Винищувачі F-16 для України: коли їх можуть передати — в розборі Олексія Мацуки

Щодо американських винищувачів F-16 зараз і дискусії, і суперечки, і непорозуміння. Україна хотіла б їх отримати — вони в запиті Києва на зброю. Захід поки не готовий до такого рішення, але, можливо, це поки?

Крім того, справа не в конкретному типі літака, є й інші. То хто і коли зможе дати Україні авіацію? Чи здатне це змінити ситуацію на фронті? Що насправді мав на увазі Байден? І чи справді (про це писали), українські пілоти вже зараз проходять навчання в США? Про це — в авторській рубриці шеф-редактора телеканалу FREEДОМ Олексія Мацуки.

Збройовий запит

Київ — в очікуванні, Захід — поки обережний. Навколо того, чи дадуть Україні F-16 — інтрига. З одного боку, успіх з танками надихнув на переговори про літаки. Одразу ж після “Рамштайну” в Києві заговорили, що слідом за “Леопардами” та “Абрамсами” потрібне і рішення щодо авіації. Причому вже в лютому на наступній зустрічі “групи підтримки”. Головний дипломат Дмитро Кулеба натякнув, що “над питанням почали працювати” і навіть опублікував листування зі своїм європейським колегою.

— Тепер F16?

— Так.

— Беру в роботу, друже.

Це я щойно отримав питання від одного європейського колеги. І відповів йому. Він знає, що робити.

В тому, що процес переговорів запущено, запевняє й авторитетне видання Politico.

“Бесіди з більш як півдюжиною західних військових чиновників та дипломатів підтверджують, що внутрішні дебати про постачання Україні реактивних винищувачів уже ведуться; підштовхують їх українські офіційні особи за підтримки войовничо налаштованих країн Балтії”, — з публікації Politico.

Здавалося б, все може бути за “сценарієм з Абрамсами”. Захід довго думав, довго говорив “ні” чи “побачимо”, але потім питання все ж таки вирішилося на користь України. Але в історії з винищувачами цих “але” набагато більше. Та ж Politico зробила висновок, що питання передачі Києву винищувачів буде набагато спірнішим, ніж постачання Україні танків. Чому? В цьому випуску я озвучу всі заперечення.

Але спочатку розберемося, хто і що готовий надати Україні.

Словаччина — згодна передати винищувачі, але, щоправда, радянські МіГ-29.

Про готовність надати Україні свої винищувачі F-16 повідомили в Нідерландах. Прем’єр-міністр країни сказав — готовий розглянути питання, якщо попросить Київ, але такого прохання голландці поки не отримували.

Польща теж готова, але висунула умову: потрібне узгоджене рішення країн НАТО.

“Так само, як було …з літаками МіГ-29, будь-яка інша авіаційна допомога узгоджуватиметься, реалізовуватиметься і, можливо, передаватиметься спільно з іншими країнами НАТО. Ми тут діятимемо в повній координації”, — заявив прем’єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький.

Більше того, з цих заяв не до кінця зрозуміло, чи йдеться саме про F-16. А польський заступник міністра оборони написав в Twitter, що переговорів на цьому етапі немає.

Серед тих, де немає твердого “так”, але й такої можливості не виключають — Франція. Щоправда, з застереженнями: Париж готовий, якщо постачання винищувачів в Україну не спровокує ескалацію війни і не зашкодять безпеці Європи та самої Франції. Умови, погодьтеся, досить розпливчасті, тлумачити їх можна по-різному.

А ось у Великій Британії думки різко розділилися. Колишній прем’єр-міністр Борис Джонсон сказав у коментарі нашій програмі, що виділення Україні бойової авіації підтримує:

“Щоразу, коли кажуть — ми не повинні надавати якесь озброєння Україні, бо виникає ризик ескалації на фронті, роблять помилку. Вже говорили — і протитанкові засоби не давайте, і “Джавеліни”, бо будуть провокації. І щоразу для України цей тип зброї виявлявся ключовим. Пам’ятаю, всі говорили — танки не давайте, а зараз ідуть постачання танків. Отже, моя вам відповідь: не варто нічого відкладати”, — розповів Борис Джонсон.

А ось нинішній глава уряду Ріші Сунак, судячи з заяв його Офісу, вважає такий крок недоцільним.

“Британські винищувачі … надзвичайно складні, і потрібні місяці, щоб навчитися літати; з огляду на це ми вважаємо недоцільним відправляти ці літаки в Україну”, — з заяви офіційного представника прем’єр-міністра Великої Британії.

Категоричне “ні” поки говорять німці. Їхня позиція — “про постачання винищувачів Києву не може бути й мови”.

А ось з Америкою — все значно складніше.

Запитайте у Вашингтоні

Є позиція різних відомств, вона досить невизначена. В Пентагоні на пряме запитання журналістів відповіли — “не виключають постачання будь-якої зброї Україні” — мовляв, всі варіанти розглядаються. І це багато хто розцінив як обнадійливий сигнал. Радбез США традиційно дотримувався формулювання — “не забігатимемо вперед, ми на зв’язку з Києвом”… Що й зрозуміло — адже рішення за президентом! А він — ви явно бачили в новинах — днями несподівано сказав “ні”.

Я детально дізнався, як це було. Є велика різниця, сказані такі слова на офіційній пресконференції (тоді це офіційна позиція) або, як то кажуть, “на бігу”. В даному випадку репортери, перекрикуючи один одного, намагалися всі одночасно поставити свої запитання президенту. Байден підійшов до них рівно (!) на три хвилини. Чути погано, оскільки ще й заглушив двигун вертольота, яким прилетів до Білого дому глава держави. Отже, Байден явно й недочув питання. І його відповідь могла означати, що таких постачань не буде найближчим часом, а не взагалі, в майбутньому. Неофіційно джерела в американській адміністрації пояснили мені — мовляв, в американській політиці є hard no (безкомпромісне, жорстке “ні”) і soft no (ні, але можемо передумати). І відповідь Байдена саме відображає другу позицію.

Отже, очевидно, що питання не зняте з порядку денного і точно обговорюватиметься. І хоча формально “відмашку” має дати саме президент, бажаючі підтримати такий крок в Конгресі також знайдуться — і не лише серед демократів, а й серед республіканців.

“Я вважаю, що важливо надати Україні винищувачі та навчити ваших пілотів. Хтось каже — ні, це призведе до ескалації. Але послухайте, коли ми воювали у В’єтнамі та Кореї, росіяни постачали як літаки, так і пілотів нашим супротивникам! Настав час для США відповісти їм тим самим”, — зазначив член комітету з міжнародних справ, сенатор Джим Ріш.

І ось тут ми підійшли до дуже важливого кроку навчання пілотів. Якби вдалося розпочати підготовку українських льотчиків у США (за тією ж схемою, як зараз готують сотню українців — операторів систем “Петріот”), це стало б найважливішим аргументом “за”. Мовляв, літаки не втратять у бою, є велика професійна команда. В західних ЗМІ, зокрема в американській The Hill, з посиланням на спікера командування Повітряних сил ЗСУ Юрія Ігната навіть з’явилися повідомлення — нібито українці вже навчаються в США. Я перевірив. Це не так. Швидше за все, “складнощі перекладу”, жодного українського льотчика на навчанні в Америці зараз немає. Але якщо Києву вдасться “пробити” тренінги для них на базах американських ВПС — гадайте, півсправи зроблено. А джерела в Конгресі навіть повідомляють про готовність фінансувати таке навчання. Більше того, 100 млн дол. виділялися ще в бюджеті минулого року і теоретично можуть бути використані саме на ці цілі.

Інше питання — що весь фокус уваги зараз на F-16 і це теж неправильно. Адже є й інші моделі — щоб зібрати українську авіа-ескадрилью. А ось скільки Києву потрібно винищувачів, щоб на війні ефект був?

Арифметика війни

Тут також все заплутано. Іспанська газета El Pais, посилаючись на спікера Повітряних сил ЗСУ, заявила, що Україна хоче отримати від Заходу 24 винищувачі. На що пресофіцеру довелося спростувати — його неправильно зрозуміли.

“Нам не 24 літаки потрібні, а щонайменше п’ять бригад повноцінних. В кожній бригаді по три ескадрильї. Це буде та кількість літаків, яка справді зможе забезпечити охорону повітряного простору разом з ППО для України”, — пояснив Юрій Ігнат.

Отже, необхідна кількість — близько 180 винищувачів. І тут експерти додають, що питання, швидше, навіть не в тому, скільки винищувачів зможуть поставити. Адже якщо мова про F-16, то це найпоширеніший сучасний бойовий літак, який сьогодні перебуває на озброєнні багатьох країн і в усьому світі їх було вироблено близько 4,5 тисяч, а лише в США на зберіганні їх сотні. Питання, скоріше, в тому, скільки літаків Україна зможе прийняти та обслужити. Мова про пілотів, наземний персонал та аеродроми.

Бойова авіація — це очі. І саме вона може визначити успіх воєнної операції. Військові льотчики пояснюють: авіація може здійснити чи не найпотужнішу атаку. Літак здатний дістатись до цілей, які не може дістати артилерія. Авіація підтримує наземні війська під час контрнаступу, може взяти на себе бойове завдання артилеристів, якщо у них виникли проблеми з боєприпасами. Але для цього всі мають працювати злагоджено та в комплексі.

Це все загалом — про бойову авіацію. Якої, до речі, Україна мала в рази менше, ніж Росія на початок її повномасштабного вторгнення.

За даними FlightGlobal, на початку повномасштабного вторгнення на озброєнні Росії було 1,5 тис. бойових літаків: 772 винищувачі, 196 штурмовиків, 543 бомбардувальники. Тоді як в України — в 11 разів менше винищувачів (69), в стільки ж менше штурмовиків (17) і в 45 разів менше бомбардувальників (12).

Винищувачі як частина бойової авіації потрібні для завоювання панування в повітрі, вони борються з противником у небі, працюють самостійно і їм не потрібна підтримка інших літаків. Але для роботи їм потрібна система виявлення та наведення — станції радіолокації. І такі є у складі комплексів ЗРК Patriot, про постачання яких якраз і оголосив президент США. Тобто “Петріоти” та винищувачі могли б працювати в комплексі, підтримуючи один одного.

Головне, для чого сьогодні потрібні винищувачі України — це для боротьби з крилатими та балістичними ракетами, проти яких зараз вона безсила. Саме винищувачі можуть стати найефективнішим засобом знищення ракет, які влучають в об’єкти інфраструктури, житлові будинки та торгові центри.

“Найкращий спосіб захисту від крилатих ракет — це літаки. Під час руху крилата ракета може обійти зони дії зенітно-ракетних комплексів. А от якщо її захопив радар, передав на борт літака її маршрут і літак її захопив, то тут вже з нею розправитися не важко”, — підтвердив авіаційний експерт Валерій Романенко.

Саме тому в командуванні Повітряних сил ЗСУ вважають найкращим кандидатом для захисту неба F-16 — літак, який може здійснювати удари по наземних цілях різними типами зброї (бомбами та ракетами), а також стати частиною ППО, закриваючи небо від повітряних атак. Сьогодні Україна має на озброєнні чотири типи літаків: Су-27 та МіГ-29 (винищувачі), Су-25 (штурмовик) та Су-24 (бомбардувальник).

“F-16 всі ці функції чотирьох літаків може об’єднати і виконувати. Тому на нього більше звертається увага для надання Україні. Передача літаків від союзників дуже допомогла б Україні на шляху до перемоги та деокупації наших земель”, — наголосив речник командування Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат.

Що цікаво — до теми навчання — керувати винищувачами F-16 українські пілоти справді поки не можуть, але це не найбільша проблема, кажуть експерти; і перевчитися не складе їм великої праці.

“F-16 дуже точний в пілотуванні. Рука пілота лежить на підставці і всі маніпуляції виробляються пензлем руки. Він дуже чутливий, дуже точний, і в цьому його безумовна перевага під час пілотування. Але наші пілоти з такою технікою ніколи не стикалися. І тут потрібне перенавчання”, — уточнив експерт Центру оборонних стратегій Віктор Кевлюк.

Час для перенавчання — кілька місяців, для гарної підготовки — до пів року. Інженери, які обслуговують ці винищувачі, також мають готуватися приблизно пів року.

Так, є ще одна проблема. В Україні практично немає аеродромів для розміщення західних видів авіації. Злітно-посадкові смуги збудовані з плит, на них багато стиків, по них постійно наносяться удари. І практично всі фахівці звертають увагу на слабкі місця F-16.

“Самі американські льотчики відзначають, що у F-16 дуже слабке переднє шасі, воно досить примхливе і тому потребує гладкої смуги. Крім того, у F-16 повітрозабірник знаходиться знизу літака, і будь-який камінчик, який вилетить з-під переднього шасі, може потрапити в двигун. Ну, а тоді далі ви розумієте, що може статися”, — додав військовий експерт Олег Жданов.

Ремонт та обслуговування теж може стати серйозною проблемою. Година польоту винищувача — це кілька годин обслуговування на землі. Потрібні не лише фахівці, а й ремонтно-технічна база, адже не заженеш літак як автомобіль на СТО. А як розгорнути таку базу, щоб не стати ціллю противника — це ще завдання. І, на думку британського Королівського об’єднаного інституту оборонних досліджень, збудувати безпечну мережу аеродромів під час війни навряд чи вдасться.

Тому як альтернативу Ф-16 експерти розглядають інші винищувачі, які більш підходять для українських умов. Але вони не такі масові і обійдуться набагато дорожче. Наприклад, F-15 Eagle не такі вимогливі, воювали в Іраку в операції “Буря в пустелі”, знищують ППО на захоплених територіях, не заходячи на ці території. Але їх набагато менше, вони на озброєнні лише шести країн і ціна їхня вища. Як варіанти розглядають французькі Rafale або шведські Gripen. Усі мають як переваги, так і недоліки, але в більшості експерти сходяться на думці, що це мають бути літаки як мінімум четвертого покоління.

“У поляків Су — це літаки ще третього покоління. Росія має літаки п’ятого покоління. Поляки могли б нам поставити МіГ-29. Це такого ж типу літаки, як ми зараз використовуємо в бойових діях, але тільки раніше їх варіанти, ще менш досконалі. Якщо ми хочемо закрити небо над Україною, то нам таки будуть потрібні сучасніші винищувачі покоління 4++. У Росії це Су-35, Су-30. Для того, щоб ефективно протидіяти їм, ми повинні мати літаки такого ж покоління з таким же поколінням озброєння”, — розповів Валерій Романенко.

Але вибирати поки не доводиться, головне, щоб авіацію в принципі дали. Шанси, що винищувачі, які зможе отримати Україна, будуть досить сучасними — є, хоча ці літаки точно не будуть новими. Це, швидше за все, будуть ті моделі, які знімаються або незабаром буде знято з озброєння країн, які готові їх передати Україні. Але те, що йдеться не про нові машини — скоріше плюс, ніж мінус. Тому що це дозволить заощадити час. Адже виробництво нового літака — досить тривалий процес — повний цикл займає понад два роки. І навіть якщо виробник замовлення отримає сьогодні, то обіцяного року три чекати доведеться.

І ось щоб не довелося так довго чекати — авіаційна компанія, що виробляє американські винищувачі F-16, вже повідомила про плани з нарощування виробництва — вона готова оперативно заповнювати запаси винищувачів, які союзники віддадуть Україні.

“Компанія Lockheed Martin збирається нарощувати виробництво літаків F-16 у Грінвіллі (Південна Кароліна), щоб досягти того рівня, коли ми зможемо досить ефективно підтримувати будь-які країни, які вирішать здійснити передачу літаків третім сторонам, щоб допомогти у вирішенні поточного конфлікту”, — з публікації Financial Times.

Виходить, що реекспорт іншими країнами американських винищувачів в Україну є одним з найоптимальніших і найшвидших рішень на сьогоднішній день. Але в цьому випадку США повинні спочатку схвалити продаж або передачу третім країнам своїх винищувачів. А можна піти іншим шляхом: американські винищувачі можуть бути відправлені західними державами до колишніх країн Варшавського договору, після чого вони зможуть відправити Україні свої літаки радянської розробки.

Варіанти є — немає лише політичного рішення.

За цей рік згода на постачання практично всіх видів озброєнь від західних партнерів зажадала тривалих попередніх переговорів. Чому Захід так довго розгойдується — досить сміливу відповідь на це питання дає видання Politico, говорячи про якусь змову — нібито на початку минулого року західні союзники домовилися про “неписану політику” — не постачати Україні повний пакет озброєнь одразу після вторгнення через побоювання, що це може спричинити різку реакцію з боку Росії. Ідея в тому, що Захід має надавати підтримку поступово, оцінюючи реакцію Росії на кожному кроці. На підтвердження видання наводить слова одного з високопоставлених європейських дипломатів.

“Багато країн на Заході вважають, що якби ми поставили Україні всю техніку, яку вони просили у нас на першому етапі війни, то була б сильна російська реакція, в тому числі ядерна. Можна назвати це процесом звикання Путіна”, — з публікації газети Politico.

І якщо дотримуватися цієї версії, то не можна виключати, що переговори між Вашингтоном і Києвом про літаки ведуться цілком активно, просто робиться це в непублічній площині і дуже тихо, щоб не привертати уваги. А рішення може прозвучати будь-якої миті.

“Американці хочуть вибрати найкращий момент для передачі. Він має максимально сплутати росіянам карти та вплинути на перебіг війни. Це станеться тоді, коли вони побачать стратегічну необхідність”, — сказав міжнародник-американіст, експерт Ради зовнішньої політики України “Українська призма” Олександр Краєв.

Отже, і постачання літаків є лише питанням часу. І щойно політичне рішення буде прийнято та озвучено, винищувачі в максимально короткі терміни можуть опинитися в Україні. А от коли саме це буде — обов’язково розповім в нових випусках моєї авторської програми.