Війна і переговори: чому Путін заговорив про мир, пояснили експерти

З Москви надходять сигнали: там готові до переговорів із Києвом про припинення війни, яку РФ розв’язала проти України. Щоправда, війною в Кремлі це не називають, як і не визнають дії російських військ повномасштабним вторгненням.

А сигнали полягають у тому, що переговори мають бути на умовах РФ. Акцент же робиться на звинуваченні України в небажанні говорити про мир і на тому, що в принципі переговори потрібні і можуть відбутися.

Лукава Москва

Президент РФ Володимир Путін 22 листопада вперше за два роки взяв участь у саміті G20 (“Великої двадцятки”). США і Китай на цьому саміті не були присутні.

Виступаючи в режимі онлайн, Путін заявив, що Кремль нібито не проти пошуку мирних рішень. Ось тільки, за його словами, це Київ винен у тому, що переговори досі не почалися.

“Росія ніколи не відмовлялася від мирних переговорів з Україною, — зокрема, стверджував Путін. — Це не Росія, а Україна публічно оголосила про те, що виходить із переговорного процесу”.

Путін звинуватив президента України Володимира Зеленського в підписанні “декрету”, яким переговори з Москвою заборонені. Йдеться про указ українського президента, яким заборонено вести переговори саме з Путіним, а не з іншими представниками російської держави. Але глава Кремля про це “забув” сказати.

Загалом його тези не нові. Просто зараз вони стали активніше звучати з вуст представників російської влади.

На початку листопада про готовність до переговорів з Україною заявив помічник президента Росії Юрій Ушаков. А до цього наприкінці жовтня глава Міноборони РФ Сергій Шойгу зробив схожу заяву.

У західній пресі час від часу з’являються матеріали про схиляння України до переговорів. Наприклад, Bild із посиланням на єдине анонімне джерело пише, що США і Німеччина хочуть змусити Зеленського почати переговори з Росією, постачаючи зброю тільки для утримання фронту.

Стійкий Київ

Українська влада зі свого боку наполягає, що для початку переговорів Росія має відвести свої війська на кордони 1991 року. Зеленський не раз наголошував, що відновлення територіальної цілісності, прав і свобод людей, суверенітету мають стати фундаментом для закінчення гарячої стадії війни. Усі ці процеси мають відбуватися без присутності російських військ на території України.

Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба нагадав, що будь-які переговори з Росією були безрезультатними.

“З 2014 по 2022 рік Україна провела близько 200 раундів переговорів із Росією. За цей період було досягнуто 20 домовленостей про припинення вогню, і всі вони були швидко порушені Росією. Жоден із 200 раундів переговорів або 20 угод про припинення вогню не завадили Путіну почати жорстоке повномасштабне вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року”, — зазначив Кулеба в соцмережі X.

Міністр закордонних справ Литви Габріелюс Ландсбергіс виступив із підтримкою позиції Києва.

“Будь-які припинення вогню, будь-які переговори — це шлях до дня перемоги в Москві. Путін дуже активно над цим працював. І такий день може настати. День, коли українці не зможуть далі воювати, тому що ми не можемо надати їм зброю”, — зазначив Ландсбергіс.

Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг переконаний, що тільки Україна вирішуватиме, якими будуть прийнятними для неї умови мирних переговорів із Росією.

Так генеральний секретар відповів на запитання журналістів про можливість миру для України в обмін на здачу територій і відмови від членства в НАТО.

“Яким може бути прийнятним шлях, щоб покласти край цій війні, вирішуватиме Україна. Наша відповідальність — підтримувати Україну, щоб вони (українці) були здатні звільнити стільки землі, скільки це можливо, і поставити їх у найкраще становище, коли і якщо такі переговори зможуть початися”, — заявив генсек НАТО.

Столтенберг додав, що в Альянсі не бачать жодних ознак того, що Путін планує мир: “Він планує ще більше війни”.

Коментарі експертів

Чи справді Україну можуть схилити до переговорів із Росією, обмеживши західну допомогу? Коли саме Київ має сісти за стіл переговорів і чи настане цей час? За яких умов Україні не знадобляться мирні переговори. Відповіді на ці питання в ефірі телеканалу FREEДОМ шукали:

• Михайло Подоляк, радник голови Офісу президента України;
• Сергій Лещенко, радник керівника Офісу президента України;
• Сергій Гармаш, журналіст, президент Центру досліджень соціальних перспектив Донбасу;
• Ігор Рейтерович, політолог.

МИХАЙЛО ПОДОЛЯК: Немає гарантії, що РФ виконає компромісні домовленості

— Деякі західні ЗМІ пишуть, що Україна змушена йти на переговори, тому що в неї немає ресурсу, вона не може протистояти. Але це вони нам кажуть усі 640 днів війни. Автори таких статей чомусь вважають, що Російська Федерація повинна була в лічені дні програти Україні. Але до цього вони вважали, що російська армія неймовірна за боєздатністю, яка домінує не тільки в Європі, а й у світі. Сьогодні ми бачимо, що на лінії фронту РФ сконцентрувала весь свій ресурс — і людський, і техніки. РФ досі домінує в повітрі. Але жодних просувань у російської армії немає, вона стоїть в обороні, Україна її пригнічує, незважаючи на дефіцит в України техніки, боєприпасів.

Тобто Росія з усією своєю великою армією, з домінуванням у повітрі стоїть там, де й стояла рік тому. І стоятиме, поки Україна не дійде до кінця в цій війні.

І раптом якісь аноніми кажуть: дивіться, усе пропало, вас ніхто не підтримує, ви не можете воювати, ви повинні домовитися з Росією, це єдиний для вас можливий сценарій. Ви повинні відмовитися від НАТО, від Євросоюзу, від усього. Ви повинні забути, що Росія творила нескінченні геноцидні досліди, вбиваючи цивільне населення, руйнуючи цивільну інфраструктуру, атакуючи центри міст. Ти ставиш резонне запитання: чому ми повинні відмовитися?

Те, що ви продовжуєте боятися Росії, або ви продовжуєте вважати, що Росію не можна переграти — це ваша проблема.

Україна ж вустами президента чітко фіксує, що, звичайно, їй потрібна підтримка, військовий ресурс. Друге — ми готові інвестувати у військове виробництво і нарощувати військове виробництво, але це не питання одного-двох днів, а війна — тут і зараз. Третя складова — а хто вам сказав, що Росія збирається виконувати якісь компромісні домовленості?

Не читайте на ніч газети, які повідомляють неперевірену інформацію, не мають доступу до інсайду і не проводять правильний аналіз ситуації.

Країні, яка захищається і обороняється, пропонують чомусь добровільно програти війну. Путін пропонує будь-які формати переговорів, щоб не відповідати за військові злочини.

Тому що, щойно ти починаєш вести переговори, значить, ти війну не програв. Значить, юридичної відповідальності для Російської Федерації не буде, не буде репараційних виплат, міжнародних трибуналів. Тобто буде далі існувати цей уповільнений процес знищення України під егідою якогось переговорного процесу.

І при цьому Росія буде все більше і більше інвестувати в мілітарні технології і поводитися все більш і більш агресивно на зовнішніх ринках. А головне для Путіна особисто — він не відповідатиме за військові злочини. Це мотив Путіна.

Сьогодні політичні еліти європейських країн набагато рельєфніше розуміють, що таке сучасна Росія, у чому неадекватність Путіна, чому будь-який фінал, у якому Росія не програє, призведе до більшого масштабу трагедії найближчим часом.

Тому вони намагаються знайти рішення. Єдине рішення — це ресурсне насичення України, яка має бути здатна завдати тактичної, а після цього і стратегічної поразки Росії.

Безумовно, хтось ще продовжує грати в проросійськість, продовжують грати на нерозумінні електорату справжніх причин цієї війни. Особливо в це люблять грати, якщо ми говоримо про Європу, ультраправі й ультраліві.

СЕРГІЙ ЛЕЩЕНКО: Україна сяде за стіл переговорів, коли буде вигідно їй, а не Росії

— Будь-яка війна закінчується переговорами. Але для переговорів має бути виконана головна умова — деокупація українських земель. Росія має піти з окупованих земель. Це частина плану миру президента Зеленського. Це на всіх переговорах присутнє, як українська умова.

Україна сяде за стіл переговорів у якийсь момент, але для того, щоб сісти за стіл переговорів, Україні потрібно мати сильну позицію. Це те, про що говорять наші європейські колеги, лідери Франції, Німеччини.

Вони кажуть: переговори будуть, але Україна має сидіти на цих переговорах упевнено і з позиції переможця.

На сьогоднішній день це неактуальне питання, оскільки ворог продовжує війну — не тільки не йде із захоплених територій, а й продовжує нарощувати активність на Куп’янському, Авдіївському напрямках.

Слово “переговори” не має бути табу, але воно має лягти на стіл у той момент, коли це буде Україні вигідно.

На сьогоднішній день це не відповідає нашим інтересам. Зрозуміло, чого хоче Путін від переговорів — отримати оперативну паузу, накопичити ресурси, з Північної Кореї підвезти зброю і потім продовжити свою страшну справу. Тому наша позиція абсолютно всім зрозуміла.

СЕРГІЙ ГАРМАШ: Путін “годує” своїми меседжами про переговори західну аудиторію

— Я звернув увагу, що Путін узяв участь у позачерговому засіданні саміту G20, а у вересні, коли було чергове, він пропустив. І це дуже показово, на мій погляд, тому що справді людині не потрібна була участь у цих самітах, вона очікувала, що її буду піддавати обструкції. А в онлайн-режимі він вийшов для того, щоб щось сказати.

Основним меседжем були переговори. Це дуже важливий аспект. Тобто в Росії вже щось назріло, що змушує Путіна виходити і говорити такі речі: “Ми готові, примусьте Київ”. Чи означає це, що Путін реально готовий до переговорів? Я думаю, ні.

Говорити про готовність і тут же звинувачувати Україну, що вона не готова — це не означає, що Путін готовий. Це означає, що він звинувачує нас, що ми нібито не хочемо переговорів і мирного врегулювання. Але при цьому він показує себе миротворцем. Знову ж таки, переговори не означають досягнення результату, тобто врегулювання конфлікту.

Переговори можна вести, як ми в Мінську вели вісім років, і паралельно воювати, як було на Донбасі. Росія фактично здійснювала агресію на Донбасі вже тоді. Тому нещодавній пасаж Путіна був спрямований, перш за все, як сигнал Заходу змусити Київ піти на переговори.

І він свідчить про те, що Путін теж втомився, що в Росії все теж не дуже добре, раз він виходить із таким меседжем.

І я боюся, що якщо на Заході не зрозуміють того, що зараз якраз зручний момент не йти на повідку в Путіна, і почнуть примушувати нас іти на якісь компроміси, то тоді ця війна точно триватиме. Вона не закінчиться. Це буде “Мінський процес-3”. Тобто це буде на довгі роки. Незрозуміло, що за цей час трапиться з нами, Росією і рештою світу.

Якщо Путін каже, що він готовий вести переговори, то це не означає, що він готовий врегулювати конфлікт. Це не означає, що він готовий іти на компромісні рішення під час цих переговорів.

Ми вже бачили Росію вісім років — жодних компромісів, вона навіть не визнавала себе стороною конфлікту. Зараз можлива така сама ситуація. Тобто це, фінт вухами для Заходу.

ІГОР РЕЙТЕРОВИЧ: У Кремлі розраховують на переговори приблизно з третього місяця війни проти України

— З одного боку, це, звичайно, типове фарисейство російського керівництва, яке називає біле чорним, а чорне — білим, і розповідає, що воно завжди виступало за мир.

При цьому Путін жодного слова не сказав, а хто ж почав війну і що взагалі там відбувається. Чому війна в Україні на сьогоднішній день є і хто був її ініціатором. Зрозуміло, що якби він це сказав, питання про якісь мирні переговори відпали б самі собою.

Тому це не більше ніж риторика, спрямована на країни, які некритично ставляться до російсько-української війни і, можливо, не дуже добре розуміються на тому, що відбувається, що було причиною цієї війни і хто її розпочав.

Тому, з одного боку, це пропагандистська акція, чергове вкидання для того, щоб показати, що Росія готова до переговорів, що вона насправді хороша і так далі.

Якщо подивитися не тільки на виступ Путіна, а й на виступи інших російських політиків, які узгоджуються в Кремлі, видно, що за останні кілька тижнів вони розпочали черговий етап своєї пропагандистської кампанії, де мусують тему переговорів. Тобто говорять про те, що Росія ніколи не відмовлялася від переговорів. Це пов’язано з тим, що для них на сьогоднішній день так зване перемир’я на умовах РФ є не просто вигідним, а й надзвичайно бажаним з огляду на ситуацію на фронті й те, що вони не знають, як із неї виходити.

У них була надія, що якщо вони затягнуть якимось чином війну, рано чи пізно почнуть відмовлятися від санкцій проти них або, наприклад, зменшиться підтримка України. Але ми нічого цього не бачимо. Результати 17-го “Рамштайну” в цьому плані дуже показові. Тобто підтримка триває на тому самому рівні, за якимись напрямками вона навіть стає більшою. Зрозуміло, що Росія з величезним побоюванням на все це дивиться. Тому в Кремлі починають знову посилати тезу, що там готові, а це Україна не хоче сідати за стіл переговорів.

Путін же так і сказав, що в Києві є декрет, який забороняє вести переговори з РФ. Він “забув” згадати про те, що ми не ведемо переговори з країною-агресором і з неадекватним керівництвом цієї країни. У нас є попередні умови, після яких ці переговори можуть початися. Про них, звісно, Путін не згадував.

Цю тезу під кінець року Росія досить активно качатиме. Вона буде спрямована насамперед на аудиторію тих країн, які підтримують Україну.

Путін не відмовляється від своєї ідеї і бажань вплинути на громадянське суспільство західних країн у надії, що воно почне тиснути на свої уряди, а ті почнуть вимагати від України закінчення війни і перемовин із Путіним навіть із втратою частини національних інтересів України.

Путін почав дотримуватися цього розрахунку приблизно з третього місяця широкомасштабної війни. Тоді в Кремлі зрозуміли, що все пішло зовсім не так, як вони хотіли, і для них закінчиться дуже погано.

Читайте також: 70% росіян “за” припинення війни проти України: підсумки соцопитування в РФ обговорюємо з експертами