Мілітаристські настрої Лукашенка: чи вступить відкрито Білорусь у війну проти України — аналіз експертів

Олександр Лукашенко. Фото: rbc.ru

Білоруські військові будують два нових спеціалізованих сховища. Як мінімум одне з них обладнане ракетним комплексом “Іскандер-М”. Об’єкти розташовані в Осиповичах Могильовської області, повідомляють аналітики Інституту вивчення війни. У кожному з таких ангарів можуть бути розміщені до 12 бойових машин. 

У Гомельській області Білорусі готові до переходу на “воєнний час”, відзвітував перший заступник міністра з надзвичайних ситуацій Білорусі Олександр Худолєєв. Він проінспектував навчання МНС і формувань цивільної оборони. Такі тренування пройшли вже в трьох регіонах країни. 

(Не)участь Білорусі у війні проти України

Надавши плацдарм для наступу російської армії на північні області України, Білорусь стала безпосереднім учасником війни Росії проти України ще 24 лютого 2022 року. Після контрнаступу Збройних сил України (ЗСУ) навесні того ж року російські військові відступали теж через територію Білорусі. Поранені лікувалися в місцевих госпіталях. 

Масовані обстріли українських міст з території Білорусі — теж факт. Попри це, самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко досі не віддав наказ на пряму участь білоруських військ у війні Росії проти України.

“Головна причина, яка заважає більш активному залученню Білорусі до війни, – це настрій білоруського суспільства, яке не хоче залучення у війну. Участь у війні більше нашкодить Лукашенку і Володимиру Путіну, ніж допоможе”, — сказав білоруський політичний аналітик Вадим Можейко.

Риторика білоруського диктатора періодично змінюється — від заяв про прагнення до миру до слів про підготовку країни до війни. Медійний шум супроводжується і показовим брязканням зброєю — 21 травня розпочався другий етап спільних навчань Росії та Білорусі. Військові відпрацьовують застосування нестратегічної ядерної зброї. Раніше Лукашенко заявив, що Росія передала його країні кілька десятків найсучасніших ядерних боєприпасів.

“Досі немає остаточних підтверджень, чи дійсно ядерна зброя на території Білорусі розташована. Чого точно немає у Лукашенка — ядерної кнопки. Одна справа розмістити десь ракети, інша справа — дати право якомусь політику в іншій країні ними розпоряджатися. Путін не роздає зброю комусь ще, а навпаки у себе акумулює”, — додав Можейко.

Попри тиск Путіна, Лукашенко навряд чи зважиться на пряму участь у війні Росії проти України, вважають експерти. Він не може не розуміти: якщо відправить свої війська в Україну, то військові та стратегічні об’єкти на території Білорусі, такі як нафтопереробні заводи, стануть законними цілями для України.

“Його Путін завжди використовує як vip-агітатора. У ситуації, в яку він потрапив, йому потрібно зробити висновки та вибір. Те, що Путін недієздатний, неадекватний, Лукашенко прекрасно розуміє. Якщо на початку війни офіційний Мінськ ще мав ілюзії, що можна отримати якісь бенефіти від цієї війни, то зараз Лукашенко розуміє, що ця війна приносить тільки гігантські збитки. І йому нецікаво втягувати Білорусь у цю війну в тих обсягах, у яких хоче Путін”, — вважає радник керівника Офісу президента України Михайло Подоляк.

Сумніваються експерти й в боєздатності білоруської армії. Порівняно невелика чисельність живої сили та техніка, що дісталася у спадок від радянського військово-промислового комплексу (ВПК), навряд чи дадуть змогу проводити ефективні наступальні дії, впевнені аналітики. Поки в Білорусі не оголошено мобілізації, про безпосередню участь держави у війні говорити немає сенсу, стверджують експерти.

Одразу після візиту Путіна до Мінська в країні відбулися спільні навчання збройних сил Білорусі та Росії. Як повідомили в Міноборони Білорусі, їх проводили для відпрацювання прикриття державних і військових об’єктів засобами протиповітряної оборони.

“До навчань залучаються авіаційні військові частини, підрозділи зенітних ракетних і радіотехнічних військ Збройних сил Білорусі, екіпажі розвідувальної, винищувальної та армійської авіації військово-космічних сил Збройних сил Російської Федерації”, — повідомило Міністерство оборони Білорусі в Telegram.

Українська розвідка стежить за навчаннями на території Білорусі, щоб зрозуміти, чи несуть вони загрозу Україні. Речник Державної прикордонної служби України Андрія Демченко заявив: жодних дій щодо України з території Білорусі не зафіксували.

Білоруські та російські пропагандистські ЗМІ пишуть і розповідають про страх, який нібито викликали навчання в Україні. Усе це — частина кампанії з дезінформації, кажуть експерти.

“Прогнозується, що ворожа пропаганда активізує ІПСО щодо відкриття другого фронту з боку Білорусі. Очікуємо найближчим часом низку провокативних заяв вищого керівництва РФ і Білорусі з погрозами на адресу України. Основна мета цієї ІПСО — нагнітання масової паніки в українському суспільстві”, — заявив Центр протидії дезінформації РНБО в Telegram.

Тим часом експерти не виключають провокацій з боку Білорусі щодо сусідніх країн-членів НАТО. Один із методів, які Лукашенко залюбки використовує ще з весни 2021 року — створення штучної міграційної кризи на кордонах із Польщею та державами Балтії.

https://youtu.be/Fx8pM46upPM

Думки експертів

Чи зможе Кремль схилити диктатора Лукашенка до реальної та відкритої участі у війні проти України? Чим це може загрожувати Мінську? Наскільки боєздатна білоруська армія? Як Путін і Лукашенко намагаються провокувати Захід? На ці запитання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді: 

  • Юрій Губаревич, голова руху “За Свабоду”;
  • Франак Вячорка, радник лідерки білоруської опозиції Світлани Тихановської;
  • Павло Латушко, заступник голови Об’єднаного перехідного кабінету Білорусі, білоруський опозиціонер, політик і дипломат; 
  • Сергій Бульба, білоруський громадський діяч, організатор “Білого легіону”; 
  • Віктор Ягун, генерал-майор запасу Служби безпеки України, заступник голови СБУ (2014-2015 рр.);
  • Іван Ступак, військовий аналітик.

ЮРІЙ ГУБАРЕВИЧ: Лукашенко не впевнений, що його військові виконуватимуть наказ

— Щодо України можливі будь-якого роду акції. Але якщо такі дії та готуватимуться, то в таємниці. Тому не варто звертати увагу на якісь гучні заяви, візити Путіна до Мінська тощо. 

Білорусь має на своїй території Мозирський нафтопереробний завод. І тепер потужності з нафтоперероблювання Білорусі залучені багато в чому для посилення потенціалу Росії в цій сфері, тому що проблеми на російських НПЗ викликані їхнім частковим руйнуванням після атак. А це все викликає необхідність виробляти нафту і ресурси, поставляти їх у РФ. 

Можливо, саме Гомельську область обрано, тому що там розташовані об’єкти, які можуть бути предметом ураження в разі, якщо ситуація зміниться і якщо таке рішення буде ухвалено. 

Може викликати побоювання нарощування російської військової присутності на території Білорусі техніки, відстежити постачання якої досить просто, як і особового складу.

Якщо спільно два диктатори ухвалять рішення про вторгнення в Україну білоруських військових, то Путіну буде необхідно ввести спершу заградвійська. Оскільки надії на те, що білоруські військові цілком і повністю виконають накази диктатора і не повернуть зброю проти тих, хто віддає ці злочинні накази, у Лукашенка абсолютно немає. 

Ситуація в білоруському суспільстві не змінилася — репресії тривають щодня. Лукашенко намагається тримати країну в страху, оскільки не довіряє суспільству. 

Він розуміє, що суспільство його не підтримує. І будь-яка ситуація, яка може спровокувати черговий вибух, для нього є потенційно небезпечною. Можливо, у цьому й причина, чому, якщо навіть Путін і чинить тиск і примушує Лукашенка вступити у військові дії, він знаходить аргументи, щоб цього не робити. 

Чергова точка напруги та полум’я, яке буде необхідно гасити вже на території Білорусі — внутрішній конфлікт. Це не те, що може зіграти на руку в злочинних планах Лукашенка і Путіна щодо чергового вторгнення на територію України з Білорусі. 

Лукашенко тримає свою систему в напрузі. Тут переслідують і зовнішню мету — підіграти Путіну, якимось чином допомогти створити нервову атмосферу на кордонах з Україною. І також є внутрішні цілі: потрібно мобілізувати всю систему силовиків, які продовжують переслідувати мирних громадян, а військових підготувати до можливого вторгнення. Хоча наразі Лукашенко прекрасно розуміє, що дати такий наказ він не в змозі. 

Лукашенко підкидає дрова в цей вогонь разом із режимом Путіна, оскільки більшість мігрантів на територію Білорусі потрапили з Росії, маючи російські візи, куди вони приїхали зі своїх країн. Напруга на кордонах із Заходом також допомагає і Лукашенку, і Путіну в ситуації війни проти України. Бо Польщі та Литві доводиться відволікати значну частину ресурсів на зміцнення кордонів. 

ФРАНАК ВЯЧОРКА: Путін і Лукашенко намагаються розколоти демократичний світ

— Останні місяці й Москва, й Мінськ намагаються залякувати ядерною війною, говорять про завдання ударів по Польщі та Литві. Захід же каже, що буде сильна відповідь, якщо Білорусь і РФ підуть на ескалацію. І я дуже радий, що є єдність і рішучість західних країн у підтримці України. Я радий, що з’явився цей дозвіл на використання Україною зброї по російських цілях, тому що це насправді необхідно було зробити ще два роки тому. 

Путін і Лукашенко продовжуватимуть провокації. Зараз їхня чи не головна мета перед виборами в Євросоюзі, американськими виборами — максимально розколоти демократичний світ. І ми не повинні цього допустити. 

ПАВЛО ЛАТУШКО: Білоруські військові не хочуть помирати за Лукашенка і Путіна

— Я вважаю, що білоруські збройні сили не суб’єктні. Вони не можуть проводити самостійних дій. Якщо вони та братимуть участь, то тільки спільно з діями збройних сил РФ. 

Лукашенко втратив контроль над зовнішньою політикою, втратив контроль над військовою політикою. Він фактично адмініструє Білорусь сьогодні, і відповідні вказівки про використання збройних сил Республіки Білорусь можуть бути надані тільки з Кремля. Але самостійно збройні сили Білорусі, попри те, що за 2 роки над ними проводять просто масоване пропагандистське опрацювання, на мій погляд, не в змозі почати якісь реальні військові дії проти Заходу або України.

Наскільки ми розуміємо, росіяни зараз не володіють мобілізаційним ресурсом, щоб сформувати на території Білорусі будь-яке значуще угруповання для створення такої загрози агресії як щодо України, так і щодо Заходу. Ми пам’ятаємо цю тематику Литви, але водночас плани малюються і навчання проводяться. 

Ми нещодавно спостерігали картину біля литовського кордону — там танкові підрозділи перебували та між танковими підрозділами Бундесверу і збройних сил Білорусі було буквально кілька кілометрів.

Я сумніваюся, що російський диктатор Володимир Путін здатний найближчим часом реалізувати свої плани щодо західних країн. Коли він може це зробити? Ну, напевно, якщо йому потрібно буде серйозно відвернути увагу від України, ось тоді це і станеться. Коли він зазнаватиме поразки в Україні. Для того, щоб змусити Захід зупинитися, для того, щоб примусити Захід припинити підтримку. Сьогодні всі ці дії з ядерною зброєю були спрямовані тільки на одне — зірвати переговори у Швейцарії, продемонструвати, що “ми володіємо силою”. 

Я думаю, що всі розсудливі військові в Білорусі усвідомлюють, що вони не хочуть помирати за будь-які інтереси Путіна або Лукашенка. Ми отримували таку інформацію в перші періоди другої фази війни, коли наші інсайди давали оцінку, наприклад, із посиланням на оперативно-аналітичний центр Лукашенка або КДБ Білорусі, два паралельні соціологічні опитування було проведено у збройних силах, — тоді була чітка, зрозуміла картина, що половина збройних сил практично не хотіла брати участь у наземній операції в Україні. 

Але коли настає ситуація Х, критична, то навіщо вмирати заради Лукашенка чи Путіна? Навіщо їм потрапляти під обстріли військових об’єктів на території Білорусі? Зрозуміло, що Ландсбергіс (міністр закордонних справ Литви Габріелюс Ландсбергіс, — ред.) дає дуже чіткий меседж Лукашенку, що якщо він надасть територію Білорусі знову, якщо буде надано білоруську інфраструктуру знову для того, щоб завдавати шкоди Україні, отже, в України з’являється право бити по території Білорусі. Це теж свого роду “червона лінія”, яку окреслює Захід щодо Лукашенка. 

СЕРГІЙ БУЛЬБА: Немає підтвердження того, що на території Білорусі є ядерна зброя

— Перший етап ядерних навчань нібито Білорусь проводила сама, своїми силами, своїми можливостями. Ми досі не маємо реального підтвердження наявності ядерної зброї на території Білорусі. Є версія про те, що Путін остерігається самопроголошеному президенту Білорусі Олександру Лукашенку в руки передавати ядерну зброю. Тому поки що це все нагадує ІПСО, причому не дуже узгоджене.

Ядерний шантаж, до якого вдається Путін, теж нагадує частину маніпуляції та тиску на політичних суперників. Візит Путіна до Китаю, де вони з Сі Цзіньпіном одним із підсумкових документів підписують угоду про незастосування будь-якої ядерної зброї. При цьому, повернувшись назад до Росії, Путін мовчить про цей підсумковий документ. А в Петербурзі на економічному форумі спеціально збирають західних журналістів, яким починають розповідати знову про ядерну зброю і як страшно вони її будуть застосовувати.

Безліч так званих “червоних ліній” уже було подолано. Дронами були вражені підрозділи ракетних військ стратегічного призначення Росії. По суті, за сьогоднішнім російським законодавством, тільки за натяк про можливість ураження цих радіолокаційних станцій Росія могла вже починати підготовку до ядерної війни. Чергову “червону лінію” подолано. 

ВІКТОР ЯГУН: Відкритий вступ у війну проти України закінчиться для Білорусі провалом

— Коли почався широкомасштабний наступ РФ на Україну у 2022-му, у Білорусі вистачило б сил зайти тільки у дві прикордонні області України. Зайти для окупації прикордонної смуги Волинської та Рівненської областей. За ідеєю, вони мали вступити у війну через деякий час після вторгнення РФ. Усі три області, я ще не назвав Житомирську, окрім Київщини та Чернігівщини, мали бути в зоні відповідальності армії Білорусі.

Після того, що сталося під Києвом, після того, як українська армія показала, що не збирається здавати зброю, і населення активно включилося в партизанську боротьбу на окупованих територіях, білоруси просто зупинилися фактично на останньому своєму кроці вступу у війну. 

Сили, які вони могли використовувати для того, щоб перейти кордон і окупувати частину України, — близько 100 тис. особового складу. Але цього точно не вистачить для повноцінного ведення бойових дій у стилі фронтової операції.

Ризики для Білорусі в разі вступу у війну дуже високі. По-перше, вона чітко стає на позицію супротивника і можна буде говорити, що Білорусь — це та ж сама Росія. Тобто фактично всі санкції проти РФ повністю переходять і на Білорусь. 

По-друге — частина їхніх підприємств, які знаходяться в безпосередній близькості від кордонів з Україною, стають реальною ціллю для українських Сил оборони. Зокрема й ті нафтопереробні заводи, які створені за гроші іноземних інвесторів, за західними технологіями, точно будуть знищені. І що буде після цього робити Білорусь — незрозуміло. Білорусь все-таки відрізняється від Росії. Кілька тисяч трун у країні — дестабілізація ситуації забезпечена. 

У нас настільки сильна зараз позиція за інформаційними каналами, і прикордонна розвідка, і розвідка наших союзників, і наші можливості, і можливості білоруської опозиції, що ми буквально день у день, точка в точку знаємо всі переміщення російських військ територією Білорусі, аж до одиниць техніки та їхніх номерів. Тому, якщо дійсно щось почне відбуватися, ми знатимемо все дуже чітко і вчасно.

Білорусь може отримати у відповідь удари по своїй території західною зброєю. Лукашенко точно не піде на цю авантюру. Він триматиметься до останнього. Попри його всі розповіді, він точно з тих людей, які цю червону межу не перейдуть. Але якщо щось станеться із самим Лукашенком або з його “міньйонами” і Росія поставить якогось свого умовного генерала, то я думаю, що все можливо. Але навіть у цьому випадку нічого надзвичайного не станеться, тому що це просто авантюра, яка закінчиться насамперед провалом для самої Білорусі. 

ІВАН СТУПАК: В армії Білорусі немає жодного бойового досвіду

— 2022 рік показав, що навіть найбільш нереальний сценарій росіяни можуть реалізувати. Ми повинні це розуміти. Лукашенко на першому етапі повномасштабної війни Путіну посприяв, але в бойових діях військовослужбовці Республіки Білорусь не брали участі. Вони допомагали паливом, провізією, логістикою, лікуванням військовослужбовців. 

Ми розуміємо, що це може повторитися. У 2023 році закривали південну частину республіки Білорусь, що межує з Київською областю, були періоди, коли заборонялося там перебувати цивільним особам. Зараз, до речі, теж приблизно така сама ситуація з областю, в якій розташований Мозирський НПЗ. 

Як на мене, для Лукашенка взагалі невигідно брати будь-яку нову участь у цій війні. Тому що велика кількість підприємств, стратегічних об’єктів розташована недалеко від українського кордону. І якщо Білорусь вступить у війну — це будуть законні цілі для наших безпілотників. Лукашенко це прекрасно розуміє. 

Білоруська армія стерильна в плані бойового досвіду. Останній справжній військових досвід білоруської армії був за часів афганської кампанії. 

Формально білоруський режим, він не залучений у цю війну. Зараз РФ може перемістити частину своїх виробництв на територію Республіки Білорусь. А Лукашенко постійно зустрічається з різноманітними функціонерами Російської Федерації та різними міністрами. Можна розмістити, наприклад, частину об’єктів ВПК на території Білорусі та розраховувати, що Україна по них точно не вдарить. Можна розмістити танкові бази, авіаційні з’єднання. Цілком можливо, що так буде. 

Читайте також: Діалог двох диктаторів: співпрацю Путіна і Кім Чен Ина проаналізували експерти

Прямий ефір