Віртуальні перемоги Путіна і реальна війна: що насправді відбувається на фронті — огляд (ВІДЕО)

Путін не зупиниться, переконаний канцлер ФРН Фрідріх Мерц. За його словами, російський диктатор буде домагатися фундаментальної зміни кордонів у Європі та відновлення Радянського Союзу. Армія країни-агресора буде і далі намагатися наступати, але для цього Москві буде потрібно мобілізувати й кинути на фронт значно більше людей і ресурсів, прогнозують аналітики Інституту вивчення війни (ISW). Яких довгострокових цілей домагається Москва, розповідає FREEДOM.

Покровськ і Куп’янськ. Міста в сусідніх областях України. Що у них спільного? Відповідь проста: за версією Путіна, їх давно захопила російська армія. В реальності — все навпаки. Там, де Кремль вже нібито встановив прапори, Збройні сили України (ЗСУ) тримають оборону. Там, де Путін нафантазував оточення українських військ — у пастці опиняються російські військові. А в місто, куди диктатор заманював іноземних журналістів для демонстрації псевдоперемог, приїжджає президент України. Що ж насправді відбувається на фронті?

Куп’янськ Харківської області в російських доповідях брали не один раз. У серпні 2025 року начальник російського Генштабу Герасимов доповів Путіну про захоплення половини міста. Через три місяці, 20 листопада, той же Герасимов повідомив, що Куп’янськ взяли повністю. Заодно Путін розповів про оточення 15 батальйонів ЗСУ. Звідки Генштаб разом з Путіним беруть ці цифри, невідомо. Факт, що зараз, за підтвердженою інформацією, саме українські Сили оборони заблокували російських військових у Куп’янську. Йдеться про угруповання чисельністю близько 200 осіб: наземні шляхи постачання перекриті, зв’язок з великою землею підтримується виключно за допомогою дронів.

А ще нещодавно Путін запрошував іноземних журналістів їхати в Куп’янськ. Мовляв, подивіться своїми очима на успіхи російської армії. Кореспонденти, знайомі з тривалою історією кремлівської брехні, на заклик не відгукнулися. А ось президент України Володимир Зеленський разом з головнокомандувачем ЗСУ Олександром Сирським у місті побував.

“Бажаю здоров’я! Сьогодні — Куп’янський напрямок, наші воїни, які тут досягають результатів для України. Багато росіян говорили про Куп’янськ, ми — бачимо. Був, привітав хлопців. Дякую кожному підрозділу, всім, хто бореться тут, всім, хто знищує окупанта. Сьогодні надзвичайно важливо домагатися результатів на фронті, щоб Україна могла домагатися результатів у дипломатії. Саме так це працює: всі наші сильні позиції всередині країни — це сильні позиції в розмові щодо закінчення війни. Дякуємо кожному воїну! Пишаюся вами! І дякую всім нашим Сухопутним військам — сьогодні виключно ваш день. Спасибі хлопці! Слава Україні!”, — привітав українських захисників Володимир Зеленський з Куп’янського напрямку.

Що стосується Покровська, який, знову ж таки за версією Путіна, російська армія бере із регулярністю, якій можна позаздрити, у місто встиг заїхати кремлівський пропагандист Володимир Соловйов. Навіть показав, як встановлює російський триколор у центрі міста. Правда, ненадовго. Прапор оперативно збили українські військові за допомогою дрона. У 7-му корпусі Десантно-штурмових військ ЗСУ підтвердили: інформація про повну окупацію міста — брехня. Росія не в змозі продавити українську оборону на півночі Покровська.

“Я боєць 425-го штурмового полку “Скала”, мій позивний “Мейсон”. Зараз в цю секунду перебуваю у місті Покровськ і відбиваю атаки ворога. Не вірте ніяким диванним експертам. Покровськ — наш, і ми тримаємо його щосили”, — говорить на відео боєць з 425-го окремого штурмового полку “Скала” з позивним “Мейсон”.

Брехня Путіна і його Генштабу націлена насамперед на західну аудиторію, пояснюють аналітики. Завдання гранично просте — створити помилкове враження, що лінія фронту руйнується, російська армія просувається і, головне, спробувати зірвати підтримку Києва.

“Кремль намагається використати ці заяви, щоб представити воєнну перемогу Росії в Україні як неминучу, щоб Захід припинив підтримку України й підштовхнув її до капітуляції перед вимогами Росії. Ситуація на декількох ділянках лінії фронту серйозна, проте лінія фронту далека від краху. Російським військам не вдалося одночасно закріпити тактично значущі успіхи більш ніж в декількох районах, і є кілька районів, де наступ Росії застопорився, в тому числі на півдні України та на півночі Сумської області”, — йдеться у звіті ISW.

І хоча російська пропаганда всіма силами намагається вселити Заходу думку про нібито швидкий крах України, там заявам Кремля вірять слабо. Нескінченний потік московських фейків зробив свою справу: партнери Києва не сприймають зведення російського Генштабу як джерело інформації, а лише як елемент інформаційної війни. Тому генеральний секретар НАТО закликає союзників інвестувати у виробництво озброєнь і зміцнювати оборону. Пора розібратися, чого Путін хоче насправді, вважає Марк Рютте.

“Президент Трамп хоче покласти край кровопролиттю зараз. І він єдиний, хто може змусити Путіна сісти за стіл переговорів. Так давайте ж перевіримо Путіна. Подивимося, чи дійсно він хоче миру або вважає за краще, щоб різанина тривала”, — заявив генеральний секретар НАТО Марк Рютте.

Україна вже кілька місяців тому заявила про готовність до припинення вогню без будь-яких попередніх умов. Але Москву такий варіант не влаштовує. Там, як і раніше, розраховують виторгувати для себе додаткові бонуси. Президент України Володимир Зеленський пояснив, чому Росія відкидає ідею припинення вогню і наполегливо вимагає передачі їй тих територій Донецької області, які російська армія навіть не контролює.

“На наш сигнал “стоїмо, де стоїмо” росіяни відповідають, що ми повинні вийти з Донбасу або вони його все одно окупують. І тут я спілкувався з американцями на цю тему. Я говорив, що тут багато інсинуацій різного характеру. Наприклад, як з Куп’янськом. Вони заявили, що вони окупували Куп’янськ, і ми в оточенні й так далі. Я нещодавно був у Куп’янську і показав, хто контролює це місто… Росія хоче не витрачати сили й окупувати схід нашої держави політичним шляхом, дипломатично політичним шляхом”, — зазначив Володимир Зеленський.

Одна з причин, через які Володимир Путін відмовляється говорити про припинення війни проти України, — все та ж відірваність від реальності. Російські генерали запевняють диктатора в тому, що всі цілі війни нібито будуть досягнуті, а главі Кремля так хочеться їм вірити. Тим більше, що ні ці генерали, ні тим більше Путін ні в Куп’янську, ні в Покровську не були. У паралельній реальності живуть і кремлівські економісти. Вони переконують диктатора в тому, що західні санкції нібито не завдають серйозної шкоди й економіка Росії здатна витримувати тиск нескінченно.

“Чуючи тільки заспокійливі слова, не дивно, що Путін не бачить причин для реальних поступок по Україні. З погляду Кремля, війна йде за планом… Путін давно оточений хором голосів, що його підтримують, але за останні 25 років його правління спектр думок, що доходять до нього, різко звузився”, — пише The Washington Post.

Аналітики, оцінюючи стан російської економіки, сходяться на думці: Росія куди менш стійка, ніж намагається продемонструвати. Вже у 2026 році наслідки війни та санкційного тиску буде неможливо ігнорувати. Просування армії країни-агресора залишається повільним, кривавим і вкрай дорогим, а економічні проблеми — системними й такими, що зростають. Показово й інше: суспільні настрої всередині Росії помітно погіршуються. Для режиму це фактор критичний — диктатура тримається не стільки на реальній підтримці, скільки на її видимості, яка забезпечує покірність і відсутність питань.

“Війна робить економіку більш активною, але бідною. Це підтримує робочі місця і промислову діяльність, але не створює довгострокових активів і не сприяє зростанню продуктивності. Матеріальні засоби знищуються, солдати гинуть… Підвищення податків ще більше обтяжує громадянську економіку, яка вже страждає від двозначних процентних ставок і нестачі робочої сили. Танкові заводи працюють понаднормово, тоді як автовиробники скорочують зміни”, — пише The Economist.

У підсумку і на фронті, і в економіці співіснують дві реальності: одна — віртуальна, про яку рапортують у Кремлі, і справжня, яку фіксують на землі. Російські перемоги відбуваються виключно у зведеннях путінських генералів, а впевненість у стійкості системи тримається на фантазіях російського прем’єра Мішустіна, який обіцяє наздогнати провідні світові держави у 2026 році. Чим далі, тим більше цей контраст стає очевидний не тільки за межами Росії, але і всередині неї.

Читайте також: До 200 російських окупантів заблоковано у Куп’янську — коментар військових