Вибори в Туреччині та інтереси Китаю: що впливає на роботу зернової угоди, пояснили експерти

Завантаження зерна на судна для експорту. Фото: mind.ua

18 березня зернову угоду між Україною, Туреччиною та ООН, також Росією, Туреччиною та ООН пролонгували ще на 120 днів. Спочатку її було підписано в Стамбулі 22 липня 2022 року, а потім тричі продовжували.

Водночас Москва, як і раніше, наполягає, що згодна на продовження угоди лише на 60 днів.

Київ наполягає на прискоренні перевірок суден із зерном

Віцепрем’єр-міністр з відновлення України — міністр розвитку громад, територій та інфраструктури України Олександр Кубраков повідомив, що Україна продовжує експортувати через три морські глибоководні порти свою агропродукцію. Він нагадав, що з 1 серпня минулого року Україна відправила 25 млн тонн зерна на потреби світу.

Водночас міністр зауважив, що головним викликом є повільні інспекційні перевірки, в яких бере участь РФ.

“Це (їхнє прискорення, — ред.) дасть змогу світу отримати ще більше української агропродукції. Також продовжуємо роботу з приєднання до зернової ініціативи портів Миколаївської області та розширення номенклатури вантажів”, — зазначив він.

Україна була і залишається міцно вбудованою у світову економіку та ринки, наголосив Кубраков, а можливість експортувати більше дасть змогу зняти інфляційні ризики, а відтак — соціальну напругу в багатьох країнах світу.

Продовження угоди щодо експорту українського зерна морем прокоментували в Організації Об’єднаних Націй.

“Чорноморська зернова ініціатива, підписана в Стамбулі 22 липня 2022 року, продовжена. Ініціатива дає змогу полегшити безпечне судноплавство для експорту зерна і пов’язаних із ним харчових продуктів і добрив, включно з аміаком, із деяких морських портів України”, — ідеться в повідомленні ООН.

Раніше Україна домагалася продовження угоди мінімум на 4 місяці, Росія ж заявляла про 60 днів як про максимум, на який вона готова піти. Після заяв ООН, Туреччини та України про 120 днів Москва знову поширила меседж про те, що дає згоду на продовження цієї домовленості на 60 днів.

“Ми бачимо повідомлення від сторін “зернової угоди” про те, що угоду продовжено на 120 днів. Ми неодноразово заявляли — і міністерство закордонних справ Росії, і постійний представник Росії при ООН, про те, що російська сторона повідомила всі сторони угоди про те, що вона подовжує угоду на 60 днів”, — заявила офіційний представник МЗС РФ Марія Захарова.

Думки експертів

Чому Кремль поводиться так, незважаючи на те, що йому теж вигідна зернова угода? Яка роль Туреччини і президента Реджепа Ердогана в цьому процесі? Чи зможе діяти угода без участі РФ? На ці теми в ефірі телеканалу FREEДОМ міркували:

  • Денис Марчук, заступник голови Всеукраїнської аграрної ради;
  • Дмитро Соломчук, нардеп і член комітету Верховної Ради з питань аграрної політики та земельної політики;
  • Олег Пендзин, член Економічного дискусійного клубу;
  • Віктор Чумак, заступник генпрокурора, головний військовий прокурор України у 2019-2020 роках;
  • Павло Мартишев, аналітик Центру досліджень продовольства та землекористування Київської школи економіки.

ДЕНИС МАРЧУК: Світ має перестати робити поблажки РФ

— Шантаж Росії — це її стиль. Що буде після 60 днів, чи будуть вони вносити якісь свої корективи і додатково робити труднощі до проходу кораблів? Напевно, буде. Але головне, що з боку України, Туреччини та ООН є ця угода точно. Вона діятиме, як і восени 2022 року — попри те, що Росія вийшла з угоди, кораблі все одно йшли.

Якщо Росія починає шантажувати і говорити про те, що вона не продовжує угоду, мені важко віриться, що законтрактовані кораблі під різними прапорами, виходячи з боку морських портів Одеси і проходячи до Босфору, можуть бути атаковані. Тому що більшість таких країн, які будуть експортувати зерно, є членами НАТО.

Тим більше, ще коли ми говорили про другий етап підписання угоди, Туреччина запропонувала свій військовий флот для супроводу кораблів і гарантування безпеки. Я не думаю, що Росія піде на поглиблення конфлікту і конфронтацію з Туреччиною. Тому давайте дотримуватися офіційних заяв з боку підписантів — України, Туреччини та ООН. А те, що Росія вноситиме свої корективи і робитиме все можливе для того, щоб хоч якось впливати на міжнародну політику, має змусити світ ще більше допомагати Україні відбивати ворога, робити його слабкішим. Тоді заяви РФ не будуть такими агресивними щодо інших країн світу.

Коли ми говоримо про продовження угоди, ми говоримо про те, щоб налагодити вільний рух усіх кораблів у Чорному морі. І тут дуже потрібно було б, щоб нас підтримали морські країни, які ходять кораблями в Чорному морі й робитимуть усе можливе для того, щоб забезпечити безпечне перевезення всіх категорій товарів. Чому це не робиться? Мені важко говорити. Я не є військовим експертом, який міг би сказати про ситуацію, як це може вплинути на конфронтацію, наприклад, Військово-Морського флоту цих країн.

Поки докладаються зусилля на дипломатичному напрямку, це робиться через переговори. Спочатку збираються консультанти, потім експерти визначають можливість руху кораблів, і вже деталі між собою підписують дипломати, поки діє такий режим. Якщо ж Росія погіршуватиме ситуацію і переходитиме до більш радикальних дій, тоді буде радикальною позиція і по відношенню до неї.

Доходить до того, що кораблі стоять по одному-два тижні. Це великі збитки, які несуть безпосередньо власники кораблів, а також українські товаровиробники. Тому що втрати, яких зазнають трейдери, потім перекладаються на українських виробників як те, що за їхню продукцію вони отримують значно менше грошей. Вони і так значно менше отримують, тому що ризики, страховки логістики прикривають дуже великі витрати. Але ще такі простої теж несуть у собі додаткові витрати.

Зараз потрібно наполягати на продовженні підписаних угод, щоб збільшити кількість інспекцій, зменшивши тим самим час огляду кожного корабля.

Підписання третьої угоди в передвиборчий період у Туреччині — це доказ того, що Анкара продовжує активно тримати руку на пульсі, і її угода справді діятиме. А Росія таким чином ніби підтримує свого партнера. Але Туреччина постраждала від землетрусу, а потім від повені. Постраждали великі аграрні регіони цієї країни, регіони, які забезпечували продовольчу безпеку.

Коли експорт ішов з України, багато продукції також залишалося в Туреччині. А в період таких катаклізмів продуктів харчування для Туреччини потрібно ще більше. Тому коли Росія політично унеможливлює своєчасне постачання достатньої кількості продуктів харчування, вона також ставить під великі ризики Туреччину. Тому, я думаю, Росія через такі методи намагається для себе виторговувати преференції.

Україні потрібно розширювати кількість країн, які підтримують зернові угоди. Потрібно розвивати можливість отримання озброєння, посилювати санкції. І тільки завдяки таким діям сильного характеру Росія буде поступово зменшувати свої бажання і буде більш слухняною в переговорах. А поки що дипломатичні нотки для Росії — це вільне плавання, вона почувається дуже добре і диктує свої умови.

Не можна допускати для того, щоб одна країна була терористом, і від її рішення залежало життя майже 400 мільйонів населення у понад 82 країнах світу, куди експортується українське продовольство.

Ми маємо максимально сприяти тим можливостям, які б дали перемогти ворога ще швидше. Угода в контексті розширення зернового коридору, зокрема відкриття миколаївського порту, теж була б додатковим важливим інструментом. У довоєнний період часу через Миколаїв ішло близько 35% зернових, які ми вивантажували на міжнародні ринки. Це здешевило б логістику, дало б можливість українським виробникам отримувати більш ринкову вартість за свою продукцію. Таким чином, виграли б усі, тому що через перевірки РФ Україна експортувала близько 25 мільйонів тонн зернових, але могла б експортувати на 10-12 мільйонів більше.

ДМИТРО СОЛОМЧУК: Країни Африки та Азії розуміють різницю між Україною та РФ

— Росія хоче використовувати хліб, як зброю, щоб потім до себе залучити країни Африки, Азії. Вони заявляли, що можуть дати їм цю продукцію. Але всі розуміють, що таке Росія і не хочуть з нею мати справу. І десятки країн світу розуміють, що краще працювати з Україною. Це якісний продукт, доступна ціна.

Росії дуже не подобається, що країни Африки повернулися до України обличчям. Ми їм допомагаємо разом із європейцями. Наступна відправка обсягом 30 тисяч тонн пшениці буде до Ємену. Зрозуміло, що Росія буде максимально маніпулювати. Наскільки я знаю, санкції проти РФ ніхто не збирається знімати. І думаю, у неї не вийде маніпулювати.

Десятки країн Африки та Азії розуміють, що це відкрита маніпуляція Москви. Вони розуміють, що Путін хоче посадити їх на “хлібну голку”. Україна простягає руку допомоги і не вимагає чогось незрозумілого від них.

ОЛЕГ ПЕНДЗІН: Зерновий коридор працюватиме за будь-яких обставин

— Якщо пригадати, Росія повернулася в угоду, з якої спочатку вийшла, бо тоді Туреччина офіційно заявила, що забезпечуватиме безпечне проходження конвоїв своїми Військово-морськими силами. Тобто Росії абсолютно чітко показали, що зерновий коридор буде чудово працювати без неї. Росія не могла не залишити собі механізм гальмування зернового коридору через ті перевірки кораблів, які вона нібито здійснювала разом із турецькою стороною на Босфорі.

Китай вкрай зацікавлений у збереженні зернового коридору, тому що є досить великим імпортером продовольства. І в цій ситуації збереження зернового коридору вкрай в інтересах Турецької республіки з однієї простої причини.

Продовольчий баланс Туреччини безпосередньо залежить від поставок зернових з України. Тож у цій ситуації занадто багато інтересантів для збереження зернового коридору і після закінчення обумовлених 120 днів. Тому я абсолютно впевнений, що коридор працюватиме, і зерно йтиме.

ОЛЕКСАНДР ЧУМАК: У Туреччини та ООН поки що немає підстав для виключення РФ із зернової угоди

— Російська сторона підписала певну угоду, яку технічно можна або продовжити на 120 днів, або не продовжувати. Не продовжувати для Москви є малореальним, бо інакше ця ситуація відбуватиметься без неї. Москва продовжує, але створює собі можливість маневру, яка збігається з термінами виборів президента в Туреччині. Тобто вона фактично намагається таким чином створити елемент шантажу, важіль у майбутньому.

Угода підписана на 120 днів. На 60 днів вона не може бути підписана — це все маніпуляції.

Загроза обстрілів українських портів з боку РФ за останній рік істотно зменшилася, тому що можливості РФ скоротилися. Присутність РФ у Чорному морі дуже низька. Кількість ракет у них скоротилася – їх уже навіть не вистачає, щоб відключати нас від світла. Тобто їхні можливості з кожним днем падають. Наші можливості з кожним днем зростають. Я впевнений, що якби вони відмовилися від продовження угоди, то нічого б не змінилося, а найімовірніше, навіть покращилося, тому що Туреччина взяла б на себе ініціативу із гарантування безпеки або наші Військово-повітряні сили за допомогою американських і європейських союзників. А російські затягнуті перевірки кораблів просто б зникли.

Допоки Росія вдає, що вона в процесі цивілізованих переговорів, ні Туреччина, ні ООН, не зможуть силовим методом усунути її від участі в зерновій угоді.

Тобто для того, щоб Росію відсунути, треба, щоб вона демонструвала щось, що явно виривається за межі цих переговорів, наприклад, вийти з угоди.

А бюрократія — це бюрократія, затримки і все інше — це не причина для того, щоб виключити Москву з угоди.

ПАВЛО МАРТИШЕВ: Китай теж зацікавлений у роботі зернового коридору

— Продовження зернової угоди вигідне і для Росії зокрема. Існує кілька причин.

По-перше, Росія може уповільнювати проходження вантажних суден через Босфор. Тобто зернова угода діє наполовину, що вигідно для Росії.

По-друге, Росія не хоче сваритися з Ердоганом, який загалом виступає як посередник між Заходом і Росією і намагається втягнути нас у переговори на невигідних нам умовах.

По-третє, ставки знизилися. Мається на увазі, що зараз знижуються ціни. Відповідно, Росія не може шантажувати світ тією мірою, якою вона могла шантажувати влітку, коли були серйозні кліматичні ризики і високі ціни на зерно. А тепер Росії не так вигідно маніпулювати припиненням зернової угоди.

По-четверте, Росія зараз прискорює експорт своєї власної пшениці. І якщо угода не була б продовжена, то це спричинило б значне зростання ставок і знизило б рентабельність російських експортерів та аграріїв.

Зернова угода — не про зерно. Здебільшого вона про політику.

Але якщо ми говоримо про зерно, то Туреччині як одному з основних виробників пшеничного борошна вигідно купувати дешеве зерно і постачати його до країн Близького Сходу та Північної Африки. Тобто в цьому контексті Туреччині байдуже, чи йдуть наші судна через Босфор так, як потрібно, чи не йдуть.

Нюанс полягає в тому, що інтереси Китаю до нашого зерна зростають. Він дуже зацікавлений у нашій фуражній кукурудзі для відгодівлі свиней. І, відповідно, зараз вони вивозять нашу кукурудзу, і їм не подобаються повільні інспекції на Босфорі.

Якщо протягом найближчих місяців продовольча криза посилиться, то це означає, що інтерес Китаю в українському зерні збільшиться. Відповідно, Китай може вплинути на Росію саме в частині зернової угоди.

Читайте також: Продовження зернової угоди вигідне всім, але РФ торгується: претензії Москви назвали експерти

Прямий ефір