Україна виступила з пропозицією щодо підписання нового міжнародного договору про гарантії безпеки, який міститиме статтю, аналогічну до статті 5 Статуту НАТО. З такою пропозицією країна виступила за підсумками переговорів із російською делегацією у Стамбулі 29 березня.
Яких гарантій безпеки потрібно вимагати Україні, щоб вони реально працювали, розповів дипломат, колишній в.о. міністра закордонних справ України Володимир Хандогій під час марафону “FreeДОМ” на телеканалі UA.
— Володимире Дмитровичу, як Ви оцінюєте інформацію, що з’явилася після перемовин у пресі? Зрозуміло, що ми не бачили паперів, формулювань, але спираємось на те, що чули офіційні українські представники.
— Справді, нам не вистачає повноти інформації з приводу того, що ж там обговорюють і що мають ухвалити. А як відомо, правда ховається в деталях. Тому дуже важко зараз коментувати з фахового погляду. Але є кілька позицій, які можна вже сьогодні прийняти і озвучити.
По-перше, правильне те, що відбуваються такі перемовини. Є такий постулат у дипломатії: коли говорять гармати — дипломати мовчать, але в нас трохи інший випадок. У нас відбувається агресія з боку Російської Федерації, війна, кровопролиття, тому дипломати не мають права мовчати в цій ситуації, а повинні шукати шляхів вирішення цієї проблеми.
По-друге, дискусія, як ми вже зрозуміли, точиться навколо гарантій безпеки України у разі її нейтралітету. Я гадаю, що тут є підміна понять. Для того, щоб все стало на свої місця, нам просто потрібно перестати вживати слово “нейтралітет”. Це просто гарантії, які надаються одній державі іншими державами, і вони надаються на підставі статті 51 Статуту ООН. Ми згадуємо статтю 5 Вашингтонського договору про створення НАТО. Так от, ключовим елементом цієї статті є стаття 51 Статуту ООН, яка дає право кожній державі, що зазнала агресії, на індивідуальну або (увага!) колективну самооборону. І ось НАТО каже, що Альянс колективно чинитиме опір агресії спільно у разі агресії проти цієї держави. Я вважаю, що це правильно. Це щось нове у дипломатії.
Сьогодні, на мій погляд, ми маємо говорити про те, що на потрібно створювати альянс держав, які готові надати Україні гарантії безпеки. Тобто долучитися до того, аби разом чинити опір агресії, якщо вона станеться. А питання нейтралітету, позаблокового статусу – це вже інше, це теоретична проблема. Нейтралітет та позаблоковість – це вже форма гарантій. Держава, коли оголошує про свій нейтралітет, приймає гарантію, що на неї ніхто не нападатиме. Тому в нас ніби симбіоз. Ось ми ніби говоримо, що будемо нейтральними, але водночас створюємо альянс держав, зокрема ядерних, які нас захищатимуть. Ось тут точиться теоретична дискусія.
Мені здається, що насправді обрано правильний шлях. Нам треба з поняттями визначитись. І, на мій погляд, не обов’язково говорити про нейтралітет як такий, тому що нейтралітет передбачає створення союзів та блоків. Потрібно наголошувати саме на створенні альянсу.
— Як вважаєте, чи буде враховано досвід пробуксування реалізації “Мінська-2” у нинішньому можливому договорі про міжнародні гарантії безпеки України? І якщо цей досвід буде враховано, то яка його частина має бути врахована нинішніми перемовниками та військово-політичним керівництвом країни?
— Звичайно, так, я сподіваюся, що буде враховано. В принципі, треба завжди виходити з досвіду попередніх переговорів, домовленостей, адже вся наша дипломатична історія ґрунтується на досвіді. Але слід розуміти, що сьогодні у нас цілком інакша ситуація.
Нам потрібно креативно підходити до питання, який вигляд сьогодні матимуть ці домовленості. Важливою є послідовність кроків. Щоб щось підписувати, потрібно, перш за все, забезпечити виведення військ та повернення до статусу-кво. Я вважаю, що має переважати статус-кво, який існував на березень 2014 року. Але дипломатія – це мистецтво можливого, і тому як про перший крок ми можемо говорити про статус-кво на 24 лютого 2022 року. Ось якщо агресор повернеться на свої позиції лютого 2022 року, то, звісно, можна вже говорити про якісь дипломатичні перемовини.
Посол України Сергій Кислиця – Радбезу ООН: Після провалу бліцкригу війська РФ перейшли до плану “Б