Робота над створенням трибуналу для Путіна триває: очікування і реальність в оцінках експертів

Ілюстративне фото: bbc.com

Коаліція зі створення спеціального трибуналу для військових злочинців РФ налічує вже 36 держав. Створити групу держав-однодумців, які вимагають відповіді Росії за воєнні злочини в суді, Офіс президента України закликав у вересні минулого року.

У січні створення спецтрибуналу для Росії підтримав Європарламент. Відтоді свою солідарність висловили низка країн і чиновників ЄС. Нідерланди ж готові прийняти трибунал у себе. Яким буде формат цього суду — поки що відкрите питання.

На шляху до справедливості

Злочини російських військовослужбовців в Україні вже розслідують українські правоохоронці. На даний момент це близько 70 тисяч кримінальних проваджень.

Україна пропонує карати військових злочинців РФ, базуючись на п’яти головних принципах:

  • Судове провадження базуватиметься на правилах і підходах, які викладені в Римському статуті Міжнародного кримінального суду (МКС).
  • Будуть розглядатися всі злодіяння Росії з 2014 року — від самого початку військової агресії проти України.
  • Під трибуналом опиняться і військові, і політики, і фізичні особи.
  • Трибунал створюється виключно у справі злочину агресії Росії проти України. 
  • Статус глави держави чи офіційний статус іншої посадової особи не звільнятиме таку особу від індивідуальної кримінальної відповідальності і не пом’якшуватиме покарання.

Але для того, щоб притягнути до відповідальності військово-політичне керівництво Росії, необхідний Спеціальний міжнародний трибунал.

Юристи вказують, що саме цей пункт особливо складний у виконанні. Саме тому Україна і партнери так довго розглядають варіанти рішення.

У Євросоюзі пропонують як один із варіантів — так званий “гібридний трибунал”. Передбачається, що він буде заснований на українському законодавстві і схвалений або підтриманий Генеральною асамблеєю ООН.

Цей варіант Київ назвав неприйнятним. В Офісі президента найправильнішим рішенням вважають створення спецтрибуналу. Генасамблея ООН має проголосувати за формат суду і визначити його повноваження.

Усі юридичні складнощі на шляху до реалізації трибуналу легко вирішити, якщо буде політична воля всіх без винятку партнерів, вважає голова Європарламенту Роберта Метсола.

“Питання вже не в тому — як. Питання в тому — коли. Ми бачимо вже справи, які ведуться в Україні, інформацію, яку збирають різні держави — США, Велика Британія, — йдеться про притягнення до відповідальності винних, зокрема Володимира Путіна. Без цього в нас не буде миру”, — сказала вона.

Президент України Володимир Зеленський теж переконаний, що Україна звільнить свою землю від окупантів-терористів і доб’ється створення трибуналу для російських військових злочинців.

“Настане день — і буде створено трибунал, який повертатиме справедливість нашому народу. Трибунал, який покарає цього агресора, так само як були покарані агресори минулого. Настане день — і всі винуватці воєнних злочинів проти українців опиняться в залах Міжнародного кримінального суду і національних судів. Усю юридичну роботу ми виконаємо. Усіх партнерів, які для цього необхідні, мобілізуємо. Це вже робиться. Кожен день ми наближаємо повернення справедливості для України. Щодня працюємо заради цього — генеральний прокурор і його Офіс, українські правоохоронці, спецслужби, уряд, дипломати, мій Офіс”, — сказав Зеленський в одному зі своїх звернень.

Влітку в Гаазі запрацює Міжнародний центр із розслідування злочину агресії — новий орган займеться підготовкою матеріалів, які пізніше стануть обвинувальною базою на трибуналі.

Крім цього, 17 березня 2023 року Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт президента Росії Володимира Путіна та уповноваженої з прав дитини Марії Львової-Бєлової. Причиною є незаконна депортація дітей з тимчасово окупованих територій України до Росії.

Читайте також: Путін боїться невідворотності покарання за крадіжку українських дітей — роз’яснення правозахисниці

На “підводні камені” вказали експерти

Як у сучасних реаліях позбавити імунітету від переслідування президента РФ Володимира Путіна, прем’єра Михайла Мішустіна і главу російського МЗС Сергія Лаврова? Це одне з головних питань, яке ставлять фахівці. Тонкощі створення спеціального трибуналу в ефірі телеканалу FREEДОМ пояснили:

  • Федір Веніславський, представник президента України у Верховній Раді, член комітету ВРУ з питань нацбезпеки, оборони та розвідки;
  • Олег Устенко, радник президента України з економічних питань;
  • Віктор Чумак, заступник генерального прокурора України, генеральний військовий прокурор (2019-2020 рр.);
  • Олександр Павліченко, правозахисник, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини;
  • Марк Фейгін, російський правозахисник, блогер.

ФЕДОР ВЕНІСЛАВСЬКИЙ: Я впевнений, трибунал буде створено

— Відчувається суттєвий прогрес. Ми маємо понад 30 держав і лідерів, які визнали, що необхідно створювати спеціальний міжнародний трибунал для притягнення вищого військово-політичного керівництва російського злочинного режиму до відповідальності за ті злочини, які вони вчинили на території України.

Але, тим не менш, зайвого оптимізму в цьому випадку теж бути не повинно. Оскільки Росія використовує всіх своїх агентів впливу, всі свої дипломатичні та інші медійні ресурси для того, щоб максимально заблокувати цей процес.

Найбільш оптимальним варіантом є створення такого суду резолюцією Генеральної асамблеї ООН. Тобто це буде підтримка України на глобальному рівні. Також ми паралельно працюємо і з іншими можливими варіантами створення міжнародного трибуналу.

Послідовні дії та заяви лідерів, наших партнерів свідчать про те, що ми точно досягнемо тієї мети, яку декларуємо, а саме створення спеціального суду для притягнення Росії до відповідальності.

ОЛЕГ УСТЕНКО: Економічні санкції теж допоможуть тиснути на військових злочинців

— На Росію триває активний санкційний тиск. Уже було презентовано наступний етап санкційного тиску на РФ. Одне з головних завдань — відсікти Росію від будь-яких можливих джерел фінансування, унеможливити фінансування їхнього військово-промислового комплексу, а отже, вести агресивну війну проти України.

Президент Володимир Зеленський більш ніж чітко сказав, що ніхто не уникне відповідальності — ані той, хто віддає накази на подібні злочини, ані той, хто заряджає знаряддя, ані той, хто займається наведенням, ані той, хто займається ремонтом.

Тобто всі понесуть відповідне покарання. Уже анонсовано серйозні новини на початку наступного тижня.

ВІКТОР ЧУМАК: Росія може створити дзеркальний трибунал зі своїми сателітами

— Складно буде реалізувати ту ідею, з якою виступають український президент і суспільство. Якщо створити міжнародний трибунал за рішенням Генеральної асамблеї ООН, то треба зібрати мінімум 100 голосів. Або щонайменше 60 держав мають підписати відповідний міжнародний договір про те, що створюється трибунал, у якому розслідуватимуть тільки один злочин щодо Володимира Путіна — злочин агресії.

Міжнародний кримінальний суд міг би зняти імунітет з Путіна тільки в тому випадку, якби Росія ратифікувала Римський статут. Вона підписала і ратифікувала свого часу, але потім вийшла з нього. Тут є незаперечні докази — його виступ у ніч на 24 лютого.

Гібридний суд, який пропонують наші партнери, це суд, який буде проводитися на підставі законодавства України. У нашій країні стосовно Володимира Путіна немає жодного імунітету. Але чому ми говоримо про необхідність створення міжнародного трибуналу? Тому що стосовно трьох осіб у всьому світі є негласне правило про імунітет: глави держави, прем’єр-міністра і міністра закордонних справ.

МКС не може розслідувати справу щодо агресії. Тому треба створити інший трибунал.

144 країни виступили із засудженням дій РФ. Але це не веде до практичних дій. Це політична заява. А ось створення трибуналу тягне до позбавлення імунітету тими країнами, які виступають за створення трибуналу. Наші партнери побоюються, що Росія зі своїми сателітами зробить такий самий альтернативний трибунал і світ отримає дзеркальну ситуацію, коли почнуть переслідувати за будь-які дії.

Біда в тому, що у світі не всі держави можна назвати демократичними, і вони виступатимуть проти. Наші партнери, знаючи, що таких держав багато, розуміють, що це все може бути обернено проти них.

Путіна навряд чи вдасться позбавити імунітету і посадити на лаву підсудних у будь-якій країні. Тому що треба поміняти повністю Росію, щоб його видали. Це має відбуватися хоча б за рахунок заочного засудження. У Сполучених Штатах і Британії немає поняття заочного засудження. У нас воно є. Тому апелюють до України.

Таким чином гібридний міжнародний трибунал можуть провести в Європі за участю іноземних суддів. І тоді країни, які мають з Україною угоду про допомогу в кримінальних справах, повинні будуть виконувати рішення трибуналу. Але тут же ще є нюанси. Ми не можемо говорити про міжнародний характер цього суду, тому що в нас усі рішення суду підписуються іменем України. У нас Конституція не дозволяє створення спеціальних судів, а це якраз спеціальний суд.

ОЛЕКСАНДР ПАВЛИЧЕНКО: Тільки трибунал може розглядати злочини конкретних вищих осіб

— Для зміни міжнародного законодавства потрібні досить глибока робота і політичний дипломатичний консенсус на рівні ООН для того, щоб, по-перше, це законодавство було належно розроблено, а по-друге, щоб з ним погодилися основні гравці міжнародного рівня. Наступний тиждень покаже нам певні результати з питання притягнення Росії за злочини агресії.

Які можуть бути більш конкретні інструменти? Перш за все, вони мають бути пов’язані з українською національною судовою системою та з її можливою модифікацією для того, щоб вона працювала для них на перспективу. А нині ці інструменти мають допомагати притягувати до відповідальності за злочини, які вчиняються на сьогодні — обстріли цивільних об’єктів, загибель цивільного населення. Є маса злочинів, які пов’язані з категорією воєнних злочинів і таких, які можуть навіть бути розцінені як геноцид, що триває.

Має бути зв’язок між останніми рішеннями міжнародних інстанцій. Парламентська асамблея Ради Європи 27 квітня ухвалила резолюцію про те, що фактично Росія вчинила акт геноциду.

Європейський Союз точно розглядає як воєнний злочин депортацію дітей під час війни, розв’язаної Росією. Парламентарії ЄС висловилися за те, що має бути створено чіткий механізм відновлення порушеного права та повернення дітей в Україну.

Нагадаю, що звучала інформація про створення необхідності міжнародного консорціуму. Йшлося і про заявлену Варшавську конференцію. Будемо аналізувати і дивитися, наскільки реалістичними і впливовими будуть ці кроки. І я думаю, що вони мають бути пов’язані з участю великих гравців, які поки що не заявлені, зокрема, в питанні повернення депортованих дітей.

Постійно виникало питання про державу, яка могла б узяти на себе цю гуманітарну місію. Те саме стосується і повернення військовополонених. Держава-покровитель може вирішити проблему з поверненням дітей у сім’ї, з тим, щоб наслідки від злочину були меншими.

Трибунал з питань агресії має стати одним із чинників закінчення цієї війни. Збільшується кількість держав, які підтримують його створення. На сьогодні таких країн уже 36.

Дуже важливо, щоб орган притягнення до відповідальності мав належний мандат для того, щоб його визнали на світовому рівні. І на сьогодні є вже досить вагомі підстави вважати, що цей орган може бути створений за участю Ради Європи, Європейського Союзу та цілої низки держав, які будуть його підтримувати.

Але оптимально цей трибунал має бути з мандатом ООН. Для того, щоб отримати цей мандат, має бути належне обговорення і голосування за відповідну резолюцію на Генеральній асамблеї ООН.

Можливо, ми дізнаємося про якісь новини на дипломатичному фронті, про те, що досягнуто якоїсь домовленості, бодай включення до порядку денного і розгляд цього питання.

Ми з вами перебуваємо зараз у важливому історичному моменті, який має створювати архітектуру миру і дотримання його на десятки років. Сьогоднішня система продемонструвала свою неефективність, і тільки військова підтримка дала змогу не поглибити ситуацію і не зробити її більш трагічною, ніж вона є.

Можливий трибунал з питань агресії спрямований насамперед на носіїв державної влади. Тобто це не індивідуальна кримінальна відповідальність, яка розглядається Міжнародним кримінальним судом. Кожна особа отримує конкретне обвинувачення.

Приміром, як депортація дітей Львовою-Бєловою і Путіним, які отримали ордери на арешт і зобов’язані з’явитися до суду або будуть затримані. Вони можуть скористатися правом захисту. Можливо, вони зможуть довести, що вони не скоювали цього злочину, хоча він — більш ніж очевидний.

Коли ми говоримо про притягнення до відповідальності вищих посадових осіб, які винні у злочинах агресії, це прерогатива трибуналу. Він має розглянути до кількох десятків учасників цього процесу, які будуть ключовими відповідальними за скоєні злочини.

Ще один важливий момент стосується діяльності цього суду. Він може розглянути ті питання, які не розглядає МКС. Це питання компенсації, виплати якихось контрибуцій за завдані збитки внаслідок агресії. Прямого шляху виплати Україні контрибуцій із заморожених російських активів на сьогодні немає.

МАРК ФЕЙГІН: Потрібно вирішити, який суд ухвалить перші рішення

— Питання стосується насамперед проблеми невизначеності — яким саме буде остаточний трибунал. Це буде юрисдикція договірного суду, Міжнародного кримінального суду або ж усе-таки вдасться через Генеральну Асамблею ООН провести рішення про створення спеціального трибуналу щодо України. І оскільки остаточна юрисдикція неясна, тут можуть бути різні варіанти.

Але якщо кримінальний суд у Гаазі як договірний суд розпочав процедуру, він у принципі надалі може передати весь кейс якомусь спеціально створеному суду. Як відбуватиметься ця процедура остаточно — це ще відкрите питання. Але я не виключаю, що трибуналів буде більше, ніж один.

Є проблема з універсальною юстицією як такою. Успіхів було менше, ніж провалів у частині притягнення до відповідальності реально винних військових злочинців, відповідальних за геноцид тощо.

Є досвід тільки двох судів — щодо Руанди і колишньої Югославії — Рада безпеки ООН створила спеціальні суди. МКС має біднішу практику — спробу притягнення президента Судану Омара аль-Башира, який зараз відбуває термін за корупцію. Він, скоріше, не позитивний, бо ордер МКС так і не був виконаний. Національні системи юстиції шукають якийсь вихід із цієї гібридної ситуації. Спочатку треба вирішити, який суд піде першим, і які рішення він ухвалюватиме.

Суд ООН у Гаазі — не спеціальний, він постійно діє, і в нього є інші справи, тому розгляд усіх процесуальних питань може затягнутися.

У системі Ради Європи є суд, який займається правами людини. Це Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у Страсбурзі, який має відому практику, попри всі претензії до нього. І це означає, що Рада Європи знайома з універсальними процедурами.

Якщо вже Європейська конвенція прав і свобод громадянина змогла заснувати такий суд, то чому б не заснувати ще один? Можливо, навіть постійно діючий суд — трибунал із воєнних злочинів, який заперечуватиме міжнародний імунітет глав держав.

Читайте також: Трибунал над Путіним не має бути заочним, — правозахисник

Прямий ефір