Чотири роки санкцій: як обмеження Заходу вбивають російську економіку (ВІДЕО)

Чотири роки економічного тиску, фінансових блокувань та технологічної ізоляції. Після 24 лютого 2022 року проти Росії був запущений наймасштабніший санкційний механізм у сучасній історії. Секторальні та персональні обмеження щодо агресора запровадили Європейський Союз, Велика Британія, Сполучені Штати та інші партнери України. Головна мета — позбавити Москву ресурсів для продовження війни проти України та змусити Путіна домовлятися про мир. Як позначилися санкції на економічному стані Росії, розбирався FREEДОМ.

До кінця 2025 року в Росії під санкціями опинилися 24 тис. юридичних та фізичних осіб. Це втричі більше, ніж в Ірані, і в п’ятеро більше, ніж у Сирії та Північній Кореї (КНДР). Обмеження торкнулися практично всіх сфер суспільного життя. До чорних списків внесено 53 науково-освітні організації, 17 вишів та 34 науково-дослідні інститути. Але все ж таки ключовими векторами санкційного тиску стали енергетика, технології, промисловість, насамперед військова, та фінансовий сектор. До речі, саме він отримав найчутливіший удар. Заморожування активів Центробанку, відключення від системи SWIFT, обмеження для інвесторів — усе спрацювало швидко та ефективно. Цього року Росія опинилася серед країн із найвищими у світі ставками ПДВ. Податок на додану вартість зріс із 20% до 22%. У країні різко збільшилася частка неплатежів за кредитами, а зовнішній борг Росії досяг 20-річного максимуму.

“Згідно з даними, опублікованими міністерством фінансів, зовнішній борг Росії досяг майже 62 млрд доларів, що є найвищим показником за два десятиліття, оскільки Москва змушена брати додаткові позики для фінансування війни проти України. Станом на 1 лютого іноземні інвестори володіли російським державним боргом на суму 61,97 млрд доларів. Більшу частину цих активів складають довгострокові облігації”, — йдеться у публікації видання The Moscow Times.

Технологічні санкції також принесли швидкі та ефективні результати. Під забороною опинилися постачання до Росії мікрочипів, авіаційних компонентів, обладнання для військової промисловості. Особливо відчула наслідки обмежень російська цивільна авіація: після виходу Airbus та Boeing Росія втратила доступ до офіційного сервісного обслуговування та оригінальних запчастин. У відповідь влада дозволила паралельний імпорт комплектуючих та продовжила терміни експлуатації повітряних суден. Для літаків радянського виробництва збільшили термін служби — до 60 років, а ще оголосили масштабну кампанію з імпортозаміщення, яка з тріском провалилася. У результаті — десятки аварій як на внутрішніх, так і на міжнародних рейсах. За інформацією Служби зовнішньої розвідки України, вже за кілька років Росія може втратити половину свого авіапарку.

“Відрізані санкціями від імпорту нових літаків, запчастин та техобслуговування, російські авіакомпанії до 2030 року можуть втратити сотні лайнерів. Із парку перевізників спишуть 109 іноземних літаків та ще 230 радянських машин, яким 40-60 років. Також планується списання понад 200 гелікоптерів, більшість із яких — російського виробництва. Зараз у російських перевізників — 1135 літаків, із них літають лише 1088, решта вже розібрані на запчастини. Якщо тенденція збережеться, за п’ять років Росія втратить майже половину цивільного авіапарку”, — заявили у Службі зовнішньої розвідки України.

Але найболючішим для путінської військової машини став удар по енергетичному сектору. У кожному санкційному пакеті Європейського Союзу були присутні обмеження щодо нафтогазової галузі країни-агресора. Європа відмовилася від морських постачань російської нафти, запровадила цінову стелю, скоротила закупівлі газу, а також заборонила імпорт російського ЗПГ за довгостроковими контрактами. Крім того, під санкції потрапили сотні суден тіньового флоту Росії, що перевозять нафту в обхід обмежень. Ці заходи відчутно скоротили доходи Москви. Проте в Києві наполягають: тиск має стати ще сильнішим і охопити абсолютно всі джерела фінансування війни.

“Європейці зробили багато, але досі не запровадили санкції проти російської атомної енергетики, проти “Росатома”. Це ж дуже важливо. Не запровадили санкції проти родичів російських чиновників, які живуть у ЄС та США, які навчаються у європейських університетах, які мають нерухомість у Сполучених Штатах. У них багато нерухомості, у них діти, родичі — всюди. Забирайтеся до Росії, їдьте додому! Ви не поважаєте нікого, ви не поважаєте правила, ви не поважаєте демократію, ви не поважаєте Україну, Європу тощо. Їдьте додому”, — заявив президент України Володимир Зеленський в інтерв’ю Politico.

У жовтні 2025 року Сполучені Штати запровадили санкції щодо двох найбільших російських нафтових компаній — “Роснефти” та “Лукойла”, а також їхніх дочірніх структур. На частку цих гігантів припадає понад 5% світового видобутку нафти, водночас вони забезпечують до 40% нафтових доходів російського бюджету. За даними української розвідки, припинення співпраці міжнародних компаній із цими корпораціями коштуватиме Москві не менше ніж 50 млрд доларів щорічно. Обмеження США вже призвели до найрізкішого зниження морського експорту російської нафти за багато років. Частина сировини взагалі не доходить до переробних заводів і дрейфує на танкерах у морі, а підприємства Індії різко скоротили закупівлі через ризик вторинних санкцій. Як образно зазначили економісти, для Кремля це не просто ляпас, це потужний удар, після якого складно встояти.

“Важливим аспектом санкцій США став елемент несподіванки, що вперше показав: можливості Путіна лестити Трампу та відкладати припинення вогню обмежені, поки Росія продовжує свої атаки на Україну. Сила удару санкцій по Росії багато в чому залежатиме від того, наскільки жорстко вони застосовуватимуться, а також від того, якою мірою компанії та країни, що імпортують російську нафту, побоюються стати об’єктом вторинних санкцій”, — йдеться у публікації The Washington Post.

Про те, що санкції нібито Росії тільки на користь, у Кремлі давно вже не згадують. Щоправда, саме слово “санкції” там вважають непристойним вимовляти вголос, тому вигадали вираз “геополітичні складнощі, що чинять на економіку негативний вплив”. При цьому сукупний прибуток російських підприємств за останній рік скоротився майже на 8,5%. У вугільній промисловості втрати сягнули сотень мільярдів рублів, і вже дві третини заводів працюють у мінус. Через втрату доступу до західних ринків, технологій та логістики багатомільярдних збитків зазнають такі гіганти як “Газпром”, РЖД, “Норнікель”, “КамАЗ” та багато інших. І з кожним місяцем ситуація стає тільки гіршою.

“Для Путіна це стало економічним провалом. Резерви вичерпані. Зростання нульове, інфляція двозначна, а відсоткова ставка — 16%. Він не хоче закінчувати цю війну, тому що політична та соціальна ціна повернення солдатів занадто висока. І тоді виникає питання: що нам робити? По-перше, посилити економічний тиск. Санкції, морські служби, тіньовий флот — ударити якнайсильніше. По-друге, продовжувати забезпечувати Україну всіма необхідними засобами, включно з “Томагавками”. Тоді ми доведемо справу до кінця, і Україна виграє цю війну”, — упевнений президент Фінляндії Александр Стубб.

Санкційний тиск підточує ключові опори російської економіки — від фінансової системи до енергетики та промисловості. Координація дій Євросоюзу та США здатна посилити цей ефект і ще більше ускладнити становище країни-агресора. В умовах, коли бюджет тріщить по швах, промисловість фіксує рекордні збитки, а доступ до технологій та ринків залишається обмеженим, простір для маневру стрімко звужується. Санкції не дають миттєвого результату, але системно виснажують ресурси, необхідні для продовження війни Росії проти України. І все частіше перед Кремлем постає питання вже не про подальшу ескалацію, а про те, як утримати власну економіку від остаточного колапсу.

https://www.youtube.com/watch?v=myQhh9XJNjE

Читайте також: “Вони дійсно потрапляють у біду”: ефективність санкцій проти РФ оцінила Каллас