Вчора о 22:07
Малі альянси нового формату можуть діяти набагато ефективніше, ніж ті організації та країни, які сьогодні не наважуються на потужну підтримку України у відбитті російської агресії. Таку думку висловив політолог Володимир Фесенко під час марафону “FreeДОМ” на телеканалі UA. При цьому експерт не заперечує важливу роль НАТО.
– Ми бачимо міжнародну підтримку України. Враховуючи та порівнюючи нинішні інформаційні меседжі від світових лідерів, які можуть бути результати всіх цих зборів та переговорів у рамках, звичайно ж, російсько-української війни?
– Треба враховувати, що йдеться про різні речі. Є зусилля окремих країн, спрямовані на пошук мирного врегулювання, на спроби забезпечити перемовини між Україною та Росією та домогтися припинення війни. Цим займаються у Туреччині, ось вони, мабуть, найбільше просунулися. Вже є відповідна ініціатива з боку Швейцарії, Ізраїлю та деяких інших країн. Ось коли йдеться про союзників України, їх, звичайно, набагато більше, ніж Велика Британія. Польща запропонувала, щоб НАТО ухвалило рішення про миротворців. Їхня місія, щоправда, дуже обмежена, і це окреме непросте питання, наскільки можливе ухвалення такого рішення на рівні НАТО, але вже сам факт свідчить про те, що ціла низка країн НАТО готова нам допомогти і більш предметно, конкретніше. Допомагають у різній формі, у різний спосіб, від постачання зброї до гуманітарної допомоги, прийому наших біженців тощо. Тож у нас союзників набагато більше.
Ми отримуємо допомогу навіть із боку тих країн, які нам ніколи не допомагали зброєю. Тому форми підтримки України різні, і вони ведуть до різних результатів, від спроб знайти мирне врегулювання до зусиль на підтримку України, щоб вона вистояла перед російською агресією, зберегла свій суверенітет та територіальну цілісність.
– Чи може Україна побудувати щось краще за НАТО? Як Ви вважаєте, наскільки це реалістично?
– Коли президент Володимир Зеленський виступав перед конгресом США, він запропонував на перспективу дуже важливу ідею створення нового альянсу, умовно його назвавши “U-24”. “U” від України, цифра також дуже символічна, йдеться про дату нападу на Україну, але йдеться про країни, які могли б підтримувати нашу країну. Це ідея на майбутнє, над цією ідеєю треба працювати, і я думаю, що після війни вже, швидше за все, потрібно порушувати питання про реформування багатьох міжнародних організацій, умовно, від ООН до НАТО.
До речі, українська дипломатія над цим почала працювати до війни. Практика показує, що ефективнішими можуть бути союзи, невеликі за чисельністю альянси з кількох країн. Ось такі альянси Україна вже почала створювати ще до війни, зокрема, з Польщею та Великою Британією. Це якраз країни, які у складі НАТО найактивніше нас підтримують, зокрема, і зброєю, і в іншій формі. Є й інші схожі альянси. Я думаю, що їхнє напрацювання – це питання перспективи, робота вже над цим триває. Міністр закордонних справ Кулеба, слід зазначити, провадить дуже активну роботу в цьому напрямку. Треба наповнювати не просто їх дипломатичним змістом, а працювати над тим, щоб у перспективі це були оборонні союзи, де йшлося би про взаємну військову допомогу. Поки що це питання ще остаточно не вирішене, але це може бути дуже ефективною альтернативою НАТО, тому що НАТО – це альянс, до якого входять близько трьох десятків країн. І якщо не погоджуватися з тими чи іншими позиціями, займати якусь нейтральну, опортуністичну позицію – це означає заважати ухваленню колективних рішень.
Проте я не погоджуюся з тим, що НАТО нічого не робило, просто робило недостатньо. Тим не менш, координаційні зусилля Альянсу були спрямовані на логістичну підтримку, але набагато менше, ніж те, що ми отримували по лінії двосторонніх відносин. І ось розвиток двосторонніх партнерських, зокрема оборонних союзів, а також союзів у малих групах, до яких можуть входити три-чотири країни, – це найбільш перспективний шлях у майбутньому для України.
– Російська Федерація активно переходить у ракетний бій, розуміючи, що, мабуть, сухопутні війська зазнають величезних втрат, і вони потихеньку віддаляються, починають ракетами нас обстрілювати. Що можуть зробити зараз міжнародні партнери стосовно бойової потужності?
– Справді, війна на багатьох напрямках набуває все більш позиційного характеру просто тому, що росіянам не вистачає сил та ресурсів для продовження наступу, а українська армія дуже ефективно та героїчно обороняється. Тому на суші росіяни не можуть досягти істотних успіхів, хоча мають перевагу і в силі, в озброєнні. Але вони мають величезну перевагу у повітрі, що склалося історично, і це зумовлено й економічними чинниками. Тому на найближчу перспективу, звичайно ж, головне – це створення ефективної системи протиповітряної оборони: сучасні зенітні комплекси і зміцнення української авіації. Підтримка тут уже триває. Поки вона недостатня, йдеться швидше про такі ручні способи та інструменти для боротьби з повітряними цілями. Саме ось це питання зараз вирішується. Я думаю, що ця підтримка поступово посилюватиметься, на жаль, не одразу, але під тиском української сторони, через звернення президента Зеленського та українців на всіх можливих рівнях до західної спільноти. Саме це є реальною альтернативою закриттю неба із боку західних держав. Якщо вони самі не можуть це зробити, треба дати зенітну зброю Україні, щоб Україна сама закрила своє небо. Я думаю, що поступово це питання вирішуватиметься, воно вже вирішується.
– Моє останнє питання стосується внутрішньоукраїнської політики: у країні зупиняється діяльність партій, які свої особисті амбіції ставлять вище, ніж інтереси країни. Чи не здається Вам, що це пізнє рішення? Чи раніше це було неможливо з юридичного погляду?
– Я нагадаю, коли РНБО України минулого року ухвалила рішення про закриття низки телеканалів, які, по суті, вели антиукраїнську діяльність, тим паче фінансово були пов’язані з ОРДЛО, з сепаратистами, та й з Росією теж, то це спричинило різку критику. Зокрема обурювалися навіть патріотичні сили, що це, мовляв, обмежує свободу слова. Тому, на жаль, у мирних умовах і юридичні, і частково політичні чинники заважали таким рішенням. А війна все змінила.
В умовах воєнного стану з’являється інструмент, законодавство дозволяє дуже швидко приймати рішення, зокрема, з припинення діяльності, зупинення діяльності політичних сил, які співпрацюють з ворогом. І таке рішення було ухвалено. Воно є абсолютно правильним, абсолютно обґрунтованим у цих умовах, бо вже є факти, коли представники цих політичних сил переходять на бік ворога.
Це рішення багато хто називає запізнілим, але зараз його просто легше, простіше прийняти, і воно є абсолютно необхідним. Після закінчення війни треба буде внести зміни до законодавства про політичні партії та громадські організації, а також про засоби масової інформації, де була б чітка норма про закриття відповідних юридичних суб’єктів у тому випадку, якщо вони провадять антиукраїнську діяльність та співпрацюють з тими державами, які становлять загрозу для України.
Нагадаємо, головний директор ІМК Алекс Ліссітса під час марафону “FreeДОМ” на телеканалі UA висловив думку, що повномасштабне вторгнення РФ до України призведе до продовольчої кризи у багатьох країнах світу.
Зеленський: Формат компромісу з РФ має бути обрано на референдумі
Верещук: 22 березня евакуюватимемо людей з Маріуполя за трьома маршрутами
Читайте також: Бєлєсков: Ми маємо бути готові, що війна – це всерйоз і надовго
Не пропусти наші відео на YouTube-каналі FREEДОМ
Якщо заблоковано доступ до сайту та соцмереж FREEДОМ — алгоритм дій
