Головна
Публікації
Росію можна врятувати тільки після розпаду: за якими правилами житиме нова країна, обговорили експерти

Росію можна врятувати тільки після розпаду: за якими правилами житиме нова країна, обговорили експерти

Опубліковано: 15 Бер / 2023 19:31

Російська Федерація не може існувати в нинішньому вигляді — цю тезу можна дедалі частіше почути на міжнародних майданчиках не тільки від західних політиків, аналітиків, а й представників російської опозиції. Війну РФ проти України ще не припинено, але про критичні зміни в Росії, яка програла, говорять уже зараз.

Конституція нової країни — складний механізм із низкою невідомих

Базові принципи проекту нової конституції Росії перехідного періоду — скасувати посаду президента і надати регіонам право визначати повноваження центральної федеральної влади. Дискусії про зміст документа проходять у Варшаві.

Конституцію перехідного періоду пишуть 59 екс-депутатів Держдуми РФ. Однак законотворці зазначають, що готові до спільної роботи та консультацій з іншими опозиційними російськими силами.

Термін дії конституції перехідного періоду розрахований на два роки. У ній закріплять послідовність кроків для переходу від нинішнього авторитарного стану до майбутнього демократичного. Згодом буде розроблено повноцінну нову конституцію РФ. Її ухвалення, за задумом депутатів, відбуватиметься вже на всенародному референдумі. Однак здійснити це можна буде лише після падіння путінського режиму.

Думки експертів

Конституція як основний документ нової країни — не єдина тема для обговорення серед експертів. Не менш важливим вважають завершення війни, яку путінський режим розв’язав проти України. І тоді, коли Росія буде в статусі переможеної, по-справжньому вирішуватиметься її доля. Аналітики не виключають різні варіанти розпаду РФ і того, які суб’єкти з’являться замість неї.

Детально про те, якою бачать конституцію нової Росії, в ефірі телеканалу FREEДОМ міркували:

Ілля Пономарьов, екс-депутат Держдуми РФ;
Ольга Курносова, політичний аналітик і головний редактор порталу After Empire.

ІЛЛЯ ПОНОМАРЬОВ: Нехай ідуть усі, хто захочуть

— Передбачається, що це буде парламентська республіка без поста президента, в якому головну функцію виконуватимуть виключно уряд і прем’єр-міністр, якого обиратиме парламент.

Центральний елемент це децентралізація. Тобто ми не хочемо йти тим шляхом, яким колись 1991 року пішла РФ, коли Борис Єльцин вийшов і як цар сказав: беріть суверенітету стільки, скільки можна з мого панського плеча. І, відповідно, потім Путін сказав: користувалися суверенітетом, тепер давайте його назад. Ні. У цій ситуації система має бути строго зворотна. Ми всім регіонам говоримо: ви — самостійні, і можете стати незалежними, якщо захочете. Ми з вами зараз обговорюємо умови цього самого “розлучення”.

Хто з регіонів підтримає правила нової конституції, підтримає тим самим створення нової країни і входження цього регіону в країну, той залишається. Хто вважає, що піде повністю своїм шляхом, зробить це. Але це ж не означає, що більшість жителів Сибіру, наприклад, будуть підтримувати такий розпад і більшість жителів, скажімо, Кабардино-Балкарії. Якийсь регіон захоче бути окремим. Чечня, на мій погляд, напевно захоче бути окремою.

Ми пропонуємо обмежити чисельність армії і тим самим унеможливити ведення загарбницької війни.

Ми пропонуємо обмежити речі, пов’язані з ядерною зброєю. Наприклад, я вірю взагалі в без’ядерний світ. І це закріплюється в конституції. Я вважаю, що Росія має бути обов’язково частиною Європейського Союзу і Північноатлантичного альянсу. Якщо це все станеться, то просто не буде технічної можливості реалізувати якісь імперські проєкти.

Зараз російська конституція погано скопійована з французької. І порушено принцип влади. Те, що ми пропонуємо в частині адміністративно-територіального устрою і багатьох інших функцій, пов’язаних із самоврядуванням громадян, скоріше не є копією, але дуже багато механізмів взято з американської конституції. Наприклад, те, що влада йде від регіонів, які самостійні й визначають дуже багато речей. Причому не центр делегує якісь повноваження регіону, а навпаки. Усе, що вони не делегували, залишається в руках у самого регіону. А з точки зору виборчої моделі устрою, скоріше, ближчий саме палатний парламент. Нижня палата обирається за партійними списками, а Верхня палата обирається голосами регіонів за одномандатними округами.

Наразі з’їзд ухвалив концепцію перехідного періоду в першому читанні. Вона передбачена на два роки. Але замість цього проводяться місцеві вибори за тією моделлю, яка прийнята в Польщі та Україні. Головне завдання — дати регіонам смак влади. Фінансування теж віддається на регіональний рівень. Не менше 50% консолідованого бюджету має бути на місцевому рівні.

Потім, у середині перехідного періоду по закінченню першого року відбувається той самий референдум, на якому вже регіони визначають — вони всередині чи вони поза. І за цією конституцією вже будуть створюватися політичні партії та органи влади. Процес закінчується федеральними виборами, які відбуваються наприкінці другого року. І тим самим по закінченню другого року в країні з’являється вже нормальний обраний парламент і уряд запускає свою роботу.

ОЛЬГА КУРНОСОВА: Потрібна конституція здорової Росії

— Нова декларація — це не не повна подоба американського білля про права. Але це збірка природних прав людини, це та позитивна основа, на якій об’єднуються всі депутати. Тому що зазвичай у російської опозиції був негативний консенсус — усі проти Путіна і війни. Вони збираються і щось там придумують. Але зараз з’являється і позитивний консенсус, який називається “Декларація прав і свобод громадянина Російської республіки”. Саме на основі цієї декларації буде ухвалено і майбутню перехідну конституцію.

За великим рахунком, це конституція 1993 року, очищена від пізніх путінських нашарувань і з якимись добавками, які уточнюють ті статті, що були настільки неточними, що їх можна було порушувати. У сьогоднішній Росії начебто дотримуються прав людини, але при цьому, як ми розуміємо, їх не просто порушують, а зневажають. Тож навіть у перехідний період має бути щось, на чому заснована діяльність перехідної адміністрації.

Дуже важливо сказати, як ухвалюватимуть нову конституцію — на референдумах, які відбуватимуться в сьогоднішніх суб’єктах РФ, тому що її ухвалення в суб’єкті означатиме бажання увійти до складу нової країни. Якщо суб’єкт не ухвалить нову конституцію, таким чином, він заявить про вихід і, відповідно, до складу нової країни не увійде. Але все одно в конституцію закладається можливість сецесії, тобто виходу республік, територій зі складу Росії. Ми хочемо назавжди вбити можливість імперського володіння територіями і дати можливість права націям, народам і територіям на самовизначення.

Те, що Росія повинна стати парламентською республікою, ні в кого не викликає сумніву. Окреме питання — чи може залишитися посада президента приблизно з тими ж повноваженнями, які є у президента Німеччини. Тобто дуже невеликий обсяг повноважень — приймати вірчі грамоти послів, виконувати представницькі функції. Але не це найголовніше в парламентській республіці, тому що, природно, досить багато повноважень з’являється в такій конструкції у голови уряду.

І найголовніше тут описати, як треба діяти, якщо уряд починає божеволіти і ставати колективним диктатором. І про це йшла дискусія.

Але поки що ми ще далеко не заглибилися, тому що третього розділу Конституції ми ще не розглядали.

Ми всі знаємо, що, наприклад, у Сполучених Штатах у Сенату є дуже серйозна фінансова комісія, яка постійно перевіряє бюджет. Якщо щось їм не подобається у виконанні бюджету, вони висмикують представників уряду на килим”. Ось щось таке має існувати і в майбутньому російському парламенті для того, щоб уряд поводився пристойно і не ставав колективним диктатором.

Що може статися з РФ після Путіна? Яка роль російських еліт у процесах розпаду, пояснили:

Ярослав Гриневич, провідний науковець Інституту політичних та етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса. І.Ф. Кураса;
Сергій Гайдай, політтехнолог;
Олег Дунда, народний депутат України;
Михайло Шейтельман, політтехнолог, письменник;
Андрій Каракуц, кандидат історичних наук, голова громадської організації “Центр прикладних досліджень”.

ЯРОСЛАВ ГРИНЕВИЧ: Поки що Путін спирається на росіян

— Путін зараз перетворився на найголовнішого руйнівника Росії. Можливо, тому багато російських націоналістів і державників розуміють, але поки ніяк не можуть зупинити цей жахливий процес. Навіть порівняно з Леніним, який зумів відновити імперію, що розвалювалася. У Горбачова була інша місія, і він, можливо, міг би стати батьком-засновником майбутньої російської держави, а не імперії. І це цілком було можливо. Хоча сам Горбачов був би дуже схильний до того, щоб відновити Радянський Союз, але мирним шляхом.

А що стосується Путіна, то він, безумовно, увійде в історію, як руйнівник. Багато політологів зараз думають про те, на скільки держав розвалиться Росія.

Колись він сказав про те, що якщо не буде Росії, то навіщо тоді взагалі цей світ? Тобто йшлося про те, що будуть використовувати ядерну зброю, і це було давно сказано. І тоді це прозвучало дуже дивно. І тільки зараз стало зрозуміло, про що він говорить. Путін, насправді, мені здається, перебуває перед вселенською для Росії катастрофою. Як її зупинити? Що зробити з цим? Напевно, навряд чи він собі зараз навіть це уявляє. Тому що в перші три-чотири місяці, коли почалася війна, і було вже зрозуміло, що для нього щось пішло не так, але не так катастрофічно відверто.

У Путіна є свої плани, він чекає, коли, можливо, Трамп повернеться до влади у США у 2024 році. Він чекає, що в Європі не витримають і відмовляться від допомоги Україні. Він думає, що і в самій Україні можуть не витримати, чекає допомоги Китаю та інших таких речей.

Поки що російський народ залишається імперським, на який спиралися ось такі тирани. І тому поки в самій Росії не відбудеться якихось кардинальних змін, він зможе ще маніпулювати якийсь час і чекати можливого фарту для себе.

СЕРГІЙ ГАЙДАЙ: Розпад РФ став світовим дискурсом

— Світ змінив ставлення до всього того, що транслюється з Росії, від російської влади і від Путіна особисто.

Ще кілька років тому такого дискурсу про розпад РФ ні у світі, ні, тим більше, у Росії не було.

Сьогодні він існує не тільки серед українців, які кажуть, що справжня перемога і безпека українців будуть тільки після того, як Росія розпадеться фізично на різні держави. Не тільки серед управлінців, які кажуть, що біда Росії в її розмірах, і що якщо замість неї буде кілька інших держав, їм буде легше виживати.

Тепер цей дискурс існує серед світових еліт. А найголовніше, він бере участь у середовищі російських опозиціонерів, які розмірковують на тему, чи не варто їм перетворитися на кілька демократичних держав, відпустивши у вільне плавання народи РФ. Але вони про це не розсудливо міркують. Вони цим лякають Путіна і його оточення.

ОЛЕГ ДУНДА: Більшості регіонів РФ вигідна децентралізація

— Розпад Росії вигідний для кожного регіону по-своєму. Для Єкатеринбурга, Новосибірська або тієї ж Бурятії, а тим паче Якутії, Сахі це єдиний можливий варіант, якщо вони хочуть мати комфортний добробут і майбутнє.

Наприклад, та ж Якутія в перспективі може бути з точки зору добробуту новою країною умовної Перської затоки. А Санкт-Петербург, у якого 80% доходів забирає Москва, за своїм потенціалом — це Північний Гонконг або Сінгапур. Це ворота, які відкривають шлях для товаропотоку. Це все для Європейського Союзу економічний локомотив.

Чому Бурятія та інші дотаційні регіони перебувають у такому злиденному стані? Тому що Москва має повне управління, а регіони не мають жодних можливостей впливати на інвестиційну політику, не мають можливості встановлювати торговельні стосунки з сусідніми державами. Хоча ресурсів і сировини в них більш ніж достатньо, але вони не розвиваються, бо Москві це нецікаво.

Москва живе за рахунок висмоктування ресурсів зі своїх колоній. Абсолютно імперська економічна політика.

МИХАЇЛ ШЕЙТЕЛЬМАН: Не так багато російських опозиціонерів говорять про розпад країни

— Розпад РФ абсолютно неминучий, але в історичній перспективі, а не обов’язково в перспективі 2023 року.

Якщо ми подивимося на те, як формувалася Російська імперія свого часу, то був певний центр у Санкт-Петербурзі, і вона наростала з усіх боків більш-менш одночасно і симетрично. Територіально вона розросталася більше на Захід, ніж на Схід, але за кількістю населення — навпаки. Зосередження інтелектуального потенціалу було більшим на Заході та Півдні. Згодом вийшло, що відвалилися Захід і Південь від цієї імперії. Тепер Північний Схід має відвалитися, бо так така асиметрична картинка не може жити. Саме тому, до речі, вони й почали війну — вони намагаються відновити цей баланс. Вони мають величезні землі на Сході, але майже без населення, без інтелектуального потенціалу, і намагаються за рахунок України це відновити.

З найвідоміших імен російської опозиції є тільки три людини, які всерйоз багато говорять і багато думають про розпад РФ. А решта мовчать на цю тему. Говорять Гаррі Каспаров, Михайло Ходорковський і Максим Кац.

Макс Кац — людина, яка в багатьох відео доводить, що Росія не може розвалитися, не повинна, що не треба про це говорити, що шкідливо зараз вести такі розмови. Щоб перемогти Росію, не потрібно говорити, що вона розвалиться і залякувати цим росіян, вважає Макс Кац.

Каспаров дотримується абсолютно протилежної точки зору. Людина, яка говорить, що РФ точно розвалиться відразу, а не потім. Тобто прямо в момент зміни влади в Росії і путінського режиму буде формуватися нова країна. І він схвалює це.

Ходорковський дотримується цікавої позиції. Він, до речі, її змінив за час війни. Рік тому він говорив, що має бути тільки єдина Росія, тому що інакше це буде кошмар, країну розірве, а це неприйнятно. Зараз він зовсім по-іншому вважає. Він каже, що за рік життя, за рік війни Москва як федеральний центр повністю не виправдав довіри регіонів, які віддавали йому і гроші, і своїх дітей, і своє майбутнє. І тому він зрозуміє будь-який регіон, який вийде зі складу РФ. Але водночас, каже Ходорковський, якщо в нього буде така можливість, він переконуватиме кожен регіон залишатися у складі Росії, тому що це вигідно для РФ з точки зору подальшого життя.

АНДРІЙ КАРАКУЦ: Олігархічний переділ і громадянська війна здатні розвалити РФ

— У моєму розумінні є два основні сценарії розпаду РФ. Перший — це, коли еліти зрозуміють, що більше не можуть перебувати в рамках цієї держави, спостерігають уже всі ознаки її розпаду, зокрема економічні проблеми, зниження рівня жорсткості влади. І в даній ситуації, безумовно, ніяких нових ідей не може з’явитися у Росії.

Це будуть ті самі люди, які зараз при владі, але вони відчують, що з’являється можливість для того, щоб зайняти більш вигідні позиції в якомусь самостійному утворенні. Насамперед братимуть до уваги економічні можливості конкретних регіонів, поклади природних ресурсів, можливості експорту цих ресурсів, можливості для співпраці з іншими країнами.

Другий варіант розпаду РФ — це наслідки збройного бунту, громадянської війни, в яку будуть занурені її окремі регіони. І, можливо, це буде війна між якимись національними республіками і центром. Можливо, це будуть ширші повстання, які охоплять насамперед великі агломерації, в яких живе велика кількість населення. У цьому разі розпад може відбуватися вже не за якимись регіональними ознаками, а стихійно. І тут можна очікувати появи більших утворень, які об’єднають уже кілька регіонів.

Дуже часто прогнозують, що Росія розпадеться на якісь національні республіки: Татарстан, Інгушетія тощо. Але з точки зору безпеки самому існуванню РФ це не найбільший удар. Тому що, по-перше, ці хвилювання будуть сконцентровані в певних регіонах. Російська армія може на них реагувати. І навіть отримання незалежності цих національних республік не припиняє існування Росії.

Якщо від Росії відокремлюватимуться вже цілі макрорегіони, як-от Урал чи Сибір, то тут уже ситуація абсолютно інша. Не секрет, що запорука існування сучасної Росії — це експорт нафти і газу, які насамперед якраз із цих регіонів.

Втративши цю фінансову подушку, Російська або Московська Федерація буде зовсім іншою країною.

Для України кращий сценарій — розпад Росії на макрорегіони. Щоб це були незалежні держави, великі, довоєнні, але які мають уже свої інтереси і які не дозволяють Москві зосередити велику кількість ресурсів. І дуже важливий аспект, про який ми маємо пам’ятати, — це наявність ядерної зброї. У кого вона буде, де вона зберігатиметься, хто її інспектуватиме?