Приїхав до Харкова з наміром вступити до університету, а вирушив добровольцем на передову — історія військового з Алчевська (ВІДЕО)

20-річний солдат Національної гвардії України з позивним “Мобі Дік” прийшов добровольцем у 5-ту Слобожанську бригаду на початку повномасштабної війни Росії проти України. Військовослужбовець родом із тимчасово окупованого Алчевська Луганської області, приїхав вступати до Харківського вищого навчального закладу (ВНЗ) за програмою “Донбас-Україна”. Але не встиг сісти за конспекти, натомість потрапив на передову. Брав участь у боях за звільнення Харківської та Луганської областей, отримав важку контузію, тепер займається адміністративною роботою в медсанчастині Нацгвардії, інформує FREEДОМ.

Денис — кулеметник стрілецького батальйону 5-ї Слобожанської бригади Нацгвардії. Його бойовий шлях почався 24 лютого 2022 року, коли прийшов добровольцем до військкомату. Хлопця прийняли попри те, що йому ледь виповнилося 18 років. Зізнається, що Харків не його рідне місто, він родом з Алчевська, який з 2014 року перебуває під тимчасовим контролем російських окупантів. І коли приїхав вступати до університету імені Каразіна 2021 року зрозумів, що російська пропаганда бреше, а окупанти забрали в нього 10 років життя.

“Коли приїхав із тимчасово окупованих територій, саме побачив усе те, як воно є насправді. Я побачив, що немає тут того, про що мені весь час говорили. Рідних у мене тут не було. Єдині з ким я спілкувався, це ті, хто не люблять Україну, на жаль: мої рідні, мої близькі, мої друзі. І якщо в моєму рідному місті Алчевську все вісім років гнило, все просто помирало, то коли я приїхав сюди — особливо до Харкова — у мене горіли очі. Я побачив, що у мене є майбутнє, у мене з’явилися плани. Я це точно не хочу втрачати”, — каже український захисник.

Разом із Денисом до Харкова переїхала його дівчина, тут вони обидва стали студентами. Із задоволенням почали згадувати рідну мову та спілкуватися нею. Хлопець каже, що знання української йому допомогло, коли він потрапив на фронт.

“В Алчевську українську мову не викладали з 2014 року, але завдяки “Губці Бобу” та іншим мультикам, які я дивився в дитинстві, я добре її запам’ятав і, чесно вам скажу, ніколи не забував. Не розмовляв нею зовсім, але забувати не забував. І, коли приїхав до Харкова, коли почалася повномасштабна війна, особливо з місцевими під час штурму якихось поселень, визволення міст, спілкувався тільки українською мовою, тому що люди не розуміли, хто прийшов”, — пояснює військовослужбовець.

Денис став кулеметником у групі, де разом із ним було ще 10 осіб. Гвардійці в перші дні війни відстояли Харків, прийнявши бій на окружній дорозі, потім — були Балаклія та Ізюм під час звільнення області від російських окупантів. Далі — перекинули під Кремінну до Серебрянського лісу, де під час штурму позицій противника хлопець отримав поранення.

“Щойно ми почали виходити з окопу, на жаль, прилетів снаряд під дерево, де ми зосередилися, і я отримав поранення. Поранення отримав не важке, як я вважаю. Це звичайна контузія, закрита черепно-мозкова травма. І єдине ускладнення, яке з’явилося, — це часткова втрата зору правого ока. Тому я перебуваю тепер тут, а не повернувся до своїх хлопців. Бо самі хлопці сказали: навіщо ти нам потрібен, якщо ти правим оком не можеш навіть прицілитися?”, — розповідає кулеметник.

Після лікування Денис пройшов військову медкомісію і був визнаний “обмежено придатним”. Його комунікабельність та організаторські здібності стали в пригоді в медичному пункті військової частини, де він служить уже понад рік. Хлопець знаходить спільну мову з побратимами набагато швидше, ніж штатні медики, зізнаються в частині.

“30% моєї паперової роботи він (Денис, — ред.) узяв на себе. Спочатку було складно, і пояснювали, і розбиралися, але зараз він уже добре розбирається і навіть вказує мені на мої прорахунки. З побратимами йому легше спілкуватися, бо вони перебувають на одній хвилі. Хай там як, те, що вони пройшли, дається взнаки”, — наголошує керівниця медичної служби Ольга.

Поки що медики не дають прогнозів щодо повноцінного повернення зору, тож мрія Дениса — повернутися до строю і відвойовувати Україну в окупантів відкладається. Але молодий чоловік упевнений — Алчевськ чекає Збройні сили України (ЗСУ) і буде звільнений, як і весь Донбас.

“Нехай життя там останніми роками було важким, але це моє рідне місто. Як не крути, це Україна, там мій дім, там є мої друзі, які люблять Україну і її підтримують. Хоча ми з ними й не спілкуємося, але вони є. Там є люди, які нас чекають. І як мінімум у 2014 році туди ніхто не кликав Росію. І я не бажаю, щоб Росія там залишалася. Це мій дім, і я точно маю право там перебувати. Тому росіян звідти треба виганяти!”, — акцентує “Мобі Дік”.

Нещодавно Денис освідчився своїй дівчині, і вони планують одружитися. За словами 20-річного гвардійця, відзначатимуть подію і в Харкові, і в Алчевську в колі найближчих одразу після перемоги України.

Читайте також: Бойові медики рятують життя на передовій: репортаж зі стабпункту на Бахмутському напрямку (ВІДЕО)