотів розіграти цю карту у своїй політичній кар’єрі. Він уже кілька разів був кандидатом у президенти і ніколи не намагався виграти вибори. Це свідчить про те, що він добре зіграв цю можливість та стратегію. Але поки що розклад сил такий, що вони не можуть виграти другий тур.
— Складається картина, що зараз Європою править епоха слабких лідерів. Лідерів, які не здатні на різкі зміни у внутрішній політиці, у політиці на міжнародній арені. Також у політиці відмови від газу та нафти країни-агресора. Чи згодні Ви з такою тезою?
— Не зовсім. Не так просто кардинально перезавантажити політичну адженду. Згадаймо: рік тому ставлення до Меркель було як до сильної жінки-політика, яка зробила блискучу кар’єру. А зараз ми розуміємо, що її позиція дала Росії можливість дійти формату повномасштабної війни.
Не забуваймо, європейці та Захід серйозно ставляться до загрози ядерної війни. Кожен політичний лідер європейської країни має думати про те, щоб зменшити цей ризик насамперед для своєї країни, а потім для Європи та світу. Тому не знаю, як би нам було на їхньому місці, коли доведеться ухвалювати такі складні рішення.
Їм зараз складно усвідомити до кінця, що Росія стала країною-терористом, що це загроза. Вони намагаються всіма силами уникнути Третьої світової війни та ризиків, які можуть бути з цим пов’язані. Слабкий лідер – не знаю. Можливо. Може, не вистачає візіонерства, розуміння, що XXI століття точно не буде повтором XX століття, що потрібно кардинально перезавантажити формат політичних рішень, зблизити еліту і народ. У такий спосіб можна стати сильним.
Читайте також:
Маріупольці розпочали активний опір: підпалюють техніку та вбивають окупантів — мерія
Шольц блокує націоналізацію “дочки” “Газпрому”, щоб не дратувати Путіна – Bloomberg
США надаватимуть Україні розвіддані для застосування далекобійної артилерії