Справа Скрипаля, підкуп політиків та удар по агентурній мережі: експерти оцінили силу російської розвідки

З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну з європейських країн було випроваджено понад 600 співробітників дипломатичних відомств Російської федерації.

Серед депортованих значаться як штатні співробітники російських дипмісій, і обслуговуючий персонал консульств і посольств.

Потужний удар по агентурній мережі РФ

За даними контррозвідки Великої Британії MI5 (Military Intelligence), близько 400 осіб або дві третини депортованих шпигували на користь Російської федерації, повідомляє “Голос Америки”.

Як заявив генеральний директор Служби безпеки Великобританії Кен Маккалум, зараз Росія особливо активно намагається впровадити своїх агентів до країн, які підтримують Україну.

Маккалум нагадав, що після випровадження у 2018 році 23 російських шпигунів, які видавали себе за дипломатів, Велика Британія відмовила з міркувань національної безпеки 100 громадян РФ у дипломатичних візах.

“Ми продовжуємо інтенсивно працювати над тим, щоб зробити Великобританію максимально складним оперативним середовищем для російських спецоперацій”, — зазначив голова MI5.

Очільник британської контррозвідки наголосив, що депортація російських дипломатів у рамках контрзаходів проти шпигунської діяльності стала найбільшим ударом по ефективності розвідки РФ останнім часом.

“Разом зі скоординованими хвилями санкцій їх масштаб застав Путіна зненацька”, — сказав Маккалум під час свого виступу в лондонській штаб-квартирі MI5.

Експерти вважають, що Росія шпигунською діяльністю дискредитувала свої дипломатичні відомства у всьому світі. Зокрема, своїми діями Кремль завдав шкоди дипломатичним відносинам із країнами Заходу, яка порівнюється із забороною віз.

Найгучнішими та резонанснішими операціями російської розвідки останніми роками стало отруєння в Англії нервово-паралітичною речовиною класу “Новачок” експолковника ГРУ Сергія Скрипаля та його дочки, скоєне у 2018 році.

За 12 років до цього у Лондоні помер від отруєння радіоактивним елементом полоній-210 колишній співробітник Федеральної служби безпеки (ФСБ) РФ Олександр Литвиненко. А у 2019 році в Німеччині було вбито офіцера грузинської армії, який брав участь у чеченській та російсько-грузинській війнах.

Нова шпигунська війна між РФ та Заходом

У MI5 стверджують, що за всіма цими злочинами стоїть ФСБ і попереджають про початок нового шпигунського протистояння між Росією та Заходом.

Експерти вважають, що після початку повномасштабної війни з Україною у РФ з’явилися нові можливості для нарощування агентурної мережі та активізації шпигунської діяльності. Це пов’язано з небувалим напливом біженців з України, які через повномасштабне вторгнення РФ попрямували до Європи, США та інших країн світу.

Серед них, за словами аналітиків, можуть бути не лише люди, які постраждали від війни, а й ті, які мають проросійські погляди та готові працювати на РФ.

За даними низки західних ЗМІ, зокрема, CNN, Reuters, The New York Times, The Washington Post, лише з 2014 року для підкупу іноземних політиків та створення закордонної агентурної мережі Росія перевела до інших країн близько 300 млн доларів.

До країн, у яких Росія фінансувала діяльність необхідних політичних партій, потрапили Албанія, Чорногорія, Боснія, Мадагаскар і Еквадор. А в одній із країн Азії російський дипломат передав кандидату в президенти мільйони доларів готівкою.

Крім цього, у Брюсселі пов’язані з РФ сили фінансували ультраправі та націоналістичні сили через підставні компанії, фонди та аналітичні центри.

У зв’язку з цим 12 вересня Держдепартамент США проінформував американські посольства більш ніж у 100 країнах про таємну діяльність російських спецслужб. Держдеп запропонував союзникам запровадити санкції проти Росії та видворити з країн громадян РФ, причетних до шпигунських дій.

У листі Держдеп повідомив, що фінансування контролюють російські спецслужби, зокрема ФСБ, а також такі бізнесмени, як Євген Пригожин та Олександр Бабаков.

Які завдання виконують дипломати під прикриттям? Який вплив має російська розвідка на світову політику? Наскільки професійними є російські розвідники? Ці та інші питання в ефірі телеканалу FREEДОМ обговорили керівник Центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко та російський журналіст-розслідувач Сергій Канєв.

— Як можна зараз оцінити рівень російської розвідки, зокрема агентів ГРУ, СЗР та інших спецслужб?

Мусієнко: Зараз обличчя російської розвідки, особливо військової розвідки, — це відомі діячі, які були спіймані та ідентифіковані у справі Скрипаля. Так, ми пам’ятаємо ці “інтелектуальні” обличчя, у яких ніщо не приховувало те, що вони можуть належати до військової розвідки.

І, звичайно, уособленням Служби зовнішньої розвідки РФ на сьогоднішній день є її директор пан Наришкін.

Ця людина з твердістю переконань і з таким характером поводилася на Раді безпеки, коли ухвалювалося рішення про анексію та визнання незалежності так званих “ДНР” і “ЛНР”, коли вона навіть не розуміла, за що необхідно голосувати. І ми пам’ятаємо усю цю комічну ситуацію.

Ось, власне, я навів приклади як відповідь на ваше запитання. Для того, щоб було розуміння, як побачили цих Баширова та другого його товариша по службі, як вони засвітилися на всіх можливих камерах у Солсбері й дали можливість себе ідентифікувати. І як було встановлено, що вони належать до розвідки. Ну це дуже серйозний ляп, це велика помилка.

Читайте також: У Росії мобілізують працівників ФСБ — російський журналіст пояснив навіщо (ВІДЕО)

Канів: Тут індивідуально треба розумітися. Але яка відзначається тенденція з приводу місця проживання і прописки офіцерів ГРУ. Приблизно років 15 тому керівництво ГРУ зробило ставку на іногородніх, тобто не москвичів та пітерців — їх вважали надто розумними, а такі не потрібні.

І ось набрали із глибинки офіцерів. Закінчили вони військово-дипломатичну академію. Але, приїхавши до Москви, їм десь треба реєструватися, щоби влаштувати дітей до школи, щоб дружина кудись пішла працювати. Просто так із Хабаровська ти не можеш приїхати. І в Москві влаштуватися та отримувати якісь посібники.

Тому офіцерів ГРУ стали прописувати за адресою штаб-квартири ГРУ на Хорошівському шосе, 76-б. Я так подивився, що розсекретили близько шести тисяч співробітників ГРУ.

Я хочу розповісти, на чому вони ще “паляться”. Знову ж таки, це іногородні. Вони приїхали з глибинки і їм хочеться показати своїм однокласникам, друзям на подвір’ї, що вони вибилися в люди. Тобто він приїхав із якогось Мухосранська, вибачте мені за вираз, став шпигуном, а тепер він у Бельгії, Нідерландах, у Голландії. І тому вони викладають все у соціальні мережі: типу, подивіться, я вибився в люди, але тут з’являюсь я і все обчислюю.

— За що зараз молоді люди готові йти в розвідку? Нині немає жодних ідей, немає Інтернаціоналу. Просто через гроші?

Мусієнко: Гроші, абсолютно гроші. Плюс є такі випадки, коли збирається і відповідний компромат, що дає можливість впливати й маніпулювати певними особами й фігурами.

Насправді в те, що Росія та Кремль продукують і заявляють про традиційні цінності, про консерватизм, про боротьбу з лібералізмом і так далі, я думаю, мало хто серйозно вірить. Я не виключаю, що є якийсь відсоток людей, які можуть вірити в це, але він досить невеликий.

— Якщо говорити про відсоткове співвідношення співробітників дипломатичних представництв Російської Федерації, то скільки там насправді дипломатів, а скільки розвідників?

Канєв: Приблизно третина кожного посольства — це офіцери спецслужб ГРУ, Служби зовнішньої розвідки (СЗР) та п’ятої служби ФСБ, це така чекістська розвідка.

Але до них слід додати ще й простих дипломатів. Він же не може відмовити тому ж співробітнику ФСБ, який сидить у посольстві, у тому, щоб “стукати” чи добувати інформацію.

Не допомагатимеш — одразу вилетиш назад до Росії, і кінець твоїй кар’єрі.

Але тут треба ще враховувати, що в кожній країні є всякі представництва Росії, в тому числі “Аерофлот”. І приблизно у третині представництв “Аерофлоту” у всьому світі сидять офіцери СЗР та ГРУ. Ну, там така схема, що зарплату вони отримують в “Аерофлоті”, а сам офіс оплачує спецслужба.

— А чим займаються ці дипломати під прикриттям?

Канєв: По-перше, це шпигунство. Видобування військової, громадянської інформації. Причому їх цікавлять не лише якісь військові технології, а й у тому числі й цивільні, починаючи від відеокамер і закінчуючи хлібозбиральними комбайнами, все крадуть.

Ось нещодавно у Швеції спіймали російського дипломата. Він здобував відомості, як влаштовані всесвітньо відомі автобуси Scania. Його зловили, вислали із Швеції. Наразі він сидить другим секретарем в іншому посольстві.

Резидентура, нелегали, шпигуни. Вербування інженерів, військових, політиків — ось чим займаються дипломати.

Практично у кожному російському великому посольстві сидить офіцер ГРУ, який закінчив, припустимо, Інститут ракетних військ у Серпухові. Тобто він — навідник мети так званий. І ось він прораховує ось ці траєкторії польоту ракети з Росії, наприклад, до Бельгії, Нідерландів, Німеччини. Це у кожному посольстві такий сидить офіцер.

Мусієнко: Розвідка, в принципі, працює не лише зі збирання якоїсь інформації тощо. Вона ж працює ще у напрямі так званих активних заходів.

Це інформаційні заходи, це впровадження фактично до складу якихось політичних сил, телекомпаній, журналістського середовища тощо. Не тільки для збору інформації, а й розповсюдження необхідних даних та вкидань.

Там ціла мережа сформована була, яка використовується зараз Росією, переважно СЗР, яка вийшла з лона КДБ фактично. І за іншими напрямками, по лінії ФСБ та ГРУ так само.

Ця лінія перекочувала з часів СРСР. Тобто коли під виглядом Інтернаціоналу та об’єднання комуністичних партій різних країн світу Радянський Союз проводив не тільки розвідувальну роботу, а й підривну діяльність, коли діяли цілі терористичні групи.

Я хочу нагадати, що у Європі такі угруповання були у Німеччині та Італії. Це “Червоні бригади”, це ті, хто був причетний до ліворадикальних угруповань та здійснював теракти. Тобто займалися екстремістською підривною діяльністю. Зрозуміло, що вони фінансувалися, їм надавалися озброєння тощо.

Ціль була абсолютно зрозуміла. Її переслідував тоді Радянський Союз у холодній війні для підриву союзників США та діяльності НАТО. Це все перекочувало, не в таких великих обсягах, до російської розвідки. І використовувалося дуже активно донедавна.

Зараз почали закривати ці лазівки, почали перевіряти рахунки. Контррозвідки держав Європи дуже активно взялися за це.

Ми бачимо, скільки людей висилають, скільки депортують у Росію. І, звичайно, можливостей для впливу, збору інформації, підривної діяльності стає менше.

— Чи може РФ використати потік українських біженців, які тікають від війни до західних країн як канал для розвідки? Зокрема до Німеччини, де, як вважають західні спецслужби, працює найбільше російських шпигунів?

Мусієнко: Є ще дві країни, окрім Німеччини, які традиційно асоціювалися із російською розвідкою. Одна країна сприймалася як координаційний центр, а друга як перевальна база для перекидання далі на Захід. Просто так склалося традиційно — це Чехія та Австрія, Прага та Відень, це дві країни, які також вважалися зосередженням російських шпигунів.

Чому я говорю, що вважалися? Бо точно Чехія за попередні два роки провела дуже серйозні чистки, дуже серйозну контррозвідувальну роботу. Дуже багато громадян Росії було депортовано. І до сьогодні ця робота ведеться на дуже високому рівні.

Щодо Німеччини. Зрозуміло, що Росія та Німеччина зміцнювали зв’язки, будувалися газопроводи, обговорювалися двосторонні економічні відносини тощо. Ми чудово пам’ятаємо та розуміємо, що на ґрунті того, що були пов’язані російська держкорпорація “Газпром” та німецькі контрагенти, розвивалася співпраця, і в багатьох інших сферах.

Ну і плюс, звісно, ​​тому що Німеччина — це одна з країн лідерів Євросоюзу, одна з найпотужніших економік, якщо не найпотужніша і найпередовіша в усьому ЄС. Це країна, яка споживала велику кількість російського газу, заявляла про перспективу розвитку російсько-німецького та російсько-європейського співробітництва.

Якщо ми вже згадували Інтернаціонал, то тут слід згадати зв’язки, які були у КДБ та “Штазі” (Stasi, Міністерство держбезпеки НДР, — ред.). І по цій лінії теж залишилися певні напрацювання. Хоча німці проводили дуже серйозні чистки у цьому плані та роботу з викорінення.

На сьогодні помітно, що інтенсифікувалася діяльність щодо виявлення російських шпигунів та російських агентів впливу. Це стає помітно. Все частіше ми чуємо новини про те, що або когось звільняють, або підозрюють фактично в роботі на Росію. І мені здається, що це дуже хороший позитивний сигнал у викоріненні саме російської агентури та агентів впливу.

— У червні шпигуна з РФ спіймали при спробі влаштуватися в Гаазький суд. Чи можна сказати, що російські дипломати та шпигуни бояться Гааги?

Канєв: Не всі це розуміють. У них зараз є інші завдання. Як відомо, після нападу Путіна на Україну вислали приблизно 700 дипломатів, близько 650 дипломатів лише з країн Євросоюзу.

Тобто люди сиділи непогано “в шоколаді”, протирали штани у ситих європейських країнах. І їх вислали. Якщо офіцерів, то вони просто одержують зарплату, але вже в рублях, а їхнім дружинам зараз дуже складно.

Вони повернулися до Москви, а роботи немає. Бізнес згортається. Багато світових брендів пішли з Росії, а розвозити піцу вони вважають нижче за свою гідність. Ось що їх цікавить.

Їх виставили. Їм пообіцяли, що все буде нормально, мовляв, Росія своїх не кидає. А ні, роботи нема. Немає шкіл, дитячих садків там, де вони мешкають, і доводиться возити своїх дітей на інший кінець міста. Але уявіть, що таке Москва із її пробками. Тому вони зараз пишуть скарги й Путіну, і Медведєву, і Собяніну.

— У світлі майбутньої боротьби за владу російська розвідка намагається зблизитись із Путіним?

Мусієнко: Кількість силових відомств у Росії та їх повноваження іноді перетинаються. Розвідка є різна, є розвідка військова, є розвідка зовнішня, яка займається трошки іншими функціями, проте вони, звичайно ж, перетинаються, але і є ще і ФСБ.

ФСБ так створено в Росії, що вони дуже ревно ставляться, якщо хтось інший починає отримувати більший вплив, ніж вони. Співробітники ФСБ, скажімо так, історично вважають себе спадкоємцями тих самих чекістів, того ж КДБ. І в принципі, я вважаю, що вони повинні бути “ближчими до тіла”, що називається, мати найбільший вплив.

Тому я думаю, що зараз дійсно почалося протистояння навколо Кремля і навколо Путіна. Ми це бачимо. До речі, й у публічному майданчику досить часто почали їх помічати. Ми пам’ятаємо чудове зауваження з боку Кадирова, Пригожина та інших діячів на адресу Шойгу, міністра оборони Росії.

Є підстави припускати, що сплеск конфлікту між цими відомствами, ФСБ, Міноборони та, очевидно, розвідкою відбувався у вересні — на початку жовтня. За інформацією різних джерел, ФСБ наполягала на тому, що необхідно режим так званої “СВО” (спеціальна військова операція, — ред.), перевести в “КТО”, тобто контртерористичну операцію, і передати фактично повноваження з управління ним.

Але зараз, мабуть, до цього додається розвідка, і якщо ця інформація виходить назовні, про неї стає все більше відомо, вона виходить навіть у публічну площину.

Це свідчить про те, що Путін не справляється із ситуацією, як він намагався це робити раніше. Він втрачає вплив на те, щоб утихомирити оточення силовиків навколо себе. Вони все більше починають кидати зауваження на адресу один одного. А незабаром почнуть і на адресу Путіна. Не публічно спочатку, а потім публічно.

Читайте також: Активні заходи розвідки РФ на Заході зводяться до підкупів — думка (ВІДЕО)