Надзвичайний українолюб: чотири роки пам’яті Олександра Махова

4 травня 2022 року в бою на Харківщині загинув Олександр Махов, наш друг і колега, журналіст українського іномовлення, воєнкор, доброволець АТО, сержант Збройних сил України, кавалер ордена “За мужність” (посмертно).

Олександр був дуже сильною, світлою і небайдужою людиною. Талановитий журналіст, перший український медійник в Антарктиді, єдиний український журналіст на борту літака, що евакуював українців з охопленого коронавірусом Уханю, Махов двічі в житті змінював журналістське перо на зброю.

У 2015 році добровільно мобілізувався, служив зенітником та кулеметником у 57-й окремій мотопіхотній бригаді. Брав участь у бойових діях під Горлівкою — у Зайцевому та Майорську. Майже сім місяців провів під Горлівкою на Донеччині. Після демобілізації повернувся в журналістику.

24 лютого 2022 року добровольцем став на захист країни. Служив у складі Першого десантно-штурмового батальйону 95-ї окремої десантно-штурмової бригади ЗСУ. Його батальйон воював на Ізюмському напрямку Харківської області. 4 травня у селищі Довгеньке увірвалась колона російської бронетехніки. Сержант Махов з гранатомета знищив ворожу БМП разом із п’ятьма загарбниками. Російські війська були зупинені, але під час відходу відкрили вогонь — Олександр отримав уламкове поранення, яке стало смертельним.

Війна для Саші Махова була особистою історією. Він народився в Луганську. У дитинстві захоплювався футболом, навчався в дитячо-юнацькій спортивній школі “Зоря”. Тут закінчив університет, почав працювати журналістом. У 2014 році, після окупації, був змушений залишити рідне місто, переїхав до Києва, але завжди вірив, що Луганськ буде вільним. Олександр Махов був одним із тих журналістів, хто ніколи не припиняв висвітлювати тему життя на тимчасово окупованих територіях.

“Ти можеш сісти на потяг і поїхати додому, а в мене ані квитка, ані потяга”, — так він пояснював свій вибір тим, хто не розумів  його відданість рідному місту.

Коли у травні 2022 року стало відомо про загибель Олександра Махова, соціальні мережі буквально вибухнули спогадами. Друзі, колеги, побратими відзначали його надзвичайну людяність, енергію, сильний дух, відданість і любов до України.

За особисту мужність та самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, Олександр Махов нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня посмертно. У нього залишився син. Після звільнення Харківщини від російських окупантів в Ізюмі на честь журналіста перейменували вулицю Олександра Островського. В Києві ім’ям Саші названо вулицю й зупинку трамваю.

Олександру Махову назавжди буде 36 років.

Герої на вмирають! Завжди пам’ятаємо тебе, друже…

Читайте також: “Він дуже любив життя”: річниця загибелі військового і журналіста Олександра Махова (ВІДЕО)