Лакійчук: Росіяни перекидають сили з-під Харкова на донецький напрямок

Українські військові женуть окупантів на їхні кордони та витісняють із Харківської області. Про оперативну інформацію в Україні розповів керівник військових програм Центру глобалістики “Стратегія ХХI” Павло Лакійчук у прямому ефірі марафону “FreeДОМ” на телеканалі UA.

— Павле, на Харківському напрямку ЗСУ видавлюють російських військових. Чи означає це, що там уже стає дещо безпечніше?

— Безперечно. Навколо Харкова стає безпечніше, бо дальність роботи російської артилерії не змінюється. Райони її розгортання переміщуються на схід, і тому все менше можливостей у рашистів вдарити по Харкову та прилеглих населених пунктах. Тим не менш, треба розуміти, що після звільнення території від ворога значна частина її замінована, і почуватись безпечно ще рано. Треба бути обережними, чекати, поки наші мінери вивчать місцевість і знешкодять її.

— Російські війська намагаються захопити Сєвєродонецьк, повністю взяти під контроль Луганську та Донецьку область. На Вашу думку, на чиєму боці сила, якщо можна так казати, і наскільки значний ризик того, що Російська Федерація повністю візьме під контроль Луганську та Донецьку область. Як повідомляють військові та журналісти, Луганську область лише на 10% контролюємо?

— Наскільки я знаю, до лютого цього року ми контролювали 20% Луганської області, тому супротивник просунувся, але наполовину від того, що мав. Ситуація дуже серйозна довкола Сєвєродонецька. Зараз ми витискаємо ворога з Харкова, ці батальйонні тактичні групи підуть на південь, на донецький напрямок. І ворог там посилюватиме свій натиск. Натиск відбувається за двома напрямками. По-перше, вони артилерійськими та авіаційними ударами фронтально витискають наші війська із Сєвєродонецька та укріпрайону, що розміщений навколо нього. Також противник намагається з півночі та півдня замкнути кільце оточення навколо наших бійців. Це ще небезпечніше. Сподіватимемося, що наше мудре командування ухвалить  грамотне рішення. Наші воїни стійкі та тримають оборону.

— Ймовірно, росіяни намагатимуться утримати лінію на захід від Вовчанська. Як Ви вважаєте, чи є у них шанси досягти цього успіху?

— Шанси є. Сподіваюся, наші шанси більші. Ну, це залежатиме від того, скільки резервів ми маємо для завдання наступних ударів у цьому напрямку після контрудара по Харкову. І наскільки буде ослаблений супротивник через свої тривалі спроби штурму.

— Збройні сили України пішли у контрнаступ на ізюмському напрямку. Яких подальших дій ЗСУ ми можемо очікувати щодо контрнаступу?

— Вони спробують завдати удару з півночі по наших донецьких та луганських угрупуваннях з метою замкнути велике кільце навколо сєвєродонецької та лисичанської групи наших військ. Якщо ми обріжемо комунікації в тилу супротивника, фактично, замість оточити наших воїнів, супротивник опиниться в такому тактичному мішку сам. Таке часто буває у війні, і це залежить від майстерності командирів, грамотних дій сторін. Я сподіваюся, що на цьому напрямку ми досягнемо не лише тактичного успіху, а й перенесемо цей успіх на оперативний рівень.

— Павле, я іноді чую, що повноцінний ефект від ленд-лізу ми відчуємо десь у липні. Ворог теж, мабуть, не планує сидіти склавши руки. Чи варто нам очікувати різких рухів цього місяця?

— Безперечно. Я думаю, раніше треба чекати на різкі рухи. Росіяни розуміють, що і зустріч міністрів на “Рамштайні”, і ленд-ліз означають різке збільшення постачання Україні зброї, боєприпасів, тилового забезпечення, ПММ. І все це досить швидко наближається. Тому кремлівським генералам треба встигнути наростити сили до цього і завдати удару. Українська розвідка має інформацію про те, що росіяни збирають та перекидають із Далекого Сходу різні артилерійські системи зі складів зберігання: “Урагани”, “Точки-У”, “Акації”. Фактично, він також накопичує сили на максимально швидких обертах. І тут хто першим зможе накопичити необхідні резерви сил та коштів, той буде у виграші.