Сьогодні о 11:16
Зима 2026 року стала для України однією з найважчих за останні десятиліття — передусім через масовані атаки Росії. Про це заявив президент Володимир Зеленський. За його словами, російська армія цілеспрямовано завдавала ударів по енергетичній інфраструктурі саме в періоди сильних морозів, залишаючи людей без води, світла й опалення. Однак Україна вистояла.
Найсуворіша зима за десятиліття: як Україна пережила енергетичні атаки РФ
Упродовж зими Росія фактично вела проти України енергетичний терор. Обстріли критичної інфраструктури відбувалися регулярно, а найпотужніші атаки збігалися з різким похолоданням. Внаслідок тисячі людей залишалися без електрики й тепла. Українці були змушені звертатися до пунктів незламності, спати у верхньому одязі та готувати їжу на багаттях біля своїх домівок.
“Це була найсуворіша зима за останні десятиліття: до -20°C удень і -30°C уночі. Але це не має значення, день чи ніч, бо якщо у вас немає опалення, то і вдень, і вночі важко. Це великий виклик для наших людей”, — зазначив президент України Володимир Зеленський.
Попри складну ситуацію після російських ударів, енергосистема країни витримала навантаження. Це стало можливим завдяки цілодобовій роботі українських енергетиків і комунальних служб, які усували наслідки обстрілів, а також підтримці міжнародних партнерів. Близько 20 країн передали Україні енергетичне обладнання. Італія, Болгарія, Данія, Румунія, Швейцарія та інші держави разом із Євросоюзом постачали мобільні котельні, генератори й акумуляторні станції.
Міністр енергетики України Денис Шмигаль повідомив, що за останньою оцінкою Світового банку, потреби на відновлення енергетичного сектору перевищують 90,5 млрд доларів на найближчі десять років. Київ пропонує європейським партнерам конкретні інвестиційні проєкти. У березні планується проведення окремого енергетичного “Рамштайну” для координації нових пакетів підтримки.
“Ми розробили новий зимовий план на 2026-2027 роки. Він включатиме пакет у 920 млн євро на стабілізацію енергетичної системи в Україні. Щоб навести кілька прикладів — він забезпечить стабільне постачання електроенергії по всій країні, а також сприятиме децентралізації виробництва відновлюваних джерел енергії. Ви згадували про важливість цього. Звичайно, він включатиме ремонт і модернізацію електромереж, а також ТЕЦ”, — розповіла президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн.
Росія використовує удари по енергосистемі як інструмент тиску, прагнучи змусити Україну піти на поступки в мирних переговорах, зокрема щодо питання територій Донбасу. Володимир Зеленський наголошує, що передача територій означала б загрозу для сотень тисяч людей і дала б Москві можливість продовжити окупацію. Будь-яку паузу без гарантій безпеки Росія, за його словами, використає для перегрупування й нового нападу. За оцінками європейських партнерів, Кремлю потрібно від трьох до п’яти років для повної реорганізації сил.
У Євросоюзі наголошують на необхідності посилення тиску на Москву.
“Європі абсолютно зрозуміло: щоб допомогти Україні — потрібно посилити тиск на Путіна, що ми й намагаємося зробити за допомогою санкцій, а також допомогти Україні вижити. Ми справді є головним партнером України у фінансовому, військовому, гуманітарному й енергетичному плані, і нам просто потрібно продовжувати це робити. І я дуже сподіваюся, що ми маємо все необхідне, щоб усе ж покласти край цій жахливій війні”, — заявила пані посол Європейського Союзу в Україні Катаріна Матернова.
Водночас амбіції Кремля не стримують навіть значні втрати на фронті — як у живій силі, так і в техніці. Війна поступово переходить у фазу виснаження. Уже три місяці поспіль втрати російської армії перевищують кількість новобранців. За даними Bloomberg, раніше Москві вдавалося утримувати рівень набору на позначці 30–35 тисяч осіб на місяць, однак тепер втрати перевищують ці показники. Це ускладнює підготовку нового наступу й підвищує ймовірність масштабної мобілізації.
“Ми спостерігаємо непропорційне зростання кількості жертв, а економічна ситуація в Росії починає ставати доволі нестабільною, особливо з наближенням літа”, — зазначив міністр у справах Збройних сил Великої Британії Ел Карнс.
Одночасно російська економіка демонструє ознаки серйозної кризи. За даними Служби зовнішньої розвідки України, у 2025 році зафіксовано різке уповільнення промислового зростання, рекордний бюджетний дефіцит і значні фінансові втрати в реальному секторі. Фінансове становище приватних підприємств також погіршується. Дефіцит федерального бюджету РФ за підсумками 2025 року перевищив 5,65 трлн рублів, що виявилося вищим за показники пандемійного 2020 року.
Експерти підбили підсумки зими й озвучили прогнози
Як українська енергосистема витримала зиму при температурах до -30°C і постійних обстрілах? Чи стане війна поштовхом до створення нової, більш стійкої енергетичної архітектури країни? Як економічне й військове виснаження Росії впливає на її подальші плани? На ці запитання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді:
- Марія Гелетій, кандидатка політичних наук, експертка з міжнародних відносин;
- Ігор Романенко, засновник благодійного фонду “Закриємо небо України”, генерал-лейтенант у відставці;
- Геннадій Рябцев, експерт у сфері енергетики.
МАРІЯ ГЕЛЕТІЙ: Українці готові пожертвувати комфортом заради свободи
— Путін, поки матиме можливість, продовжуватиме атакувати міста. Зима вже добігає кінця, зараз березень, але все-таки ще холодно. Однак, думаю, будуть й інші атаки, які стосуватимуться важливих українських об’єктів. І все одно продовжаться удари по енергетичній інфраструктурі. Тому що це впливає не лише на життя людей, а й на роботу держави, на виробництво. Якщо енергетика має проблеми, це означає, що Україні складно функціонувати. Тому основні удари продовжуватимуться по тих об’єктах, які важливі для життєздатності держави.
Головна мета — під час переговорного процесу тиснути на керівництво країни й на переговорну групу, щоб вона погоджувалася на ті умови, які висуває Росія. Коли спочатку відбувалися переговори США окремо з Україною, потім США з Росією, а вже згодом між Україною та Росією, удари по інфраструктурі були інструментом тиску.
Розрахунок був і на населення: очікувалося, що коли люди залишаться без світла й тепла, вони вийдуть на протести, почнуть фактично зносити владу й таким чином допоможуть Росії в переговорному процесі, посиливши тиск на Україну. Але цього не сталося. На щастя, українське населення займає іншу позицію.
За час повномасштабного вторгнення, вже чотири роки, стало очевидно, що Росія оцінює українське суспільство, виходячи з власної логіки. У Росії люди часто готові обміняти свободу на певний комфорт і умови життя. Якщо ми подивимося на протести у Росії, вони рідкісні, поодинокі, з невеликою кількістю учасників і не призводять до результату, бо людей легко затримати, побити або посадити. Кажуть, що в Росії величезний тиск на населення, але водночас люди самі обирають комфорт і готові платити за нього своєю свободою.
В Україні все інакше. Для українців свобода й незалежність — дуже важливі цінності. Права людини також мають велике значення. Для нас важливіше мати можливість говорити те, що ми думаємо, щоб країна рухалася в демократичному напрямку, розвивалася й ставала частиною Європейського Союзу, ніж інколи мати світло чи тепло.
Ми готові пожертвувати комфортом заради вищих цілей. Навіть була така фраза: “Без води, без тепла, але без Росії”. Ми не хочемо, щоб Росія прийшла навіть ціною якихось благ. Щобільше, ми розуміємо, що Росія не може дати Україні жодних благ, тому що її мета — окупувати й використовувати Україну.
Тому українці ніколи не погодяться на безглузді протести, які не приведуть ні до чого й лише зіграють на руку агресору. Так, українці можуть вийти на протест проти порушень прав людини чи недемократичного розвитку. Але вони не виходитимуть на протести, які підривають державу в умовах війни.
ІГОР РОМАНЕНКО: Зимова кампанія російських військ не склалася так, як хотілося Кремлю
— Упродовж цієї зими вони мали підтримати стратегічні плани Путіна щодо формування фактично локауту: розбити енергетику, знеструмити, прибрати енергію, тепло, водопостачання наших міст. І насамперед зосередилися на столиці. І тут підтримати це активними бойовими діями на фронтах. Однак уже з грудня за місяць вони мали втрати серед військовослужбовців більші, ніж заводили до своїх підрозділів і частин збройних сил РФ. І це було фактично протягом усього зимового періоду — грудень, січень і лютий.
З урахуванням того, що вони планують проводити весняно-літню кампанію, необхідні ресурси й резерви в них обмежені. Частково про це говорив генерал Сирський: замість 14 резервних дивізій зібрали сім. Додатково перекидали підрозділи на найскладніші ділянки. У них зберігаються зі старих резервів дві-три дивізії, а щоб формувати нові, потрібен приріст по живій силі, якого немає.
Путін стоїть перед складною ситуацією: де брати ресурси? Він боїться проводити не те що повну, а навіть часткову мобілізацію, як це робив на початку війни, оскільки соціальне напруження, як би йому не хотілося, зростає, і він про це знає.
У зв’язку з цим погодні умови змінюються. Завдання зимової кампанії мали бути виконані, але по суті вони не склалися так, як їм хотілося. Тому для нас стратегічне завдання — для України як держави і для Сил оборони України — було вистояти цю зиму. І сьогодні вже весна, довгоочікувана в усіх сенсах. Погодні зміни, весняне бездоріжжя не найкращим чином сприяють наступальним діям. Але питання не в тому, щоб розраховувати лише на погоду. Її треба використовувати під час підготовки й проведення бойових дій. Головне — зривати чергові плани противника.
Для цього необхідно знижувати його потенціал. Сформовано завдання від верховного головнокомандувача, президента й міністра оборони щодо зниження їхніх втрат до 50 тисяч на місяць. Раніше українські війська досягали показника близько 35 тисяч за місяць. Щоб це реалізувати, необхідно підвищувати ударний потенціал Сил оборони України.
Якщо подивитися на останні дні, спектр цілей для Сил оборони очевидний: військова економіка, пов’язана з паливно-мастильними матеріалами, озброєння, склади, концентрація військ, пункти управління, засоби протиповітряної й протиракетної оборони і так далі. Досягнення такого роду впливу свідчить про те, що потенціал, попри всі складнощі, розвивається.
Складнощі полягають у тому, що противник намагається розвідувати наші об’єкти, завдавати ударів, уповільнювати виробництво або взагалі намагатися його зірвати. Але попри це, вдається виробляти відповідні озброєння, постачати їх підрозділам і частинам Сил оборони України, які ефективно їх використовують. І ми бачимо певні перспективи подальшого розвитку.
ГЕННАДІЙ РЯБЦЕВ: Немає лиха без добра: війна прискорила створення нової енергетики
— Морально придушити українців Росія точно не змогла. Так, було темно час від часу. Час від часу було холодно. Але хіба в цьому полягала мета? Мета полягала в тому, щоб заглушити все, занурити все в темряву, щоб усе замерзло, перестало рухатися. Але цієї мети не досягли. Напевно, так само як вони роблять це зі своїм народом, загнати Україну під чобіт. Але зрозуміло, що зробити це не вдасться.
По-перше, в України є своя енергетика, яку оберігають Сили оборони і які, маючи достатню кількість протиракет і дронів, здатні ефективно й результативно її захищати. В України є енергетики — професіонали, які вже готові ділитися з усім світом тими напрацюваннями, які, на жаль, їм довелося освоїти під час війни й кризи.
Міжнародне енергетичне агентство у своєму черговому звіті наводить 10 уроків, які засвоїла Україна і які мають засвоїти національні уряди, енергетичні регулятори й оператори систем передачі та розподілу електричної енергії по всьому світу.
В України є допомога з усього світу, і Україну ніколи не залишали наодинці перед російським “ведмедем”. Ця допомога приходить тоді, коли вона необхідна, і від неї ніхто не відмовляється. І в Україні є люди, для яких свобода — наша релігія.
Шантаж не працює. На жаль, цього в Росії не розуміють. На мою думку, у 2021 році, коли вони погрожували заморозити Європу, у підсумку заморозили себе. Коли погрожували занурити в темряву українські міста, у темряві опинялися Бєлгород і інші регіони Російської Федерації, включно з Мурманськом. Уже чимало міст залишалися без електрики без жодних воєнних дій і без ударів по енергетичній інфраструктурі в самій Росії.
Росія намагається переконати своє населення в тому, що в інших державах гірше, і замість того, щоб зробити краще своїм, зробити гірше іншим.
На мою думку, у цьому і полягає нинішня ідеологія, що реалізується військово-політичним керівництвом Кремля: не забезпечити своїх усім необхідним за найкращими цінами, а зробити погано комусь іншому, а потім тихо радіти тому, що погано не тільки в них, а й ще десь.
Зміна архітектури енергетичної системи України потребуватиме не одного і не двох років, щонайменше п’яти-семи років. Однак ці зміни вже відбуваються сьогодні.
Структура енергетики майбутнього — це атомні електростанції, які забезпечуватимуть базові потужності для промислових підприємств. Це маневрові розподілені енергетичні установки, які забезпечують нас із вами як кінцевих споживачів, малий і середній бізнес. Ці установки об’єднуються в невеликі інтелектуальні системи розподілу й інтегруються в об’єднану енергетичну систему України разом із великими потужностями атомної генерації.
Обов’язково будуть потрібні й електростанції на Дніпрі й на Дністрі, бо без них неможливе нормальне судноплавство й забезпечення водою великих населених пунктів, розташованих уздовж цих річок. Ми розвиватимемо енергетику так, щоб забезпечити всіх споживачів енергією належної якості, у необхідній кількості й за прийнятною ціною. Це цілком реальна перспектива. Уже зараз мої колеги працюють над основними принципами такої енергетичної системи.
Немає лиха без добра: війна підштовхнула й прискорила ці зміни. І я думаю, що ми всі станемо свідками створення нової енергетики в Україні.
Читайтет також: Війна, в якій загартувалася українська армія: 4 роки мужнього спротиву російській агресії
Завантажуй додаток FREEДОМ в Google Play та App Store
Не пропусти наші відео на YouTube-каналі FREEДОМ
Якщо заблоковано доступ до сайту та соцмереж FREEДОМ — алгоритм дій
