Візит васала до сюзерена: зустріч Лукашенка і Сі Цзіньпіна в огляді експертів

4 грудня самопроголошений президент Республіки Білорусь Олександр Лукашенко провів переговори з главою Китайської Народної республіки (КНР) Сі Цзіньпіном. На зустріч Лукашенко поїхав до Китаю.

У межах розмови сторони нібито “досягли важливого консенсусу щодо розвитку відносин двох країн на високому міжнародному рівні”.

Поїздка Лукашенка до Сі

У Посольстві КНР у Білорусі повідомили, що за останній рік між двома країнами зміцнилася політична взаємодовіра, а міжнародна координація нібито стала тіснішою.

Як передає “Сіньхуа“, Сі Цзіньпін заявив, що Китай завжди розглядає відносини з Білоруссю зі стратегічної висоти і з урахуванням довгострокової перспективи. Крім цього, за словами китайського лідера, Пекін твердо підтримує Мінськ у її прямуванні шляхом розвитку, що відповідає її власним реаліям, і виступає проти зовнішнього втручання у внутрішні справи Білорусі.

“Китай готовий і далі посилювати стратегічну координацію з Білоруссю, твердо підтримувати один одного, просувати практичне співробітництво і поглиблювати двосторонні відносини”, — підкреслив Сі Цзіньпін.

За інформацією агентства, під час зустрічі глава КНР нагадав, що 10 років тому він був ініціатором проєкту “Пояс і шлях”, і на сьогоднішній день більше ніж 150 країн підписали документи про співпрацю в галузі цієї ініціативи. А нещодавно він оголосив про вісім нових кроків на підтримку реалізації цього проекту.

У рамках зустрічі також обговорювали перспективи реалізації таких проєктів, як “Китайсько-білоруський індустріальний парк”. Очікується, що ця програма має збільшити результати в промисловій кооперації, а також підвищити рівень зручності транскордонних перевезень для сприяння двосторонній торгівлі та людським обмінам.

Крім цього, Китай і Білорусь розглянули питання про реформування і розвиток систем глобального управління. Зокрема, Сі Цзіньпін заявив, що Китай готовий зміцнювати координацію і співробітництво з Білоруссю в рамках багатосторонніх механізмів, таких як Організація Об’єднаних Націй і Шанхайська організація співробітництва.

Варто зазначити, що Китай на засіданнях ООН нерідко або блокує, або не голосує за рішення, які ухвалюються більшістю країн-учасниць Організації Об’єднаних Націй. Так, у жовтні 2022 року Китай утримався від голосування за резолюцію Генасамблеї ООН, яка засуджує РФ за проведення так званих “референдумів” щодо входження до її складу окупованих територій Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей. Білорусь при цьому взагалі проголосувала проти резолюції.

А в жовтні поточного року Китай скористався правом вето під час розгляду резолюції США щодо конфлікту на Близькому Сході.

КНР також заявила про готовність просувати реалізацію трьох Ініціатив: з глобального розвитку, у сфері глобальної безпеки та глобальної цивілізації. А також формування спільноти єдиної долі людства.

Своєю чергою, Олександр Лукашенко зазначив, що “Білорусь твердо дотримується розвитку дружніх відносин з Китаєм, готова підтримувати з китайською стороною тісні обміни на високому рівні”.

На переговорах білоруський президент назвав головне питання, яке він хотів поставити Сі Цзіньпіну — це швидкість реалізації намічених планів щодо розвитку двосторонньої співпраці, інформує БЕЛТА.

“Коли я готувався до цього візиту, своїх колег допитував про те, що треба зробити, що не рухається, щоб сказати голові про це. Ми не знайшли жодного питання, по якому б не було руху. Єдине питання, яке я хотів би з Вами обговорити сьогодні, — це швидкість… Час настільки спресований. І від нас — може, на щастя, може, на жаль — ця спресованість не залежить. Це не тільки Китай, Білорусь… Скрізь так відбувається у світі. І той, хто перший прийде до своєї мети, той і буде на вершині”, — заявив Олександр Лукашенко.

Примітно, що в результаті переговорів Лукашенка і Сі Цзіньпіна не було офіційних заяв про співпрацю у військовій сфері. Водночас, на початку цього року під час візиту Лукашенка до Китаю глави держав заявили, що нарощують військову співпрацю. Про це ж йшлося і в серпні на зустрічі білоруського президента з міністром оборони КНР Лі Шанфу.

Читайте також: “Гаразд, хлопчик, приїжджай”: Красуліна висловила думку, з чим пов’язаний візит Лукашенка до Китаю

Зустріч Лукашенка і Сі в огляді експертів

Про візит Олександра Лукашенка до Китаю, його переговори з главою КНР Сі Цзіньпіном і про причини, що спонукали президента Білорусі терміново летіти до Пекіна, в ефірі телеканалу FREEДОМ розповіли:

• Валерій Мацкевич, представник Координаційної ради демократичних сил Білорусі;
• Анна Красуліна, прессекретарка кандидатки у президенти Республіки Білорусь Світлани Тихановської;
• Іван Варченко, експерт із питань національної безпеки;
• Сергій Бульба, білоруський громадський і політичний діяч.

ВАЛЕРІЙ МАЦКЕВИЧ: Лукашенко бачить у Сі Цзіньпіні гаранта своєї безпеки та захисту

— Цей візит, зважаючи на все, готувався заздалегідь, хоча й не був анонсований. І я спочатку хотів би позначити, що є дві основні теми, які, безумовно, насамперед цікавлять Лукашенка. Це гроші, які він намагається збирати, демонструючи Пекіну свою “потрібність” і “корисність” та гарантії власної безпеки.

Звісно ж, Лукашенко дивиться у цьому сенсі на Казахстан, про гарантію територіальної цілісності якого голосно заявив Китай. І ми розуміємо, що саме з цією метою в першу чергу Лукашенко і відвідує Піднебесну.

Китаю, у свою чергу, звичайно ж, насамперед важливий безперешкодний транзит. І з цим КНР і Лукашенко мають серйозні проблеми. Було згадано про проект “Один пояс — один шлях”.

Тут низка питань пов’язана з тим, щоб зняти цю напругу. Це міграційна криза і репресії, що останнім часом загострилися в Білорусі. У той же час Китай дивиться і на Росію як на васала, і все йде до того, що все більше розвивається залежність Москви від Пекіна.

При цьому Китай враховує фактор того, що Путін і Лукашенко — це два криваві диктатори, які мають спільну долю. І Пекін розуміє, що у вирішенні і міграційної кризи, і питаннях репресій Лукашенко повністю залежить від Москви.

Адже Китай живе в парадигмі реальної політики і розуміє, що Лукашенко не може помиритися, припустимо, з Євросоюзом через його безплідний зв’язок з Путіним. І, безумовно, що білоруський диктатор переконував Пекін у тому, що робить усе можливе для зняття напруги на кордоні.

Тому що для Китаю “Шовковий шлях” — це таки величезні інвестиції у виробництво, які були вкладені свого часу до 2020 року, до тих жахливих подій, що сталися в Білорусі. Я маю на увазі репресії.

І для Китаю Білорусь був хабом для постачання своїх товарів до Євросоюзу. Найкоротший шлях, як вікно до Європи, яке просто різко зачинилося. І, звісно, для Лукашенка це питання стоїть дуже гостро.

Він, звичайно ж, говорить про те, що йому потрібно ще трохи закрутити гайки перед так званими виборами, які будуть у лютому. Лукашенко пояснював, для чого йому потрібні ці гроші і чому йому потрібно продовжувати репресії. І, мабуть, обіцяв Пекіну про те, що одразу після виборів він трохи відпустить гайки і, можливо, буде якесь потепління. Нібито це позитивно вплине на питання транзиту.

Але я не думаю, що Китай так і повірив його словам. Все, що робить Лукашенко, він робить із оглядкою та погодженням із Кремлем. Але співпраця з Китаєм для Лукашенка має особливе значення.

Якщо аналізувати стосунки, то Лукашенко бачить в особі Сі гаранта власної долі незалежно від настрою та можливостей Путіна. По суті, він намагається підстелити соломку на той випадок, якщо Путін неспроможна якимось чином підтримувати Лукашенка, і білоруський диктатор розраховує, що в цьому сенсі він буде потрібен і важливий для Китаю.

Або він розраховує на те, що якщо Путін буде таки роздратований і незадоволений Лукашенком і захоче якимось чином на нього натиснути, вплинути чи замінити, то в цьому випадку Китай за нього заступиться і дасть сигнал Путіну, що “це, мовляв, наш хлопець, не чіпайте його.

Зрозуміло, що Лукашенко не хоче повторити долю інших кривавих диктаторів, котрі закінчили на лаві підсудних. Тому всіляко виляє, а це робити він трохи вміє.

Безумовно, Пекіну важлива певною мірою стабільність, і вони могли пов’язувати цю умовну стабільність свого часу з Лукашенком. Але відбулися певні критичні події, на які Пекін міг не очікувати до 2020 року.

І зараз, звичайно, переважно Лукашенко — це не частина вирішення китайських питань, а частина їхньої проблеми. Звичайно, вони багато говорили про стабільність, про якісь соціальні виклики, але між рядками можна було прочитати, що Китай дуже непокоїть те, що відбувається в білоруському суспільстві, і що Лукашенко не справляється і не може впоратися.

Він нелегітимний, його не підтримує більшість білоруського суспільства. Лукашенко намагається розповісти, що він є гарантом стабільності, гарантом незалежності. І якби не Путін, він, звичайно ж, дружив би з Європою.

Але Пекін дуже добре розуміє реальний стан речей. І Пекін дуже швидко реагує на повістку. Коли в Білорусі відбудуться необхідні зміни і режим Лукашенка просто зникне з землі, Китай дуже швидко побудує правильні конструктивні відносини з новою демократичною владою.

ГАННА КРАСУЛІНА: На тлі Тихановської Лукашенко виглядає блідо

— Світлана Тихановська розпочала візит до США, він присвячений запуску стратегічного діалогу білоруського демократичного суспільства зі Сполученими Штатами. Наступного тижня у Тихановської візит до Брюсселя, і там вона запускає стратегічний діалог із Європейським Союзом.

На цьому тлі Олександр Лукашенко має вкрай блідий вигляд. Він увесь рік безвилазно сидить удома, і йому потрібна певна політична підтримка.

Якщо говорити про економічну підтримку, то він дуже мало цікавий для Китаю за тієї економіки, яка зараз спостерігається в Білорусі. Тому говорити ми можемо лише про політичну підтримку, особливо якщо згадати, що Лукашенка не взяли цього року до Шанхайської організації співпраці. Туди взяли Іран.

А потім у жовтні був форум “Пояс та шлях”, який також проходив у Китаї, і куди Лукашенка також не запросили. Тому я думаю, що це якась компенсація, мовляв, “гаразд, хлопче, приїжджай”.

ІВАН ВАРЧЕНКО: Білорусь слідом за РФ йде у підданство “східному хану”

— Лукашенко на сьогоднішній день намагається відігравати роль людини, яка вирішує питання у миротворчому плані, зокрема з деякими ізольованими країнами. І оскільки Сі Цзіньпін є членом клубу диктаторів (як Лукашенко та Путін), їм легко зустрічатись.

З одного боку, це дуже легітимізує Лукашенка, а з іншого — дозволяє Сі Цзіньпіну формувати зараз коло васальних держав, розуміючи, що далі політично він навряд чи далі підтримуватиме війну в Україні. Але він розуміє, що економічно можна використати потенціал цих держав, і головне — цих земель, як Росія та Білорусь.

І, звичайно ж, Сі Цзіньпін не преминув би можливості показати свій вплив на цей улус свого великого “ханства”. І оскільки Росія активно семимильними кроками йде знову у свою чергову версію підданства “східному хану”, то Білорусь натоптаними стежками теж йде туди.

Чому Сі Цзіньпіну відмовлятися від цього? Я не бачу такої потреби. Тому він зустрічається з ще дрібнішим представником, ніж його більший васал, яким є Путін.

Але Сі Цзіньпін зустрічатиметься, маючи також додаткові можливості для діалогу із Заходом. Сі може говорити, що думки, які він озвучує, — це колективні думки, зокрема європейської держави Білорусь.

Ось так якось формуватиметься зараз політика Пекіна, і вони шукають свою можливість бути і миротворцями, і отримати свою вигоду від того конфлікту, який зараз відбувається.

СЕРГІЙ БУЛЬБА: Китай ударив Лукашенка “нижче за пояс”

— Лукашенко завжди хвалився тим, що Білорусь із Китаєм має стратегічне партнерство, що вони — друзі навіки. А реально Білорусь Китаю була цікавою через своє географічне розташування. Тому ми Китаю цікаві як транспортний хаб та як складальний цех.

Вільна економічна зона “Великий камінь”, до якої входить Білорусь, якраз і була розрахована на те, що китайці ставитиме своє виробництво, і потім, користуючись мінімальним логістичним плечем до Євросоюзу, поставлятимуть свою продукцію до ЄС. Але події 2020 року та особливо співучасть у війні проти України призвели до санкцій.

Це Пекіну дуже не подобається, тому що Китай вклав чималі гроші. Сьогоднішня зустріч для когось може здатися спонтанною, бо вона не внесена до плану, вона абсолютно не висвітлювалася на сайтах китайського МЗС чи уряду. Таке відчуття, що хтось пролобіював зустріч Лукашенка з Цзіньпіном серед тих, хто був присутній на зустрічі кліматологів у Дубаї.

Під час зустрічі, що відбулася навесні цього року між Лукашенком та Сі Цзіньпіном, представники КНР кілька разів перепитали: “Ви вже вирішили питання зі своїм народом?”. Мовою дипломатії це означало, що китайці уважно відстежують, що відбувається. Вони, в принципі, намагаються запобігти подіям.

Основне, що зараз Лукашенко намагався донести до Сі Цзіньпіна, що у лютому має вибори. До лютого він просить дати йому можливість душити свій народ, чим успішно займається. Він же в Білорусі влаштував цькування всіх тих, хто голосував за якихось інших кандидатів у 2020 році.

Лукашенко обіцяє, що після проведення єдиного виборчого дня, коли оберуть депутатів місцевих рад, Палати та Народних зборів, він оголосить “відлигу”. І ця “відлига” нібито має призвести до покращення відносин із Євросоюзом. І президент Білорусі вважає, що після цього поновиться повний трафік китайських вантажів через білоруську територію.

Лукашенко розуміє, що він нелегітимний. І з Китаю був сильний сигнал, коли його не запросили на конференцію “Один пояс, один шлях”. Для Лукашенка це був удар нижче за пояс, що називається.

А Лукашенко стверджував, що він і Сі Цзіньпін — чи не найкращі друзі, які цілком розуміють один одного. Але після того, як його не запросили на форум, були натяки по лінії МЗС про зниження статусу стратегічного партнерства по Білорусі.

До того ж, Китай перестав займатися питанням просування Білорусі в ШОС. Після цього Лукашенко почав бити на всі дзвони, щоб знайти можливість приїхати, впасти в ноги та запевнити, що “ви не сумнівайтеся, ми все зробимо, все, що можна”.

Читайте також: Білоруський Червоний Хрест забезпечує фальсифікацію виборів для Лукашенка, — Красуліна