Проросійські регіони, спекуляції навколо теми НАТО, залежність від російських енергоносіїв: як РФ стала головною загрозою нацбезпеці Молдови

В Чорноморському регіоні Російська Федерація загрожує не лише Україні. Хоча поки не йдеться про пряму військову агресію, але країнам цього регіону варто бути готовими до будь-якої загрози з боку Росії, вважають експерти.

Ще навесні 2022 року з’явилися повідомлення української розвідки про те, що Росія може напасти на Молдову. А наприкінці року про дуже високий ризик вторгнення заявив голова молдавської Служби безпеки Олександр Мустяце.

В зв’язку з цим США, Європейський Союз та інші партнери збільшили допомогу Молдові, особливо у військовій сфері. В листопаді посол США в Молдові Кент Логсдон заявив — якщо на країну нападуть, дуже важливо, щоб Молдова подумала про підготовку своєї армії.

“Молдова навіть думати про це не хоче, бо збройних сил майже не має. І це не буде перебільшенням. Ми чудово знаємо, що вони не мають і не мали танків. Ще в 1990-ті роки, коли тільки починався Придністровський конфлікт, це якраз демонструвало, що сепаратистський регіон має більш серйозні озброєння, ніж сама держава. По-друге, вони взагалі не мають протиповітряної оборони. Нині вони майже вдвічі збільшують військовий бюджет на поточний рік, який майже на 90% вкладатиметься в протиповітряну оборону”, — описує ситуацію директор програм з питань безпеки Ради зовнішньої політики “Українська призма” Ганна Шелест.

В 2023 році росіяни вчинятимуть дії з дестабілізації Молдови, щоб зупинити її проєвропейський курс, прогнозує колишній міністр оборони Румунії Василь Динку.

“Росія вторгається в Молдову зсередини. Їй не потрібно атакувати її військовими засобами ззовні. Вплив Москви в цій країні, на жаль, дуже великий. Молдова в небезпеці через спровоковану Кремлем хвилю протестів проти президента Майї Санду”, — зазначив Василь Динку.

Зокрема, РФ загрожує Молдові за її наміри приєднатися до НАТО. Голова комітету Держдуми у справах СНД Леонід Калашников заявив про те, що ставлення Росії до можливого вступу Молдови до НАТО буде негативним, оскільки це є загрозою безпеці РФ. За словами Калашникова, Молдова зобов’язана зважати на так зване “Придністров’я”, нібито населене російськомовними жителями, які ще в 1990-х роках висловили свою думку про те, хто їм ближче — Росія чи Європа та НАТО.

Молдова, зі свого боку, очікує, що після поразки у війні проти України РФ виведе свої війська з Придністров’я. Про це заявив міністр закордонних справ Молдови Ніку Попеску. За його словами, повномасштабне вторгнення Росії до України відбилося на всіх аспектах життя Молдови.

Перш ніж атакувати танками, ракетами та іншою зброєю, Росія атакувала Україну фейками, спробами корумпувати політичні еліти, економічними пастками, енергетичними зашморгами та іншими засобами контролю. А тому українські аналітики, які встигли стати фахівцями протидії таким атакам, закликають інші країни Чорноморського регіону полювати на “російського спрута”, поки загроза залишається лише загрозою.

Причини та рівень загрози Росії щодо Молдови в ефірі телеканалу FREEДОМ оцінили:

• голова Центру політичних досліджень “Доктрина” Ярослав Божко;
• експерт Ради зовнішньої політики “Українська призма” Сергій Герасимчук;
• експертка-міжнародниця, старша аналітикиня Центру дослідження сучасної Туреччини Карлтонського університету Євгенія Габер.

Ярослав Божко: Загрози з боку Росії збільшують кооперацію Молдови з Румунією

— До Молдови справді легше підібратися. Питання тут не так в території, як в певних внутрішніх проблемах в цій державі. Це досить великий відсоток проросійського електорату, а також відсутність повноцінної зачистки проросійських та інших течій, що відбулася в Україні, а в 1990-х та пізніше — в країнах Балтії.

У випадку з Молдовою ми бачимо, на жаль, ситуацію амбівалентності. Певні регіони масово та однозначно виступають за євроінтеграцію. Це, насамперед, регіони, де переважають етнічні молдавани та румуни, а також великі міста.

В той же час існує автономна територія Гагаузія, в якій дуже сильні проросійські настрої. Росія також інструменталізує Гагаузію як один з елементів боротьби з [президентом Молдови] Майєю Санду та її урядом.

Звісно ж, історія з Придністров’ям, яке є в тому числі військовою загрозою — сухопутні війська Молдови зараз менші, ніж Придністров’я. Тобто ми розуміємо, що в плані балансу історія досить хитка… І це ми ще не беремо російські формування сепаратистів, створені непідконтрольним Тирасполем.

Ми маємо розуміти два фактори: Молдова надто слабка в цій ситуації — вона постійно перебуває під загрозою загострення своїх внутрішніх протиріч. Ми пам’ятаємо масові протести проти Санду наприкінці минулого року — вони підігрівалися безпосередньо російськими грошима та спецслужбами. Попри те, що офіційні гасла цих протестів були соціальними, це не були публічно заявлені проросійські мітинги.

Наскільки раціонально покладатись на перемогу України? Об’єктивно ми зараз бачимо, що ні Молдова, ні Грузія в найкоротші терміни не можуть і не будуть вирішувати свої проблеми з непідконтрольними територіями, особливо з огляду на офіційну присутність там російського військового контингенту. Запас міцності у них зовсім не такий, як у Києва.

Якщо щодо Києва РФ зараз намагається впливати виключно силовим шляхом, відкидаючи всі свої дипломатичні ігри щодо України, то негативним сигналом для значної частини громадян Молдови буде навіть спроба Росії налякати їхню державу через таку заяву [Лаврова], яка манкує підштовхування до ескалації.

Це, очевидно, був рефрен на слова Майї Санду про те, що Молдова, можливо, переглядатиме свій нейтральний статус. Вона, звичайно, цього не говорила, але зрозуміло, що такий перегляд передбачає повернення до риторики [вступу до НАТО]. А РФ розуміє, що тут все ще працюють механізми шантажу, агресивних ігор.

Молдова ще зовсім недавно була дуже залежна від електроенергії з окупованого Придністров’я, де знаходилася Придністровська ГРЕС. Росія, зокрема, через різні газові контакти — як і в ситуації з Україною колись — змушувала Молдову до квазінейтралітету довгі роки.

Тому справді найраціональніший шлях [для Молдови та Грузії] — це очікувати масштабної перемоги України над Росією, яка поставить всередині РФ питання необхідності зміни курсу для хоча б невеликої нормалізації відносин з Заходом.

А ця комплексна зміна курсу в Росії матиме на увазі, зокрема, поступки по окупованих територіях Грузії та Молдови, як це розуміє керівництво цих двох країн. Проблема дійсно в тому, що і Грузія, і Молдова зараз не дуже вкладаються в перемогу України… Однак ми маємо виходити з того, що можливості у них невеликі.

В Молдові є важливий чинник: там немає жодних гарантій безпеки щодо НАТО. Однак так чи інакше Румунія — через історичні, економічні та політичні зв’язки з Молдовою — не залишить її наодинці.

Ці заяви з Росії я б розцінив як блеф, тому що в нинішньому становищі РФ не буде настільки серйозно морочитися, щоб відкривати ще один фронт в Придністров’ї. Все тримається на шантажі, підкупі, корупції, погрозах від Лаврова, мобілізації проросійських сил в Молдові, яку проводять російські спецслужби.

Але ми розуміємо, що з наростанням цих дій з боку Росії також наростає і певна кооперація Румунії та Молдови. З’являється все більше інформації про заплановані спільні навчання, зустрічі найвищих посадових осіб Збройних сил Румунії та Молдови. Знову ж таки нещодавно в Молдові було прийнято новий закон, який посилює покарання за сепаратизм, в тому числі за поширення інформації, яка шкодить нацбезпеці держави.

Ми бачимо, що Молдова поступово підходить все ближче до того, щоб мати вигідніші оборонні позиції для себе і протистояти окупованому росіянами Придністров’ю не так у військовому розумінні, як внутрішньополітичній загрозі, яка існує в Молдові. Румунія та частково Україна є одними з найважливіших опор Молдови в здобутті більшого суверенітету.

Сергій Герасимчук: Перемога України у війні з Росією зніме питання щодо можливості членства Молдови в НАТО

— Росія для більшості країн не є партнером і тут можна провести певну градацію. Наприклад, для Молдови Росія є загрозою, тому що ця країна залежить від постачання російського газу майже на 100%. І лише зараз здійснюються спроби отримати альтернативні постачання з Туреччини та Азербайджану через Румунію. Однак процес далекий від завершення…

Крім того, Молдова зараз вступає у фазу виборчої кампанії. Восени в республіці мають відбутися місцеві вибори, і багато політиків уже намагаються спекулювати на тематиці зовнішньої політики. Зокрема, президентка Санду заявила про те, що Молдова, можливо, рухатиметься у бік НАТО. З іншого боку, експрезидент Додон сказав, що будь-які рухи у бік Альянсу призведуть до того, що молдавани перетворяться на м’ясо для натівських гармат у війні проти Росії. Подібні спекуляції тільки посилюватимуться.

На тлі виборів у Молдові, а також в Болгарії та Туреччині Росія використовуватиме там свої можливості впливу.

[Щодо перспективи вступу Молдови до НАТО]: в республіці справді є ціла низка обмежень. Першим і найбільшим є те, що на території Придністровського регіону зараз знаходяться дві групи російських військ. Перша група — так звана “оперативна”, яка не має жодного статусу з точки зору міжнародного права і повинна була бути виведена ще в 2003 році. Друга — так звані “миротворці”, які мають статус згідно з угодою про припинення вогню від 1992 року. Завжди існує загроза, що ці підрозділи разом з так званою “придністровською армією” можуть створити проблеми для безпеки республіки.

Обидві ці групи — це фактор, що дестабілізує Молдову, і великий якір для її зовнішньої політики.

Другий обмежувач — це гагаузький регіон, де є сильні сепаратистські настрої, які останнім часом посилюються. Цей регіон намагається здобути особливі преференції у Кишинева. Декілька років тому там навіть було проведено референдум про те, що якщо Молдова втратить суверенітет, це можна трактувати дуже широко. Тому що навіть в разі вступу до ЄС Молдова делегує частину свого суверенітету наднаціональним структурам, тоді Гагаузія погрожує вийти зі складу республіки. Цей регіон піддається впливу російських медіа, і періодично порушує питання про те, щоб встановити безпосередні зв’язки з “Газпромом”.

І третій чинник — конституційний нейтралітет Молдови. Консенсусу щодо цього немає. І хоча політична сила PAS (проєвропейська партія “Дія і солідарність”, — ред.) має більшість в парламенті, але вона неконституційна і, відповідно, не може внести поправки до Конституції.

Можна спекулювати з приводу того, наскільки нейтральною може бути держава, в якій розміщені чужі війська, але де-юре це так.

Все, що відбувається після 24 лютого [2022] безпосередньо торкнулося і Молдови. На її територію падали ракети, які Росія запускала у бік України. Держава також страждала від відключень електрики, тому що електромережі України та Молдови пов’язані між собою.

З одного боку, це посилило бажання партії влади та прем’єр-міністрки Наталії Гаврилиці якось впливати на російських акторів у республіці. Було заборонено деякі російські телеканали, посилено діяльність Служби інформації та безпеки Молдови.

Але, з іншого боку, це дало привід проросійським політикам посилити свою риторику. Дуже часто вони говорять, що Україна сама винна в тому, що потрапила під російську атаку. Вони стверджують, що якби Україна поводилася акуратніше з Росією, не говорила про членство в НАТО і в ЄС, то нічого цього не було б.

І такі політики намагаються сколотити ядро свого електорату. Якщо донедавна на це претендувала лише Партія соціалістів Молдови і якоюсь мірою партія “Шор”, то тепер багато соціалістів, що пішли, спробують створити нові проекти, які завуальовано просуватимуть ті ж наративи на місцевих виборах.

[Перемога України в повномасштабній війні, яку зараз Росія веде на нашій території] була б неймовірним успіхом для Молдови. Більше того, це парадоксально зняло б питання про можливість членства країни в НАТО.

В разі перемоги та вступу України до Альянсу Молдова була б оточена двома членами НАТО — Румунією та Україною, а інших сусідів з сухопутними кордонами вона не має. І це дало б можливість порушити питання про нову хвилю придністровського врегулювання. Віцеспікер молдавського парламенту Михайло Попшой нещодавно сказав, що президент Зеленський дав зрозуміти, що придністровське питання буде на порядку денному перемовин з Росією, якщо вони почнуться.

Більше того, від початку вторгнення Молдова дуже уважно стежила за розвитком ситуації в Одеському регіоні. Там розуміли, що обіцянки росіян пробити коридор від Донбасу через Крим і до Придністров’я, відібравши у України доступ до моря, призведе до катастрофи. Тому що таким коридором може здійснюватись ротація військ РФ — посилиться російське угруповання в Придністров’ї, тобто пряма загроза національній безпеці Молдови.

Румунія намагалася підтримувати Молдову за будь-яких умов, навіть за проросійського президента Ігоря Додона. Хоча Євросоюз обмежив будь-яку підтримку Молдови, Румунія все одно надавала їй гранти, бо сприймає молдавський народ як братський. Вони розмовляють однією мовою, і вони мають спільну історію.

Молдова завжди була для Румунії особливим сусідом та особливим партнером.

Щодо можливості залучення Румунії до вирішення пов’язаних з безпекою питань: з одного боку, навряд чи можна очікувати, що Румунія у разі прямої загрози задіятиме свої війська, тому що вона так чи інакше буде зобов’язана провести консультації з партнерами по НАТО.

З іншого боку, декілька років тому Молдова та Румунія уклали договори про взаємодію румунської жандармерії та молдавської поліції. Не йдеться про протидію російським військам у разі повномасштабного вторгнення, але, принаймні, у разі зрежисованих провокацій російських проксі чи спроб так званої “придністровської армії” чи спроб заколоту в Гагаузії існує ймовірність того, що Румунія зможе використати ці домовленості та надати сили своєї жандармерії Молдові.

Крім того, зараз ми бачимо посилення підтримки з боку країн НАТО, зокрема, надання Молдові техніки нібито для навчань. Насправді вона може бути використана для захисту молдавської безпеки. Важливе питання на порядку денному — протиповітряна оборона після падіння кількох ракет на території Молдови. Консультації щодо цього Кишинів веде і з Парижем, і з Берліном, і з іншими країнами Альянсу.

Євгенія Габер: У випадку Молдови російська агресія є головною загрозою нацбезпеці

— Нарратив про те, що саме розширення Альянсу чи євроатлантичний вибір України спровокували російську агресію, активно просувається і нав’язується в багатьох інших державах, в тому числі в Туреччині та в інших країнах Чорноморського регіону. Я не бачу жодних інших причин, крім пропаганди, для того, щоб взагалі обговорювати членство України в НАТО у зв’язку з розв’язаною Росією війною, причому розв’язаною вже фактично дев’ять років тому, коли про наше членство в Альянсі практично не йшлося.

Якщо говорити про те, що Росія бореться за домінування в Чорноморському регіоні, то я б згадувала не просто період до 2022 чи до 2014 року, а декілька століть тому, коли були війни між Російською та Османською імперіями за домінування в Чорному та Середземному морях.

Саме тому тут можна говорити про вплив Росії не тільки в Молдові, а й в Туреччині.

Щодо того, наскільки Росія протидіятиме чи не протидіятиме членству Молдови, Грузії та України в НАТО: їй важливо контролювати не лише умовно пострадянський простір — вона досі сприймає незалежні держави як свої колонії, а й Чорне море для створення плацдарму з розширення контролю в Середземному морі, на Близькому Сході і в цілому широкому регіоні.

Порівнювати ситуацію, зокрема обороноздатність, Туреччини, яка є членом НАТО і має другі за величиною збройні сили серед всіх членів Альянсу, з Молдовою чи Болгарією не має сенсу. Це абсолютно різний рівень підготовки військових, військово-технічних здібностей. Це різний рівень готовності на стратегічному, оперативному рівні реагувати на потенційну російську агресію. І це абсолютно різне сприйняття російської небезпеки.

Щодо Молдови, яка абсолютно залежить від російських енергоносіїв і не має можливості військовим шляхом дати відсіч і стримувати російську агресію, це головна загроза національній безпеці.

У випадку з іншими країнами Чорноморського регіону [крім Туреччини] ми говоримо про більш чітку позицію щодо РФ, особливо до режиму президента Путіна. Наприклад, якщо ми говоримо про Румунію чи Молдову, то, очевидно, що про жодні телефонні розмови чи зустрічі з Путіним не йдеться.