Україна забезпечить себе продуктами, але скоротить експорт: експерти пояснили нюанси посівної під час війни

В Україні проходить друга за час повномасштабної війни посівна. Вона ускладнена тим, що майже півмільйона гектарів сільськогосподарських земель усіяні мінами та осколками російських снарядів.

Це той мінімум, який потрібно розмінувати фахівцям, щоб українські аграрії могли спокійно засіяти землі майбутнім урожаєм.

Посівна в Україні триває, незважаючи на війну

На сьогодні в Україні засіяно понад 500 тисяч гектарів сільськогосподарських угідь.

Так, на початок квітня в Івано-Франківській області вже засіяли понад 2,5 тисячі гектарів. Загалом цього року аграрії Прикарпаття планують засіяти 390 тисяч гектарів, що на 1,5 тисячі гектарів більше, ніж торік.

“Загалом, сподіваємося засіяти цього року понад 13 мільйонів гектарів. Тому всі роботи з розмінування та допомоги нашим аграріям — це пріоритет”, — заявив прем’єр-міністр України Денис Шмигаль під час засідання уряду на початку квітня.

В Україні також почалося і гуманітарне розмінування сільськогосподарських земель. Наприклад, у Миколаївській області вже розміновано близько 320 вибухонебезпечних предметів.

“Ми вже сформували нормативно-правову базу, активізували роботу Національного органу з питань протимінної діяльності, створили Міжвідомчу робочу групу з питань гуманітарного розмінування, затвердили план розмінування понад 470 тис. гектарів земель сільськогосподарського призначення в дев’яти регіонах України”, — наголосив глава Кабміну.

Експерти зазначають, що в Україні порівняно з 2021 роком кількість посівних площ зменшилася приблизно на 25%. Не лише через мін — частина територій тимчасово окуповані.

Цього року українські аграрії також мають значні фінансові складнощі. Навіть зараз, у розпал весняної посівної, ризики залишаються високими, адже війна триває.

Саме тому Україна зможе експортувати у 2023 році менше врожаю, ніж до повномасштабного наступу РФ.

Крім цього, зміниться і співвідношення висаджених культур. Зокрема, сьогодні вигідніше вирощувати олійні культури, які мають удвічі вищу ціну порівняно із зерновими. Це своєю чергою дасть змогу компенсувати логістичні витрати.

Читайте також: Україна прагне забезпечити зерном понад 5 млн осіб до кінця весни — реальність мети оцінив аналітик

Думки фахівців

З якими труднощами сьогодні стикаються українські аграрії, і скільки потрібно часу, щоб засіяти землі на деокупованих територіях, в ефірі телеканалу FREEДОМ обговорили:

• Олег Устенко, радник президента України з економічних питань;
• Михайло Непран, перший віцепрезидент Торгово-промислової палати України;
• Денис Марчук, заступник голови Всеукраїнської аграрної ради;
• Петро Мельник, президент асоціації “Український клуб аграрного бізнесу” (UCAB), виконавчий директор Agricom Group.

ОЛЕГ УСТЕНКО: Сільське господарство України зазнало збитків не менше, ніж на 200 млрд дол.

— Україна — не просто житниця для Європи. Вона годує весь світ. Кількість людей у світі, які можуть жити завдяки нашому зерну, може сягати 400 мільйонів осіб. Життя цих людей повністю залежить від нашої можливості постачати зерно на світові ринки.

Ми входимо до топ-5 країн постачальників різних видів зерна. Україна контролює від 10% до 15% поставок зерна на світовому ринку. Ми контролюємо більш ніж 50% поставок соняшникової олії на світовий ринок.

Чим швидше відбудеться розмінування нашої землі, тим більше ми пустимо землі в сільськогосподарські обороти. Відповідно, зможемо займатися якраз питаннями, пов’язаними зі світовою продовольчою безпекою. А це означає, що ми повинні витримувати наші техніко-технологічні карти.

Посівна в нашій країні починається в березні, а у квітні вона має бути закінчена. Цей термін не може бути перенесений ні на кілька тижнів раніше, ні на кілька тижнів пізніше, бо від цього залежать врожайність, обсяг зерна, яке ми зберемо, а відповідно, і життя людей.

Українські фермери недоотримали прибуток через заміновані території та неможливість провести повноцінну посівну, зібравши потім урожай. Наш бюджет не дорахувався доходів. Були й проблеми, пов’язані з відвертим злодійством, коли росіяни крали його з наших складів на тимчасово окупованій території. Була величезна кількість випадків крадіжки нашої сільськогосподарської техніки на територію Криму.

Також удар по нашому сільському господарству було завдано і безпосередньо російськими ракетами, коли цілеспрямовано бомбардували та руйнували наші зернові сховища, бо кремлівський режим намагався розігрувати карту світового голоду. Москва і зараз намагається її розіграти. Це теж ми спостерігали на самому початку.

Деякі наші аграрії змушені були припинити сільськогосподарський бізнес на окупованій території. Частина наших аграріїв пішли до Збройних сил України, бо треба захищати, а це — брак робочих рук. Є абсолютно очевидні збитки, пов’язані з інвестиційними проєктами. Зараз проєкти або поставлені на паузу, або взагалі були припинені з початком збройної агресії РФ.

Враховуючи всі ці фактори, я не можу назвати чітку суму збитків, завданих РФ сільському господарству України. Але я б припустив, що збиток становить до 200 мільярдів доларів.

МИХАЙЛО НЕПРАН: В України цього року хороші перспективи на врожай

— Близько 7 мільйонів гектарів зараз можна назвати проблемними — це там, де відбувалися бойові дії або там, де поля заміновано. Навіть там, де поля розміновано, залишаються ризики.

Близько 20-22 мільйонів гектарів, якщо все буде добре, будуть засіяні. Аграрії прогнозують, що незважаючи на дощі, в Україні є досить хороші перспективи на врожай. Затримка посівної йде через дощі.

Але в нас була безсніжна зима, було мало вологи в ґрунті. Тому дощі якраз заповнили відсутність вологи, якої не було взимку. Тобто ми вийдемо приблизно на 20-25 мільйонів тонн зерна — це мінімальна оцінка.

Минулого року врожай становив близько 40-45 мільйонів тонн. Це, звісно, менше, ніж було 2021 року, коли був найвищий урожай — приблизно 85-90 мільйонів тонн зерна. Але це більш ніж достатньо, щоб забезпечити себе і продовжувати експортувати. Тим паче, що вивезли ще не весь урожай 2021 року.

Я сподіваюся, що цей урожай ми вже більше перероблятимемо, згодовуватимемо худобі й потім експортуватимемо ковбасу та м’ясні консерви, зокрема в ті країни, які потребують нашої продовольчої допомоги.

У Державній службі з надзвичайних ситуацій кажуть, що на розмінування знадобиться 5-10 років. Ми ж говоримо тільки про поля. А ще є ліси. Навіть під Києвом ліси закриті до сьогоднішнього дня, тому що невідомо, які розтяжки там встановлені.

На щастя, ми велика країна і у нас вистачає територій, де не було бойових дій. Голоду не буде. Будемо з продуктами харчування — і собі вистачить, і буде, що продати.

ДЕНИС МАРЧУК: Кількість озимих культур в Україні зменшилася

— Посівна кампанія в Україні розпочалася наприкінці березня. На жаль, через погодні умови ми не можемо дуже інтенсивно працювати в полях. У дощ техніка не може заходити в поле, працювати інтенсивно.

Цього сезону кількість посівів буде меншою, але це було відомо ще восени минулого року, коли кількість озимих культур значно зменшилася. Близько одного мільйона гектарів фактично не використовувалося під посівну кампанію.

Ми зосередимося в цьому сезоні на тих культурах, які Україна багато років вирощує. Кількість полів зменшено через недоступність тимчасово окупованих і прифронтових територій.

Також через мін ми не можемо сьогодні сіяти на деяких територіях Херсонської та Харківської областей. Тим не менш, понад 19 мільйонів гектарів землі в Україні цього сезону буде засіяно. Урожай буде меншим, ніж у 2022 році.

Також плануємо отримати близько 44 мільйонів тонн зернових і бобових культур. Це менше на 10 мільйонів тонн, ніж 2022 року. Війна вносить свої корективи, і ситуація не дуже приємна, особливо на експортному потенціалі.

Що стосується внутрішньої продовольчої безпеки, то всіма продуктами харчування та зерновими культурами ми будемо повністю забезпечені. Але в нас дійсно значно зменшиться експорт.

Прогнозується, що ми зберемо близько 15-16 мільйонів тонн пшениці, а всередині країни ми споживаємо протягом року близько 7 мільйонів. Але частина цієї пшениці буде фуражною. Тому скільки ми зможемо експортувати на міжнародні ринки, це вже будемо констатувати тоді, коли будемо збирати безпосередньо свої культури.

ПЕТР МЕЛЬНИК: Україна і Європа економлять на добривах

— Безпосередньо Україні продуктова криза не загрожує, як і минулого року. Україна більш ніж самодостатня країна з точки зору вирощування зерна. Наша країна — основний світовий експортер. Тому завжди, коли ми говоримо про аграрний бізнес в Україні, на нього треба дивитися в прив’язці до експорту.

Негативний ефект від замінованих територій є, але його вплив на загальні масштаби посівів не настільки значний, щоб можна було говорити про критичну ситуацію. Це конкретне питання, наприклад, для Харківської, Херсонської, Миколаївської чи Запорізької областей. Тому що саме в прив’язці до цих областей це серйозний ефект, це величезна частка ВВП всередині самої області, і це робочі місця.

Сама по собі ситуація з розмінуванням досить складна. Це робота на рік. Але це не впливає на баланс зерна в Україні.

Ми очікуємо, що цього року Україна знизить обсяги експорту. Країна знизила обсяги посівів пшениці на 500 тисяч гектар — це близько 10% менше посіяної озимої пшениці. Найімовірніше, у квітні-травні буде знижено посіви кукурудзи. Збільшуються посіви соняшнику.

Традиційно аграрії переходять у ті продукти, яких більше переробляють в Україні. Вони завжди були більш маржинальні — соняшник, соя, ріпак. Але загалом війна не сильно вплинула на баланс посівних площ.

Аграрії налаштовані на те, що ми повинні підтримувати на своєму фронті продуктову безпеку і працювати на збільшення економіки країни. Але ми досі ще не до кінця можемо відчути ефект від недостатнього робочого капіталу, тому що ми всі сидимо практично без грошей. Ця невизначеність точно матиме, мені здається, найбільше значення.

Найімовірніше, буде економія на добривах, але не тільки в Україні, а й у країнах ЄС. Це ефект від подорожчання енергозалежних товарів. Зараз в Україні нарешті пішло падіння цін на добрива. Найближчого місяця ми побачимо, як це вплинуло — наскільки економили чи не економили аграрії. Поки що найголовніший ключовий фактор — відсутність грошей або нестача добрив.

Читайте також:  Рятує світ від голоду: як Україна вирішує продовольчу кризу (ВІДЕО)