Китай і Росія знайшли точки дотику, зараз вони пов’язані однією тимчасовою метою, — Шевченко

Нинішні відносини і співпраця Китаю та Росії — не союз чи альянс. Це чистий прагматизм, і він тимчасовий. Про це сьогодні, 26 листопада, в ефірі телеканалу FREEДОМ заявив аналітик, аспірант Цзіліньського університету Петро Шевченко.

“Ми повинні дивитися на всю ситуацію саме з глобального погляду, що зараз Китай і США, Байден і Сі Цзіньпін, як нам хочеться вірити, домовилися про керовану конкуренцію, тому що якщо це некерована конкуренція, то ми просто скотимося до прямого зіткнення ядерних держав. Поки що вони перебувають у протистоянні конкуренції, тому що Захід уже ідентифікує Китай як конкурента, тому що Китай виріс. За рівнем, якщо ми беремо ВВП, за купівельною спроможністю Китай уже сильніший, ніж ЄС. Зрозуміло, що це розмазана по бутерброду олія, тобто ми не розуміємо, наскільки справді китайці вже багатші за європейців, скоріш за все, ні, тому що просто китайців більше. Але сам факт, що за ВВП Китай уже сильніший, ніж ЄС. І через те, що зараз Китай став конкурентом Заходу, і це насамперед навіть не торгівля”, — сказав він.

Аналітик уточнив, що виробляти іграшки можна, припустімо, і в Індії або Бангладеш, або у В’єтнамі, як зараз робиться. Але насамперед Китай став небезпечним для Заходу через технології: біотехнології, штучний інтелект, інженерія. Конвергентні технології, де Азія загалом показує дуже хороші результати.

“І тому ми бачимо, що з часів Трампа почалася епоха конкуренції Китаю і США. Це насамперед стосується технологічних обмежень, торговельних бар’єрів, боротьби за сфери впливу, де вже два гравці намагаються переманити, припустімо, Філіппіни на свій бік або, М’янму, Камбоджу тощо. І на цьому бекграунді Китай і Росія є конкурентами, особливо євразійські відносини, вони дуже складні. Припустимо, китайці кажуть: “Чому Британія віддала Гонконг, а Росія досі не хоче віддати Владивосток нам?”. Можливо, жартівливо, але в соцмережах так говорять. І разом із цим ми бачимо, що вони змогли домовитися”, — каже Шевченко.

Тому що, пояснив аспірант, зараз обидва ці гравці — і Москва, і Пекін перебувають у конкуренції із Заходом. І вони бачать одне одного як підсилювачі своїх позицій.

“Вони вважають, що в них справді є шанси, якщо вони зможуть домовитися і створити це не альянс, це не союз у жодному разі, але це таке ситуативне тимчасове партнерство, яке може дати їм змогу збалансувати глобальну позицію США як світового лідера, і знизити ступінь впливу США на Євразійському континенті. Це вже велика геостратегія, і це те, чого боялися свого часу і Кіссінджер, і Бжезинський. Кіссінджер говорив, що для США важливо мати хороші відносини і з Москвою, і з Пекіном, і вони мають бути кращими, ніж відносини Москви і Пекіна між собою. А зараз ми бачимо, що Китай і Росія, попри всі протиріччя, попри дуже сильну різницю цивілізаційну, тому що, хоч би як це звучало абсурдно, але культурно Китай і США дуже схожі, це обидві дуже розумні цивілізації, дуже конкретні прагматичні люди. А РФ — це інший випадок культурного, цивілізаційного розвитку. Але, попри це, вони змогли знайти точки дотику. Насамперед на високому рівні — уряди, глави держав тощо. І я думаю, що зараз їхня мета — це вплинути на глобальну позицію США, перевести світ з однополярності, де США буде єдиним лідером, у світ багатополярності, про що неодноразово говорилося і з боку Пекіна, і з боку Москви. Доки цей період такої глобальної перебудови не буде завершено, ці відносини підтримуватимуться”, — резюмував Петро Шевченко.

Читайте також: Розписалися у власній неспроможності захистити Кримський міст, — експерт про плани Росії щодо будівництва підводного тунелю

Нагадаємо, Франція закликає Китай не допомагати Росії у війні проти України. Як зазначила міністерка закордонних справ Франції Катрін Колонна, співпраця з КНР має важливе значення для просування справедливого і міцного миру. Тим часом, за даними The Washington Post, російські та китайські компанії обговорили проєкт будівництва тунелю між Росією та окупованим нею українським Кримом. 

Читайте також: У Франції дуже сильні аргументи і багато важелів: чи може Париж переконати Пекін не співпрацювати з Москвою, оцінив аналітик