На землі, воді та в повітрі: підсумки двох років протистояння України підбили військові експерти

Який основний підсумок двох років протистояння України повномасштабній російській агресії. Коли Путін почне рахуватися з людськими втратами у своїй армії. Втрати росармії в небі та в морі. Що необхідно Україні для домінування на фронті. І розвиток яких напрямків українського військово-промислового комплексу перебувають в пріоритеті. Ці теми в межах марафону “Два роки повномасштабної війни Росії проти України” телеканалу FREEДOM прокоментували:

• Ігор Романенко, засновник благодійного фонду “Закриємо небо України”;
• Віктор Ягун, директор Агентства реформування сектору безпеки;
• Іван Ступак, військовий аналітик, співробітник СБУ (2004-2015 рр.);
• Анатолій Храпчинський, експерт у сфері авіації, заступник генерального директора компанії з виробництва засобів радіоелектронної боротьби.

Хронологія двох років опору

24 лютого 2022 року о 4 годині 40 хвилин ранку Росія почала повномасштабне вторгнення в Україну. Путін оголосив про так звану “спеціальну військову операцію”. Російська армія вторглася в Україну не тільки з території федерації та окупованого Криму, а й із Білорусі. Кремлівські пропагандисти переконували — Київ впаде максимум за три доби. Перші ж дні повномасштабної війни Росії проти України показали — російські окупанти зустріли жорстокий опір.

Ранній ранок 24 лютого 2022 року. По всій Україні прогриміли вибухи. Росія завдала ракетних та авіаційних ударів по військовій і цивільній інфраструктурі, по мирних українських містах. Уже в перші години війни повідомляють про жертви серед мирного населення в Чугуєві Харківської області та в Умані. Командування російського крейсера “Москва” вимагає, щоб український гарнізон на острові Зміїний у Чорному морі склав зброю і здався. Відповідь морпіхів стане символом українського опору: “Російський військовий корабель, іди на ***!”

Збройні сили України (ЗСУ) зупиняють російську армію на підступах до столиці. В окупації — Буча, Гостомель, Ірпінь, частина Харківської, Запорізької та Херсонської областей.

Російські війська планомірно знищують Маріуполь на Донеччині. Десятки тисяч мирних людей опинилися у смертельній пастці. 9 березня 2022 року російські окупаційні війська завдали удару по пологовому будинку в Маріуполі. А 16 березня — по Маріупольському драматичному театру, де від обстрілів ховалися кілька сотень людей. Скільки тоді загинуло людей, досі невідомо. Як невідома і загальна кількість загиблих у Маріуполі. Людей ховали у скверах, у дворах і просто в траншеях.

Після того, як Сили оборони України звільнили Київську область, весь світ побачив звірства російських окупантів. Буча, Гостомель, Ірпінь. Тіла вбитих мирних людей знаходили всюди: на тротуарах, у дворах і в підвалах приватних будинків, на дорогах. Деякі жертви були зі зв’язаними за спиною руками, на тілах залишилися сліди тортур. Загарбники безжально знищували навіть автомобілі з написами “Діти”, на яких жителі намагалися евакуюватися.

На звільнених територіях виявили десятки катівень і незліченні поховання жертв російських окупантів. Злочини Росії фіксують і документують авторитетні експерти та журналісти провідних світових ЗМІ. Тоді вперше у світі війну Російської Федерації проти України назвали геноцидом українського народу.

Масове вбивство українських військовополонених 29 липня в колонії в Оленівці на тимчасово окупованій території Донецької області — ще один воєнний злочин Росії.

26 квітня 2022 року відбулося перше засідання контактної групи у форматі “Рамштайн”. На американській авіабазі в Німеччині зібралися понад 40 міністрів оборони країн світу, щоб обговорити допомогу Україні. Відтоді українська армія почала отримувати західне озброєння. Спочатку боєприпаси та артилерію, далі — перші HIMARS (“Хаймарс”), а згодом — системи ППО і танки. Зараз Україна очікує на отримання винищувачів F-16.

Уже у вересні 2022 року Збройні сили України почали звільняти окуповані міста та села Харківської області. Після проведення ЗСУ низки успішних операцій, російська армія відчула гостру нестачу живої сили. Путін оголосив так звану “часткову” мобілізацію, яка виявилася безстроковою.

8 жовтня 2022 року Служба безпеки України завдала російському диктатору найболючішого репутаційного удару. Унаслідок вибуху на Кримському мосту обвалилися дві напівсекції автомобільної частини, і було пошкоджено залізничну колію. Атаки на Кримський міст пізніше стануть рутиною, але першу Кремль сприйняв як ляпас. А росіяни — як сигнал їхати з окупованого Росією півострова.

Звільнення окупованого Російською Федерацією Херсона стало ще однією знаковою подією великої війни. 11 листопада 2022 року до міста увійшли Збройні сили України.

Осінь 2022-го. Масовані ракетні атаки Росії по українських містах та об’єктах критичної інфраструктури. Україна пережила тривалі блекаути, й вистояла. А російська армія зазнає наймасштабніших втрат у живій силі та техніці — непорівнянних з обома Чеченськими війнами, вторгненням до Афганістану та іншими конфліктами за участю Москви.

Загроза виникнення надзвичайної ситуації на Запорізькій атомній станції, битви за Бахмут, Вугледар, Мар’їнку, Авдіївку. Цим жила Україна на початку 2023-го.

А 6 червня 2023 року російські терористи зруйнували Каховську гідроелектростанцію. Під воду пішли десятки населених пунктів у Херсонській області. Скільки людей тоді загинуло точно — невідомо. Збиток екології, на думку фахівців, непоправний.

За два роки повномасштабної війни Росії проти України Кремль скоїв безпрецедентну кількість воєнних злочинів і злочинів проти людяності, заявили представники Незалежної міжнародної комісії ООН з розслідування порушень в Україні. Їх зафіксовано понад 100 тисяч.

А зараз війна поступово захоплює прикордонні міста Російської Федерації. Дедалі частіше лунають вибухи в глибокому російському тилу. Російський Чорноморський флот завдяки зусиллям українських спецслужб і армії відчутно скоротився і більше не контролює ситуацію в регіоні. А метою війни Путін уже називає не “денацифікацію” України і “бліцкриг за три дні”, а “захист Росії та забезпечення її збереження”.

Україна продовжує боротися. Мета — повернути всю територію незалежної соборної і вільної України.

ІГОРЬ РОМАНЕНКО: Ми перебуваємо в досить складній стадії війни

— Головний підсумок двох років повномасштабної війни — ми відстояли саме існування нашої держави Україна і своєї нації. Путін неодноразово говорив, що завдання його “спеціальної операції” — “демілітаризація” і “денацифікація” України. Ось якраз у межах “денацифікації” вони й планували знищити нашу націю. І ми бачили масові вбивства, які окупанти влаштували й в Бучі, й в Ірпені, й в інших захоплених ними містах.

Тому за два роки ілюзій у наших громадян не залишилося. Ми розуміємо, що це зупинити можна тільки нашою спільною з союзниками перемогою над РФ. Наша з союзниками мета цієї перемоги — звільнити окуповані території, відновити територіальну цілісність України в межах міжнародно визнаних кордонів.

Зараз ми перебуваємо в досить складній стадії війни, коли противник проводить свою стратегічну наступальну операцію, а Сили оборони України — стратегічну оборонну і на сході, і на півдні.

Противник намагається наступати. Він зібрав під це ресурси.

ІВАН СТУПАК: Жоден із російських кількісних параметрів не спрацював

— Коли починалася повномасштабна війна, математично Україна програвала Росії за всіма параметрами. Літаків у РФ більше, танків більше, людей більше, ресурсів більше. Не було жодного параметра, за яким в України була б перевага. Завжди була у Росії.

Парадоксально, як за ці два роки все змінилося. Жоден із російських кількісних параметрів не спрацював. Вони нічим не передавили — ні грошима, ні ресурсами, не тілами.

Так, повзучий наступ окупантів є. Але вони за 10 років окупували 18% території України(за даними президента Володимира Зеленського, на початок лютого під російською окупацією перебуває 26% території України, — ред.).

Зараз ми змушені оборонятися, змушені сточувати російські війська. Але ми дуже сильно розраховуємо на американську та європейську допомогу.

ВІКТОР ЯГУН: Україна веде активну оборону

— Є багато фаз військових дій, і оборона, зокрема. І нічого страшного в обороні немає. Тому що є пасивна оборона, є активна оборона. Україна все-таки веде активну оборону на всіх фронтах. Ми бачимо, що відбувається на території Російської Федерації. Ми розуміємо, що відбувається на морі, що відбувається в повітрі.

Тому говорити, що ми просто десь сидимо і закрилися в якомусь своєму бункері й чекаємо, коли нас захоплять, — це точно не про нас.

Втрати російських окупантів

Рекордні одномоментні втрати Росії були в перший тиждень повномасштабного вторгнення в Україну. Тоді загинуло 9 тис. російських окупантів.

Під час захоплення Маріуполя в лютому-травні 2022 року Кремль пожертвував 6 тис. своїх військових. Близько 5 тис. росіян загинуло під час наступу на Вугледар. Активна фаза боїв тривала лише три тижні. Українські військові оцінили цей бій, як найбільшу танкову битву за весь період війни. При цьому Росія так і не досягла жодного успіху у Вугледарі.

Під час захоплення Сєвєродонецька і Лисичанська Луганської області з лютого по липень 2022 року було ліквідовано близько 11 тис. російських військових.

“М’ясні штурми” залишаються для Росії головним способом отримувати хоч якісь результати на полі бою. Найкривавішою для росіян стала битва за Бахмут. За оцінкою американської розвідки, ізсерпня 2022-го до травня 2023-го тільки вбитими Росія втратила тут 20 тис. військових. Більш ніж половина з них — найманці приватної військової компанії (ПВК) “Вагнер”.

Кремль не жалів особовий склад своєї армії й в битві за Авдіївку, активна фаза якої припала на жовтень 2023 — лютий 2024 року. За даними Генштабу ЗСУ, там загинуло близько 17 тис. російських солдатів.

З 24 лютого 2022 року до 24 лютого 2024 року, за даними Генштабу ЗСУ, російська армія в Україні втратила понад 409 010 осіб особового складу.

ІГОР РОМАНЕНКО: Росія веде війну за основами радянської армії

— Втрати великі. Тут, на мій погляд, принципове ставлення керівництва РФ, насамперед Путіна, вихованого на підходах КДБ, НКВС щодо ведення війни та втрат. Ми пам’ятаємо відому фразу маршала Жукова, що солдатів не шкодуйте, російські баби ще народять.

Не так давно Путін проводив нараду з керівним складом своїх силових структур, на якій він говорив, що насамперед бережіть військову техніку, озброєння, а солдатів — не принципово. У них же дуже великі втрати й в техніці. І швидко заповнити її, особливо за сучасними видами озброєння, у Росії не виходить.

Тому вони реалізують старі підходи до ведення війни — від Жукова, від радянської армії. Це підходи валу живої сили, “м’ясні штурми”.

ІВАН СТУПАК: Ліквідовано 87% складу первісної росармії

— Одне із західних авторитетних видань провело оцінку, згідно з якою, вже немає 87% особового складу російської армії, який брав участь у перші місяці повномасштабного вторгнення. Нині воюють строковики, мобілізовані, контрактники, найманці з ПВК… А найкращі їхні військові фахівці, які роками, десятиліттями вчилися воювати, — знищені.

Чому Путіна не зупиняють втрати його армії? Тому що російський народ не протестує.

Коли тільки люди почнуть виходити на вулиці з протестом, тоді він зупиниться. Але поки що підстав для цього немає.

ВІКТОР ЯГУН: У пріоритеті в окупантів — “м’ясні штурми”

— Росія повністю копіює тактику Другої світової війни. Вони активно використовують артилерію, ми бачили на Авдіївському напрямку застосування авіабомб КАБ, причому радянського виробництва, тільки модернізовані. Щось нового ніхто не бачить. З нового — тільки дрони, але вони використовуються і з нашого боку.

У пріоритеті в них залишаються все-таки “м’ясні штурми”. А щоб знищувати наші розрахунки(первинна організаційна одиниця підрозділу, — ред.), вони зараз починають використовувати КАБи.

Тобто для того, щоб ліквідувати якийсь розрахунок, використовується 250-кілограмова бомба. Ну, це якесь божевілля.

А тому що в них немає інших можливостей: або авіабомби, або “м’ясні штурми”.

Втрати в російській авіації

Справжній “літакопад” стався в Росії. Тільки за останній тиждень Україна знищила 8 літаків РФ.

23 лютого над Азовським морем було збито вже другий літак дальнього радіолокаційного виявлення А-50. Попередній разом із повітряним командним пунктом Іл-22 Україна знищила в січні цього року. Так, на рахунку Сил оборони України вже два знищених і один пошкоджений літак дальнього радіолокаційного виявлення А-50. А також два ліквідованих Іл-22, один — підбитий.

Крім того, за тиждень Україна знищила 7 російських винищувачів і бомбардувальників. Йдеться про СУ-34 і СУ-35. За два роки повномасштабного вторгнення були:

• ліквідовано щонайменше два бомбардувальники ТУ-22, а п’ять — пошкоджено;
• підбито щонайменше сім ТУ-95;
• росіяни також втратили п’ять транспортних літаків ІЛ-76 і один вантажний АН-124.

За два роки повномасштабного вторгнення РФ втратила понад 300 своїх бортів різного типу — такі офіційні дані Генерального штабу ЗСУ.

АНАТОЛІЙ ХРАПЧИНСЬКИЙ: Ми знищуємо не просто літак, ми знищуємо і його екіпаж

— Знищення військових літаків РФ — це стратегічні рішення, які надалі допоможуть нам більше оволодіти деякими ситуаціями на лінії фронту. Ті ж літаки дальнього радіолокаційного виявлення літали вздовж кордонів з Україною, займалися розвідкою і бачили вглиб на 600 км. А через введені санкції Росія вже не може виробляти такі літаки, а якщо зможе, то це в обхід санкцій і тоді ціна їхнього виробництва збільшується в рази.

Знищення літаків Су-34. Цю модель Росія популяризує як сучасний літак, з якого скидаються ці ж КАБи. За два роки до повномасштабного вторгнення знищено близько 34 таких літаків. Для порівняння: у такій самій кількості знищено літаки Су-25 (це старий радянський аналог Су-34).

Тобто Росія заявляє, що Су-34 — це високотехнологічне рішення, сучасний літак, але при цьому він також гине, як і старі радянські літаки.

По суті, С-34 — це глибоко модернізований Су-27. Вони встановили туди систему радіоелектронної боротьби “Хібіни”, яка, за їхніми заявами, мала максимально захищати літак. Результат ми бачимо: при одному з перших збитих Су-34 ця система потрапила до рук наших інженерів.

А система “Хібіни” встановлена на Су-34, і на Су-30, на Су-35. Тобто ми знайшли ахіллесову п’яту цих літаків, і можемо вдало їх збивати.

Але ми ж знищуємо не просто літак, ми знищуємо і його екіпаж. Було знищено близько 250 льотчиків — навчених, підготовлених, з військовим досвідом, тих, які можуть навчити. Збили два літаки А-50 — це два повних комплекти офіцерів бойового управління і пілотів. І плюс Іл-22, ними теж офіцери бойового управління керують.

Щоб захиститися від авіації супротивникам нам, звісно, потрібні й системи радіоелектронної боротьби (РЕБ). Часто РЕБ сприймають як протидію БпЛА. Насправді радіоелектронна боротьба — це великий аспект, починаючи від придушення зв’язку для підрозділів, це вплив на навігацію тих же літаків, ракет, крилатих бомб і так далі.

Якщо говорити про великі системи РЕБ, то результати вже є, і вони допомагають нам значно зменшувати точність російських ракет, які летять під час масових обстрілів.

Нам зараз насамперед потрібно більше засобів РЕБ для оперативно-тактичних рішень, з якими можна перебувати в окопі. І особливо важливо мати сучасні РЕБ. Будемо відверті, у західних партнерів їх теж немає.

Мені показували засіб РЕБ, який поміщається на пікап, а він працює так само, як працює антидронова рушниця нашого виробництва — такий самий ефект. Так західний засіб великий, а нашу антидронову рушницю я можу носити за спиною і перебувати з нею в окопі. Ну, ще й вартість західного засобу відповідна.

І коли ми показуємо [західним партнерам] свої генератори, які поміщаються на сірникову коробку, і вони дістають своє…

Тобто в України зараз є реальний шанс розвинути сферу високотехнологічного напряму — РЕБи, БпЛА — і потім навчити весь світ. І цей шанс треба не проґавити, тому що ми не повинні залишитися сировинним придатком, ми повинні стати державою, яка продаватиме готовий продукт.

ІГОРЬ РОМАНЕНКО: F-16 мають з’явитися в українському небі

— Нам потрібно нарощувати свій авіаційний потенціал. Тут важливо прийняти остаточне рішення американцями [щодо передачі нам винищувачів F-16]. Моє особисте переконання, що ступінь підготовки наших пілотів, інженерно-технічного складу, інфраструктурної мережі вже на кінець минулого року давала змогу, щоб ці літаки разом із льотчиками в нас з’явилися, і можна було б виконувати завдання.

Але ми бачимо, що з політичного погляду відбувається в Америці. І, на жаль, літаків у нас поки що немає. Крім того, питання постачання Україні F-16 американці вирішують через європейців. Звичайно, американці взяли участь у підготовці наших пілотів, спасибі їм. Але настав час, коли ці літаки разом із льотчиками мають з’явитися в Україні, а також із ракетами дальньої дії.

Ми бачимо наші досягнення в повітрі та на морі за минулий рік. І якщо нам будуть надані можливості щодо озброєння — літаки та далекобійні ракети — то результати не змусять себе довго чекати. І серйозні зміни почнуться і на землі.

ВІКТОР ЯГУН: Україні треба близько 200 літаків

— Для прикриття всієї України треба близько 200 літаків [F-16]. Це невелика кількість для нашої території. На початковому етапі ми можемо розраховувати на 60 літаків, і ми тоді зможемо зрозуміти, яка ситуація. Ми зможемо хоча б відігнати цю сволоту від лінії фронту.

Якби в нас справді були F-16 з можливістю стрільби на велику дальність, то, можливо, окупанти б не так активно використовували КАБи проти наших хлопців.

Читайте також: Україна активно збиває російські літаки: стан військової авіації РФ оцінили експерти

Чорноморський флот РФ йде на дно

На момент повномасштабного вторгнення в Україну російський Чорноморський флот налічував близько 80 бойових одиниць. ЗСУ вже вдалося знищити майже 30 із них, а ще 15 мають суттєві пошкодження і перебувають на ремонті.

Першою ефективною атакою став удар по порту Бердянська в березні 2022 року, унаслідок якого було затоплено великий десантний корабель “Саратов”, а ще два судна цього класу — “Новочеркасск“ і “Цезарь Куников” — зазнали пошкоджень.

У квітні того ж року двома ракетами “Нептун” вдалося вразити ракетний крейсер “Москва ” — флагман Чорноморського флоту РФ, орієнтовна вартість якого становить 750 млн доларів. Невдовзі після цього, у червні, протикорабельною ракетою “Гарпун” неподалік острова Зміїний підбили буксир “Василий Бех“. У жовтні 2022-го ЗСУ за допомогою морських безпілотників вразили в севастопольській бухті тральщик “Иван Голубец“ і фрегат “Адмирал Макаров“.

У травні 2023 року був атакований розвідкорабель “Иван Хурс”. А в серпні дрони підбили десантний корабель “Оленегорский горняк”, танкер SIG і чотири катери. У вересні внаслідок удару по судноремонтному заводу в тимчасово окупованому Севастополі було пошкоджено десантний корабель “Минск” і дизель-електричний підводний човен “Ростов-на-Дону”.

Крім того, минулої осені Військово-морські сили України підбили російські ракетні кораблі “Самум”, “Аскольд” і “Буян”, а також патрульні судна “Сергей Котов” і “Павел Державин”.

У грудні 2023 року в порту тимчасово окупованої Феодосії був атакований великий десантний корабель “Новочеркасск”. А в лютому 2024 року ЗСУ за допомогою морських дронів знищили ракетний катер “Ивановец” і потопили великий десантний корабель “Цезарь Куников”.

Україна переломила хід морської війни, використовуючи безпілотники, крилаті ракети і різноманітні нетрадиційні методи. До жовтня 2023 року вона витіснила російський флот з його головної бази в тимчасово окупованому Криму до східного узбережжя Чорного моря.

За підрахунками Центру стратегічних і міжнародних досліджень, з лютого 2022 року Росія втратила в Чорному морі кораблі, які становили близько 40% усього військово-морського тоннажу. А удари по штабу російського флоту, аеродромах і об’єктах протиповітряної оборони в тимчасово окупованому Криму послабили берегову оборону флоту, мережі командування та управління, а також логістичну підтримку.

ІВАН СТУПАК: Тактика “вовчої зграї” працює і зараз

— Коли почалася повномасштабна війна, ми математично не могли перемогти Чорноморський флот РФ. Тому що в нас немає свого флоту, ми базову його частину втратили 2014 року. Тому ми почали топити російські кораблі іншими способами.

Першим став великий десантний корабель “Саратов” [в окупованому Бердянську]. Це була спецоперація, коли конкретна людина змогла пронести і поставити на цей корабель спеціальний маячок — і прилетіла ракета. Це було просто феноменально. Далі — крейсер “Москва”, потоплений теж ракетою.

А потім у хід пішли безпілотники. Причому вони йдуть тактикою “вовчої зграї”, коли під час Другої світової війни німецькі підводні човни атакували “вовчими зграями” конвої в Атлантиці, що слідували зі США до Великої Британії. Тактика працює і зараз.

У випадку з безпілотниками та сама історія, коли 4-5 дронів, як вовча зграя, атакують самотній корабель, що стоїть поодинці, й відправляють його на дно. 4 безпілотники атакують, а 5-й фіксує цей процес.

ВІКТОР ЯГУН: Чорне море не призначене для таких кораблів, які там тримає Росія

— Взагалі, Чорноморський флот РФ був створений для захисту південних рубежів Російської імперії або Радянського Союзу. Ця база була точкою для підготовки до виходу у світовий океан, у південні моря: насамперед у Середземне море, і далі через Суецький канал в Індійський океан. І саме існування цього флоту було спрямоване саме на це.

Чорне море не призначене для таких кораблів, які там тримає Росія. Ну, що таке Чорне море? Це удар ракети з дальністю польоту 500 км. Вона фактично може дістати будь-який корабель, який перебуває в акваторії Чорного моря.

А військовим же кораблям РФ не просто потрібно перебувати в Чорному морі, їх же потрібно заряджати ракетами. А зарядка проводиться тільки в спеціальних базах. І якщо [в України] будуть далекобійні ракети, то в жодній частині акваторії російським кораблям не сховатися.

АНАТОЛІЙ ХРАПЧИНСЬКИЙ: Ми можемо говорити про нову філософію збройних сил

— Завдяки широкому спектру і великій кількості безпілотних систем у нас у 2024 році з’явився новий вид збройних сил — Сили безпілотних систем.

Безпілотники дозволили нам внести нововведення у ведення бойових дій.

Ми можемо говорити про нову філософію збройних сил, коли воюють не людьми, а технікою, роботизованими системами.

Це гарний приклад росіянам, які вбили велику кількість своїх людей для здобуття Авдіївки чи інших міст. Ми ж говоримо про вирішення тактичних і стратегічних завдань за допомогою безпілотних систем.

Ось я закінчував військовий виш, мене вчили вбивати, мене вчили приносити себе в жертву, якщо потрібно буде заради перемоги. Зараз же курсант, закінчивши виш, може стати керівником деяких безпілотних систем.

Читайте також: Україна потопила десантний корабель “Цезар Куніков”: наслідки успішної операції і стан Чорноморського флоту РФ обговорили експерти

Розвиток українського ВПК

Протитанкові ракетні комплекси “Стугна” і “Корсар”, протикорабельні ракети “Нептун”, дрони й артилерія. Україна продовжує нарощувати виробництво озброєння.

У 2023 році військової техніки та зброї було виготовлено втричі більше, ніж роком раніше. А у 2024-му акцент буде зроблено на виробництві вибухових речовин і порохів. Також, цього року уряд виділить 48 млрд грн на виготовлення зброї та боєприпасів і ще стільки ж — на фінансування “Армії дронів”.

Унікальні українські морські безпілотники фактично загнали весь російський флот у порти і гавані. Приміром, дрон “Марічка” може вражати не тільки надводні та підводні цілі, а й мости та берегові укріплення. Успішно працюють проти флоту РФ надводний дрон Magura і Sea Baby. До речі, останній особливо знаменитий. Саме безпілотник Sea Baby брав участь в атаці на Керченський міст у липні 2023 року.

Також торік держконцерн “Укроборонпром” і одна з країн НАТО почали спільно виробляти міни калібру 120-мм. У 2023-му українські заводи вп’ятеро збільшили випуск бронетранспортерів. Особливу увагу приділяють САУ “Богдана ” — на місяць виробляють до 6 таких установок.

З весни 2023 року кількість українських компаній, які виробляють зброю, зросла вчетверо — їх уже понад 200. Україні допомагають і міжнародні партнери: 78 компаній із 24 країн працюють над тим, щоб український ВПК відповідав стандартам НАТО. А німецький збройовий концерн Rheinmetall нещодавно заявив, що разом з українською компанією відкриє на території в Україні завод із виробництва боєприпасів. Щорічно він вироблятиме сотні тисяч снарядів калібру 155 мм, зокрема й метальні заряди.

ІВАН СТУПАК: ВПК — дуже слизька тема

— Військово-промисловий комплекс України — це та тема, про яку сьогодні відкрито говорити не можна, тому що це ключова ціль для ударів Росії. Головне, що ВПК працює і виробляє. А де виробляє, і скільки — яка нам різниця? Ми не повинні про це знати. Важливо, що про це знає президент, відповідний міністр, кілька десятків людей.

А Росія всіма силами прагне дізнатися координати таких виробництв, щоб влаштувати диверсії або атакувати. Якщо виробництво знаходиться за кордоном, вони теж шукають можливості зупинити його, зламати, знищити.

Тому ВПК — скажімо так, дуже слизька тема. Є — і слава богу, нехай виробляють, нехай розвивають.

ВІКТОР ЯГУН: Важлива взаємодія приватного підприємництва і держави

— Я сподіваюся, що у нас зламалася стара система, коли держава все контролювала і виробляла. І за ці два роки прорвалася унікальна підприємницька діяльність наших приватників. Думаю, що взаємодія приватного підприємництва і держави, плюс допомога Заходу дасть унікальний результат.

ІГОРЬ РОМАНЕНКО: Набирає обертів спільне виробництво озброєння

— Поки що підприємства військово-промислового комплексу задовольняють потреби Сил оборони України за різними оцінками, до 10%. Але вже в рази збільшуються темпи зростання за різними напрямами, причому стратегічного порядку. Це і ракетобудування, це і дрони, це і боєприпаси, це і артилерія…

І ще одна особливість. Ось раніше, до війни, ми пропонували нашим союзникам організовувати спільне військове виробництво. А нам відповідали, що ми не члени НАТО, є військові таємниці, тому спільно працювати не можемо. А тепер усе це змінюється. Зокрема, щодо близьких мені зенітно-ракетних комплексів ми набираємо обертів і в межах співпраці теж.