Неприкрите злодійство в дусі 1990-х: як Кремль “віджимає” бізнес і майно у своїх громадян та іноземних компаній

“Нові вороги” і старі методи впливу. Путінський режим обкрадає всіх, хто засудив криваву війну диктатора проти України. Під приводом боротьби за державні інтереси та безпеку російська влада проводить націоналізацію — забирає активи іноземних інвесторів, підприємства російських олігархів і бізнесменів і має намір залишити без гроша за душею пересічних росіян. 

У пошуках ефективного інструменту впливу на інакодумців, Росія відкочується в часи відвертого бандитизму і рекету державного масштабу. Чим розплатяться ті, хто не мовчить про війну? Про це — у “Спеціальному репортажі” на телеканалі FREEДOM. 

Автор — Марина Нестерова.

Не так просто вирватися з лап російського ринку

Націоналізація, деприватизація, експропріація або просто — конфіскація і банальне злодійство. У Росії масштабний переділ власності. Влада, не гребуючи, вдається до відверто бандитських методів. Причини для вилучення майна завжди знайдуть, а привід майже завжди один — публічна антивоєнна позиція і критика путінського режиму.   

Першими “розплачуватися” за засудження війни проти України стали іноземні інвестори. Лише за перші 2 місяці після вторгнення з Росії вийшли 450 компаній і брендів. Зараз, за даними Reuters, їх уже майже тисяча. Вони залишили російський ринок, втративши бізнес, доходи та вкладення, але зберегли добре ім’я і не стали пособниками терористичного режиму. 

“Люди не дурні керують західними компаніями, самі розуміють, що якщо логотип твоєї міжнародної компанії, умовно McDonald’s, а ось тут білборд, на якому закликають записуватися до ПВК “Вагнер”, — це з погляду іміджу компанії міжнародної має не дуже класний вигляд”, — каже кореспондентка “Financial Times” Анастасія Стогней. 

Великі продовольчі, промислові підприємства, автовиробники, фармакологічні компанії — їхній відхід обурив Кремль і Путін вирішив помститися. 

“Путін підписав указ про заборону продажу іноземцями своїх активів на території Росії, особливо в стратегічних галузях і в банківській сфері. Таким чином, вони не можуть продати свої активи на території Росії та вивезти”, — говорить економічний оглядач Максим Блант. 

Дозволи на продаж активів Путін спочатку видавав особисто, а пізніше він створив аж цілу Урядову комісію. 

“Створено комісію Мінфіну, через яку міжнародним компаніям надається дозвіл на вихід із російського бізнесу. Тобто жодна компанія не може бути відчужена без дозволу комісії. Засідає ця комісія досить рідко, тому процес затягується, попри велику кількість заявок. Хочу зазначити, що якщо компанія є стратегічно важливою, то отримати дозвіл вона має не лише через комісію, а й безпосередньо в Путіна”, — каже дослідниця KSE Institute Наталія Рибалко.

Продати активи можна тільки зазначеному цією комісією покупцеві та майже за безцінь.

“Продаж активів має відбуватися щонайменше з 50% дисконтом від вартості акцій. Крім того, має бути добровільний внесок компанії в розмірі 10%. У результаті вона вийде ні з чим із російського ринку, але закриє свій бізнес. І навіть якщо комусь вдалося укласти угоду про продаж, ще не факт, що він зможе вивести ці кошти, оскільки закривається угода, а гроші залишаються на рахунках, їх неможливо вивести з Росії”, — уточнює Наталія Рибалко. 

Попри збитки, компанії залишали російський ринок. У Держдумі спішно ухвалили закон про націоналізацію іноземних підприємств. Нібито з благородною метою для збереження робочих місць.

“Усі компанії, що йшли, ще досить довго платили зарплату своїм працівникам. У цьому сенсі жодних порушень не було. Але Кремлю потрібно було вилучити, тому що це були хороші активи, що генерують прибуток. Були придумані причини вилучення активів, і, відповідно, вилучення було здійснено без будь-яких проблем”, — коментує запрошений дослідник Центру Девіса в Гарвардському університеті Андрій Яковлєв.  

Путін пішов далі та вирішив запроваджувати так зване тимчасове управління іноземними активами. Першими під роздачу потрапили найбільші інвестори в електроенергетику — “Фортум” і “Юніпро”, що належать фінській і німецькій компаніям.

“Це рішення було ухвалено у відповідь на недружні міжнародному праву дії США та іноземних держав, що приєдналися до них, спрямовані на незаконне позбавлення РФ права власності”, — заявив Путін. 

Де-факто власники зберігають активи, але продати їх не можуть. 

“Фортум” одразу висловив невдоволення і заявив про це публічно. На відміну від “Юніпро”, він усе ще сподівається продати свій бізнес, чекаючи на рішення самого Путіна”, — каже Наталія Рибалко, дослідниця KSE Institute.  

Компанія “Фортум” уже оскаржує рішення російського диктатора в міжнародному арбітражі та вимагає компенсації. 

“Початок арбітражного розгляду пов’язаний з порушенням Російською Федерацією своїх зобов’язань за двосторонніми інвестиційними договорами, укладеними Росією з Нідерландами та Швецією”, — йдеться на офіційному сайті компанії. 

В аналогічній ситуації опинилися промислові гіганти “Данон” і “Карлсберг”. Вони оголосили про вихід із Росії, знайшли покупців, подали заявки до Правкомісії, але отримали відмову. Тепер ці компанії теж націоналізували.

“Багато західних фірм вважали за краще продати активи за безцінь місцевим діячам, дружнім пану Путіну. Ті, хто продав це добровільно, природно, повернути це вже не зможе”, — каже колишній депутат Держдуми Ілля Пономарьов.  

“Данон” дістався племіннику Кадирова Якубу Закрієву, “Балтика” — давньому другові Путіна Таймуразу Боллоєву. 

“Це явно були якісь дії, орієнтовані на інтереси приватних російських гравців. “Данон” було передано під управління Росмайну, а Росмайно передало під управління племіннику Кадирова і його команді. Збитки будуть державними, прибуток буде витікати куди-небудь на потреби або власників, або топменеджерів приватної компанії нагорі”, — каже Андрій Яковлєв, запрошений дослідник Центру Девіса в Гарвардському університеті. 

Експерти вважають, що це такий собі вид заохочення за лояльність у дусі переділу власності як у 1990-х роках. 

Збитки через відмову працювати в державі з терористичним режимом колосальні. Закордонні компанії втратили понад 107 млрд доларів у вигляді списань і втрачених доходів. Їхні відібрані активи збагатили близьких до господаря Кремля мільярдерів.

“Іноземні інвестори стільки нам усього залишили, що тільки підбирай”, — так про це сказав російський підприємець Володимир Потанін. 

Багатьом іноземним компаніям довелося буквально “вириватися” з лап російського ринку, продаючи активи за безцінь, а іноді — за символічний 1 євро. Путін обікрав тих, хто приніс у його державу прогрес, технології, ресурсну базу, розробки, мільйони робочих місць і налагодив постачання споживчих товарів, закривши базові потреби багатомільйонної країни. Росія порушила міжнародні правила ведення торгівлі, наплювала на зобов’язання за міжнародними договорами та показала світу цинічне злодійське обличчя свого диктатора. 

“Віджимання” бізнесу у підприємців, які провинилися 

Обирає російський режим і своїх же бізнесменів. Влада вирішила переглянути підсумки приватизації 1990-х років. Путін традиційно брехав. 

“Ніякої деприватизації не буде, ось це я вам можу точно сказати. Те, що прокуратура активно працює за окремими напрямками, то вони мають на це право”, — говорив Путін. 

За даними дослідження “Transparency International Russia” і “Нова газета Європа”, з лютого 2022 року під контроль держави перейшли 180 приватних компаній. Їхні сумарні активи становлять понад 1 трлн рублів.

“Почався процес, який не мав розпочатися за жодних обставин. Нагадаю, 2000 року, коли Путін уперше став президентом, він неодноразово публічно обіцяв, що перегляду підсумків приватизації не буде”, — каже економічний оглядач і публіцист Максим Блант.   

Так, зараз можна знайти порушення в будь-якому процесі приватизації, тому що в 1990-ті роки не було адекватного законодавства. 

“Якщо зараз почати розбиратися, хто які порушення мав у рамках приватизації в 1990-ті роки, то майже всі підприємства мали якісь порушення, бо процес був влаштований так, що не було законодавства. Були укази колишнього президента Бориса Єльцина. Законодавство з’явилося вже після стадії масової приватизації”, — каже дослідник Центру Девіса в Гарвардському університеті Андрій Яковлєв. 

Найбільший виробник метанолу “Метафракс Кемікалс” з активами в 120 млрд рублів — його приватизацію в 1990-х суд визнав незаконною. А Генпрокуратура постановила, що це підприємство з іноземним контролем. Кінцевий бенефіціар Сейфеддін Рустамов живе в США. Але насправді, завод просто сподобався керівнику “Росхіму” Едуарду Давидову. 

“Мені надіслали знайомі лист гендиректора цієї компанії Едуарда Давидова особисто, на ім’я Путіна про те, що хімічна промисловість є дуже важливою галуззю і тому доцільно її консолідувати. Нібито є деякі підприємства, які поки що не входять у периметр консолідації, і тому пропонується дати доручення Генпрокуратурі ініціювати перевірки щодо тих підприємств”, — розповів Андрій Яковлєв.  

У Рустамова, одного з найбагатших людей Росії, бізнес відібрали. Завод перейшов у володіння приватного акціонерного товариства “Росхім”. Як і ще кілька великих компаній хімічної промисловості: кримські “Титанові інвестиції”, Стерлітамакський нафтохімічний завод, башкирський “Синтез-Каучук”, алтайський виробник шин “Нортек”, алтайський завод “Кучуксульфат” і Башкирська содова компанія. 

“Росхім”, наскільки я знаю, цілком собі приватна структура, яка була створена за активної участі братів Ротенбергів”, — додав Яковлєв.  

Перегляд приватизації Челябінського електрометалургійного комбінату ініціювала Генпрокуратура. 

“30 з гаком років прокурори спали, дрімали, усім усе подобалося і все було добре. Через 3 роки вони прокинулися і сказали: “ні, недобре приватизували це підприємство”, — каже російський економіст Ігор Ліпсіц. 

Три заводи, що входять до групи комбінату, належали Юрію Антипову — одному з найбагатших підприємців Росії. Його самого затримали за звинуваченням у шахрайстві. Завод націоналізували менше ніж за місяць. 

“Усе майно має надійти у власність держави, а частину цих об’єктів, як ми домовилися, шкідливого виробництва, потрібно винести за межі міста”, — сказав Путін. 

Влада Челябінської області заявляла, що це рішення є “дуже важливим для місцевих жителів”. А незабаром завод передали під тимчасове управління губернатору Челябінської області Олексію Текслеру. Він частина команди російського правителя і саме на його прохання Генпрокуратура почала перевірку підприємства.

“Відібрати можуть у будь-кого, хто щось не так скаже або не так подивиться. Погрожуватимуть судом і в’язницею. Хочеш залишитися на волі — продай кому потрібно за 10%”, — каже колишній депутат Держдуми Ілля Пономарьов. 

За антивоєнну позицію продати активи за низькою ціною змусили Олега Тінькова. 

“Зараз в Україні гинуть невинні люди, кожен день, це немислимо і неприпустимо! Держави повинні витрачати гроші на лікування людей, на дослідження перемоги над раком, а не на війну. Ми проти цієї війни”, — написав Олег Тіньков на початку повномасштабного російського вторгнення в Україну. 

Його банк продано компанії “Інтеррос”, яка належить близькому до Путіна олігарху Володимиру Потаніну. Ціна була на 30% дешевшою за реальну вартість. 

“Зателефонували з адміністрації президента якісь люди, одразу залякали, що зараз усе націоналізують і введуть тимчасове управління банком”, — каже підприємець Олег Тіньков. 

Найбільший автодилер у Росії компанія “Рольф” належала бізнесменові Сергію Петрову.

“Сергій Петров — це один із найбільш послідовних опозиційних депутатів. Тому, відповідно, їх там намагалися якимось чином наїхати на них і ущемити”, — каже колишній депутат Держдуми Ілля Пономарьов. 

Правоохоронні органи зацікавилися “Рольфом” ще 5 років тому, коли Петрова звинуватили в незаконному виведенні коштів за кордон.

“Я почав говорити, що більше в Росії інвестувати немає сенсу, я буду виводити гроші. Поліційний мозок інтерпретує слова “виводити”, “гроші”, “за кордон”, “багатий”, “мільярди”, як кримінальне діяння”, — каже російський підприємець Сергій Петров. 

У 2023 році компанію передали в управління “Росмайна”. 

“Звинувачення були такі дуті й липові, що це справило досить сильне враження на людей у бізнесі. У цьому випадку жодних зв’язків із приватизацією не було взагалі”, — каже російський економіст Ігор Ліпсіц.  

Новим топменеджером автодилера став Олексій Гуляєв — з компанії “Авілон”, яка виконувала держзамовлення.  

“Щільно працював із держорганами, включно з ФСБ і подібними структурами, туди поставлялися автомобілі. У таких людей є зв’язки у владних кабінетах. З огляду на загальний тренд на націоналізацію, вони можуть у якомусь сенсі поквапитися і назвати конкретну компанію, яку хочуть купити задешево”, — говорить дослідник Центру Девіса в Гарвардському університеті Андрій Яковлєв. 

Очевидно, забраних активів буде більше. Зараз у судах перебувають тисячі позовів Генпрокуратури, яка оскаржує законність приватизації. 

“У судовому порядку прокурори домоглися відновлення контролю держави над десятками стратегічних підприємств, продукція яких критично важлива для зміцнення обороноздатності та розвитку нашої країни. Вони вибили з власності Російської Федерації незаконним, у тому числі корупційним шляхом. Ба більше, частина їхніх коштів спрямовувалася навіть на фінансування терористичної діяльності з боку України. Виходячи з реальної вартості активів, сума становить понад трильйон рублів”, — заявив генеральний прокурор Російської Федерації Ігор Краснов. 

Ні розмір капіталу, ні вплив не можуть гарантувати підприємцю недоторканність приватної власності в Росії. Якщо потрібно відібрати, то привід знайдеться — антивоєнна позиція, придумані зловживання, посвідка на проживання у “ворожих” для Росії країнах. 

Зараз у сфері інтересів влади підприємства військово-промислового комплексу та машинобудування. Це те, що дасть змогу Путіну продовжувати війну проти України, заслужити лояльність своєї свити та вкотре збагатити її. 

Майно звичайних громадян у зоні ризику 

Жадібні посіпаки кремлівського диктатора мають намір прибрати до рук усе, що тільки можна. Уже подумують позбавити майна інтелігенцію, яка втекла з країни, а також звичайних громадян. Проти них завели кримінальну справу за засудження війни та так звані “фейки” про російську армію.

Усього, що “нажито непосильною працею”, позбудуться засуджені за екстремізм і за злочини проти нацбезпеки. Путін закон про конфіскацію вже підписав.

Опозиційні політики, письменники, актори, музиканти — з початку війни з Росії виїхали сотні представників інтелігенції, кинувши все, що встигли заробити. Їхні порожні будинки та квартири не дають спокою російським законодавцям. 

Багатьох, хто виїхав, оголошують “іноагентами” і пишуть на них доноси. На майже сотню таких людей заведено кримінальні справи. 

Житла, грошей і цінностей можуть позбавити та пересічних росіян, які зараз під судом. Близько тисячі людей судять за антивоєнну позицію, близько п’ятисот — за так званий екстремізм. Доберуться і до родичів “іноагентів”. Прецедент уже є – Московський суд заарештував рахунки та майно дружини російського письменника Бориса Акуніна. 

Повернути відібране буде неможливо, бо механізму реституції в Росії досі немає. 

Репресивний кремлівський політикум з подачі свого диктатора відродив безліч ганебних процесів і показав світові справжнє обличчя злодійської влади. Кривава війна проти України лише ще більше розв’язала режиму руки. Росія мчить у прірву тоталітаризму і тиранії, коли будь-якого громадянина під приводом “захисту національних інтересів” можуть обібрати до нитки, щоб змусити мовчати. 

Читайте також: Цифрова диктатура в Росії: ні інакомислення, ні інтернету