Гудков: У Кремлі ще не розкол, але вже почалася боротьба за місце під сонцем

У Кремлі серед політичних еліт РФ розпочалася боротьба кланів. Таку думку висловив колишній депутат Держдуми, опозиційний політик РФ Геннадій Гудков в ефірі марафону “FreeДОМ” на телеканалі UА. Він вважає, що поки що це не розкол еліт, проте арешти та звинувачення високопосадовців у корупції та інших злочинах свідчать про перерозподіл влади.

— Геннадію, чи можна стверджувати, що у Кремлі зараз відбуваються зміни на тлі військових провалів російських військ в Україні?

— Зараз там триває така зміна силових балансів усередині путінської системи: одні посилюються, інші йдуть униз, хтось підпадає під розслідування, хтось підпадає під роздачу. Але це не означає, що вони борються з корупцією. Це означає, що вони, як ті павуки в банці, їдять один одного. Ось, власне, що зараз відбувається. Розкол еліт назріває, передумови для нього створюються, але поки що його я просто не бачу, принаймні такого відкритого розколу.

— Антон Вайно керує адміністрацією президента РФ від 2016 року. Наскільки позиція цієї людини впливає на формування політичного вектору? Які у нього повноваження під час керівництва Путіна?

— Вайно – це технічна, як то кажуть, кандидатура. Він існує для того, щоб просто виконувати у бюрократичному плані завдання президента. А деякі його заступники, наприклад, Кирієнко, були набагато впливовішими, оскільки формували порядок денний, зокрема, у внутрішній політиці. Хтось формував у зовнішній політиці, а Вайно був технократом, який керував роботою всіх цих ланок, не формуючи сам вектору, наскільки мені це відомо. Я можу помилятися. Тому, коли відбулася зміна веж, точніше, концентрація влади в одній із веж, то адміністрація президента втратила значною мірою можливість формувати порядок денний. Зокрема, і Кирієнко, та інші помічники. І в уряді чиновників відсторонили.

Спираючись на силовиків, Путін роздав другі та треті ролі. Спершу внесли Патрушева, Бортникова, а потім уже Кирієнка. Це їх дуже зачіпало, ображало, і вони дуже сподівалися, що колись силовики зламають собі голову і вони візьмуть реванш. Власне кажучи, так зараз і відбувається, вони намагаються підставляти силовиків, проводити якісь розбори польотів, щоби повернути собі вплив, борються за місце під сонцем. Ну, хто у нас “сонце”, ви знаєте. Та воно, щоправда, зіпсоване.

У нас немає жодних поділів влади у Росії, вони номінально існують, але де-факто, жодних поділів немає. Уряд – це економічна канцелярія, Державна дума, Парламент, Рада Федерації – це юридична канцелярія президента, суд – якась виконавчо-правова канцелярія президента. Тобто нічого немає, це просто все замкнуте на самого президента та його гілку влади. Зараз силовики – це та сила, на яку він спирається, насамперед, якій він найбільше довіряє. А репресії обрано основним інструментом управління країною та вирішення всіх завдань. Причому не лише проти опозиції. Репресії є інструментом залякування всіх тих, хто, може, хотів би зійти з поїзда чи з підводного човна вийти, хто хотів заявити якусь самостійну позицію, перетнути чиїсь межі інтересів. З ними теж поводяться не менш жорстко, ніж з опозицією. Це правда.

— Тобто влада тут в одних руках.

— Так. А кому ці руки, на який період та в якому обсязі передають владу – це рішення дуже вузького кола осіб. І тому іноді прорахувати російську політику вкрай складно. Вона непрогнозована, непередбачувана, я м’яко скажу, через зовсім неадекватний стан самого Путіна. Він перебуває в якійсь своїй власній, вигаданій ним реальності, у щось він грає щиро, у щось він, звичайно, грає. Він абсолютно цинічний, абсолютно не пов’язаний жодними нормами моралі, людських почуттів та відносин – те, що ми бачимо. Єдине, що його утримає від рішучіших кроків, – це страх власної смерті, він дуже її боїться, тому скрізь підозрює змови, якісь підступи, інтриги. В нього зараз напружені стосунки з військовими, не в них із ним, а в нього з військовими, оскільки він на них ображений. Він вважає, що його обдурили всі – говорили одне, а нічого не вдається. Але насправді, кого там тільки в нього немає для того, щоб тверезо оцінити ситуацію в Україні, щоб просто не розпочинати цю ганебну та жорстоку криваву війну.

— Так, але це небезпечно, бо він не несе відповідальність перед своїм народом чи органом контролю. Після авторитарної моделі правління настає тоталітарна.

— Зачекайте, вона вже не просто тоталітарна, вона скочується до диктатури. Ми вже скотилися до тоталітарного режиму, це факт, що вже відбувся. Я вважаю, що з 2019 року в Росії планує тоталітарна держава з силовими методами придушення. Зараз ми скочуємося до диктатури, до військово-поліцейської хунти, військової цензури, якщо в нас зараз саджають за роздачу книг Орвелла чи книжок схожого змісту.

— Як Ви думаєте, чи ефективні санкції колективного Заходу до російських олігархів?

— Вони ефективні, але вони запізнилися. Якби їх ухвалили два роки тому – були б ефективними. І всі підстави для цього були, оскільки систематичні масові порушення прав людини, репресії могли підштовхнули Захід до санкцій проти бенефіціарного режиму, і, напевно, мали би. Я до цього, до речі, закликав багато років. Але завжди говорили: “Ми ж у рамках правового поля, мовляв, ми не знаємо, як. Якби санкції запровадили два роки тому, війни не було би, загибелі людей теж не було би. У будь-якому випадку те, що зараз зроблено, все одно на користь. Це не зупинить війну, але це може, за певних обставин, породити розкол еліт із будь-якими наслідками.

Хочу зазначити, що політична номенклатура ніколи не випускала з-під контролю жодної структури держави, зокрема спецслужб. Просто настають такі моменти, коли спецслужби стають основним інструментом управління і придушення, набувають особливого значення, – це правда. Берія при Сталіні означав дуже багато, і навіть більше, ніж решта разом узяті. Малюта Скуратов за Івана Грозного означав набагато більше, ніж усі бояри разом узяті. Патрушев з Бортниковим за Путіна означають більше, ніж усі разом узяті інші чиновники, особливо коли їм передають важелі впливу. Ніколи правляча номенклатура не втрачала контролю над спецслужбами – це помилка, я це дуже добре знаю, оскільки в цій системі 11 років я відпрацював і мав можливість спостерігати розвиток цього явища, зокрема комісії партійного контролю. Тому не було там жодних комісарів, яких усі боялися. Партійні організації були, але вони, як правило, складалися з тих самих офіцерів, з тих же керівників другої-третьої ланки, і все це просто було підлаштовано під загальні політичні доктрини. Але це питання інше. Наразі воно не має значення.

Силовики разом із військовими у воєнний період, звичайно, зараз правлять бал. І як вони це роблять, ми бачимо, оскільки вони є частиною системи, а ця система вся вражена корупцією, деградацією управлінських кадрів. На щастя, це те явище, яке в Росії, звичайно, є огидним, але для стану армії, для її невміння чи неможливості вести ефективні бої це дуже добре. Як то кажуть, слава богу російської корупції, бездарності начальства та гнилого професіоналізму співробітників, що такими є армія і держава, інакше все це було би набагато гіршим. Точніше, якби була інша держава, цього нічого не було б. Що є, те є. Ось це погано – корупція та деградація. Красти навчилися, воювати так і не навчилися і вже не навчаться, на щастя.

Нагадаємо, голова Луганської ОВА Сергій Гайдай закликав громадян евакуюватися, бо “в області не залишилося жодного безпечного місця”. 18 квітня будуть працювати п’ять маршрутів: з Попасної, Рубіжного, Гірської громади, Сєвєродонецька та Лисичанська.

Нардеп Федір Веніславський заявив в інтерв’ю UA, що гарантії безпеки України — це не лише заяви, а й зобов’язання воювати в майбутньому проти агресора

Больові точки російських солдатів в Україні. Що зараз відбувається на фронтах?

Читайте також: Представник Держдепартаменту США Андреа Калан в ефірі марафону “FreeДОМ” на телеканалі UA розповіла, що потрібно для визнання Сполученими Штатами злочинів російських військових в Україні геноцидом українського народу, як у США реагують на трагедії у Краматорську та Маріуполі, а також про дипломатичні зусилля для припинення агресії РФ проти України.