Путін може відхилити проєкт мирного плану, навіть не вдаючись в деталі. Про це написали відразу декілька авторитетних світових ЗМІ після переговорів України та США в Женеві. Але чи готові в Кремлі в принципі підписати угоду про мир, якщо вона не буде складена під диктування Путіна, чого насправді домагається диктатор, чи можна довіряти тому, хто роками підриває будь-які домовленості, розбирався FREEДОМ.
Кожного разу Путін використовував переговори як інструмент тиску, а не як шлях до реального та сталого миру. І хоча в Кремлі досить компліментарно відгукуються про проєкт мирного плану Трампа з 28 пунктів, багато хто побоюється, що насправді росіяни не готові прийняти навіть його. Аналітики Інституту вивчення війни (ISW) вважають, що путінські чиновники будуть нескінченно торгуватися та вимагати внести правки в будь-який документ. Так відбувалося під час переговорів у Стамбулі й під час підготовки саміту в Будапешті. Російське Міністерство закордонних справ озвучувало настільки нереалістичні вимоги, що зустріч, яку Трамп кілька разів анонсував, довелося просто скасувати. Причина такої тактики проста: Путін не прагне миру, його мета — тягнути час і продовжувати стирати з лиця землі українські міста і села.
“Російські офіційні особи та ультранаціоналістичні голоси продовжували відкидати будь-який мирний план, включно зі спочатку запропонованим США планом з 28 пунктів, який не відповідає давнім вимогам Росії щодо знищення української державності та ослаблення альянсу НАТО. Кремль перебільшує недавню російську воєнну активність, щоб підштовхнути Україну і Захід до здачі території в Донецькій області, яку російські війська навряд чи захоплять без декількох років кампанії. Кремль подвоює ставку на хибний наратив про те, що російські успіхи на полі бою настільки великі, що перемога Росії неминуча”, — йдеться у звіті ISW.
Незначне просування на фронті обійшлося Росії в сотні тисяч жертв, але Путіну цього вистачило, щоб відмовитися від будь-яких компромісів у дипломатії, пише видання The Washington Post. Зараз Кремль робить ставку не на швидкі прориви, а на виснаження України та послаблення підтримки Києва партнерами. Навіть менш як 1% захопленої російською армією території України за рік виявилося достатньо, щоб Путін вирішив — агресію потрібно продовжувати, а переговори йому невигідні.
“Путін бореться не за села в Україні. Він бореться не за територію в Україні, навіть не за рідкісні землі в Україні. Він бореться за набагато більший результат. Він хоче, щоб, перш за все, Сполучені Штати і Європа визнали, що Росія має свою ексклюзивну сферу впливу, в яку Сполученим Штатам і Європі заборонено втручатися. Справа не в території. Все залежить від того, як довго українці будуть воювати, тому його мета — придушити їхнє бажання чинити опір”, — зазначили в The Washington Post.
Україна ніколи не визнає російськими тимчасово окуповані агресором території, не дозволить вказувати, до яких альянсів їй вступати, і не прийме обмежень щодо чисельності Збройних сил. Це “червоні лінії”, про які Київ завжди заявляв на будь-яких зустрічах і переговорах. У США це розуміють і тому ніяких жорстких дедлайнів не встановлюють, всупереч тому, що писали деякі ЗМІ. За словами держсекретаря Марко Рубіо, документ залишається “живим і що дихає”, до нього продовжують вноситися правки в міру просування переговорного процесу. Про це на борту свого літака заявив і президент США Дональд Трамп.
“Це була лише карта. Все, що було, було картою, це не був план, це була концепція. І вони беруть кожен з 28 пунктів і розбирають кожен з них. Потім з 28 пунктів залишається 22 пункти — і багато з них вже вирішені. І вирішені насправді досить вигідно. Подивимося, що буде далі”, — пояснив він.
При цьому в Конгресі США багато хто впевнений, що тиск на Росію через санкції повинен залишатися ключовим інструментом у розмові з Москвою. Так, переговори дуже важливі, але без економічного і фінансового тиску на Кремль будь-які угоди будуть малоефективними, адже будь-яку поступку Путін завжди сприймає як прояв слабкості. У тому, що зараз проєкт мирного плану може стати шансом для справедливого завершення війни, сенатори не сумніваються. Але, на їхню думку, саме Конгрес повинен бути тією інстанцією, яка оцінить, чи дійсно в документі передбачені механізми, здатні запобігти повторній російській агресії.
“Миру не буде, поки Путін вважатиме, що він керує ситуацією. Він наполягатиме на капітуляції, а не на мирі. У США та решти світу є багато козирів, які ще не розіграли проти путінської Росії. Я сподіваюся, що ми зможемо незабаром досягти чесного і справедливого миру. Але якщо Путін продовжить відкидати перемир’я, компромісні мирні пропозиції та наполягати на капітуляції, то Сполученим Штатам і решті світу доведеться почати розігрувати свої карти по-іншому”, — написав сенатор США Ліндсі Грем у соцмережі Х.
Попри всі дипломатичні зусилля, Росія не демонструє готовності до миру. І Україна, як і раніше, потребує значної підтримки з боку партнерів, заявив президент України Володимир Зеленський на онлайн-зустрічі з учасниками “коаліції охочих”. Він закликав союзників розробити сценарій для розгортання сил стримування в Україні та продовжувати підтримку Києва до тих пір, поки Москва не буде готова завершити війну.
“Війна Росії проти України ще не закінчилася, Росія щодня вбиває наших людей на фронті та щодня завдає ударів по наших містах, по нашій енергетиці. Тому поки тривають дипломатичні зусилля щодо завершення цієї війни, партнерам важливо не забувати, що Україні все ще потрібна достатня оборонна підтримка, підтримка у сфері безпеки, підтримка нашої стійкості. І це потрібно щодня”, — наголосив Зеленський.
Але навіть якщо припустити, що Москва погодиться підписати мирну угоду, досвід показує: Росія завжди порушує домовленості та може придумати будь-який привід для ескалації. Саме тому зараз так гостро стоїть питання довгострокових гарантій безпеки для України. Про це говорить і генеральний секретар НАТО Марк Рютте. За його словами, важливо забезпечити такі умови, за яких у Кремля не буде ні можливості, ні бажання повторити напад. При цьому країна-агресор не повинна мати ні права голосу, ні, тим більше права вето щодо того, хто може бути членом Північноатлантичного альянсу.
“Важливо, щоб після укладення мирної угоди Путін ніколи більше не намагався напасти на Україну. І він не стане цього робити, якщо знатиме, що на нього чекають нищівні наслідки при спробі знову вдертися в Україну після тривалого припинення вогню або, ще краще, досягнення мирної угоди”, — сказав Рютте в інтерв’ю “Радіо Свобода”.
За роки правління Путіна Москва неодноразово втручалася в справи інших країн. Це були як військові інтервенції, так і гібридні операції. І завжди у Кремля знаходилися виправдання. Кожного разу в Москві розповідали про загрози, що не існують, і намагалися представити свої дії вимушеними. Ні з міжнародними нормами, ні з попередженнями, ні з підписами під конвенціями та меморандумами в Росії ніколи не рахувалися. Саме тому для України так важливі реальні гарантії безпеки та постійна підтримка партнерів. У цих умовах тільки поєднання дипломатії, оборонної допомоги та тиску на агресора здатні створити стійкий захист країни.
Читайте також: Мирний договір повинен фокусуватися на зобов’язаннях Росії, а не на поступках України, — Каллас














